Одним застереженням Україна перетворює свою участь у Єдиному економічному просторі на просту формальність

Підписання Україною Угоди про формування Єдиного економічного простору із застереженням робить її участь в об’єднанні суто формальною. Оскільки для нашої держави, більшість положень Угоди та Концепції про формування ЄЕП або втрачають обов’язковий характер, або реалізація їх стає неможливою. Поясненням цьому є зміст застереження, зробленого в під час укладення документу. Нагадаємо: Україна погодилася нести зобов’язання за Угодою за умови, що вона не суперечитиме її Основному Закону. Цілком очевидно, що за таких обставин втрачається будь-який сенс участі України в об’єднанні, оскільки його статутні документи протирічать одразу декільком положенням Конституції нашої держави, зокрема статтям 75, 113, 116, частині 2 статті 106, де йдеться про виключні владні повноваження Верховної Ради, Президента й Кабінету Міністрів. Крім того, із застереження випливає цілковите право України самостійно визначати свої подальші зовнішньоекономічні кроки. Це відповідає принципу державного суверенітету, проголошеному статтею 1 Основного Закону, та фактично нівелює міжнародні зобов’язання, взяті нашою державою за Угодою про формування ЄЕП.

Однак, поки остаточний варіант документу з усіма застереженнями не ратифіковано парламентом, зарано говорити про його долю як уже вирішену. Сьогодні актуальнішим виглядає аналіз тексту вже підписаної Угоди.

Згідно зі статтею 1 Угоди про формування Єдиного економічного простору (далі – Угода про ЄЕП), під Єдиним економічним простором сторони розуміють економічний простір, що об’єднує митні території сторін, на якому функціонують механізми регулювання економік, засновані на спільних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу й робочої сили і проводиться спільна зовнішньоторгівельна й…політика.

Подібне формулювання цілей об’єднання виглядає не інакше як фактичне утворення митного союзу держав. Безумовним підтвердженням цього факту виступають подальші положення Угоди, а також Концепції формування ЄЕП (стосовно юридичної сили якої не виникає сумніву через пряме посилання на неї в статті 3 Угоди):

Стаття 2 Угоди: “Поетапне вирішення завдань поглиблення інтеграції буде обумовлено виконанням Сторонами взятих зобов’язань і фактичним вирішенням наступних питань:

–         формування зони вільної торгівлі… на базі проведення спільної політики в галузі тарифного й нетарифного регулювання…”

Розділ ІІ Концепції: “принцип вільного руху товарів буде передбачати…формування спільного митного тарифу… заходів нетарифного регулювання, застосування інструментів регулювання торгівлі з третіми країнами

Принцип забезпечення вільного руху послуг передбачає… проведення узгодженої політики з доступу третіх країн на ринок послуг і постачальників послуг Єдиного економічного простору…”

Розділ ІІІ Концепції: “…Формування Єдиного економічного простору передбачає здійснення таких основоположних заходів:

–        … реалізації комплексу заходів із завершення створення зони вільної торгівлі…на базі… проведення узгодженої політики в галузі тарифного й нетарифного регулювання;

–         формування спільного митного тарифу…

–        … уніфікації заходів нетарифного регулювання на.., створення уніфікованого порядку їх застосування по відношенню до третіх країн…

–         уніфікації торгівельних режимів держав-учасниць по відношенню до третіх країн…”.

З наведених вище положень Угоди та Концепції формування ЄЕП цілком чітко випливає намір утворити митний союз чотирьох держав – Білорусії, Казахстану, Російської Федерації та України. В разі набрання Угодою сили створення митного союзу залишатиметься питанням часу. Причому можливі самостійні зовнішньоекономічні дії будь-якого з учасників Угоди, навіть за фактичної відсутності митного союзу, можуть розглядатися іншими сторонами як порушення положень договору, а відтак, і міжнародного права в цілому. Це твердження має свою аргументацію і випливає з вимог Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року.

До проблеми, які може викливати для України створення митного союзу (МС) в рамках ЄЕП та участь в ньому, додається унеможливлення створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) нашої держави з Європейським Союзом. Оскільки, за статтею XXIV 8-a ГАТТ-94 (як підтвердження існуючої світової практики), під митним союзом розуміється заміна двох або декількох митних територій однією митною територією за скасування практично всіх митних обмежень між учасниками такого союзу та застосування митних обмежень по відношенню до третіх країн. З цього визначення стає зрозумілим, що в разі створення ЄЕП та участі в ньому нашої держави ЄС підпадає саме під категорію “третіх сторін”. Це унеможливлює створення в подальшому МС України та ЄС, перешкоджаючи європейській інтеграції нашої країни.

Причому неможливим стає також створення й ЗВТ України з Європейським Союзом, оскільки, враховуючи економічну та правову природу МС, втрачається будь-який сенс подібного об’єднання. В такому разі ЄС змушений був би створити ЗВТ з усіма учасниками МС.

Відтак, цілком обґрунтованими виглядають наміри Європейської Комісії остаточно з’ясувати, чи послідовна Україна в її прагненнях досягти членства в ЄС та, можливо, викласти власну позицію з приводу раптової зміни українською владою інтеграційного вектора.

Стаття 4 Угоди та розділ V Концепції встановлюють загальні вимоги щодо інституційної структури майбутнього об’єднання. Ознайомлення з їхнім змістом приводить до висновку щодо невідповідності цих положень Конституції України. Зокрема, документи про створення ЄЕП вимагають утворення сторонами єдиного регулюючого органу, якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Оскільки його рішення є обов’язковими для країн-учасниць, він набуває рис наднаціональності. Це, як уже згадувалося вище, протирічить одразу декільком положенням Основного Закону нашої держави, де встановлено принцип суверенітету і йдеться про виключні владні повноваження глави держави, парламенту та уряду.

Особливої уваги потребує також процедура прийняття рішень регулюючим органом – зваженою більшістю з урахуванням економічного потенціалу сторін, – що гарантує Російській Федерації як одному з членів об’єднання цілковите домінування в процесі прийняття усіх рішень, що не потребують консенсусу.

Крім того, формула визначення сфери повноважень, запропонована Концепцією може піддаватися надто широкому тлумаченню: “…Комісія (регулюючий орган – прим. автора):

–         забезпечує реалізацію цілей та завдань ЄЕП;

–         …здійснює інші повноваження в межах своєї компетенції.

Таким чином стає можливою акумуляція величезних повноважень органом, практично повний контроль над яким здійснює лише один учасник об’єднання.

З точки зору входження України до складу Світової організації торгівлі, то інтеграція нашої держави до ЄЕП, зокрема її МС, може створити підстави для членів Робочої групи з приєднання України до СОТ поставити нашій державі додаткові умови, що призведе до унеможливлення входження у світовий торгівельний клуб найближчим часом та надміру ускладнить цей процес у майбутньому.

Крім того, сумніви у відповідності національним інтересам України викликає розділ IV Концеції, що регламентує питання взаємодії під час проведення переговорів про приєднання до СОТ. Положення, що містяться в розділі IV, на сьогодні відповідають національним інтересам РФ та всіх інших очікуваних членів “четвірки”, окрім України. Причому, якщо зараз вони мають переважно нейтральний зміст для України, то в подальшому можуть набути досить негативного характеру. Оскільки сьогодні ступінь інтегрованості нашої держави до системи СОТ є найвищим серед учасників “четвірки”, то завершення цього процесу може лише ускладнитися наявністю відповідних зобов’язань перед іншими державами.

Стосовно питання створення зони вільної торгівлі в межах ЄЕП, то формулювання, які містяться в парафованих текстах Угоди та в Концепції, є переважно загальними та можуть мати надто широке тлумачення. Хоча дослідження окремих положень зазначених документів дає підстави констатувати намір сторін створити ЗВТ, зокрема про це говориться в Угоді: “…формування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, що передбачала б незастосування у взаємній торгівлі антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних захисних заходів…”. Крім того, Концепція містить обов’язкове положення, що є необхідним в укладенні угоди про ЗВТ: “…незастосування тарифних і нетарифних заходів у взаємній торгівлі…”. Однак не уточнюється, які саме заходи підпадають під ці категорії. Під питанням залишається також, чи варто створювати зону вільної торгівлі ціною входження до митного союзу. В цьому разі окремі тактичні переваги можуть обернутися для нашої держави величезними стратегічними втратами.

Певне занепокоєння Європейського Союзу можуть також викликати положення Угоди та Концепції про формування ЄЕП, що стосуються вільного руху робочої сили в межах об’єднання. Реалізація такого положення може мати негативний вплив на імміграційну політику ЄС в процесі приєднання до нього України. Добре відомо, що однією з першочергових вимог з боку Євросоюзу до країн-кандидатів на вступ є врегулювання своєї імміграційної політики: запровадження візового режиму з третіми країнами, приєднання до угод ЄС про реадмісію (повернення нелегальних мігрантів до країни їх попереднього перебування), запровадження ефективних заходів боротьби з нелегальною міграцією та, зрештою, завершення делімітації й демаркації всіх існуючих кордонів держави.

Стаття 4 Угоди та розділ V Концепції встановлюють загальні вимоги щодо інституційної структури майбутнього об’єднання. Ознайомлення з їхнім змістом приводить до висновку щодо невідповідності цих положень Конституції України. Зокрема, документи про створення ЄЕП вимагають утворення сторонами єдиного регулюючого органу, якому вони на основі міжнародних договорів делегують частину своїх повноважень. Оскільки його рішення є обов’язковими для країн-учасниць, він набуває рис наднаціональності. Це протирічить одразу декільком положенням Основного Закону нашої держави, зокрема статтям 75, 113, 116, частині 2 статті 106, де йдеться про виключні владні повноваження Верховної Ради, Президента й Кабінету Міністрів України. Порушення стосуються також одного з основоположних принципів Конституції щодо державного суверенітету України (стаття 1 Конституції України) та Декларації про державний суверенітет України.

Особливої уваги потребує також процедура прийняття рішень регулюючим органом – зваженою більшістю з урахуванням економічного потенціалу сторін, – що гарантує Російській Федерації як одному з членів об’єднання цілковите домінування в процесі прийняття усіх рішень, що не потребують консенсусу.

Крім того, формула визначення сфери повноважень, запропонована Концепцією може піддаватися надто широкому тлумаченню: “…Комісія (регулюючий орган – прим. автора):

–         забезпечує реалізацію цілей та завдань ЄЕП;

–         …здійснює інші повноваження в межах своєї компетенції.

Таким чином стає можливою акумуляція величезних повноважень органом, практично повний контроль над яким здійснює лише один учасник об’єднання.

Подальше ознайомлення з Угодою та Концепцією про формування ЄЕП відкриває низку положень стосовно встановлення єдиних правил конкурентної політики та повного зняття обмежувальних заходів у взаємній торгівлі країн-учасниць. Вимоги стосуються, зокрема, й встановлення єдиних принципів регулювання діяльності природних монополій. Навіть поверховий аналіз дозволяє зробити висновок, що прийняття таких умов може загрожувати економічній безпеці України, оскільки відкриває шлях фактичному поглиненню українського ринку потужним російським капіталом.

Документи про створення ЄЕП містять положення про “поетапний” перехід до встановлених рівнів інтеграції національних господарств. Такий перехід передбачається здійснити шляхом укладення секторальних угод між країнами-учасницями об’єднання. Однак процедура укладення таких угод викликає зауваження. Зокрема, рішення про “… завершення роботи з підготовки проектів міжнародних договорів та інших документів ЄЕП приймаються, коли відповідний проект узгоджений не менше, ніж трьома державами – учасницями ЄЕП, на долю яких припадає не менше двох третин сукупного валового внутрішнього продукту.” За таких умов Україна може бути примушена до надання автоматичної згоди на визнання автентичності тексту міжнародно-правового документу, що, за детального аналізу політичного підґрунтя укладення Угоди та Концепції, може фактично означати суттєвий удар по суверенітету нашої держави.

Ані в Угоді, ані в Концепції нічого не говориться про необхідність їх підтримки населенням країн-учасниць, тобто вимог щодо проведення референдуму про приєднання до Угоди про формування Єдиного економічного простору. З огляду на вирішальне значення документу для майбутнього країн-учасниць легітимізація його всенародним референдумом виглядає більш ніж неохідною. Крім того, потрібно дотримуватися найвищих стандартів публічності й прозорості як у процесі розробки, так і в процесі надання згоди на обов’язковість документу. Нагадаємо, що такої практики неухильно дотримується Європейський Союз у процесі прийняття нових членів. В будь-якому разі проекти угод подібного значення проходять там прискіпливу громадську експертизу.

Загалом, вивчення Угоди та Концепції про формування Єдиного економічного простору, окрім викладеного вище, свідчить про наявність у них великої кількості двозначних та неконкретних положень, що в разі їх тлумачення у світлі цілей та завдань, встановлених статтями 1 і 2 Угоди, можуть тягнути за собою настання вкрай несприятливих наслідків для України. Відтак, вже зараз є підстави стверджувати, що приєднання нашої держави до Угоди про ЄЕП справить виключно негативний вплив на подальшу реалізацію євроінтеграційних намірів і суттєво ускладнить процес входження до СОТ. Більше того, входження України до Єдиного економічного простору може нести пряму загрозу її економічній безпеці та державному суверенітету.   

ДОВІДКОВО: соціологічне опитування (джерело: www.unian.net)

Відповідно до результатів опитування проведеного соціологічною службою УНІАН, проведених перед підписанням Угоди про формування Єдиного економічного простору між Україною, Росією, Казахстаном та Білорусією, більш ніж половина киян не знають, як розшифровується абревіатура ЄЕП і хто до нього входить.

Зокрема, на запитання, як розшифровується ЄЕП, правильно відповіли лише 44,3% респондентів, 55,4% не знали відповіді. 54,9% опитуваних не знали, хто входитиме до ЄЕП (44,8% змогли відповісти на це запитання).

Про плани вступу України до ЄЕП знали 42,8% киян. 28,9% опитуваних про це не знали. 22,9% “щось чули, але точно не пам’ятають”, а 5,1% не цікавились такими речами взагалі.

22,6% респондентів на запитання “Чи згодні Ви з тим, щоб Україна увійшла до ЄЕП?”, відповіли: “повністю згоден”. 14,6% згодні, але мають щодо цього перестороги. 12,3% киян згодні, але одночасно із вступом до євроспільноти. 13,8% категорично не згодні, щоб Україна увійшла до ЄЕП. Не знали, що краще, 16,9% киян, а 11,4% респондентів вибрали варіант відповіді: “мене байдуже”.

32,5% опитуваних вважають, що життя в Україні після вступу до ЄЕП не зміниться. 22,7% вважають, що життя стане кращим, “але не істотно”. 6,4% вірять, що життя стане “набагато кращим”. 6,3% вважають, що воно погіршиться, але неістотно. 3,6% вважають що життя “істотно погіршиться”. Не знали, що відповісти на це запитання 27,9% респондентів.

Представники соціологічної служби УНІАН опитали 1527 киян. Похибка становить 1,5%.

Залишити відповідь