Світова практика та український досвід використання механізму парламентських слухань та слухань у комітетах як інструменту контрольної функції парламенту (2 частина)

Парламентські слухання з проблем економічного розвитку

Парламентські слухання “Про стан та перспективи розвитку туризму в Україні” (09.10.2000)
(Про підсумки парламентських слухань про стан та перспективи розвитку туризму в Україні (№2068-III від 02.11.2000)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

За наслідками парламентських слухань Кабінету Міністрів України було рекомендовано підготувати і внести на розгляд сьомої сесії Верховної Ради України проект загальнодержавної програми розвитку туризму, в якій передбачити конкретні заходи щодо створення ефективної моделі інвестиційної політики в галузі туризму, удосконалення її структури управління, розвиток іноземного в’їзного та внутрішнього туризму, просування вітчизняного туристичного продукту на міжнародний ринок тощо.

Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності доручено узагальнити пропозиції учасників парламентських слухань стосовно удосконалення оподаткування підприємств туристичної галузі і врахувати їх при доопрацюванні проекту Податкового кодексу України.

Комітетам Верховної Ради України в процесі законотворчої діяльності рекомендовано постійно приділяти увагу питанням удосконалення правової бази, спрямованої на поліпшення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності в галузі туризму.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Незважаючи на те, що учасники парламентських слухань рекомендували уряду підготувати і внести на розгляд сьомої сесії Верховної Ради України проект загальнодержавної програми розвитку туризму, останній обрав інший шлях – Постановою від 29 квітня 2002 р. №583 затвердив Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 роки.

Законотворчість парламенту у напрямі удосконалення правової бази, якою регулюється туристична діяльність, не відзначалась особливою активністю. Варто згадати лише нову редакцію Закону України “Про туризм” (№1282-IV від 18.11.2003 року). Щодо проекту Податкового кодексу, у якому пропонувалось узагальнити пропозиції учасників парламентських слухань стосовно удосконалення оподаткування підприємств туристичної галузі, то робота над його розробкою все ще триває.

Висновки:

Загальнодержавна програма розвитку туризму всупереч рекомендаціям учасників парламентських слухань була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України (а не законом України). До того ж відповідну постанову було прийнято на виконання Указу Президента України від 10 серпня 1999 року №973 “Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року», а не рекомендацій учасників парламентських слухань. Таким чином, рекомендації учасників слухань не були виконані за формою, але виконані за змістом.

Парламентські слухання “Наслідки і перспективи приватизації в Україні” (26.02.2003)
(Про Рекомендації парламентських слухань “Наслідки і перспективи приватизації в Україні” (№883-IV від 22.05.2003)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань, які відбулися 26 лютого 2003 року, обговоривши соціально-економічні наслідки приватизації та перспективи розвитку процесу приватизації в контексті реформування національної економіки, відзначили, що особливою ознакою приватизації в Україні є те, що вона стала не наслідком економічних реформ, а їх рушієм, що значною мірою зумовило відсутність того результату, якого суспільство очікувало від приватизації.

Верховній Раді України, зокрема, було рекомендовано: прискорити розгляд та прийняття законів про управління об’єктами державної власності; про право комунальної власності та управління об’єктами права комунальної власності; про внесення змін до Закону України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні” (стосовно розширення повноважень щодо здійснення перевірок на підприємствах, де є державна частка, з питань повноти та своєчасності нарахування дивідендів на державну частку, збереження власних активів, сплату коштів за оренду державного майна тощо).

Учасниками парламентських слухань Кабінету Міністрів України було рекомендовано:

  • підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України концепцію розвитку фондового ринку держави та Національної депозитарної системи, а також проекти законів про Фонд державного майна України; про акціонерні товариства; про захист прав дрібних інвесторів; про реприватизацію майна; про націоналізацію майна; про державне регулювання та нагляд за діяльністю приватизованих підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
  • підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України щодо зобов’язання підприємств недержавної форми власності та підприємств із державною часткою в статутному фонді надавати у встановленому порядку правоохоронним та іншим уповноваженим органам визначений перелік видів інформації та документів, зокрема, щодо ведення реєстрів акціонерів, осіб, які скористалися послугами фінансових посередників при здійсненні операцій з пакетами акцій вартістю понад 100 тис. грн., та власників приватизованих підприємств;
  • передбачити законодавче закріплення норми про те, що у разі виникнення загрози припинення діяльності приватизованих підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, такі підприємства можуть бути примусово відчужені з мотивів суспільної необхідності відповідно до Конституції та законів України;
  • у Програмі діяльності Уряду передбачити заходи щодо підвищення соціально-економічної ефективності роботи приватизованих підприємств за економічно обґрунтованими показниками;
  • виробити єдину державну політику щодо забезпечення ефективного управління державними корпоративними правами в акціонерних товариствах та контролю за фінансовою діяльністю цих товариств, розробити критерії ефективності управління державними корпоративними правами;
  • підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів стосовно чіткішого врегулювання питання відносин власності та захисту прав власності; недопущення корпоратизації державних підприємств, які не підлягають приватизації, та казенних підприємств; визначення критеріїв відбору підприємств, контрольні пакети акцій яких повинні зберігатися у державній власності безстроково або протягом невизначеного терміну, та забезпечення їх закріплення у державній власності; включення в умови конкурсів з продажу пакетів акцій підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, вимоги про недопущення до участі в конкурсі суб’єктів, у статутних фондах яких частка нерезидентів перевищує 50 відсотків, та/або афілійованих з ними осіб, які є конкурентами цих вітчизняних підприємств на світовому ринку, або зареєстровані в офшорних зонах, або не надають у встановленому порядку повної інформації про реальних власників таких нерезидентів; формування спостережних рад акціонерних товариств на пропорційній основі залежно від розмірів пакетів акцій акціонерів; заборони передачі належних державі пакетів акцій до статутних фондів державних (національних) акціонерних і холдингових компаній чи інших суб’єктів підприємницької діяльності; вирішення питання ліквідації державних (національних) і холдингових компаній, діяльність яких є збитковою, а також компаній, які допустили порушення законодавства при відчуженні переданого цим компаніям державного майна, в тому числі державних корпоративних прав; встановлення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб господарських товариств за порушення ними прав акціонерів та інших учасників, заподіяння збитків цим товариствам.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Щодо прийняття законів про управління об’єктами державної власності, про право комунальної власності та управління об’єктами права комунальної власності, про внесення змін до Закону України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні”, то цю рекомендацію не виконано. Сьогодні на розгляду парламенту перебувають, зокрема, проект Закону про управління об’єктами державної власності №6027 від 10.08.2004 та проект Закону про право комунальної власності та управління об’єктами права комунальної власності №6042 від 12.08.2004 (внесені народним депутатом України В.Семенюк), проект Закону про управління об’єктами комунальної власності №6042-2 від 15.10.2004 (внесений Кабінетом Міністрів України), які чекають на розгляд.

З метою забезпечення перегляду приватизації державного майна було підготовлено та подано на заміну раніше поданого проект закону “Про Державну програму приватизації” (№3172 від 02.07.2003 та №5236 від 10.03.2004), однак перший проект не був підтриманий, а другий ще не розглядався народними депутатами. Крім того, було підготовлено і подано на розгляд Верховної Ради України ряд інших законопроектів “Про внесення змін до деяких законів України” (щодо регулювання ринку цінних паперів та діяльності Національної депозитарної системи) (№2038 від 29.07.2002), “Про внесення зміни до статті 7 Закону України “Про Національну Депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (щодо обліку прав власності на цінні папери) (№3040 від 30.01.2003), “Про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (щодо захисту прав інвесторів) (№2078 від 20.08.2002), які спрямовані на вдосконалення засад регулювання Національної депозитарної системи та захист прав інвесторів; “Про Фонд державного майна України” (№3582 від 04.06.2003 та №4580 від 29.12.2003), “Про акціонерні товариства” (№3059-1 від 18.12.2003), “Про повернення приватизованого майна у державну та комунальну власність” (№3165 від 25.02.2003), “Про холдингові компанії в Україні” (№3355), “Про цінні папери та фондовий ринок” (№5310 від 25.03.2004). Серед них лише проекти №2038, 3165 та 3355 прийнято за основу, інші ж або відхилено, або відправлено на повторне перше читання, або взагалі не розглядались.

У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України (Послідовність. Ефективність. Відповідальність) закріплено, що “приватизація залишається одним з важливих інструментів державної політики формування ефективного власника. Уряд планує забезпечити досягнення якісно нового рівня розвитку приватизаційних процесів шляхом спрямування її на покращення інвестиційного клімату, розвиток ринків товарів і послуг, капіталу і праці, структурну перебудову економіки, збільшення надходження коштів до бюджетів усіх рівнів”, а також передбачено ряд кроків з метою підвищення результативності та ефективності приватизації, подальшого вдосконалення механізмів її проведення.

На розгляд парламенту не було подано концепцію розвитку фондового ринку держави. Щодо концепції розвитку Національної депозитарної системи України, то Кабінетом Міністрів України відповідною Постановою №1707 від 21 грудня 2004 року було затверджено Державну програму її розвитку. Не підготовлено ряду інших проектів законів, які згадані у рекомендаціях (про захист прав дрібних інвесторів; про реприватизацію майна; про націоналізацію майна тощо); ті ж законопроекти, які все ж було внесено на розгляд парламенту (“Про Фонд державного майна України” №3582 від 04.06.2003 та “Про акціонерні товариства” №3059-1 від 18.12.2003) не були підтримані депутатами навіть у першому читанні.

Висновки:

Найважливіші рекомендації учасників слухань виконані не були.

Парламентські слухання “Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи
щодо підтримки малого та середнього бізнесу” (14.05.2003)
(Про рекомендації парламентських слухань “Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу” (№ 990-IV від 19.06.2003)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що в умовах ринкової трансформації України розвиток малого підприємництва має стати одним із важливих факторів макроекономічної стабілізації країни. Проте рівень розвитку малого підприємництва та його державна підтримка є ще недостатніми для подальшого розвитку національної економіки і не відповідають можливостям держави. Формування нормативно-правової бази щодо малого підприємництва відбувається одночасно з його становленням,знаходиться тільки в стадії системного формування і на сьогодні є процесом незавершеним, що призводить до значного уповільнення переходу України до ринкової економіки та створює умови для різного роду бюрократичних зловживань.

Основними проблемами визнано те, що центральні, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ще не співвідносять свої дії по виданню нових актів з принципами, закладеними в ідеологію державної регуляторної політики. Було відзначено складні післяреєстраційні процедури, не відповідність фінансової підтримки потребам розвитку малого підприємництва, відсутність механізму гарантування вкладів, складність чинної податкової системи та посилення податкового тиску, значну кількість перевірок. Відзначено актуальність для України створення єдиної автоматизованої системи державної реєстрації суб’єктів бізнесу та закріплення в новому Податковому кодексі України спрощеної системи оподаткування з наданням переваги єдиному податку.

Кабінету Міністрів України доручено:

  • прискорити розробку та подання до Верховної Ради України проектів законів, спрямованих на встановлення спрощених процедур надання дозволів, які регулюють доступ до певного сегмента ринків товарів, робіт або послуг, пов’язаних з підприємницькою діяльністю;
  • активізувати роботу щодо започаткування діяльності регіональних центрів надання комплексних державних послуг за принципом “єдиного вікна”. Суттєво зменшити кількість дозвільних документів, необхідних для започаткування господарської діяльності, та встановити прості і прозорі процедури для їх отримання;
  • передбачити в проектах законів про Державний бюджет України на 2004 рік та наступні роки пріоритетне фінансування заходів щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні та створення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
  • до 1 липня 2004 року забезпечити виконання заходів щодо створення єдиної автоматизованої системи державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
  • забезпечити запровадження ліцензування видів господарської діяльності виключно законами, зменшення кількості видів діяльності, що ліцензуються, та встановлення чітких і прозорих умов ліцензування для кожного виду господарської діяльності.

Національному банку України за участю Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва доручено розробити і запровадити заходи щодо розвитку мікрокредитування суб’єктів малого бізнесу; прискорити розробку та подання до Верховної Ради України проекту Закону України про кредитні бюро.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Незважаючи на рекомендації учасників парламентських слухань, уряд не прискорив розробку та подання до Верховної Ради України проектів законів, спрямованих на встановлення спрощених процедур надання дозволів, які регулюють доступ до певного сегмента ринків товарів, робіт або послуг, пов’язаних з підприємницькою діяльністю.

Щодо запровадження принципу “єдиного вікна”, то з 1 липня 2004 року вступив у силу Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, яким передбачено уніфікацію за принципом “єдиного вікна”процедури державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У порівнянні з попереднім порядком реєстрації у новому законі було скорочено строк державної реєстрації, формалізовано підстави для відмови у державній реєстрації, спрощено вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації. Крім того, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Його мета – забезпечувати учасників цивільного обороту та органи державної влади необхідною достовірною інформацією щодо діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У законі про Державний бюджет України на 2004 рік було передбачено кошти на ведення Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності та Єдиного ліцензійного реєстру у розмірі 8 млн. грн., а на заходи по реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні – 1,8 млн. грн. У 2005 році видатки по першій категорії скорочено до 5,3 млн. грн., по другій залишено без змін.

Щодо рекомендації стосовно забезпечення запровадження ліцензування видів господарської діяльності виключно законами, зменшення кількості видів діяльності, що ліцензуються, та встановлення чітких і прозорих умов ліцензування для кожного виду господарської діяльності, то дана рекомендація має програмний характер і вимагає комплексного вирішення. На сьогодні її виконання залишається актуальним.

Висновки:

Рекомендації учасників парламентських слухань «Проблемні питання розвитку підприємництва в Україні: регуляторна політика держави та заходи щодо підтримки малого та середнього бізнесу» виконано урядом частково. З одного боку, запроваджено принцип «єдиного вікна» та передбачено фінансування для втілення закріплених законом норм, з іншого – проблеми прозорості та чіткості законодавчого регулювання процесу ліцензування залишаються актуальними.

Парламентські слухання з проблем аграрного сектора економіки

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ
З ПРОБЛЕМ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

Парламентські слухання „Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі”
(Постанова „Про рекомендації парламентських слухань про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі” №495-ІV від 06.02.2003)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що соціально-економічна ситуація на селі залишається складною. У 2002 році темпи зростання виробництва продукції сільського господарства уповільнилися і, за попередніми даними, становлять 1,9 відсотка порівняно з попереднім роком, а товарної продукції харчової промисловості та переробної промисловості – 8,4 відсотка. Більше половини сільськогосподарських та переробних підприємств є збитковими. Кредиторська заборгованість господарств станом на 1 січня 2003 року становить близько 13 млрд. гривень, дебіторська – 5 млрд. гривень. Як наслідок – не зростають реальні доходи селян: головним джерелом їх сукупного доходу є надходження від реалізації продукції, вирощеної в особистих господарствах. Середньомісячна заробітна плата в сільському господарстві є найнижчою серед галузей економіки країни. Погіршилася демографічна ситуація– в кожному десятому селі не народжуються діти.

За результатами парламентських слухань Кабінету Міністрів України було рекомендовано:

  • підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про розвиток ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, про аукціони живої худоби і птиці, про оптові плодово-овочеві ринки, про оптові продовольчі ринки, про виробництво та ринок молока і молочних продуктів, про виробництво та ринок м’яса і м’ясних продуктів, про заставу (іпотеку) нерухомості, про операції (трансакції) з нерухомістю, про Державний земельний (іпотечний) банк, проекти законів України щодо порядку встановлення тарифів на електроенергію, газ, водопостачання,транспорт та інші послуги, які надаються сільськогосподарським товаровиробникам, щодо стимулювання розвитку підприємництва в сільській місцевості та спрямування податкових надходжень від цієї діяльності до місцевих бюджетів, а також законопроект стосовно професійних господарських об’єднань сільськогосподарських товаровиробників; щодо запровадження з 1 січня 2004 року єдиного податку для сільськогосподарських товаровиробників залежно від кількості та якості сільськогосподарських земель в обробітку; подати на розгляд Верховної Ради України проект доктрини аграрної політики України на 2004-2013 роки; Національну програму відродження і розвитку аграрного сектора економіки на період до 2010 року;
  • при формуванні Державного бюджету України щорічно передбачати норму щодо спрямування не менше 30 відсотків коштів спеціального фонду Державного бюджету України “Будівництво доріг” на будівництво та ремонт сільських доріг;
  • при розробці проектів законів про Державний бюджет України на 2004 рік та на наступні роки передбачати збільшення асигнувань на часткове відшкодування процентних ставок за кредити, страхування ризиків, запровадження заставних та інтервенційних операцій із стратегічно важливими видами сільськогосподарської продукції і продовольства, державних дотацій для підтримки розвитку тваринництва, здешевлення складної сільськогосподарської техніки;
  • створити Державний резервний фонд пально-мастильних матеріалів за рахунок переробки нафти вітчизняного виробництва для поставки їх сільськогосподарським товаровиробникам у період проведення комплексу весняно-польових робіт та збору врожаю за прийнятними цінами, передбачаючи щорічно для цього відповідні кошти в Державному бюджеті України. Розробити механізм використання зазначеного фонду, а також стимулювання використання нетрадиційних джерел енергії, зокрема біологічного походження (етанолу, біодизелю та інших);
  • здійснити заходи щодо підтримки розвитку особистих селянських та фермерських господарств, підприємництва в сільській місцевості з метою підвищення доходів сільського населення та його зайнятості, прискорити розробку Програми розвитку сільського зеленого туризму в Україні;
  • продовжити дію Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” щодо справляння і використання одновідсоткового збору на розвиток плодово-виноградного комплексу та хмелярства до 2010 року; розробити проект Національної комплексної програми розвитку бурякоцукрової галузі України на період до 2012 року;

щорічно передбачати в Державному бюджеті України виділення необхідних коштів для реалізації вимог Закону України “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” в сумі до одного відсотка від загальних видатків Державного бюджету України; виконання Комплексної програми розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушуваних угідь у 2001-2005 роки та прогнозу до 2010 року; виконання вимог Закону України“Про Національну програму будівництва суден рибопромислового флоту України на 2002-2010 роки” та реалізації державних програм стосовно розвитку рибного господарства

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

З дня проведення парламентських слухань Урядом на розгляд Верховної Ради України було внесено законопроекти „Про сільськогосподарський перепис”, „Про молоко та молочні продукти” (24.06.2004 року був прийнятий як Закон та підписаний Президентом), „Про іпотеку”, „Про іпотечні цінні папери”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо сфери іпотечного кредитування)”, „Про Основні засади державної аграрної політики”, проекти законів про внесення змін до окремих статей Земельного кодексу України, Закону „Про охорону земель”. Зазначене свідчить про те, що рекомендації учасників парламентських слухань в частині внесення на розгляд Верховної Ради необхідних законопроектів Урядом виконано не було. В той же час, зазначені у рекомендаціях законопроекти були внесені на розгляд парламенту народними депутатами України. Йдеться, зокрема, про проекти Законів „Про Державний земельний (іпотечний) банк” (реєстр. №№ 3566, 3566-1), „Про підтримку виробництва та розвитку ринку сільськогосподарської продукції” (реєстр. № 3064, був прийнятий як Закон та підписаний Президентом 24.06.2004 р.), „Про сільський та сільський зелений туризм” (реєстр. № 4299).

Не було належним чином виконано і рекомендації учасників парламентських слухань в частині підвищення видатків на будівництво сільських доріг. Так, у Законі „Про Державний бюджет України на 2004 рік” на розвиток та утримання автомобільних доріг загального користування, що перебувають у комунальній власності, було виділено 155 000 000 грн. Для порівняння: на фінансування будівництва автотранспортної магістралі через Дніпро у місті Запоріжжі передбачалось виділити 80 000 000 грн.

Що стосується фінансування підтримки сільськогосподарських виробників, то Державним бюджетом України на 2004 рік було передбачено виділення таких коштів: на фінансову підтримку виробництва продукції тваринництва та рослинництва – 429 500 000 грн., фінансову підтримку фермерських господарств через механізм мікрокредитування – 13 000 000 грн., на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення короткострокових кредитів – 100 000 000 грн., на погашення заборгованості із закупівлі сільськогосподарської продукції за державним замовленням (контрактом) 1994-1997 рр. 5 000 000 грн., на фінансову підтримку агропромислових підприємств, що знаходяться в особливо складних кліматичних умовах – 70 000 000 грн., на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення довгострокових кредитів – 120 000 000 грн. Як бачимо, в частині фінансової підтримки діяльності сільськогосподарських товаровиробників рекомендації учасників парламентських слухань значною мірою були виконані.

Кабінетом Міністрів України не були виконані Рекомендації учасників парламентських слухань щодо створення Державного резервного фонду пально-мастильних матеріалів, продовження дії Закону України „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”, фінансування Державних цільових програм.

Висновки:

Якщо говорити про реалізацію Кабінетом Міністрів України рекомендацій учасників парламентських слухань, то частково були виконані лише рекомендації, пов’язані з фінансуванням сільськогосподарського комплексу. Інші рекомендації урядом виконано не було. Варто відзначити, що з моменту проведення парламентських слухань „Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі” парламент жодного разу не заслуховував інформацію Уряду про хід реформування АПК. Відсутність належного контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України у цій сфері стала однією з причин невиконання рекомендацій учасників слухань.

Парламентські слухання „Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання”
(Постанова „Про Рекомендації парламентських слухань “Підтоплення земель в Україні: проблема та шляхи подолання” №609-ІV від 06.03.2003)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що вимоги законодавства у сфері запобігання підтопленню земель не дотримуються, затверджені програми реалізуються незадовільно, а заходи, що здійснюються, спрямовані, головним чином, на ліквідацію наслідків підтоплення, а не на запобігання чинникам його виникнення. Економічний механізм реалізації програм не забезпечує їх системного та ефективного виконання. Фінансування затверджених програм здійснюється переважно з Державного бюджету України в обсягах, що не перевищують 10-15 відсотків від передбачених щорічних витрат. Недостатньо використовуються кошти місцевих бюджетів, не розроблено фінансові механізми залучення кредитів, інших джерел фінансування. Грубо порушується встановлений законодавством режим господарської діяльності у водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах та на водозборах.

Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • створити Урядову комісію з проблем підтоплення;
  • подати до Верховної Ради України пропозиції щодо вдосконалення економічного механізму реалізації екологічних програм;
  • при формуванні Державного бюджету України на 2004 рік передбачити: у видатках відповідних головних розпорядників бюджетних коштів за окремими кодами програмної класифікації кошти на фінансування Загальнодержавної програми розвитку водного господарства, Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року N 160, Комплексної програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року N 1269; зарахування у повному обсязі до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від збору за спеціальне використання води водних об’єктів та їх спрямування на здійснення заходів з охорони, відтворення водних ресурсів і підтримання водних об’єктів у належному стані, а також на виконання робіт, пов’язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків; включення видатків на здійснення протипаводкових і протизсувних заходів до переліку захищених статей загального фонду Державного бюджету України;
  • внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про затвердження Загальнодержавної програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства; проект Закону України про затвердження Загальнодержавної програми поліпшення екологічного стану гірничодобувних регіонів України;
  • розробити та затвердити програму укріплення берегів поверхневих водних об’єктів і узбережжя морів та їх інженерного захисту;
  • внести зміни до Програми “Українське вугілля”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 року № 1205, передбачивши перелік першочергових заходів щодо попередження підтоплення та ліквідації його наслідків у вугледобувних регіонах України;
  • забезпечити у 2003 році пріоритетне фінансування заходів з ліквідації підтоплення у місті Світловодську Кіровоградської області, місті Кременчуці Полтавської області, місті Золотоноші Черкаської області, у Жовтневому та Кам’янобрідському районах міста Луганська, в районі Дарницького вагоноремонтного заводу в місті Києві, у місті Харкові в районі річки Немишля, а також ліквідації наслідків підтоплень та руйнування узбережжя Азовського моря в межах міста Маріуполя, берегоукріплення річки Тиса в районі села Дротинці Виноградівського району Закарпатської області, у Вижницькому, Сторожинецькому, Путильському та Кіцманському районах Чернівецької області;
  • виділити з резервного фонду Кабінету Міністрів України на 2003 рік кошти Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи для вжиття заходів з попередження підтоплення територій під час весняного водопілля та визначення регіонів з потенційною загрозою підтоплення.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Більшість рекомендацій учасників парламентських слухань Кабінетом Міністрів виконано не було. Зокрема, Уряд не створивурядову комісію з проблем підтоплення, не вніс до парламенту пропозиції стосовно удосконалення механізму економічного забезпечення виконання екологічних програм. Після проведення парламентських слухань Кабінетом Міністрів України було ухвалено лише 4 нормативно-правових акти, які стосувались вирішення проблеми підтоплення земель, причому три з них передбачали виділення коштів на ліквідацію наслідків підтоплення в окремих областях, а не фінансування заходів, спрямованих на недопущення підтоплення. У Законі „Про Державний бюджет України на 2004 рік” на фінансування робіт, пов’язаних з наслідками підтоплення та запобіганню підтопленню передбачалось виділення таких коштів (у вигляді дотацій вирівнювання): на проведення заходів по ліквідації та захисту від підтоплення житлових будинків – Ширяївському районному бюджету – 100 000 грн., Фрунзівському районному бюджету – 125 000 грн., на проведення першочергових заходів для запобігання руйнуванню земляного насипу Хаджибейського лиману – міському бюджету Одеси – 26778000 грн., на ліквідацію наслідків стихійного лиха у Закарпатській та Івано-Франківській областях – 15 000 000 та 8 000 000 грн. відповідно. Крім того, у Державному бюджеті України було передбачено виділення коштів на захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь у сумі 38 465 100 грн., на комплексний протипаводковий захист в басейні р. Тиса у Закарпатській області – 13 200 000 грн. Для оцінки достатності такого фінансування варто відзначити лише той факт, що длякомплексного вирішення проблеми підтоплення в Україні за розрахунками Кабінету Міністрів України необхідно близько 629 000 000 грн.

Урядом не було виконано рекомендації учасників парламентських слухань щодо зарахування до спеціального фондуДержавного бюджету збору за спеціальне використання водних ресурсів, щодо включення видатків на протипаводковий захист до захищених статей бюджету, фінансування Загальнодержавної програми розвитку водного господарства, Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України, Комплексної програми розвитку водопровідно-каналізаційного господарства. Кабінетом Міністрів України не було внесено зміни до Програми „Українське вугілля”, в частині запобігання підтопленням та ліквідації їх наслідків у вугледобувних регіонах України.

Висновки:

Більшість рекомендацій учасників парламентських слухань Кабінетом Міністрів України виконана не була. З дня проведення парламентських слухань зусилля Уряду у цій сфері були зведені фактично до схвалення чергової державної програми боротьби з підтопленням (Державна програма запобігання і боротьби з підтопленням земель від 29 квітня 2004 року), а також фінансування ліквідації наслідків підтоплення в окремих регіонах України.

Парламентські слухання з фінансових питань

Парламентські слухання “Про удосконалення законодавства
щодо місцевих податків і зборів” (17.06.1996)
(Про рекомендації учасників парламентських слухань про удосконалення законодавства щодо місцевих податків і зборів (№264/96-ВР від 03.07.1996 ))

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань, розглянувши виконання законодавства щодо місцевих податків і зборів, стан впровадження і надходження до бюджету місцевих податків і зборів, відзначили, що існуюча законодавча база з питань зазначеного оподаткування повинна бути значно поліпшена. Запропоновані Кабінетом Міністрів України зміни до Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” не вирішують проблеми місцевого оподаткування.

За результатами слухань Кабінету Міністрів України разом з постійними комісіями Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, з питань бюджету та з питань державного будівництва, діяльності Рад і самоврядування до 1 жовтня 1996 року доручено було підготувати проект Закону України про місцеві податки і збори з урахуванням пропозицій, висловлених на парламентських слуханнях, та внести пропозиції щодо перегляду ставок платних послуг. Одним із пріоритетних напрямів визнано необхідність визначити надання права органам місцевого самоврядування самим встановлювати місцеві податки і збори, що сприяють соціально-економічному розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, та встановлювати пільгові податкові ставки, при цьому визначати цільовий напрям використання цих податків. Запропоновано розглянути можливість встановлення нових видів податків виходячи з умов економічного розвитку держави.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Станом на жовтень 1996 року на розгляді Верховної Ради України перебував проект закону ініційований Кабінетом Міністрів України, який, однак, не врахував пропозиції і зауваження, висловлені під час обговорення законопроекту у Верховній Раді України і на парламентському слуханні щодо місцевих податків і зборів, у зв’язку із чим був відхилений (дивись Постанову Верховної Ради України “Про проект Закону України про місцеві податки і збори” від 29 жовтня 1996 року №442/96-ВР).
Уряду було запропоновано протягом двох тижнів внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про місцеві податки і збори з урахуванням пропозицій і зауважень, висловлених під час обговорення законопроекту у Верховній Раді України і на парламентському слуханні щодо місцевих податків і зборів.

Висновки:

Рекомендації учасників парламентських слухань про удосконалення законодавства щодо місцевих податків і зборів виконано не було.

Парламентські слухання “Фінанси і банківська діяльність: сучасний стан та перспективи розвитку” (02.04.2003)
(Про Рекомендації парламентських слухань “Фінанси і банківська діяльність: сучасний стан та перспективи розвитку” (№781-IV від 15.05.2003))

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що сприятлива макроекономічна динаміка, монетарна, валютно-курсова та регуляторна політика Національного банку України створили необхідні умови зростання обсягів капіталу, активів та залучених банками коштів, зміцнення фінансового стану банківських установ. Це сприяло посиленню ринкової орієнтації банківського сектору, його поступовому наближенню до світової практики банківської діяльності. Відзначили, що вже третій рік поспіль утримується економічне зростання, зміцнилася фінансова система держави, залишається стабільною національна валюта, знизилися ставки кредитування, створено механізм гарантування вкладів, валютно-курсова політика стимулює експортну активність, забезпечує зростання обсягів міжнародних валютних резервів держави та стримує інфляційні очікування. Це лише короткий перелік позитивних зрушень, які відбулися в економіці. Протягом останніх років спостерігається стійка позитивна динаміка основних показників банківської діяльності.

Водночас учасники слухань звернули увагу на ряд існуючих проблем з метою вирішення яких рекомендували Кабінету Міністрів України, серед яких: затвердити Державну програму розвитку масових безготівкових платежів в Україні та заходи щодо її виконання; удосконалити механізм відшкодування коштів вкладникам ВАТ “Державний Ощадний банк України”; створити нормативно-правову базу щодо регламентації діяльності та нагляду за небанківськими фінансовими установами тощо.

Комітетам Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій, іншим комітетам Верховної Ради України при доопрацюванні та розгляді проекту Закону України про податок на доходи фізичних осіб передбачити та сприяти встановленню мораторію на оподаткування доходів від банківських депозитів фізичних осіб.

Прискорити роботу щодо розгляду та прийняття Верховною Радою України проектів законів, пов’язаних з банківською діяльністю, які були внесені на розгляд Верховної Ради України, зокрема (про лізинг, про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, про внесення змін до Закону України “Про заставу”, про іпотеку, про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, про внесення змін до статті 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність”, про строкові фінансові інструменти, про систему валютного регулювання та валютного контролю, про зброю, про внесення змін до Закону України “Про банки і банківську діяльність” у частині створення конкурентного середовища на ринку охоронних послуг, про охоронну діяльність, про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям Закону України “Про охоронну діяльність”, про прості та подвійні складські свідоцтва, про недержавне пенсійне забезпечення, про електронний цифровий підпис, про електронні документи і електронний документообіг, про внесення змін до деяких законів України з питань відкриття та функціонування банківських рахунків, про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, про внесення змін до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, про внесення змін до статті 7 Закону України “Про банки і банківську діяльність” у частині вдосконалення управління державними банками).

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Кабінетом Міністрів України не було затверджено Державну програму розвитку масових безготівкових платежів в Україні, такожне було виконано рекомендації учасників парламентських слухань щодо удосконалення механізм відшкодування коштів вкладникам ВАТ “Державний Ощадний банк України”. Такий висновок можна зробити з огляду на те, що 8 грудня 2003 року відбулись спеціальні слухання присвячені стану і проблеми державної політики в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян і учасники останніх відзначили, що робота Кабінету Міністрів України щодо розробки механізму повернення заощаджень проводиться надзвичайно низькими темпами. У той же час повернення грошових заощаджень, втрачених громадянами України, залишається одним з найбільш актуальних і складних соціальних питань. Досі не створено належноїнормативно-правової бази щодо регламентації діяльності та нагляду за небанківськими фінансовими установами (слід відзначити лише проект закону про ломбарди і ломбардну діяльність (№2424-1 від 18.07.2003), який прийнято у першому читанні).

Згідно з рекомендаціями, при доопрацюванні та розгляді проекту Закону України про податок на доходи фізичних осіб Кабінету Міністрів доручалось передбачити та сприяти встановленню мораторію на оподаткування доходів від банківських депозитів фізичних осіб, однак Уряд цього не зробив. 21 грудня 2004 року Верховна Рада України 313 голосами схвалила в цілому закон, яким передбачено введення в дію оподаткування процентів за банківськими депозитами та ощадними сертифікатами з 1 січня 2010 року (Закон №2273-IV від 21.12.2004 року). Одночасно, депутати не підтримали законопроект, яким пропонувалось взагалі виключити зі складу доходів, що оподатковуються, нараховані проценти за банківськими вкладами.

Значну частину проектів законів, щодо яких парламенту було рекомендовано прискорити розгляд, було прийнято (Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про лізинг” (від 11 грудня 2003 року №1381-IV), Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (від 18 листопада 2003 року №1255-IV), Закон України “Про іпотеку” (від 5 червня 2003 року №898-IV), Закон України “про державну реєстрацію прав на нерухоме майно” (від 1 липня 2004 року №1952-IV), Закон України “Про прості та подвійні складські свідоцтва” (від 23.12.2004 №2286-IV), “Про недержавне пенсійне забезпечення” (від 09.07.2003 №1057-IV), “Про електронний цифровий підпис” (від 22.05.2003 від №852-IV), “Про електронні документи і електронний документообіг” (від 22.05.2003 №851-IV), “Про внесення змін до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (від 06.10.2004 №2056-IV).

Висновки:

Рекомендації учасників парламентських слухань не були виконані Кабінетом Міністрів України.

Парламентські слухання з проблем ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

Парламентські слухання „Про десяту річницю Чорнобильської катастрофи”
(Постанова „Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо десятої річниці Чорнобильської катастрофи” №127/96-ВР від 19.04.1996)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що у зв’язку з погіршенням економічного становища в Україні скорочуються надходження коштів для виконання чорнобильських програм. У 1992 році, наприклад, запланована питома вага Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення в бюджеті України становила 15,4 процента, а в 1995 році – близько 6 процентів. Реальне ж виконання становило 7,5 процента у 1992 році та 5,8 процента – у 1995 році.Програма щодо соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, профінансована на 1996 рік лише на 39 процентів від потреби. Не прийнято остаточного рішення про долю об’єкта “Укриття”. З боку розвинутих країн світу посилюється тиск на Уряд України лише щодо закриття Чорнобильської АЕС без вирішення всього комплексу чорнобильських проблем. На цьому фоні в Україні посилюються намагання скоротити чорнобильські програми, переглянути зони радіаційного забруднення всупереч вимогам законів України і без достатнього наукового обґрунтування.

Учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • затвердити Національну програму ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;
  • Доручити Міністерству охорони здоров’я, Мінекобезпеки, Мінчорнобилю, Держкоматому, іншим міністерствам і відомствам України, базуючись на законах України, рекомендаціях і принципах Всесвітньої організації охорони здоров’я, інших міжнародних організацій,розробити довгострокову Національну програму екологічного, соціально-економічного, медико-біологічного та радіаційного захисту населення України;
  • доручити міністерствам України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, охорони здоров’я, соціального захисту разом з представниками громадських організацій розробити нове положення про Державний регістр України та Український військовий регістр;
  • розробити разом з відповідними організаціями Європи (МАГАТЕ, ВООЗ та ін.) програму проведення навчальних семінарів, курсів, стажування спеціалістів медичних і юридичних закладів, а також з питань ядерної і радіаційної безпеки;
  • припинити практику ліквідації та скорочення медико-реабілітаційних закладів для учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і населення, яке постраждало внаслідок аварії.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Уряд не виконав рекомендації учасників парламентських слухань в частині затвердження програми ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довгострокової програми екологічного, соціально-економічного, медико-біологічного та радіаційного захисту населення України, розроблення положення про Державний реєстр та Український військовий реєстр.

Після парламентських слухань не було вирішено і ряд проблем, на існуванні яких було наголошено під час парламентських слухань. Зокрема, протягом 1998 – 1999 років фінансування чорнобильських програм було недостатнім, кошти Чорнобильського фонду неодноразово використовувались не за цільовим призначенням, житло для постраждалих від наслідків аварії купувалось за завищеними цінами у посередників, що не сприяло вирішенню житлових проблем постраждалих. Набула широкого розповсюдження практика надання статусу постраждалих від аварії на ЧАЕС особам, які не мали цього права. Варто відзначити, що такі факти не залишались поза реагуванням Кабінету Міністрів (до винних осіб застосовувались стягнення у вигляді догани та звільнення з посади), однак системного підходу до врегулювання згаданих проблем Урядом запропоновано не було.

Висновки:

Рекомендації учасників парламентських слухань виконані не були.

Парламентські слухання „Стосовно закриття Чорнобильської АЕС”
(Постанова „Про рекомендації учасників парламентських слухань стосовно закриття Чорнобильської АЕС” №2147-III від 14.12.2000)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • внести на затвердження Верховної Ради України Програму припинення експлуатації енергоблоку № 3 Чорнобильської АЕС, Комплексну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС і Програму соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС та жителів м. Славутича, забезпечивши своєчасне і в повному обсязі їх фінансування;
  • розробити і внести на розгляд Верховної Ради України: проекти законів України, що стосуються вирішення соціальних проблем, які виникають у зв’язку з закриттям Чорнобильської АЕС, зокрема про внесення змін і доповнень до Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС в екологічно безпечну систему”, про внесення змін і доповнень до Закону України “Про пенсійне забезпечення”; проекти законів України про внесення змін до законів про оподаткування стосовно надання пільг підприємствам в Україні, які беруть участь у виконанні робіт щодо підготовки до закриття і закриття Чорнобильської АЕС, що фінансуються з Державного бюджету України, а також звільнення від оподаткування доходів, що використовуються для фінансування добудови компенсуючих потужностей;
  • прискорити створення Міжнародного фонду сприяння вирішенню проблем, пов’язаних із закриттям Чорнобильської АЕС;
  • у проекті Національної програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2001-2005 роки передбачити окрему програму щодо перетворення об’єкта “Укриття” в екологічно безпечну систему;

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

29 листопада 2000 року Кабінетом Міністрів України було затверджено Постанову „Про остаточне зупинення Чорнобильської АЕС”,якою було передбачено остаточну зупинку енергоблоку № 3 ЧАЕС, схвалення Програми припинення експлуатації енергоблоку № 3 Чорнобильської АЕС і Комплексної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС. Цього ж дня Постановою Уряду було схваленозаходи щодо соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС та жителів м. Славутича у зв’язку із закриттям станції.Міністерству фінансів, Міністерству палива та енергетики, Київській обласній державній адміністрації було доручено передбачати у проекті Державного бюджету України на 2001 фінансування заходів щодо: проведення розрахунків з працівниками Чорнобильської АЕС, які вивільняються у зв’язку із закриттям станції (далі – вивільнювані працівники), їх працевлаштування та професійної перепідготовки; переселення жителів селища Лісне; забезпечення м. Славутича та селища Лісного у зимовий період 2001 року електричною та тепловою енергією, підтримання належного стану об’єктів соціальної та комунально-побутової інфраструктури; медико-санітарного забезпечення потреб жителів м. Славутича та осіб, які працюють у зоні відчуження; створення нових робочих місць на підприємствах, розташованих у зоні відчуження, а також розвитку виробничої та соціальної інфраструктури м. Славутича; передачі об’єктів права державної власності, розташованих у м. Славутичі, до власності територіальної громади м. Славутича. Крім того, 13 вересня 2001 року Кабінетом Міністрів України було схвалено Постанову „Про встановлення щомісячної доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, вивільненим у зв’язку із закриттям Чорнобильської АЕС”, якою було встановлено щомісячні доплати до пенсій пенсіонерам, які до 15 грудня 2000 року працювали на ЧАЕС.

У Законі „Про Державний бюджет України на 2001 рік” було передбачено виділення субвенції на здійснення додаткових витрат з бюджету міста Славутича Київської області у зв’язку із закриттям Чорнобильської АЕС – у сумі 5 000 000 грн. Також було вжито заходів щодопогашення заборгованості із соціальних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших витрат, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – у сумі 65 880 000 грн. У 2001 році на фінансування потреб, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом постраждалих передбачалось виділити – на виплату компенсацій та надання пільг – 812 406 000 грн., державні капітальні вкладення на фінансування Чорнобильської будівельної програми – 58 800 000 грн., на самостійне переселення громадян з радіоактивно забруднених територій та будівництво житла для громадян, віднесених до 1 категорії постраждалих – 17 000 000 грн., здійснення заходів на об’єкті „Укриття” – 26 000 000 грн., медико-санітарне забезпечення постраждалих – 39 390 000 грн., радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення забруднених територій – 12 000 000 грн., інформування громадськості з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – 2 000 000 грн. Однак у Законі „Про Державний бюджет України” не було передбачено виділення коштів на фінансове забезпечення гарантій вивільнюваних працівників ЧАЕС. Також Законом „Про Державний бюджет України на 2001 рік” було встановлено суттєві обмеження щодо виплати пільг та компенсацій громадянам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи. У переважній більшості випадків пільги та компенсації передбачалось зберегти лише для постраждалих 1 – 2 категорій. Зокрема, право на безоплатне або пільгове встановлення телефону та безоплатне користування телефоном пропонувалось зберегти лише за громадянами, віднесеними до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сімей, що мають дитину-інваліда, якій встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою); право на безплатне або пільгове санаторно-курортне лікування – за громадянами, віднесеними до категорії 1 та 2 осіб (з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 31 грудня 1986 року) тощо. Згодом ці обмеження були визнані Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України.

Урядом було підготовлено пропозиції про внесення змін до законів України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему”, “Про пенсійне забезпечення”, а також до законів про оподаткування стосовно надання пільг підприємствам в Україні, які беруть участь у виконанні робіт по закриттю Чорнобильської АЕС, що фінансуються з Державного бюджету України, і звільнення від оподаткування доходів, що використовуються для фінансування добудови компенсуючих потужностей.

В той же час Кабінетом Міністрів не було виконано низку інших рекомендацій учасників парламентських слухань, зокрема – в частині невідкладного вжиття заходів по визначенню подальшого статусу Чорнобильської АЕС та об’єкта “Укриття”, визначенню оператора, відповідального за ядерну шкоду, вирішення проблем фінансового забезпечення цивільної відповідальності за ядерну шкоду та питань ліцензування видів діяльності у сфері використання ядерної енергії; прискорення створення міжнародного фонду сприяння вирішенню проблем, пов’язаних із закриттям Чорнобильської АЕС, і наглядової ради цього фонду з участю представників Верховної Ради України; розробки загальнодержавної програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2001-2005 роки з окремим включенням програми по перетворенню об’єкта “Укриття” в екологічно безпечну систему.

Висновки:

Основна рекомендація учасників парламентських слухань – в частині закриття ЧАЕС – Кабінетом Міністрів була виконана. Однак її виконання було пов’язане не стільки з проведенням парламентських слухань, скільки з підписанням Президентом України 25 вересня 2000 року Указу „Про заходи, пов’язані з Актом закриття Чорнобильської атомної електростанції”. В той же час, Кабінетом Міністрів не було вирішено весь комплекс проблем, пов’язаних із закриттям ЧАЕС, зокрема – в частині невідкладного вжиття заходів по визначенню подальшого статусу Чорнобильської АЕС та об’єкта “Укриття”, визначенню оператора, відповідального за ядерну шкоду, вирішення проблем фінансового забезпечення цивільної відповідальності за ядерну шкоду та питань ліцензування видів діяльності у сфері використання ядерної енергії; прискорення створення міжнародного фонду сприяння вирішенню проблем, пов’язаних із закриттям Чорнобильської АЕС, і наглядової ради цього фонду з участю представників Верховної Ради України; розробки загальнодержавної програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2001-2005 роки з окремим включенням програми по перетворенню об’єкта “Укриття” в екологічно безпечну систему. Таким чином, рекомендації учасників парламентських слухань були виконані лише частково.

Парламентські слухання „15 річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання”
(Постанова „Про рекомендації учасників парламентських слухань 15 річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання” №2404-III від 26.04.2001)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що на момент проведення слухань не завершено переселення людей із зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення; інваліди, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи не повністю забезпечені безкоштовним медичним обслуговуванням; скорочуються програми оздоровлення постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, особливо дітей; недостатньою мірою вирішуються проблеми фінансування оперативного хірургічного лікування; залишається значною заборгованість з виплат компенсацій, пільг, по безплатному харчуванню; харчування дітей у навчальних закладах здійснюється за нормами, значно нижчими від фізіологічних та медичних; зменшуються обсяги фінансування програм реабілітації забруднених територій та населених пунктів на цих територіях; не індексуються розміри пенсій і компенсацій постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до рівня інфляції.

За результатами парламентських слухань Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • розробити та подати до Верховної Ради України загальнодержавну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2001 – 2005 роки та на період до 2010 року, передбачивши в ній окремим розділом завершення переселення громадян із зони безумовного (обов’язкового) відселення (хто виявив бажання переселитися) та забезпечення житлом громадян, які самостійно переселяються із забруднених територій, і громадян, віднесених до 1 та 2 категорій.
  • опрацювати питання індексації пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи та в місячний термін подати відповідні пропозиції;
  • внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 987 „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” в частині виплати компенсацій і допомог, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, працюючим пенсіонерам за місцем одержання пенсій.
  • підготувати і направити до Верховної Ради України пропозиції щодо індексації розміру компенсації за втрачене майно під час евакуації, відселення або самостійного переселення, виплаченої громадянам до введення національної грошової одиниці;
  • прискорити виділення коштів на проведення відновлюваного ремонту приміщень та придбання обладнання для підпорядкованого Академії медичних наук України Центру реабілітації осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
  • подати пропозиції щодо законодавчого вирішення питання про визначення статусу і видачі відповідних посвідчень, а також пільгового пенсійного забезпечення вдовам працівників Чорнобильської АЕС, які загинули при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС;
  • при розробці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2002 рік передбачити: фінансування заходів, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення, на рівні не нижчому,ніж у 1997 році, з урахуванням рівня інфляції минулих років; індексацію пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; окремою статтею – джерело фінансування погашення не менше 50 відсотків заборгованості з фінансування заходів щодо соціального захисту населення та з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;фінансування заходів щодо профілактичної вітамінізації дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з метою запобігання захворюванням, які пов’язані з вітамінною недостатністю; фінансування програм реабілітації населених пунктів, які розташовані на радіоактивно забруднених територіях, в обсягах не менше рівня 1998 року; окремим рядком у Державному бюджеті України, а також у місцевих бюджетах усіх рівнів видатки у обсязі до 20 відсотків коштів, запланованих на капітальне будівництво для фінансування будівництва житла громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; збільшити видатки з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення на фінансування будівництва та придбання житла учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 та 2 категорій; відновлення дії норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині надання безпроцентної позики на індивідуальне житлове будівництво з забезпеченням відповідного фінансування.
  • подати до Верховної Ради України пропозиції щодо звільнення від сплати податку на додану вартість за путівки на санаторно-курортне лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Загальнодержавну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2001 – 2005 роки та на період до 2010 року на розгляд парламенту Кабінетом Міністрів внесено не було.

28 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України було затверджено Постанову „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались”, якою передбачалось збільшення з 1 квітня 2002 року на 12% пенсій, (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій), призначених відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. При цьому питання індексації пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи вирішено не було.

Кабінетом Міністрів України було виконано рекомендацію учасників парламентських слухань щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” в частині виплати компенсацій і допомог, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, працюючим пенсіонерам за місцем одержання пенсій. Відповідні зміни до Постанови було внесено 11.04. 2002 р. та 1.07. 2002 р.

Було виконано і рекомендації учасників слухань в частині індексації розміру компенсації за втрачене майно під час евакуації, відселення або самостійного переселення, виплаченої громадянам до введення національної грошової одиниці – Постановою Кабінету Міністрів від 29 серпня 2002 року було внесено відповідні зміни до Положення „Про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій”.

У Законі „Про Державний бюджет України на 2002 рік” було передбачено наступні видатки на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок цієї катастрофи: виведення Чорнобильської АЕС з експлуатації – 228 356 500 грн., спеціалізоване медобслуговування постраждалих – 5 189 500 грн., соціальний захист вивільнюваних працівників ЧАЕС – 12 600 000 грн., відшкодування на виплату пенсій вивільнюваним – 10 237 000 грн., компенсація сім’ям з дітьми та безплатне харчування постраждалих дітей – 293 152 000 грн., пільги на житлово-комунальні послуги, придбання палива постраждалим громадянам – 44 609 000 грн., пільги на користування транспортом і зв’язком – 64 937 000 грн., пільги на медичне обслуговування – 60 871 000 грн., компенсація за втрачене майно та переїзд на нове місце проживання – 8 000 000 грн., компенсації за шкоду здоров’ю – 6 440 000 грн., оздоровлення – 155 500 000 грн., допомога по тимчасовій непрацездатності – 8 000 000 грн., інформування громадськості з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – 2 000 000 грн., пенсійне забезпечення постраждалих 1 категорії – 234 194 800 грн., відшкодування на виплату пенсій постраждалим 2, 3, 4 категорій, компенсація за втрату годувальника та допомога на поховання – 4 007 000 грн., забезпечення постраждалих житлом – 20 000 000 грн., комплексне медично-санітарне забезпечення постраждалих – 54 390 000 грн., радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення забруднених територій – 12 000 000 грн., державні капітальні вкладення на реалізацію чорнобильської будівельної програми – 55 230 000 грн., погашення заборгованості з соціальних виплат постраждалим – 200 000 000 грн., забезпечення безпечної експлуатації об’єкту „Укриття” – 26 000 000 грн. Як бачимо, частина рекомендацій учасників парламентських слухань знайшла відображення у Законі „Про Державний бюджет України на 2002 рік”.

Висновки:

Значна частина рекомендацій учасників парламентських слухань Кабінетом Міністрів України була виконана. В той же час, невирішеними залишились питання відшкодування у повному обсязі заборгованості по виплаті компенсацій та наданню пільг постраждалим від Чорнобильської катастрофи, реалізації Чорнобильської будівельної програми, обліку постраждалих, переселення громадян із радіоактивно забруднених територій тощо, тобто – більшість проблем, які так і не було вирішено у попередні роки. В той же час, порівняно з 2000 та 2001 роками у 2002 році Уряд здійснив більш вагомі кроки у напрямі їх вирішення.

Парламентські слухання „17 річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання”
(Постанова „Про Рекомендації учасників парламентських слухань “17 річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання” № 783-IV від 15.05.2003)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники слухань відзначили, що недостатнє фінансування національних наукових закладів не сприяє створенню обґрунтованої комплексної стратегії наукових досліджень. Перестали фінансуватися і роботи з дозиметричної паспортизації населених пунктів. Учасники парламентських слухань також констатували, що за останні роки склалася і продовжує залишатися значна заборгованість з передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” витрат і компенсацій, яка вже становить майже 650 млн. гривень. З кожним роком скорочується реальний рівень фінансування чорнобильських програм, не забезпечується зменшення заборгованості з фінансування заходів, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом постраждалого населення. Значна кількість програм, зокрема переселення громадян, забезпечення житлом інвалідів і ліквідаторів, оздоровлення дітей, не виконується повною мірою. Ряд нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, що регулюють, зокрема, питання порядку виплат постраждалим на оздоровлення, медичну допомогу тощо, суперечить законодавству України.

Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • забезпечити у 2003-2004 роках повне погашення заборгованості минулих років з виплати компенсації та надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України про Національну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2002-2005 роки та на період до 2010 року;
  • подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про Загальнодержавну програму комплексного соціально-економічного розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та місць компактного переселення громадян на 2003-2005 роки та на період до 2010 року та забезпечити його супроводження; проект Закону України про внесення змін і доповнень до статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо звільнення від податку на додану вартість путівок на санаторно-курортне лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; проект Закону України про внесення змін до статті 55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” щодо скасування сплати 50 відсотків земельного податку дитячими санаторно-курортними та оздоровчими закладами України;
  • виділити у травні – серпні 2003 року додаткові кошти на санаторно-курортне лікування дітей-інвалідів, дітей-сиріт та напівсиріт, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дітей, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях;
  • при розробці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік передбачити: виділення бюджетних коштівна реалізацію Чорнобильської будівельної програми в обсязі 122,3 млн. гривень, у тому числі на будівництво правобережної захисної дамби та огорожі по периметру зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; видатки на завершення будівництва та обладнання комплексу споруд і клініки Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України та центру реабілітації чорнобильців; видатки на організацію та ведення Державного реєстру осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, окремим кодом бюджетної класифікації; видатки на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у переліку захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України;
  • підготувати пропозиції про доцільність утворення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади (міністерства або державного комітету) з питань Чорнобильської катастрофи;
  • передбачити фінансування будівництва жилого будинку на 160 квартир у м. Славутичі для завершення переселення жителів с. Лісне;
  • подати на розгляд Верховної Ради України проект Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему і проект Програми соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС та жителів м. Славутича;
  • подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо будівництва сховища для зберігання довгоіснуючих радіоактивних відходів, які утворюватимуться при знятті з експлуатації Чорнобильської АЕС.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Рекомендації парламентських слухань “17 річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання” в частині розробки нормативно-правових актів, погашення заборгованості минулих років, комплексного медико-санітарного забезпечення, добудови і введення в експлуатацію медичних закладів у сільській місцевості, науково-методичного супроводу робіт, організації та ведення Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Урядом виконано не було.

Зокрема, 21 серпня 2002 року Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України було внесено Проект Закону „Про Національну програму мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2002-2005 та на період до 2010 року”, супроводження якої учасники парламентських слухань доручили здійснювати Кабінету Міністрів. Однак до цього часу Закон так і не був прийнятий. Відтак в цій частині рекомендації учасників урядом не виконано.

Також Кабінетом Міністрів не було виконано рекомендації учасників парламентських слухань в частині внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону „Про Загальнодержавну програму комплексного соціально-економічного розвитку територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та місць компактного переселення громадян на 2003-2005 роки та на період до 2010 року”, проекту  Закону України „Про внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість” щодо звільнення від податку на додану вартість путівок на санаторно-курортне лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; проекту Закону України про внесення змін до статті 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” щодо скасування сплати 50 відсотків земельного податку дитячими санаторно-курортними та оздоровчими закладами України.

Що стосується фінансування Чорнобильської будівельної програми, то хоча Законом „Про Державний бюджет України на 2004 рік” і було передбачено виділення відповідних коштів, однак їх обсяг був у декілька разів меншим за обсяг, передбачений рекомендаціями учасників парламентських слухань і становив лише 29 980 000 грн. Таким чином, в цій частині рекомендації учасників парламентських слухань були виконані лише частково.

У 2003 році не було створено спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, що свідчить про невиконання Урядом відповідних рекомендацій учасників парламентських слухань.

Протягом 2003 року Уряд так і не вніс на розгляд парламенту Проект Закону про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, проект Програми соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС та жителів м. Славутича та пропозиції щодо будівництва сховища для зберігання довгоіснуючих радіоактивних відходів, які утворюватимуться при знятті з експлуатації Чорнобильської АЕС.

Висновки:

Кабінетом Міністрів України не було виконано ряд важливих рекомендацій учасників парламентських слухань, зокрема – в частині розробки та подання на розгляд парламенту необхідних законопроектів, погашення заборгованості минулих років, комплексного медико-санітарного забезпечення, добудови і введення в експлуатацію медичних закладів у сільській місцевості, науково-методичного супроводу робіт, організації та ведення Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належного фінансування Чорнобильської будівельної програми. Чи не єдиним суттєвим успіхом Уряду стало погашення у 2004 році більшої частини заборгованості з виплати компенсації та надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Парламентські слухання „18 річниця Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє”
(Постанова „Про Рекомендації парламентських слухань “18 річниця Чорнобильської катастрофи. Погляд у майбутнє” №1756-IV від 04.06.2004)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань наголосили на тому, що відзначається стійка тенденція до зменшення обсягів видатків на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щодо загальних обсягів видатків Державного бюджету України. Не ліквідовано заборгованість перед постраждалим населенням, не виконана програма переселення людей із забруднених територій. Не виконуються вимоги статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо підвищення розмірів доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Ряд нормативних актів Кабінету Міністрів України не відповідає вимогам Закону, внаслідок чого розміри одержуваних постраждалими пільг і компенсацій значно менші від встановлених законодавчими актами.

Також учасники парламентських слухань відзначили, що Рекомендації парламентських слухань “17 річниця Чорнобильської катастрофи. Досвід подолання” в частині розробки нормативно-правових актів, погашення заборгованості минулих років, комплексного медико-санітарного забезпечення, добудови і введення в експлуатацію медичних закладів у сільській місцевості, науково-методичного супроводу робіт, організації та ведення Державного реєстру України осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Урядом виконано не було.

Учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • терміново подати до Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, у якому передбачити виділення коштів на повне погашення заборгованості минулих років та поточні виплати компенсацій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, поновлення видатків на фінансування бюджетних програм з наукового забезпечення робіт, інформування громадськості, утримання музейно-архівного фонду, здійснення окремих заходів громадськими організаціями, додаткові видатки на оздоровлення, медичне обслуговування, забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення розміру пенсій постраждалим 1 категорії відповідно до статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;
  • запровадити персональний облік громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • підготувати пропозицію щодо створення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань Чорнобильської катастрофи та подати в установленому порядку проекти указів Президента України;
  • розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проект Загальнодержавної програми комплексної соціально-економічної реабілітації радіоактивно забруднених територій;
  • при розробці проекту Державного бюджету України на 2005 рік передбачити: виділення коштів на повне погашення заборгованості минулих років з виплати компенсацій та надання пільг постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи; виділення коштів на забезпечення діяльності Державного науково-виробничого підприємства “Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій”; у видатках Міністерства охорони навколишнього природного середовища Українипередбачити видатки за окремим кодом бюджетної класифікації на здійснення Чорнобильським центром з проблем ядерної безпеки, радіоекології та поводження з радіоактивними відходами експертно-аналітичного супроводження та моніторингу наукових проектів з ядерної безпеки, радіоекології та поводження з радіоактивними відходами;
  • подати на розгляд Верховної Ради України проект Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему і проект Програми соціального захисту працівників Чорнобильської АЕС та жителів м. Славутича;
  • виділити з державного бюджету додаткові кошти для забезпечення утримання соціальної інфраструктури м. Славутичавідповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічно безпечну систему”;
  • забезпечити фінансування заходів Програми створення додаткових робочих місць для працівників Чорнобильської АЕС, які вивільняються після закриття станції, та жителів м. Славутича, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1411. забезпечити розробку загальної концепції радіаційного захисту населення України, яка б визначала загальний ліміт дози опромінення від усіх джерел радіоактивного випромінювання різного походження; дослідженнябалансу ядерного палива, у тому числі того, що було викинуте в навколишнє природне середовище в результаті аварії, і достовірної оцінки його кількості, що міститься в об’єкті “Укриття”; дозиметричний моніторинг населених пунктів, розташованих в зонах радіоактивного забруднення.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Після віднесення виконання „чорнобильських” програм до компетенції Міністерства праці та соціальної політики у 2004 році заборгованість по соціальних виплатах громадянам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи було практично погашено. У Законі „Про Державний бюджет України на 2004 рік” на повне погашення заборгованості по соціальним виплатам громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, було передбачено виділення 414 279 400 грн. Таким чином, рекомендації учасників парламентських слухань в частині забезпечення погашення заборгованості з виплати компенсацій та надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Урядом було виконано.

Що стосується запровадження персоніфікованого обліку громадян, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, то в черговий раз відповідна пропозиція учасників слухань не отримала відповідного реагування з боку Кабінету Міністрів.

6 липня 2004 року Президентом України було підписано Указ „Про заходи щодо вдосконалення системи державного управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи”, яким було створено спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань захисту населення і територій від наслідків Чорнобильської катастрофи (Державний комітет з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи). Однак, однозначно стверджувати, що створення відповідного органу було зумовлене відповідною урядовою ініціативою, у свою чергу зумовленою рекомендаціями учасників парламентських слухань, неможливо.

В частині виконання рекомендацій учасників парламентських слухань щодо розробки проекту Загальнодержавної програми комплексної соціально-економічної реабілітації радіоактивно забруднених територій Уряд обмежився лише підготовкою та внесенням на розгляд парламенту законопроектів про внесення змін до Законів „Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” (законопроект № 4047 від 14.08.2003 р. – щодо захисту постраждалого населення та законопроект № 5724 від 30.06.2004 р. – щодо визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій). Іншими словами, Кабінет Міністрів залишив без реагування відповідну рекомендацію учасників парламентських слухань.

У Законі „Про Державний бюджет України на 2005 рік” передбачено фінансування видатків, пов’язаних з соціальним захистом працівників, що вивільняються у зв’язку з виведенням Чорнобильської АЕС з експлуатації у розмірі 1 156 700 грн., разом з тим фінансування створення робочих місць для звільнених працівників ЧАЕС Законом „Про Державний бюджет України на 2005 рік” передбачено не було, тобто відповідну рекомендацію учасників слухань виконано не було.

Також Законом „Про Державний бюджет України на 2005 рік” не було передбачено виділення коштів на забезпечення діяльності Державного науково-виробничого підприємства “Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій”; видатків на здійснення Чорнобильським центром з проблем ядерної безпеки, радіоекології та поводження з радіоактивними відходами експертно-аналітичного супроводження та моніторингу наукових проектів з ядерної безпеки, радіоекології та поводження з радіоактивними відходами.

Серед небагатьох рекомендацій учасників парламентських слухань, які були виконані Урядом – розробка Проекту Закону „Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему” (реєстр. № 6057 від 26.08.2004, який, однак не був розглянутий Верховною Радою України).

Інші рекомендації учасників парламентських слухань виконані не були.

Висновки:

Урядом було виконано лише 2 рекомендації учасників слухань – погашено заборгованість по соціальних виплатах громадянам, постраждалим від Чорнобильської катастрофи, а також розроблено Проекту Закону „Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему”. Інші рекомендації учасників слухань Кабінетом Міністрів виконано не було.

Парламентські слухання з проблем охорони здоров`я населення

Парламентські слухання “Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання” (19.05.2003)
(Про Рекомендації парламентських слухань на тему: “Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання” (№989-IV від 19.06.2003))

Учасники парламентських слухань відзначили, що в Україні в цілому сформовано законодавчу базу, необхідну для здійснення профілактичних і протиепідемічних заходів з метою недопущення масового поширення захворювань на туберкульоз.Прийнятим 5 липня 2001 року Законом України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” створено належне правове поле, затверджено низку інших важливих нормативно-правових актів, у тому числі відповідна Національна програма. Упродовж кількох останніх років у Державному бюджеті України окремим рядком передбачається виділення коштів на закупівлю протитуберкульозних препаратів і вакцин.

Однак, незважаючи на це, в Україні зберігається загрозлива тенденція зростання захворюваності населення на туберкульоз, яка щорічно збільшується майже на 10 відсотків і в середньому по країні становить майже 70 випадків на 100 тисяч населення, що в 10-12 разів перевищує показники розвинених країн. Високою залишається й смертність від туберкульозу. В Україні щодня реєструються 82 нових випадки захворювання на туберкульоз, а 30 хворих умирають. За рік туберкульоз забирає життя майже у 10 тисяч наших співвітчизників.

Основними причинами, що призвели до такого масштабного поширення туберкульозу в Україні, є низький рівень життя та санітарної культури, недостатнє й неякісне харчування значних прошарків населення, зростання кількості бездомних і безробітних, недоступність медичної допомоги та ліків, занепад системи охорони здоров’я тощо. Чимало недоліків мають місце в організації та координації протитуберкульозних заходів, а також у роботі органів і закладів охорони здоров’я.

Боротьба з туберкульозом в Україні ще не стала одним з пріоритетних напрямів державної політики в соціальній сфері. Не повною мірою виконуються передбачені програмами протитуберкульозні заходи як у масштабах держави, так і на місцях. Недостатню ефективність продемонструвала й створена при Кабінеті Міністрів України Міжвідомча комісія по боротьбі з туберкульозом.

За наслідками проведення парламентських слухань Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • у липні 2003 року розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про ратифікацію Угоди про програмний грант між Глобальним фондом боротьби із СНІДом, туберкульозом і малярією та Міністерством охорони здоров’я України, а також про ратифікацію Угоди про кредит Міжнародного банку реконструкції та розвитку на боротьбу з туберкульозом та СНІДом. Вирішити питання щодо створення в апараті Міністерства охорони здоров’я України підрозділу для здійснення контролю за використанням коштів зазначених кредитів і грантів;
  • при розробці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік віднести до захищених статей видатки загального фонду Державного бюджету України на фінансування Національної програми, інших заходів, спрямованих на боротьбу з туберкульозом, а також видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв для протитуберкульозних закладів і звільнити протитуберкульозні санаторії від сплати податку на землю;
  • у другому півріччі 2003 року внести доповнення до Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, включивши до цього Списку лікарів-фтизіатрів;
  • у вересні 2003 року внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо порядку обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозних закладів певних категорій хворих на заразні форми туберкульозу;
  • при розробці проекту Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік передбачити кошти на підвищення посадових окладів працівників протитуберкульозних закладів у два рази;
  • установити працівникам протитуберкульозних закладів, які безпосередньо обслуговують хворих на туберкульоз або працюють із матеріалом, що містить чи може містити мікобактерії туберкульозу, надбавку до заробітної плати не нижче 30 відсотків від розміру посадових окладів зазначених працівників тощо;
  • З метою посилення заходів протидії епідемії туберкульозу КМУ рекомендовано активізувати роботу Міжвідомчої комісії по боротьбі з туберкульозом, утвореної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2000 року, а також відповідних обласних, міських і районних комісій. Вирішити питання щодо збільшення чисельності структурного підрозділу Міністерства охорони здоров’я України, що забезпечує виконання завдань Міністерства охорони здоров’я України у сфері боротьби з туберкульозом.

Рекомендації учасників парламентських слухань

Відповідно до рекомендацій учасників парламентських слухань було ратифіковано Угоду про позику (Проект “Контроль за туберкульозом та ВІЛ/СНІДом в Україні) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Законом України 18 листопада 2003 року №1287-IV). Щодо Угоди про програмний грант між Глобальним фондом боротьби із СНІДом, туберкульозом і малярією та Міністерством охорони здоров’я України, то вона є чинною у редакцiї вiд 29 січня 2003 року. Однак її ратифікації не відбулось (відповідний законопроект навіть не вносився Урядом)

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» перелік захищених статей видатків (ст. 32) не містить пунктів присвячених питанням визначеним учасниками парламентських слухань (щодо фінансування Національної програми, інших заходів, спрямованих на боротьбу з туберкульозом, а також видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв для протитуберкульозних закладів).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1644 від 13 грудня 2004 року було внесено доповнення до Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, яким до цього Списку було включено працівників, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах (молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині, молодші спеціалісти з медичною освітою).

Пропозицію учасників парламентських слухань щодо внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Закону України про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо порядку обов’язкової госпіталізації до протитуберкульозних закладів певних категорій хворих на заразні форми туберкульозу виконано не було (хоча,  інформаційні матеріали, які надавалась урядом парламенту, містили інформацію про те, що проект закону Міністерством охорони здоров’я підготовлено).

У цих же матеріалах зазначено, що у липні 2003 року в МОЗ з метою збільшення чисельності підрозділу, що забезпечує виконання завдань у сфері боротьби із туберкульозом, створено Департамент державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Булоактивізовано роботу Міжвідомчої комісії по боротьбі з туберкульозом в частині збільшення кількості засідань та питань, що розглядаються, а також надання практичної допомоги регіонам в організації заходів протидії епідемії туберкульозу. Організовано роботу Рефенс-центру з мікробіологічної діагностики туберкульозу з метою забезпечення впровадження в практику обстеження сучасними мікробіологічними методами хворих, які звертаються до лікувально-профілактичних закладів загального профілю, з метою раннього виявлення туберкульозу. Також було підвищено заробітної плати медичним працівникам, у тому числі і фтизіатрам, на 30 відсотків.

Висновки:

Уряд виконав рекомендації учасників парламентських слухань лише частково.

Парламентські слухання „Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв’язання”
(Постанова „Про Рекомендації парламентських слухань на тему „Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв’язання” №1426-IV від 03.02.2004)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники слухань відзначили, що незважаючи на створення достатньо сучасного і такого, що в основному відповідає міжнародним вимогам, законодавства у сфері забезпечення контролю за епідемією ВІЛ/СНІДу, декларування заснованих на всебічній координації зусиль всього суспільства, широкій участі, гласності й відповідальності політичних підходів до розв’язання проблеми ВІЛ/СНІДу, Україна, на жаль, продовжує посідати одне з провідних місць на Європейському континенті за темпами зростання зазначеної епідемії. Причинами цього є як складне економічне становище держави, низький рівень доходів та нестача коштів для забезпечення фінансування соціальних потреб у цілому та проблеми профілактики ВІЛ/СНІДу зокрема, так і незадовільний стан виконання вимог наявної і достатньо прогресивної законодавчої бази, а також часто формальний, декларативний підхід до розв’язання багатьох проблем навіть з числа тих, що не вимагають значного фінансування або ж не вимагають його взагалі. Національне антинаркотичне законодавство та практичні заходи, що вживаються з метою протидії наркоманії та незаконному обігу наркотиків, в основному продовжують бути зорієнтованими на боротьбу з кримінальними структурами та інші дії переважно репресивного характеру, в тому числі стосовно споживачів наркотиків. Не приділяється належної уваги й фінансуванню правоохоронних органів, що забезпечують заходи з протидії незаконному обігу наркотиків та відповідним кримінальним структурам. Не краще вирішуються й проблеми, пов’язані з алкогольними розладами, на які, за оціночними даними (з урахуванням прихованої кількості), страждає майже 7 відсотків населення працездатного віку.

За результатами парламентських слухань Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • вжити заходів щодо завершення створення у першому кварталі 2004 року єдиної національної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що вживаються з метою забезпечення контролю за епідемією ВІЛ/СНІДу;
  • протягом 2004 року забезпечити впровадження сучасних, адаптованих до передового світового досвіду технологій, спрямованих назабезпечення безпеки донорської крові та її компонентів, відповідне зміцнення матеріально-технічної бази станцій та відділень переливання крові державних і комунальних закладів охорони здоров’я;
  • до кінця квітня 2004 року опрацювати та внести на розгляд Верховної Ради України у встановленому порядку законодавчі пропозиції щодо: внесення змін до законів України “Про Єдиний митний тариф”, “Про податок на додану вартість” та “Про Митний тариф України”, спрямованих відповідно на забезпечення звільнення від обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що придбані за рахунок коштів, наданих Україні згідно з Угодою про програмний грант між Глобальним Фондом боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією та Міністерством охорони здоров’я України, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України, а також з продажу товарів (робіт, послуг), що надаються за рахунок коштів зазначеного гранту, а також встановлення нульової ставки ввізного мита на лікарські засоби, що застосовуються для антиретровірусної терапії ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; приведення у відповідність з Міжнародними керівними принципами “ВІЛ/СНІД і права людини” та іншими рекомендаціями ООН і її спеціалізованих установ та програм тих норм Кримінального кодексу України, що стосуються кримінальної відповідальності за зараження та поставлення в небезпеку зараження вірусом набутого імунодефіциту людини; внесення відповідних змін, спрямованих на підвищення ефективності заходів з контролю за епідемією ВІЛ/СНІДу та підвищення забезпечення гарантій дотримання прав людини у контексті проблеми ВІЛ/СНІДу, до інших законів України; внесення до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України змін, спрямованих на підвищення ефективності третинної профілактики наркоманії; встановлення адміністративної відповідальності за продаж алкогольних напоїв неповнолітнім;
  • до кінця першого півріччя 2004 року завершити розробку та затвердити Концепцію державної політики України щодо алкоголю та наркотиків.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

На виконання рекомендацій учасників парламентських слухань Наказом Міністерства охорони здоров’я 31.08.2004 р. було затверджено План заходів щодо виконання Рекомендацій парламентських слухань на тему: „Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв’язання”. Згідно з Планом, створення єдиної національної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, що вживаються з метою забезпечення контролю за епідемією ВІЛ/СНІДу заплановано на 2 півріччя 2004 року. Відтак рекомендації учасників парламентських слухань у відповідній частині залишаються поки що невиконаними.Також на 2004 – 2005 рр. відкладено врегулювання питань, пов’язаних з впровадженням сучасних технологій, спрямованих назабезпечення безпеки донорської крові та її компонентів, відповідне зміцнення матеріально-технічної бази станцій та відділень переливання крові державних і комунальних закладів охорони здоров’я.

25 грудня 2003 року на розгляд парламенту народними депутатами України М.Є.Поліщуком, М.В. Лободою, Т.Д. Бахтеєвою було внесено проект Закону „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (щодо звільнення від оподаткування товарів та послуг за кошти Глобального фонду боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією), яким передбачалось внести до Законів „Про Єдиний митний тариф” та „Про податок на додану вартість” зміни, спрямовані на звільнення від обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що придбані за рахунок коштів, наданих Україні згідно з Угодою про програмний грант між Глобальним Фондом боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією та Міністерством охорони здоров’я України, звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з ввезення на митну територію України, а також з продажу товарів (робіт, послуг), що надаються за рахунок коштів зазначеного гранту. Цей законопроект поки що не був схвалений парламентом як Закон.

В частині встановлення нульової ставки ввізного мита на лікарські засоби, що застосовуються для антиретровірусної терапії ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; посилення кримінальної відповідальності за зараження людини вірусом набутого імунодефіциту, встановлення адміністративної відповідальності за продаж алкогольних напоїв неповнолітнім рекомендації учасників парламентських слухань поки що виконано не було.

Що стосується проблеми фінансування заходів, пов’язаних із запобіганням розповсюдженню вірусу СНІДу, то у Законі „Про Державний бюджет України на 2005 рік” передбачається виділити такі кошти: на програми та централізовані заходи з профілактики та лікування СНІДу – 34 198 900 грн., заходи з подолання епідемії СНІДу та туберкульозу – 18 525 000 грн.

Висновки:

З огляду на те, що з дня проведення парламентських слухань минув невеликий проміжок часу, жодна рекомендація учасників слухань виконана не була. В той же час, Урядом, МОЗ та Міністерством освіти вживаються заходи, спрямовані зменшення темпів поширення ВІЛ/СНІДу в Україні.

Парламентські слухання „Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання”
(Постанова „Про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання” №1688-IV від 20.04.2004)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

За результатами парламентських слухань Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • при формуванні проектів законів України про Державний бюджет України на наступні роки відносити до захищених статей видатки загального фонду Державного бюджету України на фінансування Державної програми “Онкологія” на 2002-2006 роки (далі – Програма) – як для централізованої закупівлі медикаментів онкологічним хворим, так і для закупівлі медичного обладнання для онкологічних установ;
  • розглянути питання про продовження терміну дії Програми до 2010 року;
  • терміново вжити заходів, необхідних для забезпечення зниження цін на лікарські засоби, що закуповуються за державні кошти;
  • сприяти розвитку вітчизняного виробництва онкологічних препаратів, налагодженню окремих циклів виробництва з їх фасування, пакування тощо;
  • протягом 2004 року вжити заходів щодо закупівлі за Програмою лікарських засобів у вигляді генетичних (аналогових) форм, що повністю або частково виробляються вітчизняними виробниками;
  • розробити та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавства про обіг наркотичних засобів, у тому числі щодо спрощення системи надання медичної допомоги із застосуванням наркотичних препаратів хворим на рак, які мешкають у сільській місцевості.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Аналіз статті 32 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” дозволяє стверджувати, що Урядом не було виконано рекомендації учасників слухань в частині віднесення до захищених статей загального фонду Державного бюджетуфінансування Державної програми „Онкологія”. В той же час на фінансування відповідної програми у Державному бюджеті України на 2005 рік передбачено виділити 192 200 000 грн. Крім того, відповідно до Закону „Про Державний бюджет України на 2005 рік” поліпшення діагностики та медичного обслуговування хворих на онкологічні захворювання визнано одним з пріоритетних напрямів Державної програми „Охорона здоров’я населення України”. Що стосується інших рекомендацій учасників парламентських слухань, то вони Урядом виконані поки що не були.

Парламентські слухання з проблем місцевого самоврядування та регіональної політики

Парламентські слухання „Регіональна політика та місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти”
(Постанова „Про рекомендації парламентських слухань про законодавчі аспекти регіональної політики та місцевого самоврядування” № 939-IV від 05.06.2003)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники слухань відзначили, що реформування механізму управління розвитком регіонів, встановлення належного балансу загальнодержавних інтересів з регіональними та місцевими інтересами, підвищення ролі місцевого самоврядування як головного елемента і суб’єкта процесу децентралізації, забезпечення надійного матеріального, фінансового, кадрового, інформаційного та іншого ресурсного забезпечення завдань та функцій публічної влади на регіональному та місцевому рівнях не стало провідною силою в політико-економічних перетвореннях держави. Основними причинами цього є дефіцит законодавчого регулювання щодо місцевого самоврядування, особливо в частині чіткого розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, великої кількості так званих делегованих повноважень, що позбавляє суб’єкти місцевого самоврядування організаційно-правової самостійності, недосконалість статусу органів місцевого самоврядування регіонального рівня, які фактично позбавлені власних виконавчих органів, недосконалості правової бази, невизначеності з питань фінансово-економічних основ розвитку місцевого самоврядування. Потребують значного удосконалення механізми і процедури розв’язання так званих компетенційних спорів і конфліктних ситуацій на місцевому і регіональному рівнях, передусім у судовому порядку, забезпеченнявпровадження в повному обсязі у національне законодавство положень Європейської Хартії місцевого самоврядування.

Часники слухань рекомендували Кабінету Міністрів України та іншим суб’єктам права законодавчої ініціативи:

здійснити рішучі заходи щодо: трансформації системи територіальної організації влади відповідно до Конституції України та принципів Європейської Хартії місцевого самоврядування; комплексного законодавчого забезпечення Концепції державної регіональної політики, Державної програми підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні; реформи адміністративно-територіального устрою; впровадження адміністративної реформи на місцевому і регіональному рівнях на засадах децентралізації управління, субсидіарності, партнерства органів державної влади та органів місцевого самоврядування, гарантованості прав територіальних громад; розмежування відповідальності за надання послуг населенню між різними рівнями публічної влади; встановлення чітких механізмів і прозорих процедур судового захисту інтересів територіальних громад та органів місцевого самоврядування.

Також учасники парламентських слухань наголосили на необхідності реформування системи адміністративно-територіального устрою, створення правових, економічних та організаційних умов для формування територіальних громад, які б володілиматеріальними, фінансовими та іншими ресурсами в обсязі, достатньому для ефективної реалізації завдань та функцій місцевого самоврядування; реформування системи місцевого самоврядування, (що передбачає законодавче визначення місця та ролі територіальної громади в системі місцевого самоврядування, її виключних повноважень, вдосконалення порядку формування виконавчих органів місцевого самоврядування, створення в системі місцевого самоврядування спеціальних правоохоронних формувань – муніципальної міліції, яка б забезпечувала виконання рішень органів місцевого самоврядування з питань забезпечення законності, правопорядку, охорони прав і законних інтересів громадян); чіткий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та органами державної влади на основі чіткого законодавчого закріплення розмежування повноважень виконавчої влади та повноважень місцевого самоврядування, дотримання принципу субсидіарності; трансформації місцевих державних адміністрацій від місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції до контрольно-наглядових органів у структурі урядової влади шляхом вилучення у них та передачі відповідним органам місцевого самоврядування функцій і повноважень організаційно-господарського характеру; визначення статусу та режиму об’єктів комунальної власності; подальше вдосконалення бюджетної системи та міжбюджетних відносин; зміцнення правових гарантій прав територіальних громад, органів та посадових осіб місцевого самоврядування шляхом: чіткого законодавчого визначення процедури звернення до суду з метою захисту прав та законних інтересів територіальних громад, органів і посадових осіб місцевого самоврядування, вдосконалення механізмів відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування перед державою та територіальною громадою, закріплення права органів місцевого самоврядування (територіальних громад) звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданнямщодо конституційності законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Реалізація основних рекомендацій учасників парламентських слухань, зокрема – в частині приведення системи органів місцевого самоврядування у відповідність до Європейської хартії місцевого самоврядування, закріплення права органів місцевого самоврядування звертатись до Конституційного Суду України з конституційним поданням, потребує внесення змін до Конституції України. Інші рекомендації учасників парламентських слухань (ті, які не передбачають внесення змін до Основного Закону) Кабінетом Міністрів України виконано не було.

Висновки:

Жодну з рекомендацій учасників парламентських слухань Уряд не виконав.

Парламентські слухання з проблем національної безпеки

Парламентські слухання „Реформування Збройних Сил України. Політико-правові та соціально-економічні аспекти”
(Постанова „Про схвалення рекомендацій парламентських слухань з питань реформування Збройних Сил України” №931-XIV від 14.07.1999)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

За результатами слухань учасники рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • при розробці проектів Державного бюджету України на 2000 і наступні роки передбачати фінансування видатків на національну оборону в обсягах, що забезпечують підтримання на належному рівні боєздатності і боєготовності Збройних Сил України та Прикордонних військ України, реалізацію державних програм, пов’язаних з національною безпекою і обороною;
  • заборонити відключення військових частин, організацій і установ Збройних Сил України та інших збройних формувань від мереж зв’язку, енерго- та водопостачання;
  • розглянути питання про звільнення виробників оборонної продукції від сплати податку на додану вартість на продукцію, що реалізується за Державним оборонним замовленням;
  • затвердити Положення про перерозподіл трудових ресурсів на період мобілізації та воєнного часу. Після прийняття Закону України “Про правовий режим воєнного стану” оперативно затвердити Положення про військово-транспортний обов’язок;
  • для піднесення престижу військової служби вжити заходів до поліпшення матеріального і соціально-побутового забезпечення військовослужбовців, їх сімей, ветеранів військової служби;
  • невідкладно розробити і подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до законів України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ”;
  • прискорити розробку Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей на 1999-2005 роки;
  • внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів та прийняти необхідні урядові рішення щодо посилення соціального захисту батьків і членів сімей загиблих у мирний час військовослужбовців та інвалідів, інвалідність яких настала під час військової служби;

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Законами „Про Державний бюджет України на 2000 рік” та на наступні роки не передбачалось достатнього фінансування Збройних Сил. Зокрема, за інформацією колишнього Міністра оборони України В.Шкідченка (під час заслуховування 12 листопада 2002 року у Верховній Раді інформації Кабінету Міністрів про хід реформування Збройних Сил ) у 2002 році „нормативна потреба на реформування Збройних сил за умов повної ліквідації військових структур та виконання усіх чинних законів і нормативних актів складає понад 1,4 мільярда гривень. В Державному бюджеті на 2002 рік на заходи реформування призначено лише 40 мільйонів 180 тисяч грн., тоді як річна нормативна потреба на утримання механізованої бригади складає біля 32 мільйонів гривень, тоді як реально фінансується в розмірі 16 мільйонів. на забезпечення пально-мастильними матеріалами в середньому виділялося 10-14 відсотків від мінімальної потреби, продовольством – 60-70, речовим майном – 23, для здійснення військових перевезень -31,5 відсоток.

Урядом не було виконано рекомендації учасників парламентських слухань і в частині заборони відключення військових частин, організацій і установ Збройних Сил України та інших збройних формувань від мереж зв’язку, енерго- та водопостачання.

Що стосується виконання Урядом рекомендації учасників слухань в частині звільнення від сплати ПДВ виробників оборонної продукції, що реалізується за Державним оборонним замовленням, то необхідно відзначити наступне. Верховною Радою України 11 січня 2001 року було схвалено Закон „Про визнання бронетанкової галузі однією з пріоритетних у промисловості України та заходи щодо надання їй державної підтримки”, за яким на період з 1 січня 2001 року до 1 січня 2006 року операції з продажу товарів (робіт, послуг), що використовуються підприємствами концерну “Бронетехніка України” – виконавцями державного оборонного замовлення та міжнародних контрактів для виготовлення та модернізації броньованих бойових машин, а також з продажу броньованих бойових машин і комплектуючих виробів до них, які реалізуються державному замовнику або замовнику за міжнародним контрактом, оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою. У цьому контексті варто відзначити, що, по-перше, дія зазначеного Закону поширювалась не на всі підприємства, що здійснюють виробництво продукції за Державним оборонним замовленням, а лише на підприємства концерну „Бронетехніка України”, по-друге, прийняття зазначеного Закону не стало наслідком відповідних лобістських дій з боку Уряду, по-третє, Закон було прийнято через майже 3 роки після проведення парламентських слухань. Звідси можна зробити висновок, що Урядом згадана рекомендація учасників парламентських слухань виконана не була.

Не було виконано Кабінетом Міністрів України і рекомендації учасників парламентських слухань в частині затвердження Положення про перерозподіл трудових ресурсів на період мобілізації та воєнного стану та Положення про військово-транспортний обов’язок.

29 листопада 1999 року Кабінетом Міністрів України було затверджено Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, а 29 січня 2003 року – План заходів щодо коригування Комплексної програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей. Однак затвердження цієї програми було зумовлено не рекомендаціями учасників парламентських слухань, а Указом Президента України „Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей” від 2 жовтня 1999 року. Всупереч рекомендаціям учасників парламентських слухань Урядом не було визначено загальну тривалість та етапи реалізації Програми. Відповідно, можна стверджувати про часткове виконання Кабінетом Міністрів України відповідної рекомендації учасників парламентських слухань.

Інші важливі рекомендації учасників парламентських слухань виконані не були. Зокрема, Урядом не було вжито заходів щодополіпшення матеріального і соціально-побутового забезпечення військовослужбовців, їх сімей, ветеранів військової служби. Зокрема, протягом 2000 року не було виконано вимоги частини другої статті 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” стосовно відшкодування витрат на санаторно-курортне лікування, оплату житлово-комунальних послуг, електроенергії, газу і палива внаслідок зупинення дії встановлених законодавством пільг і соціальних гарантій; вжито заходів для виконання міжнародних зобов’язань України та усунення дискримінації у пенсійному забезпеченні військовослужбовців, звільнених із Збройних Сил СРСР, порівняно з пенсіонерами Збройних Сил України, а також диспропорцій, що утворилися у пенсійному забезпеченні військових пенсіонерів залежно від термінів їх звільнення із Збройних Сил України.

Висновки:

Своєчасно та в повному обсязі жодну з рекомендацій учасників слухань Уряд не виконав. Кабінетом Міністрів України не було вжито заходів для належного фінансування Збройних Сил України у 2000 – 2004 роках, для поліпшення матеріального і соціально-побутового забезпечення військовослужбовців, забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей. Також не було виконано рекомендації учасників слухань щодо розробки та прийняття необхідних нормативно-правових актів, звільнення від сплати ПДВ виробників оборонної продукції, що реалізується за Державним оборонним замовленням. Попри неодноразове визнання парламентом діяльності Уряду у сфері реформування Збройних Сил та посилення соціального захисту військовослужбовців незадовільною (див. Постанову Верховної Ради від 28 листопада 2002 року „Про інформацію Кабінету Міністрів України про хід виконання вимог чинного законодавства та заходи, які вживаються Кабінетом Міністрів України, щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, пенсіонерів Збройних Сил і ветеранів військової служби, членів їхніх сімей, поліпшення їх пенсійного, медичного, житлового, транспортного забезпечення» та Постанову Верховної Ради від 28 листопада 2002 року „Про інформацію Кабінету Міністрів України про хід реформування Збройних Сил України”), жодних політичних наслідків для Уряду та Міністра оборони прийняття відповідних постанов Верховної Ради України не мало.

Парламентські слухання „Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки”
(Постанова „Про Рекомендації парламентських слухань „Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки” №940-IV від 05.06.2003)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники слухань відзначили, що протягом останніх років чисельність населення України зменшилася майже на чотири з половиною мільйони осіб. Різко знизилася народжуваність, зросла смертність, зокрема смертність людей працездатного віку. Це спричинило випереджаюче скорочення працездатного населення, небезпечне зменшення трудового і демовідтворюючого потенціалу, що загрожує сповзанням України в деградаційну спіраль, за якою робоча сила вибуває і не відтворюється. На демографічній ситуації в країні негативно позначається наростання міграційних процесів – від’їзд багатьох громадян України на постійне проживання до інших держав, а також пошук мільйонами людей роботи за кордоном.

Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • розробити єдину державну (національну) Концепцію демографічного розвитку України, яка передбачала б з урахуванням досвіду передових європейських країн цілісну систему заходів економічного, правового, соціального, освітнього, культурного, інформаційно-пропагандистського та організаційного характеру і була спрямована на зниження смертності, підвищення народжуваності, захист, реабілітацію та відновлення генофонду населення України, відвернення міграції, яка погіршує демографічну ситуацію в країні;
  • вжити невідкладних заходів до погашення заборгованості із заробітної плати та забезпечення своєчасної її виплати (в тому числі на приватних підприємствах), а також пенсій, стипендій, допомог, інших соціальних виплат;
  • забезпечити безумовне виконання положень Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, особливо в частині зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового комплексу та відшкодування з Державного бюджету України витрат на спорудження об’єктів соціальної інфраструктури на селі;
  • запровадити систему оперативного статистичного та медико-екологічного моніторингу демографічних процесів;
  • звернути особливу увагу на необхідність докорінного поліпшення охорони здоров’я, забезпечення доступності медичної допомоги для всіх верств населення, пропаганду і стимулювання здорового способу життя, репродуктивного здоров’я, безпечного материнства, виховання демовідтворюючої духовності і моральності.
  • підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про гарантований обсяг надання медичної допомоги, про контроль над реалізацією тютюнових виробів і спиртних напоїв.
  • запровадити пільгове оподаткування та довгострокове кредитування сімей з дітьми залежно від кількості дітей;
  • забезпечити збільшення видатків на пільгове кредитування будівництва житла;
  • забезпечити збільшення до двох прожиткових мінімумів розміру допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; забезпечити одноразову допомогу сім’ї при народженні дитини, яка має бути адекватною витратам на придбання дитячого ліжка, постільних речей, коляски, ванночки та необхідної кількості пелюшок і дитячого одягу, аптечки з коригуванням цих сум залежно від змін цін;
  • розробити механізм запровадження депозитних рахунків на ім’я кожної новонародженої дитини для накопичення коштів до її повноліття з державними гарантіями їх захисту від інфляції; вжити заходів щодо розширення виробництва доступних за ціною товарів довготривалого користування (холодильників, пральних машин, кухонних комбайнів).

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Концепція демографічного розвитку України на 2005 – 2015 рр. була розроблена Інститутом демографії та соціальних досліджень НАНУ та схвалена Постановою Президії Національної академії наук України 16 червня 2004 року. Щоправда Концепція так і не була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України, як це передбачалось рекомендаціями учасників парламентських слухань.

За підсумками наради з питання скорочення заборгованості із заробітної плати під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра М.Азарова, яка відбулась 15 вересня 2004 року Мінпраці визнано головним органом виконавчої влади у роботі по скороченню заборгованості із заробітної плати та відповідальним за виконання Указу Президента “Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати” від 25 травня 2004 р. Міністерство має видати спеціальний наказ про порядок роботи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати та подати його Першому віце-прем’єр-міністрові. Керівники конкретних центральних та місцевих органів виконавчої влади отримали доручення розглянути усі проблемні питання за судовими рішеннями щодо примусового утримання заборгованості із заробітної плати: у випадках, де є вплив держави, вона має бути ліквідованою до 1-го жовтня 2004 року. У кожному центральному та місцевому органі виконавчої влади один із заступників керівника персонально відповідатиме за погашення заборгованості із заробітної плати у підпорядкованих структурах. Таким чином, Кабінет Міністрів України вживає заходів, спрямованих на погашення заборгованості із заробітної плати.

Що стосується збільшення до двох прожиткових мінімумів розміру допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; забезпечення одноразової допомоги сім’ї при народженні дитини на рівні, адекватному витратам на придбання дитячого ліжка, постільних речей, коляски, ванночки та необхідної кількості пелюшок і дитячого одягу, аптечки; запровадження пільгового оподаткування та довгострокового кредитування сімей з дітьми залежно від кількості дітей; забезпечення збільшення видатків на пільгове кредитування будівництва житла, внесення на розгляд Верховної Ради України законопроектів про гарантований обсяг надання медичної допомоги, про контроль над реалізацією тютюнових виробів і спиртних напоїв, то відповідні рекомендації учасників слухань виконано не було.

Висновки:

Хоча переважну більшість рекомендацій учасників парламентських слухань Кабінетом Міністрів України не було, Урядом вживаються заходи спрямовані на покращення демографічної ситуації в Україні: планується підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій та стипендій, з 2005 року планується суттєво збільшити фінансування соціальних програм, погашення заборгованостей із соціальних виплат тощо.

Парламентські слухання з окремих соціальних проблем

Парламентські слухання „Про невідкладні заходи по виконанню законодавства щодо соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і шляхи його удосконалення”(Постанова „Про рекомендації парламентських слухань щодо невідкладних заходів по виконанню законодавства з питань соціального захисту пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і шляхи його удосконалення” №621-XIV від 05.05.1999)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники слухань відзначили, що з року в рік зменшуються бюджетні асигнування на соціальний захист; у занедбаному стані перебуває ряд госпіталів для ветеранів та інвалідів війни. Знущанням над хворими є те, що на харчування для них виділяється 65-90 копійок, на лікування – до 1 гривні на добу, обмежується подача електроенергії (8 годин на добу), паралізована робота діагностичних кабінетів. Взагалі, ліків виділяється лише близько 20 відсотків від потреби, а харчування не перевищує 40 відсотків біологічної норми. Надзвичайно низьким розміром пенсій, зрівнялівкою, порушенням рівності прав пенсіонерів характеризується пенсійне забезпечення для 13,4 млн. громадян. У державі склалася хибна практика здійснення цілої низки соціальних виплат з Пенсійного фонду України, які не пов’язані з трудовим вкладом працівників. Не забезпечено виконання Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про пенсійне забезпечення”  від 4 червня 1997 року щодо підвищення рівня мінімальної пенсії за віком. Недосконалим залишається механізм коригування заробітної плати для обчислення розміру пенсії тим категоріям осіб, які вийшли на пенсію до 1992 року, чим суттєво знецінено зарплату і тим самим розмір їх пенсій. Не проведено в повному обсязі індексацію пенсій. Вкрай складна ситуація із виплатою пенсій. Заборгованість з її фінансуванням постійно зростає і вже перевищила 2,3 млрд. гривень. Хронічними стають невиплати пенсій в багатьох регіонах упродовж 5-8 місяців, масове погашення заборгованості різними товарами, нерідко сумнівної якості, у тому числі горілчаними виробами, мінеральними добривами і навіть домовинами та надгробними плитами.

Учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • внести зміни або скасувати постанови, які суперечать чинному законодавству, зокрема: “Про індексацію грошових доходів громадян”; “Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями”; “Про встановлення норм користування комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати”; “Про внесення змін до порядку подання і розміри грошових компенсацій вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян”; “Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань”; “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;
  • вжити заходів щодо: легалізації доходів населення, зменшення тіньового сектора економіки та підготовки пропозицій для вирішення у законодавчому порядку питання посилення відповідальності платників, які ухиляються від реєстрації та сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; погашення заборгованості Пенсійному фонду України з Державного бюджету України і з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
  • розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України, в якому комплексно і системно вирішити питання наповнення бюджету Пенсійного фонду України, в тому числі за рахунок можливого встановлення зборів за послуги, що надаються операторами мобільного зв’язку;
  • виплати громадянам заборгованості по знецінених грошових заощадженнях в установах Ощадбанку станом на 1 січня 1992 року;
  • протягом першого півріччя 1999 року затвердити перелік аптек (не менше двох в районі, місті), що не підлягають приватизації, або відновити статус об’єктів комунальної чи державної власності для пільгового відпуску ліків ветеранам війни та іншим пільговим категоріям населення; спеціалізованих магазинів, відділів, секцій, що не підлягають приватизації, для продажу товарів ветеранам війни; переглянути норми та переліки товарів для продажу їх ветеранам за соціально доступними цінами;
  • збільшити виділення коштів на закупівлю, технічне обслуговування автомобілів для інвалідів війни, виплату компенсацій на бензин, а також транспортне обслуговування; санаторно-курортне лікування та виплату компенсацій інвалідам і ветеранам війни замість путівок, вартості самостійного санаторно-курортного лікування;
  • відповідно до статей 12-15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, протягом першого півріччя 1999 року затвердити середні норми споживання газу, електроенергії, інших комунальних послуг, що надаються ветеранам війни та іншим пільговим категоріям населення;
  • підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів про внесення змін і доповнень до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, про державну соціальну допомогу та про впорядкування пенсій різним категоріям населення;
  • зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 1999 року № 180 “Про деякі питання діяльності Державного казначейства України” в частині обслуговування позабюджетних коштів Фонду України соціального захисту інвалідів.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Постанова Кабінету Міністрів України „Про індексацію грошових доходів громадян” від 21.12.1998 р. була скасована лише 17 липня 2003 року; протягом 1999 – 2000 років не зазнав суттєвих змін і затверджений відповідною Постановою Кабінету Міністрів України Порядок забезпечення інвалідів автомобілями; зміни до Постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати” були внесені лише у 2003 – 2004 рр. (Постанови Кабінету Міністрів від 17.12.2003 та 31.12.2004); зміни до Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок надання і розміри грошових компенсацій вартості санітарно-курортного лікування деяким категоріям громадян” також були внесені лише у 2004 році (Постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2004 № 785); зміни до Постанови Кабінету Міністрів „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” також були внесені лише у 2004 році (Постанова Кабінету Міністрів від 29.10.2004 № 1471); зміни до Постанов Кабінету Міністрів „Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань” від 17 серпня 1998 року та „Про деякі питання діяльності Державного казначейства України” від 17 лютого 1999 року взагалі не були внесені. Таким чином, рекомендації учасників парламентських слухань  в частині доцільності внесення змін або скасування окремих нормативно-правових актів Уряду Кабінетом Міністрів протягом розумного строку виконані не були.

Що стосується виконання рекомендацій учасників парламентських слухань в частині необхідності детінізації української економіки, легалізації доходів населення, то суттєвих кроків у цьому напрямі здійснено не було; значна частина економіки України продовжує залишатись в тіні.

15 липня 1999 року до Закону „Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” було внесено зміни, якими передбачалось віднесення до об’єктів справляння збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування послуг стільникового рухомого зв’язку, іншими словами – відповідна рекомендація учасників парламентських слухань була виконана.

21 листопада 1996 року Верховною Радою України було прийнято Закон „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян”, яким було передбачено компенсацію знецінених грошових заощаджень громадян у грошовій формі за рахунок коштів Державного бюджету, починаючи з 1997 року. Однак вимоги даного Закону почались виконуватись лише з 2004 року (Постанова Кабінету Міністрів від 11.03.2004 № 306). Фактично Уряд проігнорував відповідні рекомендації Уряду, і прийняття ним зазначеної Постанови стало можливим не завдяки проведенню парламентських слухань, а насамперед завдяки сприятливій економічній кон’юнктурі у 2004 році.

Зміни до встановлених норм споживання газу населенням були внесені лише у 2002 році (Постанова Кабінету Міністрів України від 29.10.2002 р. № 1632), норми споживання населенням електроенергії, на оплату яких надається субсидія, були скориговані роком пізніше (Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2003 № 1740), норми споживання комунальних послуг взагалі не були піддані будь-яким корективам. Зазначене свідчить про невиконання відповідних рекомендацій учасників парламентських слухань.

Кабінетом Міністрів не було затверджено переліку аптек, що не підлягають приватизації; не було відновлено і статус об’єктів комунальної чи державної власності для пільгового відпуску ліків ветеранам війни та іншим пільговим категоріям населення;спеціалізованих магазинів, відділів, секцій, що не підлягають приватизації, для продажу товарів ветеранам війни; не було переглянуто норми та переліки товарів для продажу їх ветеранам за соціально доступними цінам.

Кабінетом Міністрів своєчасно не були виконані й інші рекомендації учасників слухань, зокрема – в частині виділення коштів на закупівлю, технічне обслуговування автомобілів для інвалідів війни, виплату компенсацій на бензин, а також транспортне обслуговування; санаторно-курортне лікування та виплату компенсацій інвалідам і ветеранам війни замість путівок, вартості самостійного санаторно-курортного лікування (так, порядок виплати компенсації самостійного санітарно-курортного лікування та компенсації замість санаторно-курортної путівки було врегульовано лише 17 червня 2004 року Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 року № 785)

Висновки:

Жодна з рекомендацій учасників парламентських слухань своєчасно Урядом виконана не була. Окремі з рішень, на необхідності прийняття яких наполягали учасники парламентських слухань, були ухвалені у 2003 – 2004 рр. і то лише завдяки сприятливій економічній кон’юнктурі.

Парламентські слухання “Про державну політику в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян. Стан відновлення та перспективи” (08.12.2003)(Про Рекомендації парламентських слухань “Про державну політику в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян. Стан відновлення та перспективи” (№1427-IV від 03.02.2004)

Учасники парламентських слухань, які відбулися 8 грудня 2003 року, проаналізували стан і проблеми державної політики в галузі повернення та компенсації втрачених (знецінених) заощаджень громадян і відзначили, що робота Кабінету Міністрів України щодо розробки механізму повернення заощаджень проводиться надзвичайно низькими темпами. Питання повернення грошових заощаджень, втрачених громадянами України, залишається одним з найбільш актуальних і складних соціальних питань сьогодення, протенорми, встановлені Законом України “Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України”, не виконуються.

Практичний досвід майже семирічного виконання вищезазначеного законодавчого акта, яким встановлені зобов’язання держави перед громадянами щодо відновлення знецінених заощаджень в сумі майже 132 млрд. гривень, свідчить, що відшкодування такої значної суми тільки за рахунок бюджетних коштів є нереальним, тому доцільно залучити й інші джерела відшкодування. Кабінетом Міністрів України не вивчається можливість застосування позабюджетного фінансування процесу повернення заощаджень паралельно з бюджетним, доцільність створення з цією метою спеціального державного фонду компенсації заощаджень громадян, до якого входили б кошти як державного бюджету, так і позабюджетні кошти. Залишається також без уваги опрацювання можливості надходження коштів із зовнішніх джерел шляхом відновлення переговорного процесу з Російською Федерацією щодо врегулювання взаємовідносин з питань повернення Україні коштів її громадян, акумульованих в установах колишнього Ощадного банку СРСР, в комплексі з усіма взаємопов’язаними питаннями.

Учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • активізувати діяльність робочої групи, створеної відповідно до розпорядження Президента України від 16 січня 2002 року №7/2002-рп, з розроблення механізмів погашення втрат громадян від знецінення їх грошових заощаджень;
  • опрацювати можливість надходження зовнішніх фінансових ресурсів шляхом відновлення переговорного процесу з Російською Федерацією;
  • розробити і подати на розгляд Верховної Ради України на п’ятій сесії проект Закону України про механізм і порядок повернення грошових заощаджень громадян, поміщених в установах Ощадного банку СРСР та Укрдержстраху, враховуючи можливість застосування як бюджетного, так і позабюджетного фінансування, проведення безготівкових форм розрахунків. При впровадженні позабюджетного фінансування чітко визначити джерела формування позабюджетного фонду компенсації заощаджень громадян, кошти якого не входили б до складу Державного бюджету України, передбачивши такі нетрадиційні джерела його створення, як відрахування від прибутку колишніх державних спеціалізованих банків та інших акціонерних банків, податку на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб;
  • передбачити терміни введення податку на нерухоме майно як одного із джерел позабюджетного фонду в повному обсязі, що має суто цільове призначення, – повернення знецінених заощаджень громадян;
  • розглянути можливість залучення коштів Національного банку України як джерела позабюджетного фонду компенсації заощаджень громадян України;
  • вивчити питання застосування безготівкового розрахунку із вкладниками товарами тривалого користування, оплатою навчання у навчальних закладах, закладах охорони здоров’я, житлово-комунальних послуг;
  • у разі перевиконання дохідної частини Державного бюджету України в 2004 році збільшити порівняно з минулим роком видатки на компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень;
  • вивчити питання та внести пропозиції про доцільність створення спеціального державного фонду компенсації заощаджень громадян тощо.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

У Державному бюджеті на 2005 рік із загального фонду на поступову компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень передбачено суму у розмірі 500.000 тис. гривень (що відповідає сумам закладеним у 2002-2004 роках). Згідно ст. 35 Закону України “Про Державний бюджет на 2005 рік” також передбачено, що у 2005 році розрахунки з погашення зобов’язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР здійснюються за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом погашення заборгованості таких громадян, що утворилася станом на 1 вересня 2004 року, за спожиті електричну і теплову енергію, природний газ, тверде паливо, послуги водопостачання і водовідведення, квартирну плату, в рахунок податкового боргу минулих років, у тому числі розстроченого, підприємств (структурних підрозділів підприємств) житлово-комунального господарства, паливно-енергетичного комплексу та інших підприємств, що надають ці послуги, за видами податків, визначеними у пункті 25 статті 10 цього Закону (податкова заборгованість минулих років житлово-комунальних підприємств, Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” і підприємств паливно-енергетичного комплексу з податку на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності), податку на додану вартість, збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення, збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу, яка спрямовується на розрахунки з погашення зобов’язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР та державних цінних паперах колишнього СРСР) в обсязі 6.000.000 тис. гривень по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) до Державного бюджету України, а також пені, штрафних санкцій, нарахованих у зв’язку з порушенням податкового законодавства, повернення бюджетних позичок та кредитів, наданих під гарантію Кабінету Міністрів України, в тому числі шляхом переводу боргу, та додаткових податкових зобов’язань підприємств, які виникають в результаті виконання цієї статті.

Отже, можна підсумувати, що рекомендації учасників парламентських слухань щодо збільшення порівняно з минулим роком видатків на компенсацію громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень та використання розрахунку із вкладниками за рахунок оплати житлово-комунальних послуг юридично виконано, проте сьогодні складно говорити про можливі фактичні результати.

Щодо інших рекомендацій, то на розгляд парламенту Кабінетом Міністрів України не подано проект Закону України про механізм і порядок повернення грошових заощаджень громадян, а також про податок на нерухоме майно (як одне із джерел формування позабюджетного фонду в повному обсязі, що має суто цільове призначення, – повернення знецінених заощаджень громадян).

1 лютого 2005 року Верховною Радою України було прийнято за основу три проекти закони, які були результатами законодавчої ініціативи народних депутатів України і спрямовані на вирішення проблеми повернення знецінених заощаджень.На сьогоднішній день вони готуються Комітетом Верховної ради України з питань соціальної політики та праці до другого читання. Ними, зокрема, пропонується: (1) зобов’язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, віднести до складу державного внутрішнього боргу; (2) проводити компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень, починаючи з 2005 року, у розмірі не меншому розміру приросту внутрішнього валового продукту; (3) за рішенням Уряду і Національного банку України проводити компенсацію знецінених заощаджень за рахунок золотовалютних резервів Національного банку України (№4475-1 вiд 04.02.2004); (4) внести зміни до статті 1 Закону „Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян” та передбачити можливість компенсації заощаджень спадкоємцям осіб, що мають право на таку компенсацію; (5) провести компенсацію заощаджень громадян за рахунок коштів з Офіційного валютного резерву Національного банку України. Відповідні суми на компенсацію закладати у Державному бюджеті на відповідний рік у розмірі не менше як 50% від збільшення валютного резерву за рік, що передує плановому (№4475-2 вiд 11.06.2004); (6) одним із джерел компенсації втрачених заощаджень передбачити залучення коштів з Офіційного валютного резерву НБУ, конкретизувати розмір відрахувань від цього джерела – 25% від тої частини Офіційного валютного резерву НБУ, яка перевищує 10 млрд. дол. США, щорічно, починаючи з 1 січня 2005 року (№4475-3 від 31.08.2004).

Висновки:

Переважна більшість рекомендацій, закріплених у Постанові Верховної Ради України № 1427-IV від 03.02.2004 року, виконано не було. В значній мірі це пояснюється глобальністю масштабу проблеми, адже в цілому сума виплат, які необхідно здійснити державі, складає 131,96 млрд. гривень, що у півтори рази більше суми доходів Державного бюджету України на 2005 рік. Разом із тим на негативну оцінку заслуговує той факт, що за весь період української незалежності було проведено лише одне парламентське слухання з проблем компенсації знецінених заощаджень громадян.

Парламентські слухання „Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання”(Постанова „Про Рекомендації парламентських слухань “Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її подолання” №1428-IV від 03.02.2004)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей; законопроекти щодо врегулювання випадків обмежень свободи пересування та вільного вибору місця проживання;
  • внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 35 “Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання” щодо дозволу тимчасової (до оформлення паспорта, постановки на облік у службі зайнятості, оформлення інвалідності, пенсій, оформлення в інтернатні установи тощо) реєстрації громадян під час перебування у соціальних установах, розширивши юридичне поняття “проживання” таким чином, щоб безпритульні, які знаходять притулок у місцях, запропонованих для них державою, при релігійних та благодійних організаціях розглядались як “проживаючі” за певною адресою;
  • розробити і впровадити чіткий механізм реєстрації осіб без визначеного місця проживання;
  • визначити центральний орган виконавчої влади, який здійснював би координацію всього комплексу питань щодо правового та соціального захисту бездомних громадян;
  • розглянути питання надання санітарно-гігієнічних послуг та створення служби першої медичної допомоги (спеціальні машини швидкої допомоги) для постійного патрулювання місць найбільшого зосередження бездомних громадян та безпритульних дітей (вокзали, ринки тощо);
  • внести відповідні зміни до Бюджетного кодексу України, Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, передбачивши достатнє фінансування діючих центрів соціальної адаптації, будинків-інтернатів, територіальних центрів, нічліжок та спеціально відведених місць;
  • забезпечити першочергове та в повному обсязі фінансування заходів, затверджених Національною програмою “Діти України”, Державною програмою запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки, Державною програмою відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року;
  • внести відповідні зміни до законодавства з метою посилення відповідальності батьків або осіб, які їх замінюють, посадових осіб за неналежне виховання дітей, порушення їх прав, жорстоке поводження з ними, втягнення до жебракування, секс- та порнобізнесу тощо;
  • вирішити питання щодо впровадження ювенального (дитячого) судочинства;
  • внести відповідні зміни до законодавства щодо вдосконалення системи роботи органів опіки та піклування;
  • запровадити комп’ютеризовану систему обліку дітей кризових категорій;
  • розробити нормативно-правові акти щодо порядку житлово-побутового забезпечення молоді із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мали або втратили право на житло, шляхом створення фонду соціального житла;
  • здійснити нормативно-правове забезпечення діяльності центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Кабінетом Міністрів України станом на момент підготовки даного дослідження на розгляд парламенту так і не було подано законопроекти про соціальний захист бездомних громадян та безпритульних дітей; законопроекти щодо врегулювання випадків обмежень свободи пересування та вільного вибору місця проживання.

Жодних змін не було внесено до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року „Про затвердження Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання”.
Насьогодні відсутній єдиний центр впровадження державної політики у сфері забезпечення правового та соціального захисту бездомних громадян; рівень фінансування діючих центрів соціальної адаптації, будинків-інтернатів, територіальних центрів, нічліжок та спеціально відведених місць є недостатнім; відсутня система ювенального судочинства; діяльність органів опіки та піклування регламентується застарілим законодавством; відсутня комп’ютеризована система обліку дітей кризових категорій; діяльність центрів соціально-психологічної реабілітації дітей залишається недостатньо забезпеченою на нормативно-правовому рівні. Все це дає підстави стверджувати, що жодна з рекомендацій учасників парламентських слухань виконана не була.

Висновки:

Жодну рекомендацію учасників парламентських слухань Уряд не виконав.

Парламентські слухання „Про підсумки проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю щодо забезпечення соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів”(Постанова „Про Рекомендації парламентських слухань “Про підсумки проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю щодо забезпечення соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів” №1690-IV від 20.04.2004)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань наголосили на тому, що стан забезпечення в Україні встановлених соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів потребує суттєвого поліпшення.Зокрема, при розробці та прийнятті Державного бюджету України на 2004 рік не було передбачено реального збільшення видатків на фінансування із загального фонду Державного бюджету України програм та заходів щодо соціального захисту і реабілітації інвалідів, залишився вкрай низьким розмір державної соціальної допомоги інвалідам. Надто повільно впроваджується зазначена допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Нині контингент її одержувачів становить лише 8 відсотків від загальної чисельності інвалідів цієї категорії. Вже котрий рік поспіль у Державному бюджеті України не було передбачено збільшення обсягів державної фінансової підтримки громадських організацій інвалідів, що не відповідає реальному зростанню їх соціальної та громадянської значимості. Не переглянуто встановлений рівень та діюча методика розрахунку прожиткового мінімуму для осіб з обмеженими можливостями, яка фактично дискримінує інвалідів. Темпи забезпечення інвалідів, відповідно до вимог законодавства, необхіднимиспеціальними автотранспортними засобами залишаються вкрай незадовільними. Черга на одержання автомобіля перевищує 150 тисяч осіб, а щорічно за бюджетні кошти інвалідам виділяється близько 2 тисяч автомобілів.

Учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів України:

  • передбачити при розробці проекту Державного бюджету України на 2005 рік повне погашення заборгованості із соціальних виплат інвалідам;
  • вжити заходів щодо активного впровадження державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам та суттєвого підвищення в 2004 році розмірів компенсаційних виплат інвалідам на бензин, ремонт і технічне обслуговування автотранспорту, транспортне обслуговування та компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку;
  • забезпечити до 1 жовтня 2004 року суттєве підвищення грошових норм витрат на харчування та медикаменти в інтернатних закладах для осіб з обмеженими можливостями та госпіталях (відділеннях, палатах) для інвалідів війни, передбачивши для цього відповідне бюджетне фінансування;
  • розробити та внести до 1 липня 2004 року пропозиції щодо можливих (у тому числі альтернативних) шляхів розв’язання проблеми забезпечення інвалідів автомобілями як засобами реабілітації та путівками на санаторно-курортне лікування;
  • завершити до 1 вересня 2004 року розробку державних комплексних програм “Житло – інвалідам” та “Освіта – інвалідам” з визначенням конкретних джерел і обсягів їх фінансування, передбачивши це у проекті Державного бюджету України на 2005 рік;
  • до 1 жовтня 2004 року розробити комплексні програми державної соціальної підтримки і реабілітації інвалідів з важкими та специфічними патологіями, осіб із психоневрологічними захворюваннями, а також Концепцію соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю в Україні;
  • переглянути встановлений рівень та методику розрахунку прожиткового мінімуму для осіб з обмеженими можливостями;
  • передбачити при підготовці проекту закону про Державний бюджет України на 2005 рік суттєве збільшення видатків по програмах соціального захисту та реабілітації інвалідів, збільшення обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для вирішення на місцях питань соціальної підтримки осіб з обмеженими можливостями, встановлення рівня забезпечення прожиткового мінімуму, що застосовується для визначення розмірів державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, у сумі не менше ніж 200 гривень;
  • забезпечити пріоритетне бюджетне фінансування у 2004 році Національного центру параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів з метою введення в дію його другої черги до 15 червня 2004 року;
  • забезпечити подальше надання державної підтримки підприємствам громадських організацій інвалідів, у тому числі щодо збереження податкових преференцій та формування державного замовлення на їх продукцію;
  • вирішити питання щодо списання бюджетних позичок, виділених Фондом соціального захисту інвалідів підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів;
  • при внесенні у встановленому порядку пропозицій щодо змін до Державного бюджету України на 2004 рік передбачити збільшення обсягів державної підтримки громадських організацій інвалідів, забезпечивши їх участь у формуванні бюджетних видатків на ці потреби;
  • розширити та вдосконалити практику активного залучення громадських організацій інвалідів до роботи по підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо соціального захисту осіб з обмеженими можливостями.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” не передбачає здійснення видатків на погашення заборгованості минулих років із соціальних виплат інвалідам. Згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” компенсаційні виплати інвалідам на бензин, ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування у 2005 році складатимуть 16 000 000 грн. (аналогічна сума видатків передбачалась і Законом „Про Державний бюджет України на 2004 рік”). Таким чином, рекомендації учасників слухань щодо необхідності погашення заборгованості по соціальним виплатам інвалідам та щодо підвищення видатків на компенсаційні виплати інвалідам виконано не було. Не було виконано у встановлений строк і рекомендації учасників слухань в частині створення та введення у дію в 2004 році Національного центру параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів. Зі змісту Закону „Про Державний бюджет України на 2005 рік” випливає, що Центр буде створено лише у 2005 році (на створеня Центру зі спеціального фонду Державного бюджету у 2005 році передбачено виділити 29 000 000 грн.)

Кабінетом Міністрів не було переглянуто Постанову від 13 березня 2002 року № 324 „Про затвердження натуральних добових норм харчування в інтернатних установах, навчальних та санаторних закладах сфери управління Міністерства праці та соціальної політики”; Закон „Про Державний бюджет України на 2004 рік” не передбачив підвищення грошових норм витрат на харчування та медикаменти в інтернатних закладах для осіб з обмеженими можливостями та госпіталях (відділеннях, палатах) для інвалідів війни. В результаті відповідні рекомендації учасників парламентських слухань так і залишились рекомендаціями.

Урядом не було вжито заходів щодо розробки державних комплексних програм “Житло – інвалідам” та “Освіта – інвалідам”,комплексних програм державної соціальної підтримки і реабілітації інвалідів з важкими та специфічними патологіями, осіб із психоневрологічними захворюваннями, а також Концепції соціальної адаптації осіб з розумовою відсталістю в Україні. Не зазнала якісних змін і методика розрахунку прожиткового мінімуму для осіб з обмеженими можливостями, сам прожитковий мінімум для відповідних категорій осіб був підвищений лише на 10 – 15 грн.

Що стосується виконання рекомендацій учасників парламентських слухань в частині пошуку шляхів розв’язання проблеми забезпечення інвалідів автомобілями, то ніяких кардинальних механізмів врегулювання цієї проблеми Кабінетом Міністрів запропоновано не було – Уряд лише збільшив обсяг фінансування програми по забезпеченню інвалідів автомобілями – з 33 000 000 грн. у 2004 році до  192 968 800 грн., хоча цей крок, безсумнівно, можна вважати виконанням відповідної рекомендації учасників парламентських слухань. Були виконані і рекомендації учасників слухань в частині збільшення обсягів фінансування санаторно-курортного лікування інвалідів та ветеранів війни (у 2004 р. обсяг фінансування становив 22 993 900 грн., у 2005 р. – 29 624 600 грн.)

В частині збільшення видатків по програмах соціального захисту та реабілітації інвалідів рекомендації учасників слухань виконані не були: якщо Законом „Про державний бюджет України на 2004 рік” передбачалось профінансувати відповідні програми на 326 466 400 грн., то Законом „Про Державний бюджет України на 2005 рік” на відповідні потреби заплановано виділити 120 060 000 грн.

У 2004 року Урядом не було запропоновано збільшення обсягу державної підтримки громадських організацій інвалідів (тим самим Кабінет Міністрів проігнорував відповідні рекомендації учасників парламентських слухань). У цьому контексті варто також відзначити, що обсяг фінансової підтримки громадських організацій інвалідів у 2005 року буде еквівалентним обсягу виділених на ці потреби коштів у 2004 році (14 798 000 грн.). Інші рекомендації учасників парламентських слухань також виконані не були.

Висновки:

Уряд не вжив достатніх заходів щодо виконання рекомендацій учасників парламентських слухань в частині забезпечення соціальних, економічних, правових і конституційних гарантій у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів. Серед виконаних Кабінетом Міністрів у повному обсязі рекомендацій варто відзначити лише 2 – збільшення обсягів фінансування програми по забезпеченню інвалідів автомобілями та збільшення обсягів фінансування санаторно-курортного лікування інвалідів та ветеранів війни.

Парламентські слухання, присвячені правам людини

Парламентські слухання „Про реалізації в Україні Конвенції Організації Об’єднаних Націй “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” (12.07.1995)
(Постанова “Про рекомендації учасників парламентських слухань щодо реалізації в Україні Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” (№298/95-ВР від 12.07.1995)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань констатували, що законодавча база України щодо закріплення правового статусу жінки ще не повною мірою відповідає міжнародним стандартам у галузі прав людини. В Україні відсутній національний механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням законодавства стосовно охорони сім’ї, материнства і дитинства та правового забезпечення прав жінок.

Учасники парламентських слухань рекомендували Верховній Раді України внести до проекту нової редакції Конституції України положення про рівні права та свободи жінок і чоловіків та рівні можливості для їх реалізації відповідно до міжнародних стандартів прав людини; у новому законі про вибори передбачити право жіночим громадським організаціям, рухам та блокам висувати своїх кандидатів до Верховної Ради України та інших виборних органів.

Парламентські слухання присвячені контролю за ходом виконання в Україні Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” вирішено проводити кожні чотири роки.

Кабінету Міністрів України запропоновано:

  • розглянути питання щодо внесення відповідних змін та доповнень до Державної програми “Про довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1992 року №431;
  • прискорити затвердження Державної програми “Планування сім’ї”;
  • підготувати проект Закону України про внесення змін і доповнень до чинного законодавства України з питань застосування нічної праці жінок відповідно до Конвенції та Рекомендацій МОП, що регулюють використання праці жінок у нічний час;
  • з метою вдосконалення системи соціального захисту жінок які мають дітей, внести зміни і доповнення до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”;
  • розробити проекти законодавчих актів про захист жінок від всіх видів насильства та про кримінальну відповідальність за торгівлю жінками.

Міністерству закордонних справ України, зокрема, було доручено підготувати висновки щодо можливості ратифікації Конвенції ООН “Про захист прав всіх трудящих мігрантів та членів їх сімей” (1990 р.) та Конвенції Міжнародної організації праці N 156 “Про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними зобов’язаннями” (1981 р.); виступити з ініціативою в ООН про необхідність укладення додаткового протоколу до Конвенції “Про заборону експлуатації проституції третіми особами і торгівлі жінками” (1950 р.).

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

У результаті проведення парламентських слухань, відповідно до прийнятих рекомендацій, у статті 24 Конституції України було закріплено рівність громадян перед законом та рівність їх конституційних прав та свобод. Передбачено, що рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

У Законі України “Про вибори народних депутатів України”  [1] (24 вересня 1997 року) [2]  було закріплено, що “право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними як шляхом самовисування, так і через політичні партії, виборчі блоки партій, а також збори громадян і трудові колективи у порядку, визначеному цим Законом” (ст. 5). Отже, із принципу рівності випливає, що це право належить як жінкам, так чоловікам. Разом із тим, Закон не передбачив право громадських організацій висувати кандидатів до Верховної Ради України. У Законі України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”  (14 січня 1998 року) закріплено, що “право висування кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам України, які мають право голосу, і реалізується ними як безпосередньо шляхом самовисування, а також висування на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності (зборах трудових колективів) або навчання, так і через місцеві осередки політичних партій, виборчі об’єднання місцевих осередків політичних партій – блоки, громадські організації, що легалізовані відповідно до чинного законодавства України” (ст. 7), а отже – за громадськими організаціями (в тому числі і жіночими) закріплено право висувати кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Верховною Радою України було прийнято ряд Постанов спрямованих на покращення становища жінки у суспільстві: “Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок” (№475-XIV від 05 березня 1999 року), “Про Концепцію державної сімейної політики” (№1063-XIV від 17 вересня 1999 року), “Про Національну стратегію поліпшення становища жінок України” (№1252-XIV від 01 грудня 1999 року). Було ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці №156 про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов’язками (№1196-XIV від 22 жовтня 1999 року), Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю) (№1433-IV від 4 лютого 2004 року), Факультативний протокол до Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок (№946-IV від 05 червня 2003 року). Прийнято Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” (№2789-III від 15 листопада 2001 року).

Незважаючи на те, що парламент вирішив проводити парламентські слухання присвячені контролю за ходом виконання в Україні Конвенції ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” кожні чотири роки, відповідних кроків протягом дев’яти років зроблено не було (на розгляд парламенту навіть не було внесено відповідної постанови) – чергове слухання, присвячене “жіночому” питанню, було проведено лише у червні 2004 року.

Незважаючи на рекомендації учасників парламентських слухань, Кабінетом Міністрів України не було внесено відповідних змін та доповнень до Державної програми “Про довгострокову програму поліпшення становища жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1992 року №431.

Разом із тим вже 13 вересня 1995 року було затверджено Державну програму “Планування сім’ї” [3], у квітні 1997 року було прийнято Постанову КМУ “Про деякі заходи щодо виконання Національної програми планування сім’ї” [4], у травні 1998 – “Про проведення Тижня планування сім’ї” [5], у червні 1999 року – “Про деякі заходи щодо підтримки здоров’я сім’ї, безпечного материнства і відповідального батьківства” [6], “Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки” (від 6 травня 2001 року), “Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу, за сучасних умов в Україні простежуються тенденції до поширення насильницьких дій у сім’ї” (№616 від 26 квітня 2003 року).

Відповідно до рекомендацій було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України “Про Програму вивільнення жінок із виробництв, пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 роки”  [7] (від 27 березня 1996 року). Крім цього, було прийнято наступні Постанови Кабінету Міністрів України: “Про затвердження Національного плану дій на 1997-2000 роки щодо поліпшення становища жінок і підвищення їх ролі у суспільстві”  [8] (від 8 вересня 1997 року), “Про Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми”  [9] (від 25 вересня 1999 року), “Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки”  [10] (від 6 травня 2001 року), “Про затвердження Порядку проведення конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім’ї”  [11] (від 25 липня 2002 року). За цей період було проведено два Всеукраїнських конгреси жінок (1998 та 2001 роках).

Згадану у рекомендаціях Конвенцію Міжнародної організації праці №156 “Про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними зобов’язаннями” було ратифіковано лише 22 жовтня 1999 року, а от Конвенцію ООН “Про захист прав всіх трудящих мігрантів та членів їх сімей” (1990 р.) досі не ратифіковано, не укладено й додатковий протокол до Конвенції “Про заборону експлуатації проституції третіми особами і торгівлі жінками” (1950 р.).

Висновки:

Переважна більшість рекомендацій учасників парламентських слухань „Про реалізації в Україні Конвенції Організації Об’єднаних Націй “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” були враховані. Однак слід звернути увагу на доволі тривалий термін виконання рекомендацій прийнятих за наслідками парламентських слухань.

Парламентські слухання “Проблеми законодавчого врегулювання та реалізації державної політики щодо забезпечення прав кримськотатарського народу і національних меншин, які були депортовані і добровільно повертаються в Україну” (05.04.2000)
(Про рекомендації парламентських слухань “Проблеми законодавчого врегулювання та реалізації державної політики щодо забезпечення прав кримськотатарського народу та національних меншин, які були депортовані і добровільно повертаються в Україну (№1660-III від 20.04.2000))

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що Українська держава безумовно засуджує злочинні акти проти народів і національних меншин, які були піддані насильницькій депортації, і підтримує їхнє прагнення добровільного повернення в місця історичного проживання. Парламентські слухання продемонстрували незадовільне законодавче врегулювання цього процесу, а також низьку ефективність практичних заходів, здійснюваних органами виконавчої влади при вирішенні питань, пов’язаних з поверненням депортованих в Україну та їх облаштуванням. В суспільстві, його громадсько-політичних структурах ще не склалося глибокого розуміння цієї проблеми. Відсутність чіткої комплексної державної політики відновлення прав депортованих кримськотатарського народу і ряду національних меншин, ігнорування законних інтересів і прав депортованих викликають недовіру до органів державної влади і призводять до посилення соціально-економічної і політичної напруги в окремих регіонах і країні в цілому.Парламентські слухання засвідчують, що кримськотатарська проблема є однією з найбільш гострих проблем і потребує термінового розв’язання (із 280 тисяч депортованих осіб, які повернулися в Україну, 270 тисяч осіб становлять кримські татари). Україна має створити комплекс політико-правових умов, що гарантують збереження і розвиток кримськотатарського етносу в Україні і його рівноправну участь у політичному, економічному і культурному житті держави.

Верховній Раді України рекомендовано вжити заходів щодо розробки і прийняття законів, пов’язаних з реалізацією положень статей 11, 92 (пункт 3) Конституції України, а також стосовно забезпечення прав кримськотатарського народу і національних меншин, які були депортовані і добровільно повертаються в Україну; законодавчо врегулювати проблеми набуття репатріантами з числа депортованих громадянства України у спрощеному порядку.

Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • завершити розробку і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про концепцію державної етнонаціональної політики, передбачивши в ньому комплекс правових і етнополітичних засад, підходів та управлінських дій, спрямованих на реалізацію конституційних положень щодо прав коронних народів, національних меншин і повернення депортованих;
  • при розробці проектів Державного бюджету України, а також формуванні нормативів бюджетних взаємовідносин Державного бюджету України і бюджету Автономної Республіки Крим передбачити цільове фінансування із Державного бюджету України заходів, пов’язаних з поверненням і облаштуванням депортованих кримськотатарського народу і національних меншин;
  • вдосконалювати нормативну базу для вирішення питань, пов’язаних з поверненням, облаштуванням депортованих, задоволенням їхніх соціально-економічних та культурно-освітніх потреб;
  • при формуванні переліку національностей для проведення переписів населення внести до цього переліку національність “кримські татари”.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

На виконанням рекомендацій учасників парламентських слухань Кабінетом Міністрів України було розроблено проект закону про Концепцію державної етнонаціональної політики (№6016 від 08.08.2000), а згодом – ще один проект (№5659 від 17.06.2004). Однак жоден із документів не було прийнято як закон. Таким чином, питання законодавчого врегулювання питання етнонаціональної політики держави не втрачає своєї актуальності, хоча відповідні обговорення частіше відбуваються з ініціативи громадського сектору, ніж з боку владних органів.

Серед рекомендацій, які було виконано – передбачення бюджетного фінансування на потреби кримських татар. Якщо у Державному бюджеті на 2000 рік на заходи, пов’язані з поверненням кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, було передбачено фінансування у розмірі 40 млн. грн., у 2001 році цю суму збільшено ще на 5 млн. грн. У Державному бюджеті 2005 році на розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України передбачено 61 млн. 400 тис. грн.

У період після проведення парламентських слухань урядом було зроблено ряд кроків у напрямі вдосконалення нормативної бази для вирішення питань, пов’язаних з поверненням, облаштуванням депортованих, задоволенням їхніх соціально-економічних та культурно-освітніх потреб. Зокрема, слід відзначити: Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих кримських татар, а також осіб інших національностей, відродження і розвитку їх культури та освіти” (від 10 січня 2002 року №29), Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми сприяння соціальному становленню та адаптації кримськотатарської молоді на 2002-2005 роки” (від 25 січня 2002 року №88), Розпорядження “Про затвердження плану заходів щодо залучення на державну службу представників кримськотатарської молоді” (від 14 лютого 2002 року №51-р), Постанову Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулися в Автономну Республіку Крим на постійне проживання, на період до 2005 року” (від 16 травня 2002 року №618), Постанову Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо задоволення соціальних потреб депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які повернулися в Україну на постійне проживання” (від 13 травня 2004 року №626).

Незважаючи на те, що учасники слухань передбачили необхідність проведення у грудні 2000 року “Дня Уряду України” присвяченого інформації про хід виконання заходів, пов’язаних з поверненням, облаштуванням та відновленням прав кримськотатарського народу та національних меншин, які були депортовані і добровільно повертаються в Україну, відповідна тема не стала предметом розгляду.

Висновки:

Рекомендації учасників парламентських слухань було виконано лише частково. Зокрема, Кабінетом Міністрів було розроблено законопроект про Концепцію державної етнонаціональної політики; збільшувались щорічні видатки на фінансування заходів, пов’язаних з поверненням і облаштуванням депортованого кримськотатарського народу і національних меншин. Разом із тим, діяльність уряду у напрямі вдосконалення нормативної бази та законодавчу активність парламенту у відповідній сфері слід визнати недостатньою.

Парламентські слухання “5 річниця Конституції України. Права і свободи громадян України – сподівання і реальність” (20.06.2001)
(Про рекомендації парламентських слухань “П’ята річниця прийняття Конституції України. Права і свободи громадян України – сподівання і реальність” (№2692-III від 13.09.2001)

Учасники парламентських слухань дійшли висновку, що до п’ятирічного ювілею Конституції України нашій державі не вдалося повною мірою реалізувати головне положення Конституції – стати демократичною, соціальною та правовою. Визначальним критерієм, який це підтверджує, є те, що закріплені Конституцією України права та свободи людини і громадянина реально не забезпечені і залишаються декларативними. На даному етапі держава виявилася неспроможною забезпечувати своїм громадянам не лише право на працю та своєчасну її оплату, на відпочинок, доступну і безоплатну освіту в державних і комунальних навчальних закладах, достойне соціальне забезпечення і надійний соціальний захист, доступне медичне обслуговування, достатній життєвий рівень, а й невід’ємне право на життя, право на свободу думки і слова, на повагу до гідності людини та її особисту недоторканність. Проблема бідності стала найгострішою соціальною проблемою нашого народу. До п’ятої річниці прийняття Конституції України наша держава підійшла з практично нереформованою системою правосуддя – найбільш дієвим інструментом захисту прав і свобод людини і громадянина. На думку учасників слухань, Президент України як гарант додержання Конституції України, прав і свобод громадян не виявив належної вимогливості до посадових осіб виконавчої влади всіх рівнів у справі забезпечення конституційних прав і свобод людини, органи виконавчої влади не стали інструментом надійного захисту свободи та вільного розвитку особистості, реалізації принципу верховенства права та рівності всіх перед законом, а Верховна Рада України при прийнятті нових законів та внесенні змін до чинних законів не завжди додержує вимог статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина

Кабінету Міністрів України рекомендовано:

  • забезпечити послідовне впровадження в життя Концепції державної правової політики захисту прав людини,затвердженої Верховною Радою України;
  • розробити державну програму подолання бідності;
  • вжити заходів щодо ліквідації існуючої та недопущення в майбутньому заборгованості по виплаті заробітної плати, пенсій, по інших соціальних виплатах;
  • забезпечити неухильне виконання Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та “Про звернення громадян”;
  • не допускати подальшого необґрунтованого підвищення житлово-комунальних тарифів та забезпечити формування гнучкого механізму надання субсидій на житлово-комунальні послуги тощо.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

Оцінка виконання Кабінетом Міністрів України рекомендації щодо забезпечення послідовного впровадження в життя Постанови Верховної Ради України “Про Засади державної політики України в галузі прав людини” (№757-XIV від 17.06.1999 року) може стати предметом окремого дослідження, оскільки формулювання, які вона містить, часто мають надзвичайно об’ємний та всеохоплюючий характер (як-от, “Забезпечення верховенства прав і основних свобод людини у відносинах з державою”, “Недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і основних свобод людини, проголошених Конституцією України, законами України та підзаконними нормативними актами”, “Підвищення рівня правової культури і правової свідомості людини і громадянина, формування поваги до закону та визначення механізмів захисту їх прав”).

Рекомендація учасників парламентських слухань щодо розробки урядом державної програми подолання бідності повторювала доручення, яке містилось в Указі Президента України “Про Стратегію подолання бідності” (№637/2001 від 15 серпня 2001 року). Указом Президента передбачалось доручити “Кабінету Міністрів України за участю Національного банку України розробити у тримісячний строк Комплексну програму забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності”. Вже 21 грудня 2001 року урядом було розроблено та затверджено Постановою №1712 “Комплексну програму забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності”. 10 вересня 2002 року Верховна Рада заслуховувала інформацію уряду про заходи щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні ідійшла висновку, Кабінетом Міністрів України здійснюється певна робота щодо вирішення проблеми бідності, однак не вдалося повною мірою забезпечити ефективне здійснення передбачених нею заходів. Отже, робота уряду визнана недостатньою (Постанова Верховної Ради України “Про заходи Кабінету Міністрів України щодо реалізації Стратегії подолання бідності в Україні” від 26 вересня 2002 року №168-IV). У цій же Постанові зазначено, що незважаючи на передбачені заходи щодо забезпечення погашення заборгованості з виплати заробітної плати до кінця 2001 року, не вирішено питання своєчасності та повноти виплат заробітної плати, зокрема у вугільній промисловості, сільському господарстві, на транспорті, а також у деяких регіонах. У липні 2002 року кожному п’ятому із загальної кількості працюючих – 2,453 млн. осіб – не було своєчасно виплачено заробітну плату, з них 831,7 тис. осіб не виплачувалася заробітна плата понад 6 місяців. Найбільша заборгованість з виплати заробітної плати – в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Львівській та Київській областях. Якщо звернутись до більш нових даних Державного комітету статистики за січень 2005 року, то вони свідчать про те, що заборгованість із виплати заробітних плат досі не подолано як явище сучасного життя. Найбільші суми невиплаченої заробітної плати зафіксовано у тій же Донецькій, Луганській та Дніпропетровських областях. Однак загалом по Україні сума заборгованості у 2005 році у порівнянні із 2001 роком скоротилась від 4928,0 млн. грн. до 817,6 млн.грн., тобто в шість раз.

Щодо житлово-комунальних послуг, то статистичні показники свідчать про те, що за 2001-2003 роки та І квартал 2004 р. органами місцевої влади тарифи на комунальні послуги для населення підвищені в цілому на 18,2%, на утримання житла – на 7,6 %. При цьому рівень інфляції за цей період склав 26,7%, середня заробітна плата у 2003 році порівняно з 2000 роком зросла вдвічі, а за січень – березень 2004 р. збільшилася порівняно з аналогічним періодом минулого року на 28,5%. Населення залишається найбільшим боржником перед підприємствами житлово-комунального господарства, хоча спостерігається уповільнення темпів зростання обсягу заборгованості і зростання рівня оплати населенням житлово-комунальних послуг (з 79% у 2000 р. до 96% у 2003 р.).

Незважаючи вступ у дію Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», реструктуризація заборгованості відбувається досить повільно. Протягом року із дати набуття зазначеним Законом та відповідним рішенням Уряду чинності (1 липня 2003 р.) реструктуризовано лише 10% заборгованості, в рамках реструктуризації погашено тільки 1% боргів.

Стосовно належного виконання Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, слід зазначити, що, незважаючи на те, що 06 лютого 2003 року його було прийнято в новій редакції, однак проблема своєчасної індексації заробітної плати у зв’язку із ростом індексу споживчих цін залишається.

Аналіз звернень громадян, які надходять до органів державної влади різного рівня, свідчить про постійне зростання їх кількості. Зокрема, за даними статистики, якщо до Президента України у першому півріччі 2001 року надійшло 51,4 тис. пропозицій, заяв і скарг громадян, то протягом шести місяців 2004 року – 61,5 тис., що на 10,1 тис. (16,4%) більше). Однак звертає увагу факт надзвичайно високого показника надходження повторних звернень (якщо за 9 місяців 2004 року на адресу Президента України надійшло 87,5 тис. пропозицій, заяв і скарг громадян, то показник надходження повторних звернень склав 19,4 тис.). Останнє може свідчити про неефективність і формальне ставлення до такого важливого конституційного механізму захисту прав і свобод громадян якими є звернення.

1 січня 2005 року парламентом прийнято зміни до Закону України “Про звернення громадян” (№2384-IV від 20.01.2005 року), які встановлюють обов’язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб всебічно аргументувати обмеження громадян в доступі до певної інформації при розгляді їх заяв чи скарг. Зокрема, зазначені органи та посадові особи у разі наявності законних підстав для обмеження доступу до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги надають громадянину мотивовану відповідь. Автори законопроекту(Баграєв М.Г. та Солошенко М.П.) аргументували необхідність прийняття законопроекту саме тим, що мали місце випадки, коли громадянам безпідставно відмовляють у наданні необхідної інформації щодо їх звернення, з мотивів належності певної інформації до державної або іншої таємниці.

Висновки:

Уряд лише частково виконав рекомендації учасників парламентських слухань.

Парламентські слухання “Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” (09.06.2004)
(Постанова “Про Рекомендації парламентських слухань “Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” (№1904-IV від 29.06.2004)

Зміст слухань та рекомендацій учасників

Учасники парламентських слухань відзначили, що в Україні досягнуто певних позитивних зрушень. Зокрема, започатковано створення національної нормативно-правової бази з питань, які стосуються проблем сім’ї, жінок та рівності жінок і чоловіків. Закони України та відповідні нормативно-правові акти передбачають відсутність дискримінації жінок. Конституцією України (стаття 24) гарантоване забезпечення рівності прав жінки і чоловіка, а також створення умов, які надають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Національне законодавство щодо жіночої праці враховує чинні міжнародні законодавчі акти, ратифіковані Україною, насамперед конвенції Міжнародної організації праці. Учасники парламентських слухань відзначили, що за останні роки значно зросла громадська активність жінок України. Проте закріплення в Конституції України, актах законодавства України рівних з чоловіками прав та свобод жінок не відповідає їх фактичному стану. Участь жіноцтва в роботі органів влади залишається незначною. Протягом останніх років в Україні однією з гострих проблем залишається безробіття серед працездатного населення, переважну більшість якого становлять жінки (на початок 2004 року серед офіційно зареєстрованих безробітних вони становлять абсолютну більшість – 68,3%). Становище жінок на ринку праці зумовлює низку інших проблем: несприятливі тенденції демографічних процесів, значне зменшення народжуваності, погіршення стану здоров’я жінок та дітей, скорочення середньої тривалості життя. За сучасних умов в Україні простежуються тенденції до поширення насильницьких дій у сім’ї.Переважна більшість потерпілих – це жінки і неповнолітні діти. Болючою гендерною проблемою для України є використання нелегальної жіночої праці за кордоном. Масштабність зазначених явищ становить серйозну загрозу для внутрішньої безпеки держави та її демографічної ситуації. Усе це сприяє діяльності злочинних груп та мережі торговців “живим товаром” – жінками і дітьми.

За наслідками парламентських слухань Президенту України було, зокрема, рекомендовано запровадити відзначення в Україні Дня Матері як офіційного державного свята.

Верховній Раді України доручено вивчити питання щодо створення Комітету Верховної Ради України з питань гендерної рівності – дотримання рівних прав жінок і чоловіків; прискорити прийняття закону про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків з урахуванням у ньому вимог і рекомендацій Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, інших міжнародних організацій; звернутися до Конституційного Суду України з клопотанням про надання офіційного тлумачення статті 149 Кримінального кодексу України для виключення розбіжностей в її практичному застосуванні; сприяти розгляду законопроекту про 30-відсоткову квоту для жінок у партійних виборчих списках чи запропонувати введення партіями, які будуть брати участь у виборах народних депутатів України, 30-відсоткової квоти у своїх партійних списках; внести пропозиції про проведення у грудні 2004 року Дня Уряду з порядком денним щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї.

Кабінету Міністрів України доручено:

  • передбачити під час розробки проектів законів про Державний бюджет України на 2005 та наступні роки в частині державної підтримки громадських організацій підтримку жіночих та інших громадських організацій у виконанні загальнодержавних програм стосовно сім’ї, жінок, дітей та молоді;
  • розробити Національну програму дій на період до 2015 року щодо забезпечення гендерної рівності в суспільстві;
  • розробити і подати у 2004 році на розгляд Верховної Ради України проект закону про затвердження загальнодержавної програми забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків, в основу якого покласти основні положення Декларації про загальні засади державної політики щодо сім’ї та жінок (1999 рік);
  • створити при Кабінеті Міністрів України відповідний консультативно-дорадчий орган для координації діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
  • розробити механізм здійснення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів з обов’язковим урахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
  • розробити проект закону щодо внесення змін до статті 149 Кримінального кодексу України (стосовно торгівлі людьми) з метою приведення її у відповідність з міжнародно-правовим визначенням поняття цього злочину;
  • внести зміни до проекту Трудового кодексу України щодо виключення положень, які містять дискримінаційні норми щодо жінок; внести зміни в статтю 5 Закону України “Про зайнятість населення” щодо передбачення бронювання вакантних місць для посад службовців для більш ефективного працевлаштування жінок;
  • внести зміни до відповідних законів щодо пільгового оподаткування сукупного доходу сімей залежно від кількості в них дітей тощо.

Результати виконання рекомендацій учасників парламентських слухань

За наслідками парламентських слухань Президенту України було рекомендовано запровадити відзначення в Україні Дня Матері як офіційного державного свята. Незважаючи на це, сьогодні правовою основою святкування Дня матері в Україні залишається Указ Президента України “Про День матері” (№489/99 від 10 травня 1999 року), а до переліку святкових днів передбачених Кодексом законів про працю (№322-VIII вiд 10.12.1971) внесено лише Новий рік, Різдво Христове, Міжнародний жіночий день, День міжнародної солідарності трудящих, День Перемоги, День Конституції України, День незалежності України, Пасху, Трійцю (ст. 73). Більше того, навіть сам парламент не дослухався цієї рекомендації: 14 січня 2005 року він розглянув проект Закону про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо встановлення святкового дня – День Матері) (№3199-2, внесений народним депутатом України О.Білозір), однак зазначений документ не набрав необхідної кількості голосів.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про перелік комітетів Верховної Ради України четвертого скликання” (№7-IV вiд 15.05.2002) в українському парламенті не передбачено існування спеціального комітету покликаного займатись питаннями гендерної рівності. Сьогодні це коло проблем віднесено до компетенції Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Групою народних депутатів (Б.Олійник, С.Головатий, В.Семенюк та інші) на виконання Постанови Верховної Ради України “Про Рекомендації парламентських слухань “Становище жінок в Україні: реалії та перспективи” було внесено проект Постанови про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань рівних можливостей для жінок та чоловіків (№5745 від 01 липня 2004 року). Автори зазначають, що “питання щодо утворення у Верховній Раді України цього скликання нового комітету є проблемним з огляду на складнощі пов’язані із затвердженням існуючих комітетів, обранням їх керівників та затвердженням складу комітетів. Тому більш доцільним вважається утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань рівних можливостей для жінок та чоловіків. А вже за наслідками роботи цієї комісії у Верховній Раді України наступного скликання можна було б утворити відповідний комітет. Постановою пропонується доручити Тимчасовій спеціальній комісії з питань рівних можливостей для жінок та чоловіків питання аналізу чинного законодавства України щодо його відповідності статті 24 Конституції України, внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства та підготовки до розгляду Верховною Радою України законопроектів, які стосуються питань гендерної рівності, підготовка і опрацювання відповідних законодавчих пропозицій з цих питань”.

Досі немає висновку Конституційного Суду України щодо надання офіційного тлумачення статті 149 Кримінального кодексу України (“Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини”).

Щодо прийняття рекомендованого учасниками парламентських слухань законопроекту про 30-відсоткову квоту для жінок у партійних виборчих списках, то відповідний документ не було внесено на розгляд Верховної Ради України. Незадовго до проведення парламентських слухань, народними депутатами України О.Білозір, М.Томенком, Р.Богатирьовою було запропоновано проект закону про внесення змін до статті 44 Закону України “Про вибори народних депутатів України” (щодо представництва жінок у виборчому списку партії) (№5605 від 03.06.2004), що передбачає забезпечити представництво у виборчому списку в кожній п’ятірці кандидатів у депутати як жінок, так і чоловіків.

Не відбувся також і передбачений рекомендаціями у грудні 2004 року День Уряду з порядком денним щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків. Проект відповідної Постанови навіть не було внесено на розгляд Верховної Ради України.

Щодо механізму здійснення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів, то Міністерством юстиції Українирозроблено проект відповідних методичних рекомендацій.

Кабінетом Міністрів України не розроблено Національної програми дій на період до 2015 року щодо забезпечення гендерної рівності в суспільстві, а також фактично не внесено на розгляд парламенту жоден із нормативно-правових актів, розробку яких було покладено на уряд, зокрема: проект закону про затвердження загальнодержавної програми забезпечення рівних можливостей для жінок та чоловіків, проект закону щодо внесення змін до статті 149 Кримінального кодексу України, проект закону про внесення змін в статтю 5 Закону України “Про зайнятість населення” та інші передбачені рекомендаціями. Однак тут слід згадати, що 11 січня 2005 року парламент розглянув проект Закону України про забезпечення рівності прав жінок та чоловіків (реєстр. №6074 від 01.09.2004), поданий народним депутатом України Зваричем Р.М., та проект Закону України про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації (реєстр. №6074-1 від 02.12.2004), поданий народними депу%