Про Висновок КСУ у справі щодо відповідності вимогам ст.ст. 157, 158 Конституції проекту змін до Конституції (реєстр. № 4180, „проект С. Гавриша”)

10 грудня 2003 року Конституційним Судом України було дано висновок у справі про відповідність проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України”, направленого Головою Верховної Ради України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 78, 80, 81, 82 та інших Конституції України), відповідно до якого згаданий законопроект було визнано таким, що відповідає ст.157 і 158 Конституції України, тобто не передбачає, зокрема, обмеження або скасування прав і свобод людини і громадянина.

Цим висновком Конституційний Суд вже вкотре підтвердив сумніви у повноті і якості юридичного обгрунтовання, об’єктивності та неупередженості своїх рішень і висновків.

Як відомо, після висновку у справі про відповідність ст.ст. 157, 158 Конституції проекту змін до Основного Закону № 4105 орган конституційної юрисдикції було справедливо, на мій погляд, звинувачено у заангажованості – правильно визнавши, що проект Мороза – Мусіяки в частині передачі Верховній Раді України повноважень з офіційного тлумачення Конституції і законів обмежує конституційне право громадян на судовий захист, проаналізувавши положення проекту № 4105 КСУ дійшов висновку, що позбавлення громадян права обирати главу держави не обмежує активне виборче право громадян.

Цього разу Конституційний Суд у своїй „революційній правосвідомості” пішов ще далі – він визнав, що „самопролонгація” Верховною Радою України ще на один рік строку своїх повноважень не обмежує конституційних прав громадян.

З такою правовою позицією органу конституційної юрисдикції навряд чи можна погодитись.

Так, реалізуючи активне виборче право, громадяни України уповноважують виборний орган, посадову особу, здійснювати визначені законами повноваження не безстроково, а лише на певний строк. Встановлення конкретних строків діяльності відповідних органів та посадових осіб є важливою гарантією реалізації положень статті 5 Конституції в частині неможливості узурпації влади народу державою. Основний Закон, крім того, встановлюєєдиний випадок можливої пролонгації повноважень парламенту, а саме – воєнний та надзвичайний стан (ч.4 ст. 83 Конституції). Крім того, необхідно відзначити, що „самопролонгація” парламентом своїх повноважень на один рік фактично позбавляє громадян можливості реалізувати пасивне виборче право на парламентських виборах 2006 року Таким чином, Конституційний Суд у своєму висновку фактично визнав, що обмеження права народу здійснювати владу, обмеження пасивного виборчого права не є обмеженням конституційних прав людини і громадянина.

Які наслідки випливають із зазначеного Висновку органу конституційної юрисдикції?

По-перше, як справедливо відзначили в окремих думках до Висновку судді КСУ В.Шаповал та В.Вознюк – нелегітимність роботи парламенту протягом 2006-2007 рр. По-друге, зайнявши відповідну правову позицію, Конституційний Суд тим самим створив прецедент – відтепер внесення змін до Конституції, які передбачатимуть продовження строку повноважень будь-яких конституційних органів – парламенту, глави держави, місцевих рад або голів на 1, 10, а то і більше років (чи взагалі навічно) не вважатиметься обмеженням прав і свобод людини і громадянина.

Загалом з прикрістю доводиться констатувати, що бажання догодити окремим політичним силам вже стало мало не основоположним принципом діяльності органу конституційної юрисдикції, тенеденцією в його роботі – в якості ілюстрації цієї тези достатньо лише пригадати Рішення КСУ від 11.03.2003 № 6-рп/2003 у справі щодо право вето на закон про внесення змін до Конституції, Висновки №№ 1-в/2003 та 2-в/2003 від, відповідно 30 жовтня і 5 листопада ц.р. (справи про відповідність ст.ст. 157, 158 Конституції проектів про внесення змін до окремих статей Конституції). Ця сумна тенденція дозволяє спрогнозувати, яким буде рішення у справі про можливість обрання діючого президента на третій строк.

Денис Ковриженко,

експерт Лабораторії законодавчих ініціатив

Залишити відповідь