ЩОДО ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО БЛОКУ ПРОГРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Зміна влади в Україні істотним чином вплинула на очікування багатьох у сфері зовнішньої політики. Не є таємницею, що прихід на найвищі посади в державі команди В. Ющенка мав сприяти активізації зовнішньополітичної діяльності на західному напрямі. Перші заяви нового президента засвідчили його відданість ідеям європейської та євроатлантичної інтеграції. Відповідного наповнення слід було очікувати і від програми нового уряду.

Однак, програма діяльності нового Кабінету, що працюватиме під керівництвом Ю. Тимошенко, у галузі зовнішньої політики не характеризується новизною. Звісно, проголошення європейської інтеграції пріоритетом міжнародної діяльності уряду можна розглядати як позитив. Особливо в тій частині, де говориться про перехід від декларативності до конкретних кроків, які виведуть взаємини з ЄС на рівень перспективи членства. Однак, конкретних кроків, які дійсно засвідчували б перехід на якісно новий рівень політики в галузі європейської інтеграції, програма діяльності Кабміну не містить. В цьому контексті єдиним виключенням є, напевне, проголошення необхідності “розробити механізм надання Україною міжнародної технічної допомоги насамперед країнам „третього світу”, які є перспективними з точки зору освоєння їх ринків українськими виробниками товарів, робіт та послуг”. Зазначене положення свідчить, на нашу думку, про намагання змінити ситуативний характер зовнішньоторгівельної політики, що характеризувався головно підлаштуванням під існуючі економічні реалії, на наступальний (можливо, навіть експансіоністський характер) майбутньої зовнішньоторгівельної стратегії України.

З іншого боку, аналіз засадничих положень Кабміну не дивує конкретністю. Фактично всі положення програми уряду можна оцінити як декларативні, тобто такі, що проголошують загальну мету без уточнення шляхів її досягнення, наприклад: “створити засадничу базу для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та формувати в суспільстві стійку проєвропейську більшість” або “задіяти наявний потенціал торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва України з країнами Азії та Тихоокеанського регіону”. Відтак, належним чином проаналізувати зазначені положення видається вкрай складним, оскільки програма не містить ані критеріїв оцінки виконання цих завдань, ані відповідних строків.

Декларації теперішньої команди великою мірою співпадають з обіцянками попереднього уряду, викладеними в програмі діяльності старого Кабінету Міністрів під назвою “Відкритість, дієвість, результативність”. З іншого боку, набагато детальніше відповідні положення були виписані в посланні президента Кучми “Європейський вибір” за 2002 рік, на яку містилося посилання в програмі Кабміну. Як відомо, новий президент ще не має подібної теоретичної платформи, що вимагає істотної деталізації існуючих або розробки нових програмних документів. Іншим шляхом (і на це міститься “натяк” у програмі діяльності нового Кабміну) є налаштованість на просто сумлінне виконання тих декларацій, які вже давалися попереднім урядом, оскільки головною проблемою “старої влади” була власне належна реалізація своїх обіцянок, які здебільшого носили досить конструктивний характер.

Габріел Асланян,

експерт Лабораторії законодавчих ініціатив

Залишити відповідь