Пропозиції щодо удосконалення інституту відповідальності за виборчі порушення
1. Ряд передбачених законопроектом № 6531-2 заборон не відповідає Конституції та міжнародним зобов’язанням України.
Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 70 проекту участь у передвиборній агітації забороняється громадянам інших держав та особам без громадянства, у тому числі через журналістську діяльність; згідно з ч. 4 ст. 70 проекту творчим працівникам під час виборчого процесу у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, забороняється оцінювати передвиборні програми партій і блоків. Частиною 14 ст. 70 проекту заборонено проведення передвиборної агітації в зарубіжних засобах масової інформації, що діють на території України, а також у зареєстрованих в Україні засобах масової інформації, в яких частка зарубіжної власності перевищує 50 відсотків. Частиною 6 ст. 2 проекту перелік осіб, які можуть здійснювати передвиборну агітацію обмежено громадянами, які мають право голосу.
В контексті зазначених обмежень варто відзначити, що ст. 19 Загальної декларації прав людини, ст. 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожному, незалежно від наявності права голосу, гарантовано право на свободу вираження та свободу слова. Аналогічні вимоги містить ст. 34 Конституції. Необхідно також наголосити, що відповідно Європейської конвенції про транскордонне телебачення іноземні засоби масової інформації мають право поширювати рекламу (у тому числі і політичну) без обмежень кордонами. У зв’язку з цим зазначені обмеження, на наш погляд з проекту доцільно вилучити.
2. Проект містить низку положень, за порушення яких не передбачено юридичної відповідальності ні чинними законами України, ні проектами законів про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, які перебувають на розгляді Верховної Ради України (детальніше див. Таблицю).
Зокрема, за видачу бюлетеня виборцю за умови пред’явлення ним неналежного документа, скорочення відведеного законом часу відпустки військовослужбовцям, порушення строків вивішення рішень виборчих комісій на стенді офіційних матеріалів комісій, порушення встановленої процедури видачі відкріпних посвідчень, подання розпорядниками рахунків виборчих фондів недостовірної інформації у фінансових звітах про надходження та використання коштів виборчих фондів, проведення партією передвиборної агітації до прийняття ЦВК рішення про реєстрацію кандидатів від такої партії, здійснення у зарубіжних ЗМІ передвиборної агітації, перебування виборця у приміщенні для голосування після здійснення ним свого волевиявлення; заповнення протоколів олівцем, відмову у видачі визначеним проектом суб’єктам копій протоколів про підрахунок голосів виборців на дільниці, уточнених протоколів; незаконне супроводження транспортування документів від ДВК до ОВК; залишення секретарем, який не супроводжує виборчу документацію, приміщення ДВК тощо юридичної відповідальності не передбачено, що значною мірою применшує значення передбачених проектом обмежень і заборон.
3. На розгляді Верховної Ради України перебуває ряд законопроектів, які передбачають внесення ґрунтовних змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України. Серед них варто виділити, зокрема, законопроекти № 6096 від 06.09.2004 року, № 6444 від 22.12.2004 року, № 6419 від 22.12.2004 року, № 6389 від 10.02.2005 року, № 6418 від 02.03.2005 року. Цілком очевидною є потреба у підготовці єдиного проекту Закону „Про внесення змін о Кримінального Кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України”, який би врахував позитиви зазначених проектів та усунув їхні основні недоліки.
Найбільш ґрунтовні зміни до КК України запропоновано у законопроекті № 6418 від 02.03.2005 року. Попри схвальні зауваження ГНЕУ Апарату Верховної Ради України, цей проект, на наше переконання, потребує суттєвого доопрацювання, у тому числі – в напрямі приведення його положень у відповідність до Конституції України.
Зокрема, не відповідає Основному Закону запровадження такого виду покарання як позбавлення виборчого права. Відповідно до частини першої статті 70 Конституції право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років. Право голосу є конституційним правом, а відповідно до статті 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Основний Закон України закріплює вичерпний перелік обмежень права голосу на виборах та референдумах: відповідно до частини 2 статті 70 Конституції не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними; відповідно до ч. 3 ст. 76 Конституції не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція знайшла відображення у Рішенні Конституційного Суду України від 26.02.1998 р. № 1-рп/98 у справі про вибори народних депутатів України. У зв’язку з цим пропоновані у проекті № 6418 від 02.03.2005 зміни до ст.ст. 51, 52, 77, 389 в частині встановлення покарання у вигляді позбавлення виборчого права повинні розглядатись як такі, що не відповідають Основному Закону.
В той же час, на підтримку заслуговує пропозиція розробників проекту в частині призначення в якості основного або додаткового покарання за злочини проти виборчих прав громадян позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. У той же час, з урахуванням логіки КК України, видається необґрунтованим внесення змін до статті 55 КК – відповідне покарання має призначатись тоді, коли воно передбачене Особливою частиною Кодексу та у випадку, передбаченому ч. 2 ст.55 КК України.
Зміст пропонованої в проекті № 6418 редакції статті 157 КК України не узгоджується з її назвою, а сама конструкція нової редакції цієї статті є, на нашу думку, недосконалою. Вважаємо за необхідне виокремити перешкоджання законній діяльності члена виборчої комісії, офіційного спостерігача, довіреної особи кандидата, уповноваженої особи партії (блоку) – суб’єкта виборчого процесу в окремий склад злочину, залишивши при цьому гіпотезу норми, якою в чинному КК передбачено відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права, в нинішній редакції.
В окремий склад злочину варто виділити здійснення передвиборної агітації, що супроводжується наданням виборцям, закладам, установам, організаціям коштів або безоплатно чи на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей, вартість яких перевищує певну межу (непрямий підкуп виборців), виготовлення та розповсюдження друкованих передвиборних агітаційних матеріалів, що не містять відомостей про установу, яка здійснила друк, його тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск; умисне знищення або пошкодження агітаційних матеріалів.
Недосконалими є і правові конструкції нової редакції статті 158 та 159 КК України. На наш погляд, у нинішній редакції статті 158 КК України необхідно передбачити відповідальність за незаконне отримання виборчого бюлетеня (а не лише видачу та передачу, як передбачено ч.1 ст. 158 КК України), незаконну передачу заповненого виборчого бюлетеня (ч. 1 ст. 158 відповідальність встановлено за передачу незаповненого бюлетеня), видачу виборчого бюлетеня на підставі документа, не передбаченого законом про вибори; вчинення членом виборчої комісії дій, внаслідок яких бюлетень визнається недійсним; виготовлення бюлетенів та бланків відкріпних посвідчень понад замовлену кількість; незаконне перевезення, зберігання, знищення виборчих документів та їх викрадення; незаконне розпечатування пакетів з виборчими документами.
До відповідальності за порушення таємниці голосування мають притягатись не лише члени виборчих комісій та службові особи, як передбачено ст. 159 КК України, а й будь-які інші особи, які умисно порушують таємницю голосування.
Що стосується пропонованого розробниками проекту запровадження кримінальної відповідальності за порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, виборчого об’єднання, виборчого блоку, то такий крок, з урахуванням існуючих реалій фінансування передвиборної агітації, є передчасним.
4. До Верховної Ради України внесено низку законопроектів, які передбачають внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Серед них, зокрема, проекти №№ 2018 від 23.07.2002 р. (внесений О.Задорожнім), 5674 від 21.06.2004 (внесений В.Асадчевим), 6418 від 02.03.2005 (внесений Ю.Кармазіним, О.Бандуркою, М.Маркуш).
На відміну від проектів №№ 5674 та 6418, які передбачають скорочення підстав для адміністративної відповідальності, проект Закону № 2018 суттєво розширює перелік зазначених підстав. Окремі його положення заслуговують на підтримку, зокрема – в частині встановлення адміністративної відповідальності за публічні заклики або агітацію за бойкотування виборів, референдуму; відмову у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих або службових обов’язків на час виконання повноважень у виборчій комісії; порушення встановленого порядку опублікування документів, пов’язаних з підготовкою і проведення виборів, референдуму, порушення права громадян на ознайомлення зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі; передвиборну агітацію, агітацію з референдуму в період та в місцях, що заборонені законом; несвоєчасне надання фінансового звіту про надходження та використання коштів виборчого фонду; подання завідомо недостовірної інформації в фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду.
На нашу думку, адміністративну відповідальність слід встановити також за незаконну відмову у наданні копій виборчих документів особам, які мають право на отримання таких копій; перебування виборця у приміщення для проведення голосування після опускання виборчого бюлетеня у виборчу скриньку; заповнення виборчого бюлетеня поза межами (кімнати) кабіни для голосування.
5. З урахуванням того, що до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП можуть бути притягнені лише фізичні особи, а також незначних за розміром стягнень, які встановлені КУпАП, безпосередньо у виборчих законах варто передбачити фінансову відповідальність у вигляді штрафів, які можуть накладатись на юридичних осіб за такі порушення, як, наприклад, фінансування партією, партіями, що входять до складу блоку, не за рахунок коштів виборчого фонду партії (блоку) передвиборної агітації; фінансування передвиборної агітації третіми особами за рахунок власних коштів від власного імені (у розмірі, кратному обсягу відповідного фінансування); порушення ЗМІ, власниками приміщень, принципу рівних умов у здійсненні партіями (блоками) передвиборної агітації тощо.
6. В частині підстав та видів конституційно-правової відповідальності учасників виборчого процесу (оголошення попередження, визнання голосування на дільниці недійсним) законопроект № 6531-2, на наш погляд, удосконалення не потребує.
