Міжнародне та українське законодавство щодо працевлаштування, соціального захисту та медичного забезпечення інвалідів: спроба порівняльного аналізу (за результатами моніторингу законодавства)

Пропонована у новій редакції стаття подає новітні результати моніторингу та аналізу українського законодавства та нормативних актів на відповідність  нормам міжнародного права щодо працевлаштування, соціального захисту та медичного забезпечення інвалідів. Моніторинг проводився з 1 червня 2002 по 1 липня 2004 року, відповідно в тексті статті у підзаголовку “законодавство періоду моніторингу” подаються відомості про зміни  у законодавстві та нормативній базі протягом зазначеного строку.

Розділ 1
Професійна реабілітація та працевлаштування інвалідів

1.1 Декларація про права інвалідів та українське законодавство щодо зайнятості та професійної реабілітації інвалідів

Основним документом у міжнародному праві, який засвідчує права інвалідів в питаннях працевлаштування  є   Декларація про права інвалідів (резолюція 3447(ххх) Ген. Асамблеї ООН від 9.12.75.:

Стаття 6. Інваліди мають право на…ремісничу професійну підготовку та відновлення працездатності, на допомогу, консультації, на послуги по працевлаштуванню…

Стаття 7. Інваліди … мають право у відповідності до своїх можливостей отримати та зберегти за собою робоче місце, або займатися корисною, продуктивною та винагороджуваною діяльністю та бути членами профспілкових організацій.

Законодавство до 01.06.02

В Конституції України ці права не задекларовані.
Відповідно  в Законі України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.01.91 право на професійну підготовку, відновлення працездатності та послуги по працевлаштуванню також не декларуються. В статті 21 визначаються тільки умови професійної підготовки та перепідготовки, такі як врахування показань та протипоказань для наступної трудової діяльності та залежність форм та методів навчання від висновків медико-соціальної експертизи.

Стаття 17 декларує право інвалідів працювати на підприємствах, в установах та організаціях, займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Знову ж таки таке право обумовлюється індивідуальними програмами реабілітації.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено

1.2 ЄВРОПЕЙСЬКА СОЦІАЛЬНА ХАРТІЯ

У цьому документі декларуються наступні права інвалідів:

З метою забезпечення інвалідам, незалежно від їхнього віку та
характеру і походження їхньої інвалідності, ефективного здійснення
права на самостійність,  соціальну інтеграцію та  участь  у  житті
суспільства Сторони зобов’язуються, зокрема:

1. Вжити  необхідних  заходів  для   забезпечення   інвалідам
орієнтування, освіти та професійної підготовки, коли це можливо, в
межах загальних програм  або,  коли  це  видається  неможливим,  в
державних або приватних спеціалізованих закладах.

2. Сприяти їхньому доступові до роботи  усіма  засобами,  які
можуть  заохочувати  роботодавців  приймати  на роботу інвалідів і
утримувати   їх   у   звичайному   виробничому    середовищі    та
пристосовувати  умови  праці  до  потреб інвалідів,  або,  коли це
видається неможливим у зв’язку з інвалідністю, шляхом облаштування
або  створення  спеціальних  робочих  місць  з урахуванням ступеня
інвалідності.  У  деяких  випадках  такі  заходи  можуть  вимагати
використання  спеціалізованих  служб  працевлаштування  та надання
допомоги.

Ці положення відображені  більш детально в Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів та у Конвенції №159 МОП, тому коментарі щодо відповідності  українського законодавства подаються до цих документів.

1.3 СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 20.12.93.

Правило 7

Пункт 2. Державам потрібно активно підтримувати включення інвалідів у вільний ринок праці. Така активна підтримка може здійснюватись з допомогою різних заходів, включаючи професійну підготовку, встановлення стимулюючих квот, зарезервоване, або цільове працевлаштування, надання позик або субсидій малим підприємствам, укладення спеціальних контрактів і надання переважних прав на виробництво або надання інших видів технічної та фінансової допомоги підприємствам, які наймають робітників інвалідів. Державам потрібно спонукати роботодавців здійснювати розумні заходи для створення інвалідам відповідних умов.

Законодавство до 01.06.02

ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  визначає в ст. 12 та 20 квоти обов‘язкового працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загального числа працюючих. Зарезервоване або цільове працевлаштування забезпечується ЗУ “Про зайнятість населення” від 1.03 91, де в статті 5 передбачено бронювання на підприємствах, в установах та організаціях 5% загальної кількості робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту. Інших заходів стимулювання підприємств до працевлаштування інвалідів не передбачено, хоча їх важко можна назвати стимулюючими. Національною програмою професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 –2005 роки, затвердженою Указом Президента від 13.07.01, ограни державної влади, місцевого самоврядування та ГО інвалідів зобов’язувались подати КМУ пропозиції щодо удосконалення механізму заохочення роботодавців до працевлаштування інвалідів.

Постанова КМУ від 28 грудня 2001 р. Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального  захисту інвалідів, акумуляції, обліку та  використання цих коштів запроваджує чи не єдиний на цей час заохочувальний захід для підприємств створювати робочі місці для інвалідів. Передбачається надання безвідсоткової позики на три роки для створення робочих місць для інвалідів. Позики надаються за рахунок коштів, отриманих у формі штрафів за недотримання  підприємствами квоти у розмірі 4% робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу

Указом Президента N 1112/2002 від 02.12.2002  Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю КМУ зобов’язувався забезпечити удосконалення порядку використання коштів Фонду соціального захисту інвалідів для створення робочих місць для інвалідів. Мова йде в тому числі про кредитування створення робочих місць для інвалідів. Указом також передбачено такий захід стимулювання підприємців, як в включення до умов конкурсу на звання “Кращий роботодавець року” результативність роботи із створення робочих місць для інвалідів.

ЗУ Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (щодо створення робочих місць) 1771-IV від 15.06.2004 вносить зміни у квотну систему працевлаштування інвалідів.  Закон зобов’язує підприємства та організації з чисельністю працівників від 8 до 15 осіб створювати одне робоче місце для інваліда. За не виконання цієї норми передбачено штраф у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Пункт 3. Програми дій держав можуть включати:

А) заходи по проектуванню та пристосуванню робочих місць та робочих приміщень таким чином, щоб вони були доступні для осіб з різними формами інвалідності;

Законодавство до 01.06.02

Заходи по проектуванню та пристосуванню  робочих місць для інвалідів покладаються на підприємства. Згідно з ст. 18 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Відповідно, підприємства та установи повинні в разі потреби забезпечити спеціальне робоче місце інваліда, обладнане спеціальним технічним оснащенням  для праці інваліда залежно від дефектів чи нозологічних форм захворювання з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.05.95 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”). Крім того, робоче місце для інваліда повинне бути атестоване спеціальною комісією.

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про внесення змін до ЗУ “Про охорону праці” N 229-IV від 21.11.2002 зобов’язує підприємства, які використовуються працю інвалідів створювати умови праці, які відповідають вимогам МСЕК та індивідуальним програмам реабілітації інвалідів, а також створювати додаткові умови безпеки праці інвалідів.

Б) заходи підтримки у використанні нових технологій в розробці та виробництві засобів, пристроїв та обладнання і заходи по полегшенню доступу інвалідів до таких засобів та обладнання, для того щоб вони могли отримати та зберегти  за собою робоче місце;

Законодавство до 01.06.02

Вказаним заходам відповідає Національна програма, введена в дію Постановою КМУ від 07.05.97 “Про розвиток вітчизняного виробництва засобів реабілітації інвалідів в 1997 – 2005 роках”.
Постанова КМУ від 07.12.00 Про подальший розвиток вітчизняного виробництва засобів реабілітації інвалідів передбачає фінансування та порядок проведення наукових досліджень стосовно матеріалів для засобів реабілітації інвалідів, а також фінансування виробництва протезно-ортопедичних засобів та засобів пересування для інвалідів.

Розпорядженням КМУ від 15.03.02 Про затвердження заходів щодо забезпечення економічного та соціального розвитку України у 2002 році передбачено до листопаду 2002 року запровадити державні стандарти реабілітаційної техніки для інвалідів відповідно до світових та європейських стандартів.

Постанова КМУ від 26.04.02 Про внесення змін до постанови КМУ від 7 грудня 2000 року №1788 встановлює новий порядок фінансування наукових досліджень, встановлює перелік  та обсяги фінансування підприємств, які виробляють протези та засоби пересування до 2005 року.

Законодавство періоду моніторингу
Не встановлено

В) забезпечення необхідного навчання та працевлаштування, а також постійної підтримки, наприклад індивідуальної допомоги та послуг перекладачів.
Законодавство до 01.06.02

Не встановлено

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про внесення змін до ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” N 1773-IV від 15.06.2004  передбачається, що державою визнається  дактильно-жестова мова як засіб навчання інвалідів. Правовий статус та застосування цієї мови повинен визначатись спеціальним законодавством. Відповідно, законодавством враховується специфіка навчання інвалідів по слуху. Крім того, держава здійснює підтримку ЗМІ, видавництв, підприємств та організацій, які випускають спеціальну літературу, звукову та відеопродукцію для інвалідів. Інвалідам по  слуху послуги із сурдоперекладу та сурдотехніка надаються відповідно до Закону  України  “Про  соціальні  послуги”.

ЗУ Про соціальні послуги N 966-IV від 19.06.2003 інваліди мають право на освітні соціальні послуги та послуги із працевлаштування, які надаються як державними так і недержавними суб’єктами. Безоплатні соціальні послуги отримують одинокі інваліди, не здатні до самообслуговування. Інваліди, забезпечені доглядом і мають близьких отримують соціальні послуги на платній основі. Постановою КМУ №12 від 14.01.2004 Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження їх переліку до платних віднесені освітні послуги та послуги із працевлаштування.

ЗУ Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки  N 1281-IV від 18.11.2003 передбачає фінансування заходів щодо навчання та професійної підготовки молоді із особливими потребами. В ході реалізації програми передбачається створення системи фахової підготовки інвалідів у середніх та вищих навчальних закладах, а також системи дистанційного навчання через мережу Інтернет. Крім того, заплановано навчання навичкам підприємницької діяльності та сприяння підприємницькій діяльності молодих інвалідів.

Постановою КМУ №916 від16.06.2003 Про затвердження Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти передбачено, що інваліди І та ІІ групи мають переваги за однакових результатів вступних іспитів серед абітурієнтів, які претендують на навчання за рахунок кредитів. Дана пільга за суттю є інструментом сприяння у навчанні для здобуття освіти та подальшого працевлаштування на вільному ринку праці, оскільки навчання за кредитом не передбачає обов’язкове працевлаштування на державних підприємствах, як у випадку із навчанням за державним замовленням.

(Дивитись також коментарі до статті 7 Конвенції №159 МОП)

Пункт 4. Державам потрібно організовувати та підтримувати компанії по поширенню обізнаності громадськості, покликані сприяти подоланню негативного ставлення та упереджень до робітників – інвалідів.

Законодавство до 01.06.02

Не встановлено.

Законодавство періоду моніторингу

Компанії щодо поширення обізнаності громадськості щодо проблем інвалідів були започатковані у зв’язку із проведенням в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю. Указом Президента N 1112/2002 від 02.12.2002  Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення зобов’язувався забезпечити широке висвітлення проведення Року людей з інвалідністю, збільшити кількість програм із сурдоперекладом та розглянути можливість створення щотижневої тематичної програми з проблем інвалідності.

Пункт 5. Держави як роботодавці повинні створювати сприятливі умови для працевлаштування інвалідів в державному секторі.

Законодавство до 01.06.02

Діють однакові правила працевлаштування як в державному секторі, так і в недержавному, відповідно до ст.19 ЗУ  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Крім того, в ст.18 зазначається, що підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність.

Законодавство періоду моніторингу
Не встановлено.

Пункт 6. Державам, організаціям робітників та роботодавців варто співпрацювати в реалізації рівноправної політики в сфері найму та просування по службі, покращення умов праці, рівня заробітної платні, у вживанні заходів з покращення трудового оточення з метою недопущення травм та ушкоджень, які ведуть до втрат працездатності, та заходів по реабілітації робітників, які зазнали травмування на виробництві.

Законодавство до 01.06.02

Положення про державну інспекцію праці Міністерства праці та соціальної політики України, затверджене Постановою КМУ від 02.08.96 передбачає взаємодію державної інспекції праці, яка здійснює контроль за додержанням законодавства про працю, з профспілковими об‘єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори (пункт 6). Щодо безпеки праці, слід відмітити Національну програму поліпшення стану безпеки праці, гігієни праці та виробничого середовища на 2001 – 2005 роки, затверджену Постановою ВРУ від 20.04.00.

Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 рокияк одне із завдань визначає створення сприятливих умов для співпраці громадських організацій інвалідів з роботодавцями, профспілками та органами влади у сфері зайнятості. Власне про консультації мова не йде, хоча можна припустити, що вони є одним із засобів співпраці.

Відповідні консультації передбачені Планом заходів щодо реалізації положень Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками та профоб‘єднаннями на 2002-2003 роки, затвердженим Розпорядженням КМУ №242-р  від 29.04.02. Згідно плану передбачено щороку на засіданні КМУ за участі представників профспілок та організацій роботодавців розглядати питання про стан охорони праці, виробничого травматизму та професійних захворювань та розробляти заходи його покращення. КМУ за участі профспілок розглядає питання щодо ратифікації Європейської соціальної хартії. За погодженням із сторонами Генеральної угоди КМУ бере на себе зобов’язання вжити заходи по розширенню центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації, розробити у першому півріччі 2002 року Програму державного забезпечення інвалідів технічними засобами реабілітації на період до 2005 року.

Законодавство періоду моніторингу

Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2004 – 2005 роки порівняно із попередньою угодою не передбачає активних заходів щодо працевлаштування та соціального захисту інвалідів. Тим не менше, сторони домовились розробити і внести на розгляд ВРУ пропозиції щодо стимулювання роботодавців до працевлаштування інвалідів. Щодо покращення трудового оточення та недопущення трав, які ведуть до втрати працездатності сторони домовились розглянути стан умов безпеки праці, виробничого травматизму і прийняти відповідні рішення щодо покращення ситуації у цій сфері. Передбачено здійснювати постійний контроль та аналіз стану охорони праці, аварійності та травматизму, одночасно розробляючи заходи покращення умов праці.

Пункт 7. У будь-яких випадках потрібно переслідувати мету працевлаштування інвалідів в умовах вільного ринку праці. Як варіант працевлаштування інвалідів, які не можуть знайти роботу в умовах вільного ринку праці, можуть бути створені господарські одиниці, які забезпечують гарантоване та забезпечене відповідними засобами працевлаштування. Важливо, щоб якість таких програм оцінювалась з точки зору їх відповідності поставленій меті та достатності для забезпечення можливостей  по працевлаштуванню інвалідів на ринку праці.

Законодавство до 01.06.02

Підтримка підприємств інвалідів, як господарських одиниць із гарантованим працевлаштуванням інвалідів, переважає порівняно із стимулюванням працевлаштування на вільному ринку. ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в ст. 14 передбачає державне замовлення на продукцію підприємств інвалідів, а в ст. 14 ( 1) гарантує право підприємств та організацій інвалідів на податкові пільги. Затверджений постановою КМУ від 29.02.96 Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням передбачає надання переваг підприємствам УТОС, УТОГ та Союзу організацій інвалідів під час конкурсу на поставку продукції та застосування, так званої, преференційної поправки у розмірі 15% ціни на продукцію цих підприємств. Фінансова допомога підприємствам інвалідів може здійснюватись, наприклад, Розпорядженням КМУ ”Про надання безповоротної фінансової допомоги УТОГ“ для створення робочих місць для інвалідів.

Комплексна програма забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності, затверджені постановою КМУ від 21.12.01зобов’язує Мінпраці, Мінфін, Міністерство економіки  та  з  питань  європейської інтеграції, Державну податкову адміністрація, Фонд  соціального захисту інвалідів,  Комісію  з  питань діяльності підприємств  та громадських організацій інвалідів надавати громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам  та  організаціям  державну  допомогу   у   вигляді фінансової    допомоги,    кредитування,   розміщення   державного замовлення.

Постанова від 13 грудня 2001 Про внесення змін до постанови від 29 лютого 1996 р. №266  в новій редакції цієї постанови зберігає положення про преференційну поправку у розмірі 15% і підтверджує пріоритетність і формуванні державного замовлення поставок продукції , що виробляються підприємствами УТОГ, УТОС та Союзу організацій інвалідів.

Розпорядження Президента України  від 13.11.01 Про заходи щодо посилення соціального захисту  осіб з обмеженими фізичними можливостями  зобов’язує Кабінет Міністрів України розглянути можливість надання безповоротної фінансової допомоги УТОС та УТОГ на   створення,   збереження   та   технічне  переоснащення робочих місць для інвалідів.

Постанова КМУ від 19.04.02 Про затвердження переліку об‘єктів, що  фінансуються за рахунок державних централізованих капітальних  вкладень у 2002 році передбачає фінансування об‘єктів УТОС та УТОГ  в обсязі 1млн. 100 тис. грн. на кожне товариство, що складає майже половину обсягів фінансування Міністерства праці та соціальної політики.

В питанні державної підтримки підприємств інвалідів протягом періоду моніторингу найбільш характерними були постанови КМУ, спрямовані на підтримку ТОВ “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів”. Розпорядження від 5 вересня 2001 р. N 406-р  Про надання ТОВ “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів” товарного кредиту зобов’язує Фонд України   соціального   захисту   інвалідів    надати  Товариству товарний  кредит у сумі 500 тис.  гривень терміном на шість місяців із застосуванням  нульової  ставки  за  користування ним.

Розпорядження КМУ від 27 жовтня 2001 р. N 1448 Про відвантаження нафти товариству з обмеженою відповідальністю “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів” (м. Херсон)  зобов’язує ВАТ «Укрнафта» відвантажити Товариству на пільгових умовах 2тис. тонн нафти для надання благодійної допомоги інвалідам війни та праці, дітям – інвалідам та дитячим будинкам міста Херсон. Нафта продавалась Товариству по ціні в два рази нижче ринкової, тобто по 80 дол/т.

Розпорядження КМУ від 26 квітня 2002 р. N 225-р Про надання ТОВ “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів” відстрочки на умовах податкового кредиту у сплаті податку на додану вартість, акцизного збору та податку на прибуток із застосуванням нульової ставки за користування цим кредитом надає  підприємству вказаний у назві розпорядження кредит до 25.12.02.

Постанова КМУ від 26 квітня 2002 р. N 582 Про щомісячне відвантаження нафти товариству з обмеженою відповідальністю “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів” (м. Херсон) зобов’язує ВАТ «Укрнафта» відвантажувати щомісяця 2 тис. тонн нафти вже за ціною 70 дол/т для надання благодійної допомоги інвалідам війни та праці, дітям-інвалідам та дитячим будинкам.

Законодавство періоду моніторингу

Активізація державної підтримки підприємств інвалідів значною мірою пов’язувалась із проведенням у 2003 році Року людей з інвалідністю.Указом Президента N 1112/2002 від 02.12.2002  Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю КМУ зобов’язувався забезпечити надання державної підтримки (в тому числі з питань оподаткування) підприємствам інвалідів та інвалідам, які займаються підприємницькою діяльністю.

 Були внесені зміни у законодавство щодо підтримки підприємств організацій інвалідів під час закупівлі державних товарів та послуг за державні кошти. ЗУ “Про внесення змін до ЗУ “Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти” №434-ІV від 16.01.2003 передбачає застосування 15%-вої преференційної поправки для підприємств інвалідів не залежно від очікуваної вартості закупівлі за умови, що ці підприємства є виробниками товарів та послуг, що закуповуються. Для інших вітчизняних підприємств преференційна оправка розміром 10% застосовується до ціни товарів вартістю 200 тис. євро, послуг – 300 тис. євро, робіт – 4 млн. євро.

Додаткові пільги ля підприємств інвалідів щодо закупівлі державою товарів та послуг передбачені Постановою КМУ №1435 від 10.09.2003 Про закупівлю продукції підприємств громадських організацій інвалідів та пенітенціарної системи. За цим документом до тендеру на отримання державного замовлення залучаються виключно підприємства інвалідів та пенітенціарної системи, якщо закуповуються товари, що виробляються цими підприємствами і ці товари включені до списку, затвердженого Мінекономіки за погодженням Мінпраці. Цією ж Постановою вносяться зміни до Постанови КМУ №266 від 26.02.96, якою передбачались застосування преференційної поправки на продукцію підприємств УТОГ, УТОС та Союзу організацій інвалідів. Відтепер застосування цієї пільги стосується будь-яких підприємств громадських організацій інвалідів.

В законодавстві також були закріплені “земельні” пільги для підприємств організацій інвалідів. ЗУ Про внесення змін до статті 92 Земельного кодексу України стосовно визначення права на постійне користування земельними ділянками громадських організацій інвалідів №1709-ІV від 12.05.2004 передбачає набуття громадськими організаціями інвалідів та їх підприємствами права постійного користування земельними ділянками комунальної та державної власності. Це означає, що вони не повинні сплачувати орендної плати і зберігають право володіння ділянкою на безстроковій основі до ліквідації підприємства чи організації.

Як і в попередній період, серед підприємств інвалідів на особливу підтримку Кабміну заслуговувало ТОВ “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів”. Розпорядженням КМУ №172-р від 26.03.2003 Про деякі заходи щодо забезпечення створення ТОВ “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів” (м. Херсон) нових робочих місць для працевлаштування інвалідів до березня 2005 року ВАТ “Укрнафта” зобов’язувалось надавати цьому підприємству щомісяця 50 тис. куб. метрів природного газу за цінами поставки у бюджетні організації з врахуванням ПДВ. Кошти отримані від реалізації цього газу за ринковими цінами повинні спрямовуватись на створення нових виробничих площ із працевлаштуванням інвалідів, а також для благодійної допомоги закладам для дітей-інвалідів Херсонської та Київської областей.

Розпорядженням КМУ №778-р від 18.12.2003 Про надання цільової позики підприємству “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів – К” на створення нових робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів вказане підприємство отримало від Фонду соціального захисту інвалідів 5 млн. грн. для створення не менше 50 робочих місць для інвалідів.

Урядом також була підтримана ініціатива ТОВ “Співдружність ініціативних працездатних інвалідів” та Всеукраїнської асоціації працездатних інвалідів щодо використання для працевлаштування конверсійного майна для працевлаштування інвалідів. Розпорядженням КМУ №652-р від 20.10.2003 Про створення підприємства для будівництва житлово-виробничого комплексу “Містечко інвалідів”передбачено створення підприємства для будівництва у м. Києві на базі військового містечка зазначеного житлово-виробничого комплексу. Основне призначення комплексу соціальна, медична та трудова реабілітація інвалідів.

Пункт 8. Слід вжити заходів для залучення інвалідів до розробки програм підготовки кадрів та програм зайнятості в приватному та неофіційному секторах.

Законодавство до 01.06.02

Не встановлено

Законодавство періоду моніторингу

Указом Президента N 1112/2002 від 02.12.2002  Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту інвалідів та проведення в Україні у 2003 році Року людей з інвалідністю КМУ зобов’язувався залучати громадські організації інвалідів до прийняття рішень, які стосуються інтересів інвалідів. Про програми зайнятості мова не йде, проте можна припустити, що програми зайнятості також маються на увазі.

Пункт 9. Державам, організаціям робітників та роботодавців варто співпрацювати з організаціями інвалідів у всіх зусиллях, спрямованих на створення можливостей для підготовки кадрів та в сфері зайнятості, включаючи встановлення гнучкого робочого графіку, неповного робочого дня, розділення посад, самостійну зайнятість інвалідів та відповідний догляд за ними.

Законодавство до 01.06.02

Подібна взаємодія відображена у Положенні про Раду у справах інвалідів при Кабінеті Міністрів України, затвердженому постановою КМУ від 12.12.94. Рада, як громадський консультативний орган взаємодіє з центральними та місцевими органами влади, підприємствами, установами та організаціями, громадськими організаціями інвалідів. Рада сприяє органам державної влади та громадським організаціям у вирішенні правових, економічних питань соціально-трудової реабілітації інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

1.4 Конвенція 159 МОП “Професійна реабілітація та зайнятість інвалідів”

Стаття 3

Зазначена політика  спрямована  на  забезпечення  того,  щоб
відповідні заходи з професійної реабілітації поширювались  на  всі
категорії  інвалідів,  а  також на сприяння можливостям зайнятості
інвалідів на відкритому ринку праці.

Законодавство до 01.06.02

Принцип охоплення всіх категорій інвалідів не проголошується в українському законодавстві, проте визначені переваги для інвалідів війни та осіб, на яких поширюється чинність ЗУ ”Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” стосовно переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв‘язку із змінами в організації виробництва і праці (ст.42 Кодексу законів про працю  України). Громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і при черговому переогляді не підтвердили будь-яку групу інвалідності, гарантується працевлаштування та перекваліфікація (ст.17 ЗУ від 28.02.91 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи). Можна говорити, що принцип охоплення всіх категорій інвалідів не дотримується.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Стаття 4

Зазначена політика   побудована    на    принципі    рівності
можливостей   інвалідів   і  працівників  у  цілому.  Дотримується
рівність можливостей та ставлення до працюючих чоловіків і  жінок,
котрі  працюють  і  є  інвалідами.  Спеціальні  позитивні  заходи,
спрямовані на  забезпечення  справжньої  рівності  можливостей  та
ставлення   для  працюючих  інвалідів  та  інших  працівників,  не
вважаються дискримінаційними що до інших працівників.

Законодавство до 01.06.02

Принцип рівності можливостей інвалідів і працівників в цілому забезпечується ст.1 ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, де вказується , що інваліди володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод. Дискримінація інвалідів забороняється та переслідується законом.

Стосовно дотримання положення про те, що заходи забезпечення рівності не повинні бути дискримінаційними щодо інших працівників, прикладом може бути “Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки”, затвердженому постановою КМУ від 27.04.98. Згідно з Положенням, інваліди, як і інші незайняті громадяни, звертаються і реєструються як такі, що шукають роботу.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Стаття 5

Проводяться консультації  з  представницькими   організаціями
роботодавців і працівників щодо здійснення зазначеної політики,  в
тому  числі  заходів,   яких   слід   вжити   з   метою   сприяння
співробітництву  та координації державних і приватних органів,  що
займаються   професійною    реабілітацією.    Проводяться    також
консультації   з  представницькими  організаціями  інвалідів  і  у
справах інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу 

Щодо консультацій з громадськими організаціями інвалідів варто зазначити, що ЗУ Про внесення змін до ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” N 1773-IV від 15.06.2004  передбачає участь громадських організацій інвалідів у розробці нормативно-правових актів, які стосуються матеріального, соціально-побутового та медичного забезпечення інвалідів. Даний перелік не включає питання працевлаштування інвалідів, а тому зазначений закон не передбачає залучення організацій інвалідів до вирішення питань зайнятості.

Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене Постановою №1434 від 26.09.2002 передбачає колегіальну участь представників “Національної асамблеї інвалідів України. Крім того, Фонд зобов’язаний співпрацювати з підприємствами інвалідів. Враховуючи, що створення робочих місць для інвалідів є пріоритетною функцією Фонду, можна говорити, що підзаконними актами участь організацій інвалідів у формуванні політики працевлаштування частково забезпечена.

( Дивіться також коментар до пункту 6 Правила 7 Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів).

Стаття 7

Компетентні органи   влади   вживають   заходів    з    метою
забезпечення  і оцінки служб професійної орієнтації,  професійного
навчання, працевлаштування, зайнятості, а також інших пов’язаних з
ними  служб,  щоб  інваліди мали можливість отримувати,  зберігати
роботу та просуватися по службі;  наявні  служби  для  трудящих  в
цілому  використовуються,  де це можливо та доцільно,  з потрібною
адаптацією.

Законодавство до 01.06.02

Головним компетентним органом з питань працевлаштування інвалідів є Міністерство праці та соціальної  політики України (ст.18 ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні). Міністерство сприяє розвитку системи професійної та соціальної реабілітації інвалідів, їх працевлаштуванню, організовує роботу, пов‘язану з професійним навчанням та перекваліфікацією інвалідів.

Однією з перших  служб професійної реабілітації інвалідів стала медико-соціальна експертна комісія (МСЕК) , яка працює в складі обласного відділу охорони здоров‘я. МСЕК разом із лікувальними закладами, підприємствами, організаціями та профспілками визначає умови та види  праці, роботи та професії для хворих та інвалідів (Положення про медико-соціальну експертизу,  затверджене постановою КМУ від 22.02.92). МСЕК орієнтується переважно на медичну реабілітацію і тільки в обласних комісіях передбачені посади юриста та економіста. При цьому саме МСЕК розробляє індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, яка включає професійну реабілітацію, яка складається з професійної орієнтації, професійного навчання або перекваліфікації та раціонального працевлаштування (Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затверджене постановою КМУ від 22.02.92). За таких обставин якість професійної реабілітації не гарантується. Саме тому Національною програмою професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки передбачено введення до складу МСЕК спеціалістів з медичної професійної орієнтації, а також вивчення питання доцільності передачі МСЕК до системи Міністерства праці та соціальної політики України.

Розпорядження КМУ від 06.03.02 Про створення мережі центрів професійної реабілітації та деякі питання діяльності Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів зобов’язує Міністерство охорони здоров‘я подати пропозиції  щодо  внесення  змін до Положення про медико-соціальну експертизу,  затвердженого постановою К МУ від 22.02.92,  стосовно  трудових рекомендацій інвалідам працездатного віку під час складення індивідуальних програм реабілітації. Отже, розпорядження передбачає якісні зміни у змісті індивідуальних програм професійної реабілітації інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу

Постановою КМУ №738 від 01.06.2002 “Про внесення змін до постанови КМУ від 22 лютого 1992 року №83” розширено перелік функцій міських та районних МСЕК. Відтепер вони надають трудові рекомендації інвалідам та розробляють заходи медико-соціальної реабілітації підчас складання програм реабілітації та адаптації.

Законодавство до 01.06.02

Іншою службою професійної орієнтації та реабілітації є центри професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів, які діють відповідно до типового положення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров‘я України, Фонду України соціального захисту інвалідів від 11.06.99. Центр засновується на обласному та місцевому рівні як медико-соціальна установа для інвалідів 1-3 групи для тимчасового перебування і підпорядковується обласним управлінням соціального захисту та органам місцевого самоврядування. Центри можуть створюватись благодійними фондами та комерційними структурами, але контроль за якістю послуг та роботи центрів здійснюють державні органи. На відміну від МСЕК, які провадять професійну реабілітацію на підприємствах та в установах, центри проводять такі заходи на власній базі. При центрі можуть створюватись промислові міні підприємства, лікувально-виробничі майстерні, цехи. Центр забезпечує вибір та застосування методів професійної реабілітації (професійна орієнтація / переорієнтація, професійна підготовка / перепідготовка, підвищення кваліфікації, ефективне працевлаштування. Залежність від індивідуальних приграм реабілітації та адаптації інваліда, розроблених МСЕК положенням не передбачається. Разом із службою зайнятості центри сприяють працевлаштуванню інвалідів. В структурі центрів вказана робота виконується кабінетом профорієнтації та вибору професій, оснащений комп‘ютером з програмою тестування.
Оцінка ефективності діяльності центрів була дана в Національній програмі професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки. Тільки половина з існуючих центрів займаються професійною реабілітацією. Вони не мають належного наукового, матеріально-технічного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення. Незадовільне кадрове забезпечення фахівцями з професійної реабілітації. Для подолання цих недоліків Програма передбачає розширення мережі центрів. На міністерства та наукові заклади покладається постійно здійснювати наукове та навчально-методичне забезпечення центрів.  Також на органи виконавчої влади покладається придбання комп‘ютерної техніки, професійно – діагностичної апаратури та літератури для кабінетів профорієнтації центрів.

Відповідно до Указу Президента від 23.травня 2001року створюється Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, через який координується розвиток мережі центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів.

Комплексною програмою забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності, затверджені постановою КМУ від 21.12.01 на 2002 рік заплановано розширити мережу центрів  професійної,  медичної та соціальної реабілітації інвалідів і заснувати  їх  в  усіх  містах з населенням понад 50 тис. чоловік.
Розпорядження Президента України  від 13.11.01 Про заходи щодо посилення соціального захисту  осіб з обмеженими фізичними можливостями зобов’язує Кабінет Міністрів України забезпечити фінансування матеріально-технічного забезпечення Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів за рахунок коштів Фонду України соціального захисту інвалідів. На  базі  Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів організовується підготовка і перепідготовка інвалідів, навчального персоналу центрів професійної,  медичної та соціальної  реабілітації інвалідів та  підвищення кваліфікації   фахівців   з   професійної   реабілітації.

Розпорядженням КМУ від 06.03.02 Про створення мережі центрів професійної реабілітації та деякі питання діяльності Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів Затверджується проект будівництва Всеукраїнського центру потужністю 136 місць і запланована здача в експлуатацію до кінці 2002 року. На Центр покладаються функції координатора здійснення заходів щодо створення мережі професійної реабілітації інвалідів. Порядок направлення до центру повинен бути затверджений Міністерством праці та соціальної політики та іншими компетентними установами. Отже, Розпорядження передбачає  заходи по розширенню та централізації служби професійної реабілітації.

Законодавство періоду моніторингу

Постановою КМУ №698 від 26.05.2004 Про затвердження Порядку використання у 2004 році коштів Фонду соціального захисту інвалідів на функціонування центрів реабілітації інвалідів визначено, що Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, міжрегіональні центри професійної реабілітації фінансуються Фондом у повному обсязі відповідно до кошторисів із коштів спеціального фонду Держбюджету, що формується за рахунок спеціальних надходжень від штрафних санкцій за не створення робочих місць для інвалідів.

Законодавство до 01.06.02

До неспеціалізованих служб працевлаштування інвалідів відноситься Державна служба зайнятості, підпорядкована Мінпраці та місцевим органам державної влади. Відповідно до Положення про державну службу зайнятості, затвердженому постановою КМУ від 24.06.91 вони сприяють створенню додаткових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту. Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту (постанова КМУ від 27.04.98) зобов’язує центри зайнятості у разі потреби організовувати професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації громадян, які потребують соціального захисту за кошти фонду сприяння зайнятості населення.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Законодавство до 01.06.02

Однією з найпотужніших інституцій, які здійснюють  працевлаштування інвалідів є Фонд України соціального захисту інвалідів,створений відповідно до ЗУ Про основи соціальної захищеності інвалідів та Положення, затвердженого постановою КМУ від 18.07.91. Фонд фінансує заходи соціально-трудової реабілітації інвалідів, контролює додержання  нормативів створення робочих місць для інвалідів, сприяє створенню підприємств для забезпечення інвалідів робочими місцями, здобуття ними освіти та перекваліфікації.

Постанова КМУ від 28 грудня 2001 р. Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального  захисту інвалідів, акумуляції, обліку та  використання цих коштів крім того, що врегульовує давню проблему штрафів за недотримання 4%-вої квоти робочих місць для інвалідів, чітко визначає використання Фондом коштів, які надходять у формі штрафів. Ці кошти використовуються для фінансування заходів щодо соціальної,   трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів) та професійної реабілітації інвалідів, а також для надання цільової позики (з терміном  повернення  до  трьох років)  на  створення    робочих    місць,   призначених   для працевлаштування інвалідів. Такі позики є безвідсотковими і надаються на  договірних умовах  тільки  підприємствам,  які  забезпечують норматив робочих місць, у разі їх звернення до відділень  Фонду  в  межах  коштів, виділених на зазначені потреби в поточному році.  Громадським організаціям   інвалідів,   їх  підприємствам  та організаціям  зазначені  позики  надаються   лише   за   наявності відповідного  рішення  Комісії  з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів. Таким чином, запроваджено дієвий механізм заохочення, а не примусу підприємств у працевлаштуванні інвалідів. Обмеження, які накладаються на підприємства інвалідів свідчать про зміщення акценту на переважне працевлаштування інвалідів на вільному ринку праці.

Положення  постанови від 28.12.01 про надання підприємствам цільової позики на створення робочих місць для інвалідів були внесенні впостанову КМУ від 03.05 95 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” постановою від 10.01.01 №19 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 №314”

Законодавство періоду моніторингу

Постановою КМУ №954 від 11.07.2002 “Питання Фонду соціального захисту інвалідів” була запланована реорганізація Фонду в урядовий орган державного управління у складі Міністерства праці та соціальної політики.

На виконання Постанови №954 Постановою №1434 від 26.09.2002 було затверджено нове Положення про Фонд соціального захисту інвалідів. До основних функцій Фонду віднесено здійснення заходів соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів, реєстрація та отримання звітності від підприємств щодо працевлаштування інвалідів за квотою, здійснення контролю за своєчасною сплатою підприємствами штрафних санкцій за недотримання нормативів працевлаштування інвалідів, сприяє створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, організовує збір благодійних внесків підприємств для соціального захисту інвалідів, контролює цільове використання наданих підприємствам коштів для соціального захисту інвалідів, співпрацює із Всеукраїнським громадським соціально-політичним  об’єднанням  “Національна Асамблея інвалідів України”, громадськими організаціями інвалідів та заснованими ними підприємствами і організаціями, надає інвалідам інформаційні та-консультативні послуги. Відповідно, для виконання цих завдань Фонд має право залучати спеціалістів органів влади, підприємств та організацій, отримувати від органів влади необхідні документи та інформацію, здійснювати перевірки підприємств та організацій щодо виконання ними норм працевлаштування інвалідів.  Структурно Фонд входить до складу Мінпраці і директор Фонду входить до складу колегії Мінпраці. За погодженням з Мінпраці створюються територіальні відділення Фонду та призначаються їх керівники. Рішення Фонду повинні погоджуватись на засіданнях колегії Фонду, до якої входять директор та його заступники, керівники територіальних відділень, представники “Національної асамблеї інвалідів України”, Комісії з питань діяльності підприємств та громадських організацій інвалідів. Склад колегії затверджується Міністром праці та соціальної політики. Діяльність фонду фінансується в межах бюджетних коштів передбачених для Мінпраці.

Законодавство до 01.06.02

Обласні та районні Управління праці та соціального захисту населення є також важливими службами в сфері працевлаштування та професійної реабілітації інвалідів. Вони зобов’язані сприяти розвитку системи професійної реабілітації інвалідів, їх працевлаштуванню, створенню для них виробництв, цехів, дільниць та робочих місць. Управління здійснюють направлення інвалідів до навчальних закладів системи соціального захисту для професійно-технічного навчання та перекваліфікації (Типове положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної  адміністрації і управління праці та соціального захисту населення  Севастопольської міської державної адміністрації, затверджене постановою КМУ від 29.09.00).

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено

Стаття 8 

Вживають заходів для сприяння встановленню та розвитку  служб
професійної  реабілітації  та зайнятості для інвалідів у сільських
районах і у віддалених місцевостях.

Законодавство до 01.06.02
Тільки Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки ставить своїм завданням розвиток служб соціальної реабілітації та зайнятості інвалідів в сільській місцевості.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено

Стаття 9

Кожний член Організації бере за мету забезпечувати підготовку
і наявність консультантів з реабілітації та іншого персоналу, який
має відповідну кваліфікацію і відповідає за професійну орієнтацію,
професійне навчання, працевлаштування і зайнятість інвалідів.

Законодавство до 01.06.02

Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки передбачає протягом 2001-2002 років доповнити Державний класифікатор професій новими професіями та спеціальностями, пов‘язаних з професійною, соціальною та медичною реабілітацією інвалідів. Також планується розробити нормативи чисельності реабілітологів для спеціальних  шкіл-інтернатів, центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів медичної, професійної та соціальної  реабілітації інвалідів та навчально-виробничих підприємств. У навчальних закладах, центрах професійної реабілітації заплановано запровадити посади вчителів-реабілітологів. До складу МСЕК будуть вводитись спеціалісти з професійної орієнтації для створення індивідуальних програм реабілітації та адаптації інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Основні результати аналізу

Критеріями оцінки українського законодавства з питань зайнятості інвалідів вибрані положення міжнародних норм, відображені в Декларації ООН про права інвалідів, Європейській соціальній хартії, Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей інвалідів та у Конвенції МОП №159.

Право інвалідів на працевлаштування та зайнятість інвалідів в законодавстві не декларується, хоча заходи держави у наданні таких послуг зазначені.

Норми щодо стимулювання підприємств для забезпечення включення інвалідів у вільний ринок праці залишаються найбільш проблемними для українського законодавства та політики зайнятості загалом. Навпаки, квотна система створення робочих місць для інвалідів, яка все більше викликає невдоволення роботодавців, в період моніторингу стала більш жорсткою. Норми працевлаштування інвалідів та відповідні штрафні санкції за їх невиконання поширені і на малі підприємства чисельністю від 8 працівників. Проблему заохочення підприємств заплановано вирішувати в рамках Генеральної угоди між соціальними партнерами. Проте, не відомо, які інструменти заохочення із передбачених міжнародними нормами будуть застосовуватись.

Прийняті в період моніторингу підзаконні акти підтверджують спрямованість виконавчої влади на створення робочих місць для інвалідів шляхом підтримки організацій інвалідів та їх підприємств. Саме вони отримують переваги при розміщенні державного замовлення, кредити, фінансову допомогу, державну власність для створення робочих місць. При цьому міжнародні норми наголошують саме на необхідності працевлаштування інвалідів на вільному ринку праці і тільки як варіант створення спеціальних господарських одиниць для гарантованого працевлаштування інвалідів. Очевидно, що українська нормативна база не відповідає таким вимогам.

В період моніторингу набули розвитку положення українського законодавства щодо забезпечення послуг з навчання та працевлаштування інвалідів. В законодавстві закріплено положення щодо застосування дактильно-жестової мови, підтримки видавців просвітницьких матеріалів для інвалідів, створення системи дистанційного навчання для інвалідів, надання недержавних соціальних послуг із працевлаштування та навчання.

В період моніторингу більшої уваги набула проблема здійснення державою просвітницьких компаній щодо проблем інвалідів і такі компанії мали місце у зв’язку із проведенням в Україні Року людей з інвалідністю. Як і раніше, проблеми безпеки праці та підтримки інвалідів знайшли відображення в Генеральній угоді між соціальними партнерами на 2004-2005 роки. Нажаль, не повною мірою було вирішено питання правового забезпечення участі інвалідів у розробці програм зайнятості. Таке положення знайшло відображення тільки у нормативних актах Президента. Зміни до базового ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачили тільки участь організацій інвалідів у розробці нормативних актів, які стосують соціальних проблем.

Що положень Конвенції МОП №159, то в період моніторингу українське законодавство зазнало змін тільки стосовно діяльності служб працевлаштування та професійної реабілітації інвалідів. До повноважень МСЕК було віднесено надання трудових рекомендацій інвалідам, проте залишилось не вирішеним питання обмеження “медичного” характеру цієї служби. Уряд спільно з громадськими організаціями інвалідів підготував законопроект про віднесення МСЕК до відомчого підпорядкування Мінпраці, проте парламентом це рішення ще не ухвалено.

В період моніторингу було прийнято нове положення про Фонд соціального захисту інвалідів, за яким Фонд віднесено до підпорядкування Мінпраці, а до його роботи залучено представників представницьких громадських організацій інвалідів. Ці заходи повинні забезпечити ефективність його діяльності у сфері працевлаштування інвалідів.

Щодо центрів професійної реабілітації інвалідів, то відповідними актами було вирішено питання забезпечення їх постійного фінансування за державний кошт.

Таким чином, за два роки здійснено чимало позитивних змін у законодавчій та нормативній базі щодо працевлаштування та професійної реабілітації інвалідів. Проте, для наближення українського законодавства до міжнародних норм варто зосередити увагу на проблемі забезпечення працевлаштування інвалідів на вільному ринку праці, зосередившись на заходах заохочення роботодавців у працевлаштуванні інвалідів.

 Розділ 2
Соціальний захист інвалідів

2.1 Декларація про права інвалідів (резолюція 3447(ххх) Ген. Асамблеї ООН від 9.12.75.

Стаття 7.

Інваліди мають право на …соціальне забезпечення та задовільний рівень життя.

Вказане право в українському законодавстві прямо не задеклароване. Право на соціальний захист громадян затверджено Конституцією України, а в ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” вказується, що інваліди користуються всіма громадянськими правами.

Стаття. 9

Якщо перебування інваліда у спеціальному закладі є необхідним, то середовище та умови життя в ньому повинні як найбільше відповідати середовищу та умовам нормального життя осіб його або її віку.

Законодавство до 01.06.02

Дане положення не знаходить відображення в правилах утримання та опіки інвалідів в інтернатних установах. Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний будинок-інтернат, пансіонат для ветеранів війни та праці, затверджене наказом Міністерства соціального захисту України від 1.04.97, встановлює, що особи, які приймаються до будинку-інтернату проходять санітарну обробку, перевдягаються в одяг будинку-інтернату і проходять карантин в ізольованому приміщенні протягом 14 днів. Користуватись особистими речами мешканці будинку-інтернату можуть за погодженням з адміністрацією. Тимчасове вибуття за власним бажанням дозволяється за погодженням із адміністрацією на термін не більше одного місяця.

Майже такі самі правила, що й для будинку-інтернату для громадян похилого віку встановлюються Типовим положенням про дитячий будинок-інтернат, затвердженим наказом Міністерства соціального захисту України від1.04.97. Ця установа призначена спеціально для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

Постанова КМУ від 12 жовтня 2000 р. N 1545 Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідівзапроваджує  новий підхід до соціальної реабілітації дітей – інвалідів. На відміну від інтернатних установ, мережа центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів забезпечує проведення реабілітаційних заходів без відриву від сім‘ї та дому, оскільки центр розміщується поруч із помешканням сім‘ї з дитиною-інвалідом. Метою центру є поступова інтеграція дітей-інвалідів до звичайних дитячих дошкільних закладів. Концепція передбачає розробку регіональних концепцій реабілітації дітей-інвалідів та розробку Типових положень про районний, міський та обласний центри ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу

На виконання Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів було прийнято Типове положення про центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, затверджене Наказом Мінпраці, МОН, МОЗ, Фонду соціального захисту інвалідів N 313/395/248/92 від 10.07.2002. Цей документ деталізує порядок діяльності зазначених центрів, як установ, що здійснюють реабілітацію без відриву від сім’ї із залученням до реабілітаційного процесу батьків та інших членів сім’ї дитини.

2.2 СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 20.12.93.

Правило 8. Підтримка доходів та соціальне забезпечення

Держави несуть відповідальність за надання соціального забезпечення інвалідам та підтримки їх доходів.

1. Державам слід забезпечити підтримання належних доходів інвалідів, які через непрацездатність або з причин, пов‘язаних з непрацездатністю, тимчасово втратили можливість заробляти засоби до існування, або заробіток яких зменшився, або які не мають можливості знайти роботу. При наданні допомоги, державам слід приймати до уваги  втрати, які часто несуть інваліди та їх сім‘ї в результаті інвалідності.

Переваги, які покращують соціальну допомогу інвалідам (Керівництво по забезпеченню рівних можливостей інвалідів, підготовлене в рамках Десятиріччя інвалідів ООН):
Наявність засобів відновлення працездатності, для медичної, соціальної та професійної реабілітації;
Розглянуто в розділі про працевлаштування.

Підтримка доходів в періоди відновлення працездатності;

Законодавство до 01.06.02.

Такий захід передбачений ЗУ від 23.09.99 Про загальнообов‘язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Відповідно до якого Фонд соціального страхування від нещасного випадку виплачує допомогу у зв‘язку з тимчасовою  втратою працездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності в обсязі середньомісячного заробітку до втрати працездатності.

Фонд соціального страхування від нещасного випадку має істотну заборгованість з вказаних виплат, тому Планом заходів щодо реалізації положень Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками та профоб‘єднаннями на 2002-2003 роки (розпорядження КМУ від 29.04.02) заплановано погашення заборгованості Фонду до кінця 2003 року. Іншими словами, підтримання доходів в період відновлення працездатності в Україні не має належного забезпечення.
Однин із засобів покращення діяльності Фонду соціального страхування від нещасних випадків передбачений Постановою КМУ від 21.12.01 Про затвердження комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності. З метою скорочення адміністративних витрат Фонду та підвищення рівня збору внесків заплановано розробити проект ЗУ “Про єдиний страховий внесок на загальнообов‘язкове державне страхування”, який би покладав функції збору єдиного внеску та реєстрації страхувальників на Пенсійний фонд.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Довготривалі грошові виплати для компенсації втрати доходу в результаті інвалідності;

Законодавство до01.06.02

Основним законом, який визначає соціальне забезпечення та підтримку доходів інвалідів є  ЗУ від 5.11.91 Про пенсійне забезпечення. Інвалід може обрати певний вид пенсії (за віком, по інвалідності, соціальну). Розмір пенсії за віком складає 55% заробітку, але не може бути меншим за мінімальну пенсію за віком, яка відповідає мінімальному споживчому бюджету. Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання складає для інвалідів 1 групи—70%, 2—60%,3—40% заробітку. Передбачені надбавки до пенсії по інвалідності для інвалідів, які утримують непрацездатних членів сімей, або погребують сторонньої допомоги передбачена надбавка у розмірі соціальної пенсії. Остання складає для інвалідів 1групи—200% мінімальної пенсії за віком, 2 групи—100%, 3 групи та дітей-інвалідів до 16 років—50%.

Довготривала грошова допомога передбачається ЗУ від 16.11.00 Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Право на  державну  соціальну  допомогу  мають   інваліди   з дитинства I і II групи, непрацюючі інваліди з дитинства III групи, а також діти-інваліди віком до 16 років. Інвалідам з дитинства,  які мають одночасно право на державну соціальну допомогу  і  пенсію,  призначається  державна  соціальна допомога або пенсія за їх вибором.  Державна соціальна допомога призначається у таких розмірах:

– інвалідам з дитинства I групи –  100  відсотків  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

– інвалідам з  дитинства  II  групи – 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

– непрацюючим інвалідам з дитинства III групи  –  50  відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

– на дітей-інвалідів   віком   до   16  років  –  70  відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Державна соціальна допомога встановлюється на строк інвалідності, визначений МСЕК. Діти, які перебувають в інтернатних  закладах отримують 20% розміру.

Існують особливості пенсійного забезпечення інвалідів війни. Положенням про порядок призначення та виплати в Міністерстві оборони України державних пенсій та допомог військовослужбовцям та членам їх сімей (наказ міністерства оборони України від 8.08.94) інваліди війни 1 групи отримують пенсію за вислугу років збільшену на 400% мінімальної пенсії за віком, 2 групи—на350%, 3 групи—на150%. Військовослужбовці  в особливому порядку отримують пенсії по інвалідності. Особи офіцерського складу 1 групи інвалідності отримують пенсію не нижче520% мінімальної пенсії за віком, 2 групи—455%, 3 групи—260%. Інші військовослужбовці 1 групи—480%, 2 групи—420%, 3 групи—240%.

Особливий порядок пенсійного забезпечення передбачений для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. ЗУ від 28.02.91 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлює мінімальний розмір державних пенсій для інвалідів 1групи—10 мінімальних пенсій за віком, 2 групі—8 мінімальних пенсій за віком, 3 групі—6 мінімальних пенсій за віком, дітям-інвалідам—3 мінімальні пенсії за віком.

Постанова КМУ від 21.12.01 Про затвердження комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідностіпередбачає підвищення забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до ЗУ ”Про державну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” і встановити його не нижче 23,4% прожиткового мінімуму, встановленого на 2002 рік.

Постановою КМУ від 3 січня 2002 р. Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на 10% збільшуються пенсії військовослужбовців. Розрахунок пенсій, передбачених ЗУ від 28.02.91 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проводиться відповідно до мінімальної пенсії за віком у розмірі 19 грн. 91 коп., тобто пенсія інваліда-чорнобильця 1групи складатиме 199 грн.10 коп. Вказаний рівень мінімальної пенсії за віком також стосується розрахунків надбавок на непрацездатних членів сім’ї, що перебувають на утриманні непрацюючих пенсіонерів та надбавок  по  догляду   за   одинокими   пенсіонерами   та інвалідами.

Постанова КМУ від  28.12.01 Про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2002 рік встановлює загальний обсяг виплат пенсій інвалідам 1 групи по зору 338 тис. грн., на виплату пенсій багатодітним матерям та матерям дітей-інвалідів 46 млн.228 тис.

Сімейний кодекс від 10.01.02 передбачає, що забезпечення повнолітніх непрацездатних осіб в першу чергу є обов‘язком членів сімей, які мають можливість утримувати. Так, ст.75 визначає право на утримання члена подружжя, який є непрацездатний, тобто інвалід 1-3 групи, іншим членом подружжя, за умови, що він може надавати матеріальну допомогу. Ст. 202 передбачає, що повнолітні дочка,  син зобов’язані утримувати батьків, які  є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Дочка,  син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у  додаткових  витратах  на  батьків,  викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ст.203). Суд   визначає  розмір  аліментів  на  батьків  у  твердій грошовій  сумі  і  (або)  у  частці  від  заробітку   (доходу)   з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін (ст.205).

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування N 1058-IV від 09.07.2003 передбачає новий порядок надання пенсій по інвалідності для застрахованих осіб. Право на пенсію по інвалідності набувається за умови наявності стажу від 2 до 5 років (залежно від віку працівника) на момент настання інвалідності. Передбачені такі розміри пенсії по інвалідності: інвалідам І групи – 100% пенсії за віком, ІІ групи – 90%, ІІІ групи – 50%. Пенсія призначається на строк інвалідності, а інвалідам, які досягли пенсійного віку – довічно.

ЗУ Про державну соціальну допомогу непрацездатним особам та інвалідам  №1727-IV від 18.05.2004 визначає такі розміри допомог: інваліди І групи – 100% прожиткового мінімуму для непрацездатних, ІІ групи – 80%, ІІІ групи – 60%.

ЗУ Про внесення змін до ЗУ “Про охорону праці” N 229-IV від 21.11.2002 передбачає зарахування часу інвалідності від нещасного випадку на виробництві до стажу роботи для призначення пенсії за віком та стажу роботи в шкідливих умовах, що забезпечує право на пільгове пенсійне забезпечення.

Додаткова фінансові допомога в разі низького доходу в результаті інвалідності;

Законодавство до 01.06.02

Постанова КМУ від 10.12.08 Про державну грошову допомогу деяким категоріям пенсіонерів встановлює з 1 грудня 1998 року інвалідам 1 та 2 групи та їх сім‘ям, якщо середньомісячний сукупний дохід  сім‘ї на кожного члена не досягає 53 грн.50 коп., державну грошову допомогу у розмірі до 16 грн. 70 коп. З травня 2000 року середньомісячний сукупний дохід сім‘ї обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін.
Порядок призначення та виплати державної грошової допомоги деяким категоріям пенсіонерів, затверджений наказом від 06.04.99 Мінпраці, Мінфіном та Пенсійним фондом визначає категорії громадян, яким призначається державна допомога та порядок визначення сукупного доходу сім‘ї. Державна допомога призначається одиноким непрацюючим громадянам, які визнані інвалідами 1 або 2 групи і не мають працездатних родичів, зобов’язаних їх утримувати. Допомогу також отримують сім‘ї, які складаються з непрацюючих громадян, визнані інвалідами 1 або 2 групи та не мають працездатних родичів. До сукупного доходу сім‘ї відносять пенсію, допомогу, довічне грошове утримання, виплати передбачені ЗУ від 28.02.91 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та одержувані аліменти. Державна грошова допомога визначається як різниця між сукупним доходом на кожного члена сім‘ї та межею у сумі 53,50 грн. В будь-якому разі державна допомога не може перевищувати 16,70 грн.

Додаткова фінансова допомога інвалідам також передбачає відшкодування частини вартості житлово-комунальних послуг та затрат на користування побутовими послугами. ЗУ від 22.10.93 Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту передбачає для інвалідів війни 100-відсоткову знижку плати за користування житлом, комунальними послугами (газом, електроенергією) та придбання палива.

Постанова КМУ від 27.07.98 Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі наданні житлової субсидії встановлює розмір сплати житлово-комунальних послуг сім‘ями з непрацездатними громадянами та інвалідами 1 та 2 групи, сукупний дохід яких на кожного члена не перевищує мінімального рівня малозабезпеченості, в обсязі 15% середньомісячного сукупного доходу.

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про внесення змін до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”  N 1045-IV від 09.07.2003 та  Постанова КМУ №250 від 24.02.2003 Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям передбачає додаткові гарантії в отриманні соціальної допомоги сім’ям інвалідів. Зокрема, на сім’ї інвалідів І та ІІ групи не поширюється обмеження права на соціальну допомогу у разі наявності у власності земельної ділянки. Крім того, на кожну дитину в сім’ї інвалідів І та ІІ групи рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 20%.

ЗУ Про податок з доходів фізичних осіб N 889-IV від 22.05.2003 передбачає надання податкової соціальної пільги для інвалідів І та ІІ групи у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати. Надання цієї пільги передбачає зменшення податку за рахунок зменшення оподатковуваного доходу на зазначений розмір мінімальної зарплати.

ЗУ Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни 1603-IV від 16.03.2004  передбачає з 1 травня 2004 року надання інвалідам війни І групи 50 грн./міс. цільової грошової допомоги на прожиття. Інвалідам війни ІІ та ІІІ груп, щомісячний розмір пенсій яких не перевищує прожиткового мінімуму для непрацездатних (268 грн.) допомога надається у розмірі до 50 грн./міс.

Додаткова соціальна допомога готівкою або натурою для компенсації додаткових витрат в результаті інвалідності;

Законодавство до 01.06.02.

ЗУ від 22.10.93 Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту інваліди війни безкоштовно забезпечуються автомобілем з ручним керуванням.

Постанова КМУ від 8.08.97 Про порядок забезпечення інвалідів автомобілями надає право безоплатного одержання автомобіля інвалідам війни, інвалідам з числа військовослужбовців, інваліди 1 групи та особи, які стали інвалідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Інваліди внаслідок трудового каліцтва за наявності відповідного медичного висновку забезпечуються автомобілями за рахунок підприємства, на якому трапилось каліцтво. Іншим категоріям інвалідів автомобілі продаються із 30%-вою знижкою.

Фінансування протезування інвалідів здійснюється Фондом Украйни соціального захисту інвалідів, обсяги якого узгоджуються з громадськими організаціями інвалідів, згідно Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 18.07.91. Постанова КМУ від 03.04.95 Про порядок надання і розміри грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян встановлює відповідну компенсацію вартості путівок інвалідам 1 та 2 групи—100%, 3 групи—75%.

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про внесення змін до ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” N 1773-IV від 15.06.2004  встановлює, що  протезно-ортопедичні вироби,  ортопедичне взуття,  засоби  пересування,  у  тому  числі крісла-коляски   з   електроприводом,   автомобілі,  індивідуальні пристрої,  протези  очей,  зубів,  щелеп,   окуляри,   слухові  і голосоутворювальні   апарати,   сурдотехнічні   засоби,   мобільні телефони та факси для письмового спілкування,  ендопротези,  сечо- та   калоприймачі  тощо  надаються  інвалідам  та дітям-інвалідам безплатно  або  на  пільгових  умовах  за  наявності  відповідного медичного висновку. Наказом Мінпраці №331 від 08.12.2003   Про затвердження Інструкції про порядок забезпечення населення України  технічними засобами реабілітації визначено новий порядок забезпечення інвалідів засобами реабілітації за рахунок коштів Державного бюджету.

ЗУ Про внесення зміни до статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” N 1109-IV від 10.07.2003 закріплює право інвалідів війни на компенсацію невикористаних путівок на санаторно-курортне лікування  у розмірах: інвалідам І та ІІ групи – середня вартість путівки, інвалідам ІІІ групи – 75% середньої вартості.

Різні види грошової допомоги (періодична грошова допомога, одноразова допомога, поєднання обох видів)  і обставини, при яких передбачається ця допомога;

Законодавство до 01.06.02

Положення про порядок та умови надання разової матеріальної допомоги окремим категоріям дітей, молоді, жінок, сімей, затверджене наказом від 22.07.97  Міністерства України у справах сім‘ї та молоді  передбачає надання разової речової або грошової допомоги (один раз на рік одній особі) інвалідам, які потребують платного лікування або оздоровлення у розмірі 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Соціальне страхування передбачає різні види грошової допомоги. Згідно з ЗУ від 23.09.99 Про загальнообов‘язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Фонд соціального страхування від нещасного випадку відшкодовує:
1) допомогу у зв‘язку з тимчасовою  втратою працездатності до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати працездатності або смерті;
3) щомісячну виплату грошової суми в разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує частку втраченого заробітку;
4) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Фінансова допомога для підтримки сімей, в яких є діти з важкою формою інвалідності;

Законодавство до 01.06.02

ЗУ від 21.11.92  Про державну допомогу сім’ям з дітьми, визначає, що право на допомогу по догляду за дитиною-інвалідом має один  з непрацюючих працездатних батьків дитини-інваліда або особа, яка їх замінює, що здійснює  постійний  догляд  за  дитиною-інвалідом  до досягнення нею 16-річного віку. Допомога надається у розмірі 100% мінімальної заробітної плати.

Положення про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім‘ям, затверджене постановою КМУ від 22.02.99 передбачає надання у грошовій формі соціальної допомоги сім‘ям, що доглядають за інвалідом 1 групи або дитиною – інвалідом до 16 років і середньомісячний сукупний дохід якої є нижчим за дохід, який дає право на призначення соціальної допомоги. Сукупний дохід сім‘ї, що дає право на отримання соціальної допомоги визначається на основі мінімального доходу, який встановлюється КМУ.

Сімейний кодекс від 10 січня 2002 року визначає обов‘язки батьків по утриманню дитини-інваліда. Ст.7 пункт 8 передбачає, що регулювання сімей них відносин має відбуватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини та непрацездатних членів сімей. Згідно з ст. 86, якщо дитина має вади фізичного  або  психічного  розвитку,  чоловік,  з  яким  проживає  дитина,  має  право  на утримання від  дружини до досягнення дитиною шести років.

Ст.88 передбачає, що в тому разі якщо  один  із  подружжя,  в  тому  числі  і працездатний, проживає  з  дитиною-інвалідом,  яка  не   може   обходитися   без  постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на  утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну  допомогу.   Право на  утримання  триває протягом всього часу проживання з  дитиною-інвалідом  та   опікування   нею   і   не   залежить   від  матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено

Фінансова допомога у вигляді субсидій та позик, які надаються інвалідам для створення невеликих підприємств, кооперативів та ін.

Розглянуто у розділі про працевлаштування.

2. В країнах, де існують або створюються системи соціального забезпечення, соціального страхування або інші подібні системи допомоги для всього населення, державам слід забезпечувати, щоб такі системи не ігнорували інтереси інвалідів і не були дискримінаційними по відношенню до них.

Щодо системи соціального страхування, ЗУ від 23.09.99 Про загальнообов‘язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності максимально враховує інтереси інвалідів у відновлення працездатності, медичної та соціальної реабілітації та матеріального забезпечення

3. Державам також слід забезпечити матеріальну підтримку та соціальний захист осіб, які взяли на себе піклування  інвалідом.

Законодавство до 01.06.02

ЗУ від 05.11.91 Про пенсійне забезпечення передбачає надбавку до пенсії інваліда, який потребує стороннього догляду у розмірі соціальної пенсії.

ЗУ від 16.11.02 Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначає надбавку  на догляд за інвалідам з  дитинства  I  групи  у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму. Надбавка на  догляд,   що   призначається   одинокій   матері (батьку), встановлюється  у  розмірі:  на дитину-інваліда віком до 6 років – 30 відсотків прожиткового мінімуму,  на  дитину-інваліда віком від 6 до 16 років – 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Порядок надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду та догляд за ним, затверджений постановою КМУ від 2.08.00, передбачає надання допомоги на догляд у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про внесення змін до ЗУ Про податок з доходів фізичних осіб” N 1781-IV від 15.06.2004 передбачає надання податкової соціальної пільги для осіб, які утримують дітей-інвалідів І та ІІ групи у розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати. Надання цієї пільги передбачає зменшення податку за рахунок зменшення оподатковуваного доходу на зазначений розмір мінімальної зарплати.

ЗУ Про внесення змін до Закону України “Про державну соціальну допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства” N 1579-IV від 04.03.2004  встановлює надбавку на догляд за інвалідами з дитинства І групи у розмірі 50% прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, за дітьми-інвалідами до 6 років – 30% прожиткового мінімуму для цієї категорії, від 6 до 16 – 50%.  Надбавка надається одинокій матері (батьку), незалежно від факту роботи та доходу сім’ї. Надбавки на догляд для повних сімей надаються у таких же розмірах за умови, що доходи сім’ї нижче прожиткового мінімуму і один з батьків не працює.

Постанова КМУ №558 від 29.04.2004 Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги визначає такі обсяги компенсації особам, які здійснюють нагляд за інвалідами: 15% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які надають послуги інвалідам І групи, 10% – інвалідам ІІ групи та дітям інвалідам, 7% – інвалідам ІІІ групи. Пенсіонерам, які надають послуги виплата компенсації здійснюється з врахуванням прожиткового мінімуму для непрацездатних. Особа, яка надає соціальні послуги має право тільки на одну компенсацію, незалежно від кількості осіб, яким надаються послуги та обсягу цих послуг.

Постановою КМУ №373 від 24.03.2004 Про внесення змін до деяких постанов КМУ збільшено допомогу малозабезпеченим особам, які поживають з інвалідами І та ІІ групи внаслідок психічного розладу з розміру неоподатковуваного мінімуму до 10% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

4. В системи соціального забезпечення слід включати заходи по відновленню потенціалу інвалідів в отриманні доходів. В цих системах слід передбачити також організацію, розвиток та фінансування професійно-технічного навчання і надання сприяння такому навчанню. Вони повинні також сприяти службам зайнятості.

Розглянуто у розділі про працевлаштування

5.Програми соціального забезпечення повинні також стимулювати зусилля самих інвалідів, спрямованих на пошук роботи, яка приносила б дохід та відновлювала їх доходи.

Розглянуто у розділі про працевлаштування

6.Матеріальну допомогу інвалідам слід надавати до того часу, поки зберігається стан інвалідності, причому таким чином, щоб інваліди прагнули знайти роботу. Таку допомогу слід скорочувати або припиняти тільки після того, як інвалід починає отримувати адекватний та гарантований дохід.

ЗУ від 23.09.99 Про загальнообов‘язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності  забезпечує дане положення.

7.Держави, де послуги в сфері соціального забезпечення значною мірою надаються приватним сектором, повинні заохочувати місцеві громади, благодійні організації та сім‘ї розробляти власні заходи та стимули для забезпечення зайнятості та, пов‘язаною із нею діяльності для інвалідів.  

Законодавство до 01.06.02.

Не встановлено

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про соціальні послуги N 966-IV від 19.06.2003 передбачає залучення до надання соціальних послуг інвалідам приватних, недержавних та інших недержавних організацій. Окремим стимулом є залучення недержавних підприємств та організацій до надання послуг за державні кошти на конкурсній основі. Постановою КМУ №559 від 29.04.2004 Про затвердження Правил організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг визначений порядок проведення конкурсу місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Основні результати аналізу

Критеріями оцінки української законодавчої тат нормативної бази щодо соціального захисту інвалідів є Декларація ООН про права інвалідів та Правило 8 Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів.

Положення українського законодавства відносно забезпечення умов перебування інвалідів в інтернатних установах в період моніторингу істотних змін не зазнало. Варто відзначити тільки закріплення позитивної тенденції розвитку центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, умови перебування в яких максимально відповідають нормальним. Відповідно, виконання цієї вимоги Декларації прав інвалідів є частковим.

Протягом двох років у українському законодавстві відбулися досить суттєві зміни щодо соціальної та фінансової допомоги інвалідам у зв’язку із запровадженням нової системи пенсійного забезпечення. Пенсія по інвалідності розраховується у відсотках не до суми попереднього заробітку, а до суми пенсії за віком, що не покращує матеріальне становище інвалідів, оскільки їх доходи від пенсії значно зменшуються відносно прожиткового мінімуму. Тільки інвалідам І групи, які мають право на державну соціальну допомогу гарантується дохід на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Відповідно міжнародні норми щодо належної компенсації втрачених в результаті інвалідності доходів не забезпечуються.

Більш позитивні зміни передбачені щодо додаткової фінансової допомоги інвалідам. Це стосується збільшення соціальної допомоги сім’ям інвалідів на дітей до 20% прожиткового мінімуму та запровадження механізму податкової соціальної пільги для інвалідів, яка суттєво мінімізує податкові зобов’язання. Для інвалідів війни запроваджено новий вид грошової допомоги – допомога на прожиття.

Потягом періоду моніторингу законодавчого удосконалення зазнала система компенсації матеріальних витрат, пов’язаних із інвалідністю Законодавством закріплене право інвалідів на забезпечення засобами реабілітації та пересування на пільгових умовах, а підзаконними актами визначено порядок такого забезпечення.

Незначного покращення зазнала система матеріального забезпечення осіб, які здійснюють нагляд за інвалідами. Істотно, до 50% прожиткового мінімуму підвищилась допомога одиноким батькам, які доглядають дітей-інвалідів. Для всіх інших осіб, які здійснюють нагляд за інвалідами допомога подвоїлась і складає 10% прожиткового мінімуму. Такий рівень матеріальної підтримки є мізерним, а тому вимоги міжнародних норм щодо соціального захисту осіб, які здійснюють нагляд не виконуються.

Досить суттєвим наближенням до міжнародних норм стало законодавче та нормативне забезпечення залучення недержавного сектору до діяльності у сфері соціального захисту інвалідів. Законодавство про соціальні послуги забезпечує діяльність приватних постачальників соціальних послуг за державні кошти на конкурсній основі.

Таким чином, не зважаючи на чисельні позитивні зрушення  системі соціального захисту інвалідів, соціальні гарантії, особливо у сфері забезпечення доходів, залишаються досить низькими. Найбільшою проблемою залишається забезпечення рівня доходів всіх категорій непрацюючих інвалідів на рівні прожиткового мінімуму.

 Розділ 3
Медичне обслуговування та реабілітація інвалідів

3.1Декларація про права інвалідів, резолюція 3447(ххх) Ген. Асамблеї ООН від 9.12.75.

Стаття 6. Інваліди мають право на медичне, психічне чи функціональне лікування, включаючи протезні та ортопедичні апарати, на відновлення здоров‘я та становища в суспільстві.

ЗУ від 21.03.91 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не декларує права на медичне обслуговування, але в статті 36 зазначається, що медичне забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді забезпечення медикаментами та наданні послуг по медичній реабілітації.

3.2 СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 20.12.93.

Правило 2. Медичне обслуговування.

Державам належить забезпечити ефективне медичне обслуговування інвалідів.
Державам слід вжити заходів для розробки програм раннього виявлення, оцінки та лікування дефектів, здійсненням яких будуть займатись багато дисциплінарні групи фахівців. Це дозволить попереджувати та скорочувати масштаби інвалідності або ліквідовувати її наслідки. Варто забезпечити всебічну участь у таких програмах інвалідів та членів їх сімей на індивідуальній основі, а також організацій інвалідів в процесі планування та оцінки діяльності.

Законодавство до 01.06.02

Згідно із ст3 ЗУ від 21.03.91 Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні інвалідність визначається органами медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров‘я України.

Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою КМУ від 22.02.92, визначає, що медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності, причину, час настання, групу інвалідності, сприяє проведенню ефективних заходів  реабілітації інвалідів. Органом, який здійснює медико-соціальну експертизу є Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК). Залежно від структури інвалідності МСЕК можуть бути загального профілю, спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами та інші. Міські та районні МСЕК організовуються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік і складаються з трьох лікарів експертів ( терапевта, хірурга, невролога), реабілітолога та психолога. Обласна МСЕК складається із чотирьох лікарів-експертів, реабілітолога, юриста та економіста. Голова МСЕК несе персональну відповідальність за якість медико-соціальної експертизи. МСЕК тісно співпрацює із медико профілактичним закладом де перебуває інвалід чи хворий, надають консультації лікарям цих закладів щодо медичної реабілітації.

Відповідно до постанови КМУ від 22.11.95 Про встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності  МСЕК встановлює потребу потерпілого в спеціальному медичному догляді, який передбачає багаторазові життєво необхідні медичні маніпуляції (уколи, перев‘язки, промивання порожнин тіла та інші).

Після винесення рішення про інвалідність МСЕК складає індивідуальну програму реабілітації. Відповідно до Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда, затвердженого постановою КМУ від 22.02.92 одним із основних видів реабілітаційної допомоги є медична реабілітація, яка включає в себе відновну терапію, реконструктивну хірургію з поступовим протезуванням. Індивідуальна програма має рекомендаційний характер.

Певні особливості має система медичного обслуговування громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ЗУ від 28.02.91 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи органи влади зобов’язані проводити щорічне медичне обстеження, санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В регіонах найбільшого зосередження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи створюються спеціалізовані центри для обстеження та лікування потерпілих осіб.

Спеціалізованим закладом медичної реабілітації інвалідів є центр професійної, медичної та соціальної реабілітації, типове положення про який, затверджено наказом від 11. 06.99 Мінпраці, Міносвіти, МОЗ та Фонду України соціального захисту населення. Центр є соціально-медичною установою, для інвалідів 1-3 груп для тимчасового перебування та здійснення медичної, соціальної та професійної реабілітації. Приміщення центру повинно відповідати вимогам перебування інвалідів. Центр повинен забезпечувати систему реабілітаційно-експертної діагностики, прогноз динаміки захворювання, експертні висновки щодо медичної реабілітації, організацію комплексної психотерапії, систему медичної та медико-професійної реабілітації, як сукупності відновлюваної терапії і реконструктивної хірургії. Медичні підрозділи включають кабінет долікарняного огляду, маніпуляційний кабінет, кабінет психокорекції та психотерапії, кабінет лікувальної фізкультури та фізіотерапевтичний кабінет.

Відповідно до оцінок, даних в Національній програмі професійної реабілітації та зайнятості  осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001—2005 роки  діючі центри професійної, медичної та соціальної реабілітації не мають належного медичного, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення з питань ерготерапії та фізіотерапії. Саме ці проблеми заплановано вирішувати заходами, передбаченими  Програмою.

Указом Президента від 23.05.96 Про національний заклад—Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни та відповідною постановою КМУ від 15.11.96 про затвердження Положення про вказаний центр створюється медико-соціальна установа, яка надає лікувальну, реабілітаційну та соціальну  допомогу інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. В центрі та його підрозділах створюються умови для тривалого перебування та медичного обслуговування інвалідів війни, проведення медико-соціальної експертизи хворих та оформлення ім. групи інвалідності, надання протезної допомоги інвалідам. Центр оснащується сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, в ньому запроваджуються новітні медичні технології. Направлення в центр здійснюють лікувально-профілактичні установи на місцях.

Постанова КМУ від 10 січня 2002 р. N 14 Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки передбачає протягом 2002-2003 років створити при  управліннях  охорони  здоров’я  обласних  та  міських держадміністрацій реабілітаційні ради,  які б координували заходи з медичної реабілітації хворих та інвалідів та забезпечити проведення моніторингу стану здоров’я найбільш уразливих категорій інвалідів. До 2006 року передбачено також сприяти    розвитку    мережі     центрів     реабілітації дітей-інвалідів та розробити  з  науковим обґрунтуванням комплексну програму медичної,  психопедагогічної і соціальної реабілітації та адаптації дітей-інвалідів у суспільстві. На МОЗ покладається зобов’язання протягом 2003-2005 років розробити    і    запровадити    в     практику     роботи МСЕК науково обґрунтовані стандарти медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Слід організувати підготовку працівників місцевих громад для участі в такій діяльності, як раннє виявлення дефектів, надання першої допомоги та направлення у відповідні установи сфери соціального обслуговування.

В українському законодавстві такі заходи не передбачені.

Державам слід забезпечити надання інвалідам, особливо малюкам та дітям, медичного обслуговування на тому ж рівні, в рамках тієї ж системи, що й іншим членам суспільства.

Законодавство до 01.06.02

Постанова ВРУ від 6.07.00 Про невідкладні заходи щодо оздоровлення дітей рекомендує КМУ вжити невідкладних заходів щодо організації оздоровлення дітей-інвалідів, дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечивши їх лікування та оздоровлення протягом всього року в оздоровчих закладах, що мають можливість забезпечити навчальний процес.

Постанова КМУ від 10 січня 2002 р. N 14 Про затвердження Міжгалузевої комплексної           програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки зобов’язує МОЗ, МОН, Мінпраці, Мінекономіки, Мінфін, Мінюст  розробити  проект   Національної   державної   комплексної програми “Діти-інваліди” до 2006 року.   Протягом 2002-2003 років заплановано розробити   та   запровадити  в  практику  роботи  дитячих лікарень (поліклінік) та  центральних  районних  лікарень  науково обґрунтовані   стандарти   медико-соціальної   експертизи  ступеня важкості інвалідизації дітей.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено

Державам слід забезпечити належну підготовку та забезпечення лікарів та іншого медичного персоналу всім необхідним для медичного обслуговування інвалідів та забезпечити ім. доступ до відповідних методик та засобів лікування.

Законодавство до 01.09.01

Типове положення про центр професійної, медичної та соціальної реабілітації, наказом від 11. 06.99 Мінпраці, Міносвіти, МОЗ та Фонду України соціального захисту населення, передбачає оснащення кабінету долікарського догляду динамометрами, спірометрами, велоергометрами, тонометрами, апаратами ЕКГ, вагами та ростоміром. Маніпуляційний кабінет оснащується медичним інструментарієм, стерилізаторами та медикаментами. Фізіотерапевтичний кабінет забезпечується апаратами для магнітотерапії, гальванізації, іонофорезу, електросну тощо.

В Національній програмі професійної реабілітації та зайнятості  осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001—2005 роки дано негативну оцінку стану наукового, медичного та матеріально-технічного забезпечення реабілітаційних центрів.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Державам слід забезпечити отримання лікарями та іншим медичним персоналом належної підготовки для того, щоб вони не пропонували батькам неправильні рекомендації, які обмежують вибір для їх дітей. Цей процес підготовки повинен відбуватись постійно і спиратись на найсвіжішу інформацію.

Законодавство до 01.06.02

Постанова КМУ від 10 січня 2002 р. N 14 Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки зобов’язує МОЗ та МОН протягом 2002-2003  розробити рекомендації щодо створення  системи  підготовки спеціалістів вищої   і  I-IV  рівнів  акредитації  для  здійснення медико-соціальної реабілітації інвалідів.

Законодавство періоду моніторингу

Не встановлено.

Державам слід забезпечити доступ інвалідів до будь-яких видів постійного лікування та отримання лікарняних препаратів, які можуть їм знадобитися для підтримання та підвищення рівня їх життєдіяльності.

Законодавство до 01.06.02

ЗУ від 22.10 93 Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту передбачає для інвалідам війни безкоштовне одержання ліків за рецептами лікарів, безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами та санаторно-курортним лікуванням. Їм також гарантується позачергове обслуговування амбулаторно-клінічними закладами та позачергова госпіталізація.

Розпорядження президента України від  3.11.00 Про додаткові заходи щодо поліпшення соціального захисту та медичного обслуговування інвалідів зобов’язувало КМУ забезпечувати у повному обсязі фінансування програм забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування та реабілітації. Обласні державні адміністрації зобов’язувались організувати разом з підприємствами промислового об‘єднання “Укрпротез” пункти прокату засобів пересування та реабілітації інвалідів. Налагодити транспортне обслуговування інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату за їх викликом для відвідування медичних закладів та протезно-ортопедичних підприємств.

Питання забезпечення інвалідів лікарськими засобами вирішується постановою КМУ від17.08.98 Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань. Безоплатне забезпечення ліками у разі амбулаторного лікування призначається інвалідам війни, відповідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, інвалідам, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи, діти-інваліди віком до 16 років. Ліки за рецептом лікарів відпускаються із 50%-вою знижкою  інвалідам 1 та 2 групи.

Доступ інвалідів до санаторно-курортного лікування визначається як пріоритетний напрямок державної політики в сфері курортної справи вЗУ від 5.10.00 Про курорти.

Порядок забезпечення інвалідів путівками на санаторно-курортне лікування визначається Інструкцією про порядок облік, зберігання, розподілу та видачі путівок до санаторно-курортних та інших курортно-лікувальних установ в органах соціального захисту населення, затвердженої наказом Мінпраці від 25.12.97.

Постанова КМУ від 10 січня 2002 р. N 14 Про затвердження Міжгалузевої комплексної  програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки зобов’язує регіональні органи державної влади створювати при сільських амбулаторіях,  дільничних лікарнях, поліклініках  пункти прокату основних засобів догляду за важкими і хронічно хворими та інвалідами літнього віку.

Законодавство періоду моніторингу

ЗУ Про внесення змін до ЗУ “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” N 1773-IV від 15.06.2004  гарантує інвалідам та дітям-інвалідам безоплатне санаторно-курортне лікування за наявності медичних показань. Передбачена безоплатне забезпечення ліками підчас амбулаторного лікування інвалідів, які отримують пенсію нижче розміру мінімальної пенсії, а також діти-інваліди. Інші інваліди отримують ліки із 50%-вою знижкою їх вартості.

ЗУ Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” N 1768-IV від 15.06.2004 надає право дітям загиблих військовослужбовців, що є інвалідами з дитинства на санаторно-курортне лікування у санаторіях Міноборони, СБУ, Прикордонної служби та інших військових формувань.

Основні результати аналізу

За критерії оцінки українського законодавства про охорону здоров’я інвалідів взяті стаття 6 Декларації ООН про права інвалідів, Правило 2 Стандартних правил забезпечення рівних можливостей інвалідів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН в 1993 році.

Право інвалідів на медичне обслуговування прямо не декларується у законодавстві. Відповідних змін протягом періоду моніторингу до 01.07.2004 не відбулося.

Стосовно положення Правила 2 про розробку програм раннього виявлення та лікування інвалідності та участі інвалідів у розробці цих програм в законодавстві та нормативній базі протягом періоду моніторингу змін не відбулося. Як і раніше, програми розробляються МСЕК за участі інвалідів. Станом на 1 липня 2004 року не розроблено і не запроваджено в роботі МСЄК наукових стандартів медико-соціальної експертизи, що було передбачено програмою “Здоров’я нації”. Положення про участь міждисциплінарних команд фахівців у створенні програм реабілітації можна вважати виконаними щодо діяльності МСЕК та центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації. Розробка більш масштабних програм, передбачена положенням про створення реабілітаційних рад при обласних управліннях охорони здоров’я (Програма “Здоров’я нації”) в період моніторингу не знайшла відображення у нормативних актах. Відповідно, як і у попередній період залишилось не вирішеним питання нормативного забезпечення участі організацій інвалідів та сімей інвалідів у розробці програм медичної реабілітації.

Так само, не знайшло відображення у законодавчих та нормативних актах норма про підготовку працівників місцевих громад для виявлення інвалідності. Не відмічено нормативних змін щодо надання медичних послуг інвалідам в межах загальної системи охорони здоров’я. Відповідно, дану рекомендацію як і раніше, варто вважати виконаною. Також, не відбувались зміни у законодавстві щодо положень про забезпечення лікарів необхідними засобами для медичного обслуговування лікарів та забезпечення професійної підготовки медичного персоналу з питань медичної реабілітації інвалідів.

Законодавчі та нормативні зміни відбулось у законодавстві щодо положення про доступ інвалідів до постійного лікування та забезпечення ліками. Зокрема, у законодавстві закріплено гарантії щодо безоплатного санаторно-курортного лікування інвалідів та пільгового забезпечення ліками підчас амбулаторного лікування.

Таким чином, протягом двох років істотних змін у законодавчій та нормативній базі України стосовно наближення до міжнародних норм медичної реабілітації інвалідів не відбулося. Як і раніше, залишаються невирішеними питання участі організацій інвалідів, сімей інвалідів у розробці програм медичної реабілітації, постійної підготовки медичного персоналу у сфері реабілітації інвалідів та забезпечення лікарів сучасними медичними засобами реабілітації.

Панцир Сергій, канд. істор. наук

експерт ГО “Лабораторія законодавчих ініціатив”

Залишити відповідь