Довідник «Парламентські вибори в Європейському Союзі» (1 частина)

Частина 2

Історія створення та діяльності європейського парламенту

До останнього часу роль Європарламенту у вирішенні спільних проблем держав – членів ЄС була досить незначною. Разом з тим, не можна говорити й про безперспективність існування цього органу, оскільки з року в рік держави, які входять до складу Європейського Союзу, надають йому все більших повноважень: якщо у 1957 році Римський договір закріпив за ним статус консультативного та контрольного органу, то вже Маастрихтським договором 1992 року за Європарламентом було закріплено провідне місце серед інших інституцій, створених в рамках ЄС.

На сьогодні до складу Європарламенту входять представники 15 країн Європи – Данії, Ірландії, Великобританії, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу, Німеччини, Австрії, Франції, Італії, Іспанії, Португалії та Греції. Визначальними принципами організації та функціонування цього органу є рівноправність країн-членів при вирішенні питань, віднесених до його компетенції, свобода, безпека, солідарність та забезпечення довготривалого миру на території держав ЄС.

Історія створення Європейського Парламенту невіддільно пов’язана з євроінтеграційними процесами, які розпочались у перше повоєнне десятиліття. Так, протягом 1950-1970 років у Європі виникла значна кількість регіональних економічних організацій, основною метою діяльності яких стало об’єднання асоціацій та підприємств різних галузей для захисту інтересів виробників продукції на європейському ринку. Зокрема, було засновано Організацію економічної співпраці та розвитку (ОЕСР), Західноєвропейський Союз (ЗЄС) та Європейське Економічне Співтовариство. Ідея створення останнього належала міністру закордонних справ Франції Роберту Шуману, який 9 травня 1950 року виступив з планом об’єднання вугільної та металургійної промисловості країн Європи. В 1951 році “план Шумана” починає втілюватись: Бельгія, Франція, Федеративна Республіка Німеччина, Італія, Нідерланди та Люксембург підписали договір про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС), який вступив у дію 23 липня 1952 року. Це об’єднання стало першою європейською організацією наднаціонального характеру, а її Загальна Асамблея – попередником Європейського Парламенту. Повноваження Асамблеї були досить обмеженими і зводились в основному до контролю за діяльністю Верховного органу ЄОВС та окремими напрямами діяльності Об’єднання. Далеким від досконалості був і порядок формування цього органу: хоча Договором про створення ЄОВС було передбачено, що депутати Асамблеї повинні обиратись безпосередньо громадянами держав-членів, формування цього представницького органу здійснювалось непрямими виборами – 78 її депутатів обирались зі складу членів національних парламентів.

25 березня 1957 року у Римі було підписано ряд договорів, які передбачали створення Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС) та Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом). З набранням Римським договором чинності у 1958 році відповідні організації розпочали свою діяльність. Згодом було прийняте рішення (Перша Конвенція Злиття) про створення єдиного представницького органу для всіх існуючих на території Європи економічних організацій (ЄОВС, ЄЕС та Євроатому) – Європейської парламентської асамблеї. До повноважень цього органу було віднесено здійснення контролю за виконавчими органами відповідних регіональних організацій та виконання консультативних функцій.

Парламентська асамблея зібралась у складі 142 членів на перше засідання в Страсбурзі 19 березня 1958 року. 30 березня 1962 року депутати Європейської парламентської асамблеї прийняли рішення про зміну її назви на “Європейський Парламент”.

За умовами Римського договору члени Європейської парламентської асамблеї повинні були обиратись громадянами держав, які ввійшли до складу Співтовариства, на основі прямого і загального виборчого права за єдиною для всіх держав процедурою. Аналогічний підхід до визначення порядку формування Асамблеї було закріплено у відповідній конвенції Європейської парламентської асамблеї, прийнятій у 1960 році.

Однак на практиці до 1979 року депутати представницького органу ЄЕС обирались непрямими виборами: кожен національний парламент держав-учасниць у межах квот, відведених відповідній країні, обирав зі свого складу представників до Європейської парламентської асамблеї за системою, встановленою національним законодавством. І лише у вересні 1976 року Радою ЄЕС було схвалено Акт “Про вибори до Європейської парламентської асамблеї загальними прямими виборами”, положення якого, однак, були закріплені внутрішнім законодавством держав-учасниць лише у 1979 році.

Місце європейського парламенту в системі органів європейського союзу

Європейський Парламент є наднаціональним органом, який представляє інтереси понад 370 мільйонів громадян держав – членів ЄС.

У статті 4 Договору про Європейський Союз зазначено, що здійснення завдань, покладених на Співтовариство забезпечується:

  • Європейським Парламентом
  • Радою ЄС
  • Комісією ЄС
  • Судом ЄС
  • Рахунковою палатою.

Серед них політичними органами є Рада, Комісія та Парламент. При цьому лише в окремих випадках кожен з цих органів може приймати самостійні рішення. На практиці ж вирішення спільних проблем держав-членів Європейського Союзу здійснюється спільними зусиллями декількох інституцій ЄС через різноманітні механізми погоджувального прийняття рішень.

Структура та порядок діяльності європейського парламенту

Нормативно-правова база
  • Регламент Європейського Парламенту
  • Програма діяльності Європейського Парламенту (щорічно затверджується депутатами Європарламенту)
Сесії
  • Європейський Парламент здійснює свою діяльність на постійній основі
  • Постійним місцезнаходженням Парламенту є Страсбург (Франція), окремі засідання проводяться у Брюсселі (Бельгія)
  • Чергові сесії Парламенту тривають від 1 до 2 тижнів
  • Позачергові сесії скликаються на вимогу більшості членів Парламенту, Ради чи Комісії у Брюсселі і тривають не більше 2 днів
  • Щорічно проводиться 1 сесія Парламенту. Вона починається другого вівторка березня
  • Щорічно проводиться 12 пленарних засідань у Страсбурзі. Засідання є відкритими для громадськості
Рішення
  • Кворум (мінімальна кількість присутніх, необхідна для прийняття рішень) становить не менше 1/3 від загального складу Парламенту
  • Рішення приймаються абсолютною більшістю всіх членів Європейського Парламенту (тобто не менше, як 314 голосів). Для певних рішень передбачені спеціальні процедури (висловлення негативної оцінки діяльності Європейської комісії вимагає підтримки 2/3 депутатів).
  • Зміст парламентських дебатів публікуються в офіційному виданні
Голова
  • Обирається на два з половиною роки шляхом таємного голосування
  • Кандидатура висувається політичними групами або не менше, ніж 32 депутатами. При формуванні органів та призначенні посадових осіб Парламенту (Голови, віце-голів, квесторів) необхідно враховувати інтереси справедливого представництва держав-членів та політичних груп
  • Обирається на основі абсолютної більшості голосів (не менше, як половина загального складу). Якщо протягом трьох турів жоден кандидат не набере абсолютної більшості голосів, то на голосування висуваються дві кандидатури, які в третьому турі набрали найбільше голосів. Якщо у четвертому турі кандидати набирають рівну кількість голосів, то мандат на головування отримує старший з них
  • Здійснює керівництво роботою Парламенту та його органів. Відкриває, зупиняє та закриває засідання. Слідкує за дотриманням Регламенту, забезпечує порядок, надає слово, оголошує голосування, повідомляє про його результати, передає в комітети інформацію, яка їх стосується тощо
Бюро Парламенту
  • Складається з Голови, 14 віце-голів (здійснюють функції Голови під час його тимчасової відсутності, а також тоді, коли той бере безпосередню участь у дискусії) та 5 квесторів (наділені адміністративними та дисциплінарними функціями. На відміну від Голови та віце-голів мають лише право дорадчого голосу)
  • Вирішує деякі фінансові, організаційні, адміністративні справи депутатів, організацій при Парламенті, його секретаріату та інших органів. Вирішує питання, пов’язані з проведенням засідань, укладає штатний розклад для Генерального секретаріату Європейського Парламенту, розробляє проект бюджету Європейського Парламенту, дає вказівки квесторам тощо
Нормативно-правова база
  • Складається з Голови Парламенту та керівників політичних груп (керівника політичної групи може представляти її член). Депутати, які не входять до жодної з політичних груп Європейського Парламенту, делегують двох своїх представників, які однак не наділені правом голосу
  • Мета діяльності: досягнути згоди на рівні політичних сил у Парламенті; якщо її не досягнуто, проводиться голосування з урахуванням кількості депутатів політичної групи
  • Приймає рішення з питань організації роботи Парламенту і планування законодавчої діяльності. Вирішує питання, пов’язані з відносинами Європейського Парламенту з іншими інституціями Європейського Союзу, з національними парламентами держав-членів ЄС, з іншими міжнародними організаціями та державами, які не є членами ЄС. Пропонує свій проект порядку денного та наділена повноваженнями щодо визначення складу й компетенції комітетів, тимчасових слідчих комісій, делегацій. Представляє пропозиції політичних груп з вирішення адміністративних та бюджетних питань перед Бюро Парламенту. Визначає місця для депутатів у Європейському Парламенті (оскільки депутати розміщуються в залі не по країнах, а по фракціях)
Конференція керівників комітетів
  • Складається з керівників усіх парламентських комітетів – і постійних, і тимчасових
  • Керівник обирається зі складу конференції
  • Розробляють для Конференції голів рекомендації щодо діяльності комітетів та порядку денного Європейського Парламенту
  • Виконує певні спеціальні завдання за дорученням Бюро та Конференції голів
Конференція керівників делегацій
  • Складається з керівників усіх постійних міжпарламентських делегацій
  • Керівник обирається зі складу конференції
  • Розробляє для Конференції голів рекомендації щодо діяльності делегацій
  • Виконують певні спеціальні завдання за дорученням Бюро та Конференції голів
Комітети
  • Діє 17 постійних комітетів, 20 міжпарламентських делегацій, 14 делегацій для об’єднаних парламентських комітетів
  • Засідання у комітетах проводяться упродовж 1-2 тижнів щомісячно
  • Усередині комітетів обирається Бюро (складається з Голови та 2-3 віце-голів) та генерального доповідача
  • Розглядають питання передані на їх обговорення, а також питання, що винесено на порядок денний за їх власною ініціативою
  • Члени Європейської Комісії або їх повноважні представники мають звітувати перед відповідним комітетом у межах своєї компетенції. Вони надають роз’яснення рішенням Комісії, поданих до Ради документів, а також позиції, які Комісія відстоює в Європейській Раді
  • Відповідають за формулювання позиції Парламенту стосовно пропозицій Європейської комісії, за підготовку запропонованих Парламентом поправок до будь-яких “спільних позицій”, розроблених Європейською Радою та парламентських резолюцій, розроблених Парламентом за власною ініціативою
Політичні групи
  • Маастрихтський договір 1992 року ввів у Договір про ЄС нову статтю, яка закріпила формування політичних груп в Парламенті не на основі національної чи національно-територіальної належності, а за політичними інтересами
  • Регламент Європейського Парламенту закріплює, що політична група повинна включати депутатів більше, ніж однієї країни
  • Мінімальна кількість членів для створення політичної групи: – 23 особи – якщо складається з представників 2 держав-членів ЄС; – 18 – якщо складається з представників 3 країн; – 14 – якщо складається з представників 4 і більше держав
  • Забороняється членство більше, ніж в одній політичній групі
Комісії
  • Створюються на постійній або на тимчасовій основі
  • Створення тимчасових слідчих комісій було офіційно закріплено в Амстердамському договорі. Хоча самі тимчасові слідчі комісії були створені раніше на підставі спільної постанови Парламенту, Ради та Комісії (від 6 березня 1995 року)
  • Обираються пропорційно до кількості політичних груп. Беруться до уваги фактори географічного порядку
1. Комітет з питань закордонних справ, прав людини, спільної політики безпеки та оборони (AFET)
2. Комітет з питань бюджету (BUDG)
3. Комітет з питань бюджетного контролю (CONT)
4. Комітет з питань прав і свобод громадян, судочинства та внутрішніх справ (LIBE)
5. Комітет з питань економічної та валютної політики (ECON)
6. Комітет з правових питань та внутрішнього ринку (JURI)
7. Комітет з питань промисловості, зовнішньої торгівлі, досліджень та енергетики (INDU)
8. Комітет з питань зайнятості населення та соціальних справ (EMPL)
9. Комітет з питань довкілля, охорони здоров’я та захисту прав споживачів (ENVI)
10. Комітет з питань сільського господарства та розвитку (AGRI)
11. Комітет з питань рибної промисловості (PECH)
12. Комітет з питань регіональної політики, транспорту та туризму (REGI)
13. Комітет з питань культури, молоді, освіти, засобів масової інформації та спорту (CULT)
14. Комітет з питань розвитку та співпраці (DEVE)
15. Комітет з конституційних питань (AFCO)
16. Комітет з питань прав жінок та рівних можливостей (FEMM)
17. Комітет з розгляду петицій (PETI)

Політичні групи у складі європейського парламенту

Об’єднання депутатів у політичні партії та групи здійснюється на загальноєвропейському рівні. Це є обов’язковою передумовою для інтеграції всередині Союзу, формування європейської ідентичності і виявлення політичної волі його громадян. Сьогодні в Європейському Парламенті нараховується 7 політичних груп, до яких входить 593 депутати (на даний момент 33 депутати не входять до жодного з політичних об’єднань).

Склад європейського парламенту

На сьогодні Європарламент складається з 626 депутатів – представників держав-членів Європейського Союзу (для порівняння: Загальна асамблея Європейського об’єднання вугілля та сталі складалась з 78 депутатів, Парламентська асамблея в 1958 році – зі 142 депутатів). При цьому чисельність депутатського корпусу не є сталою, оскільки включення нових держав до ЄС неодмінно призводить до змін квот представництва країн-членів та відповідного зростання кількості депутатів. Тому існують всі підстави вважати, що протягом наступних 20-40 років чисельність депутатського корпусу зросте у два рази (на сьогодні країнами-кандидатами на вступ до Європейського Союзу є Болгарія, Кіпр, Чеська Республіка, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Румунія, Словацька Республіка, Словенія).

Рівень представлення тієї чи іншої держави залежить не лише від кількості її населення, але й від її впливу на вирішення спільних проблем держав ЄС. При цьому невеликі держави отримують дещо більше місць, ніж повинні були б отримати за умови пропорційного представництва. Так, якщо б мандати розподілялись між держави лише за ознакою їхньої густонаселеності, Федеративна Республіка Німеччина отримала б 137 депутатських мандатів, Великобританія – 98, тоді як Люксембург – 1 місце, а Фінляндія та Данія – по 9 місць. Відступ від пропорційного представництва має спрямований на захист інтересів невеликих країн.

КРАЇНА КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ КІЛЬКІСТЬ МІСЦЬ У ЄВРОПАРЛАМЕНТІ
  Австрія 8 080 500 21
  Бельгія 10 215 800 25
  Великобританія 59 247 000 87
  Греція 10 545 100 25
  Данія 5 312 200 16
  Ірландія 3 736 000 15
  Іспанія 39 427 500 64
  Італія 56 637 700 87
  Люксембург 429 100 6
  Нідерланди 15 752 300 31
  Німеччина 82 095 500 99
  Португалія 9 977 000 25
  Фінляндія 5 162 900 16
  Франція 58 956 900 87
  Швеція 8 850 100 22
  ВСЬОГО 374 425 600 626

ОСНОВНІ ВІХИ РОЗШИРЕННЯ ДЕПУТАТСЬКОГО СКЛАДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ:

  • 1 січня 1973 року з приєднанням до Європейського Союзу Данії, Ірландії та Великобританії – кількість членів Європейського Парламенту зросла з 142 до 198 осіб
  • 1 січня 1981 року з приєднанням Греції склад Європейського Парламенту поповнюється 24 делегованими грецьким парламентом представниками
  • 1 січня 1986 року депутатський корпус розширюється з 434 членів до 518 за рахунок нових, делегованих національними парламентами, представників – від Іспанії (60 осіб) та Португалії (24 особи)
  • Внаслідок об’єднання Західної та Східної Німеччини зростає величина їх квоти у Європарламенті з 87 до 99 мандатів
  • У результаті підвищення народжуваності в окремих державах ЄС та відповідного збільшення населення у червні 1994 року обиралось не 518, а 567 осіб
  • Наступне розширення у 1995 році відбулось внаслідок приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції. Кількість місць у Європейському Парламенті зросла до 626, якою залишається і дотепер

Повноваження європейського парламенту

З часу заснування Європейського Парламенту його повноваження постійно розширювались. На сьогодні можна виділити чотири основні сфери повноважень Європейського Парламенту:

ОСНОВНІ СФЕРИ ПОВНОВАЖЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

ЗАКОНОДАВЧА БЮДЖЕТНА КОНТРОЛЬНА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА
Консультативна процедура

Процедура співпраці

Процедура спільного прийняття рішень

Процедура ухваленняСхвалює проект в цілому

Готує поправки

Здійснює поточний контроль за виконанням бюджету

Затверджує звіт про виконання бюджетуПарламентська відповідальність Комісії

Тимчасові комісії з розслідування

Омбудсмен (Уповноважений з прав людини)

Інформаційний контроль за діяльністю Ради та Комісії

Право на подачу індивідуальних та колективних петиційПраво на отримання інформації

Необхідність консультативного висновку Європейського Парламенту для деяких міжнародних договорів, які укладаються Радою

Право схвалення чи несхвалення міжнародних угод у процедурі співприйняття рішення

Підтримання стосунків з національними парламентами країн

Обговорення проблем міжнародного характеру на пленарних засіданнях

Закріплення за Європейським Парламентом виключно контрольних та консультативних функцій суттєво обмежило його вплив на вирішення ключових проблем держав-членів ЄС. Однак, завдяки впровадженню Єдиним Європейським Актом у 1987 року та Договором про Європейський Союз від 1993 так званої “процедури співпраці”, інституту “прийняття співрішення”, а також наданню Європарламенту права на звернення до Комісії з ініціюванням розробки проектів нормативно-правових актів (така пропозиція вноситься на вимогу більшості депутатів), вплив Європарламенту на діяльність органів ЄС суттєво зріс. Хоча кількість консультативних висновків у загальній чисельності прийнятих Європарламентом актів все ще залишається значною.

Бюджетні повноваження
Європейський Союз, на відміну від більшості інших міжнародних організацій, повністю фінансується за рахунок власних ресурсів. Бюджетний процес регулюється Договором про Європейський Союз та актами, прийнятими органами ЄС на розвиток його положень (норми Договору мають загальний характер і їхнє пряме застосування є неможливим). Основними учасниками бюджетного процесу є Комісія, Рада, Парламент (які утворюють бюджетний орган) та Рахункова палата (здійснює функцію бюджетного контролю). Бюджетні повноваження Європейського Парламенту є досить значними і дають йому можливість здійснювати вагомий вплив на політику Європейського Союзу.

Три основні рівні бюджетних повноважень Європейського Парламенту:

1. Розгляд та прийняття законопроекту

У процесі розгляду законопроекту Європейський Парламент готує поправки. Договір про Європейський Союз поділяє витрати на обов’язкові та необов’язкові. Такий поділ пояснюється політичними факторами і пов’язаний з розподілом бюджетних повноважень відповідних інститутів Європейського Союзу.

  • Поправки, внесені Європейським Парламентом, щодо “необов’язкових витрат Європейського Співтовариства” мають обов’язковий характер. До них, зокрема, належать: адміністративні витрати організацій Європейського Співтовариства, витрати у сфері науково-дослідницької, енергетичної, транспортної політики, охорони навколишнього середовища. У 1999 році їх загальна сума становила 46,3% всіх бюджетних витрат. Проте ці поправки не можуть виходити за межі загальних витрат передбачених бюджетом.
  • Дорадчий характер мають поправки щодо “обов’язкових витрат” – витрат, чітко регламентованих правовими нормами Європейського Співтовариства. До них, наприклад, належать гарантійні виплати аграрному сектору, компенсації та фінансова допомога державам-членам тощо. Вони можуть бути предметом розгляду у Європейському Парламенті і, якщо Рада їх не відхилить необхідною кількістю голосів, будуть вважатися прийнятими.

Європейський Парламент має право прийняти чи відхилити проект бюджету в цілому та вимагати надання нового проекту. В минулому Європейський Парламент тричі відхиляв запропонований Комісією та Радою проекти бюджету: у 1974, 1984 та у 1982 роках.

2. Поточний контроль за виконанням бюджету.

Комітет з питань бюджету здійснює поточний контроль за виконанням основного фінансового плану шляхом розгляду щоквартальних звітів Комісії щодо поточного виконання бюджету.

3. Затвердження звіту про виконання бюджету.

Парламент затверджує звіт про виконання бюджету на підстави поданих Рахунковою палатою документів. Він має право схвалити чи відхилити звіт. Законодавством Європейського Союзу не визначено можливих наслідків відмови Парламенту затвердити звіт Комісії. В історії Європейського Парламенту така ситуація вже мала місце щодо бюджету за 1982 рік. Вважається, що відмова затвердити звіт не означає винесення вотуму недовіри.

Контрольні повноваження
Парламентська відповідальність уряду: Європейський Парламент наділений значними повноваженнями у сфері контролю за діяльністю органів Європейського Союзу.

Парламент бере активну участь у формуванні Європейської Комісії. Кандидат на посаду Голови Комісії висувається урядами країн-членів Європейського Союзу, проте він повинен отримати згоду Європейського Парламенту (процедура інвеститури). Уряди держав-членів, за погодженням із кандидатом на посаду Голови, висувають пропозиції щодо складу всієї Комісії. Парламент схвалює запропоновані кандидатури колегіально. Завершальним етапом формування Комісії є призначення Голови та членів Комісії, яке здійснюється за загальною згодою урядами держав-членів.

Європейський Парламент має право внести на розгляд питання винесення вотуму недовіри Комісії. Голосування з цього приводу є відкритим і проводиться не раніше, ніж за 3 дні після внесення на розгляд цього питання. Для прийняття відповідного рішення необхідно набрати більшість у дві третини поданих голосів.

Наслідком винесення незадовільної оцінки діяльності Європейської Комісії є її розпуск (передбачено частиною 2 статті 201 Договору про Європейський Союз). Отже, Європейська Комісія несе лише колегіальну відповідальність перед Парламентом. Право винесення незадовільної оцінки діяльності конкретному члену Комісії не передбачене. Дотепер своїм правом винесення вотуму недовіри Парламент скористався лише кілька разів: було внесено 5 пропозицій розпуску Комісії, три з них поставлено на голосування та жодну не підтримано.

Тимчасові комісії з розслідування:
Договором про Європейський Союз передбачена можливість створення при Європарламенті тимчасових комісій з розслідування. Вони формуються на вимогу не менше, ніж однієї четвертої від загальної кількості депутатів (156). Метою її діяльності є проведення розслідування у зв’язку з обвинуваченнями, висунутими на адресу певних інститутів та органів, щодо порушень законодавства Співтовариства.

Не можуть створюватися комісії для розгляду питань, які є прерогативою Суду Європейського Союзу.
Комісії можуть створюються на певний термін або, за загальним правилом, до моменту оголошення звіту за результатами своєї діяльності. Одну з таких комісій було створено з метою розгляду справи щодо відповідальності Співтовариства за несвоєчасне вжиття заходів під час епідемії “коров’ячого сказу” у Великобританії. Проте в установчих договорах не передбачено конкретних наслідків у разі виявлення порушень.

Омбудсмен (Уповноважений з прав людини):
призначається на посаду Європейським Парламентом на термін його повноважень (5 років). Омбудсмен залишає свою посаду: після закінчення терміну повноважень; за особистою заявою про відставку; за рішенням Суду ЄС. До повноважень цієї особи віднесено прийняття скарг від громадян Європейського Союзу, інших фізичних чи юридичних осіб, які перебувають під юрисдикцією держав-членів. Подання скарг допускається щодо недоліків управлінської діяльності органів ЄС, якщо скарга не може бути розглянута Судом ЄС.

Омбудсмен проводить незалежне розслідування базуючись на відповідних скаргах чи за власною ініціативою. За результатами розслідування надається звіт у відповідні інститути чи органи, які протягом 3 місяців зобов’язані вжити заходів для усунення порушень. Підсумковий звіт подається до Парламенту, зацікавленим органам та інститутам, а також особі, яка подавала скаргу. Щорічно в Європейський Парламент подається звіт про діяльність омбудсмена.

Інформаційний контроль за діяльністю Комісії та Ради:
Європейський Парламент наділений правом на отримання інформації щодо діяльності Ради та Комісії.
Комісія та Рада зобов’язані:

  • захищати свої пропозиції перед Парламентом;
  • надавати звіт про свою поточну діяльність та підсумковий річний звіт про діяльність Європейського Союзу;
  • відповідати на усні та письмові запити парламентарів

Після заслуховування відповідних звітів проводиться обговорення діяльності Ради та Комісії. Депутати активно користуються своїм правом задавати питання. Як свідчить практика, більшість з них звертається до Комісії (наприклад, протягом 1998 року було задано 4014 питань у письмовій формі. З них 3737 – Комісії, а 377 – Раді). Усні запитання ставляться під час години запитань та відповідей та в ході пленарних засідань.
Право на подачу індивідуальних чи колективних петицій (звернень) мають:

  • всі громадяни Європейського Союзу;
  • всі фізичні та юридичні особи, які проживають чи зареєстровані в будь-якій державі-члені Європейського Союзу.

Внесена петиція підлягає розгляду на засіданнях Парламенту. Проте передбачено дві обов’язкові вимоги для таких звернень

  • вони повинні стосуватись сфери, що входить у компетенцію Співтовариства
  • дії, які оскаржуються, повинні безпосередньо торкатись особи, яка звертається

Повноваження у зовнішньополітичний сфері
Повноваження Європейського Парламенту у зовнішньополітичній діяльності ЄС значно розширились після підписання Маастрихтського та Амстердамського договорів. Перш за все Парламент має право на отримання інформації: Рада та Комісія зобов’язані інформувати його про всі найважливіші зовнішньополітичні події (міжнародні переговори, підготування та укладення міжнародних угод), які потім обговорюються і дискутуються на пленарних засіданнях.

Обговорення проблемних питань міжнародної спільноти в ході пленарних засідань становить значну частину діяльності Парламенту. Питання на обговорення вносяться за ініціативою окремих депутатів, парламентських груп чи комітетів. Після відповідного розгляду приймаються декларації, які проте не мають обов’язкової юридичної сили.

Передбачено окремі випадки, коли укладанню міжнародного договору передує отримання консультативного висновку Парламенту, а набуття чинності певних міжнародних угод залежить від їх схвалення. Наприклад, держава, що бажає приєднатися до Європейського Союзу, звертається з відповідною заявою до Ради. Відповідне рішення приймається Радою на основі принципу одноголосності після консультацій з Комісією і отримання висновку Європейського Парламенту (приймається абсолютною більшістю голосів від усього складу).

Вибори до Європейського парламенту

Спільні для всіх держав-членів ЄС засади виборів представників до Європейського Парламенту визначаються Актом про вибори від 20 вересня 1976 року. Хоча положення останнього мають виключно рекомендаційний характер, більшість з них на сьогодні включено до національного виборчого законодавства країн-учасниць.

Актом про вибори передбачено, що формування Європейського Парламенту повинно здійснюватись безпосередньо громадянами держав, які входять до складу ЄС, на основі системи пропорційного представництва політичних партій. Членам Європейського Союзу дозволено визначати величину загороджувального бар’єру. Остання, однак, не може перевищувати 5% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Державам ЄС рекомендовано створити умови для того, щоб участь у виборах могли взяти громадяни інших країн, які входять до складу Союзу. Щоправда, вони можуть реалізувати належні їм виборчі права лише за умови включення до списків виборців відповідної держави. Не можуть брати участі у виборах особи, яких позбавлено права голосу законодавством держави, в якій вони проживають або громадянами якої вони є.

Право бути обраним до Європарламенту мають громадяни держав-членів ЄС, які досягли віку, передбаченого національним законодавством, та не обмежені у виборчих правах. При цьому законодавством держави, у якій проживають кандидати – громадяни інших країн Євросоюзу, повинні бути встановлені однакові вимоги для всіх претендентів на місця у Європейському Парламенті, незалежно від їхнього громадянства або походження.

Актом визначено перелік посад, обіймання яких є підставою для припинення депутатських повноважень у Європарламенті. Так, не дозволяється суміщення мандату з посадами в інших органах ЄС (Раді, Комісії тощо), а також зі службою в органах виконавчої влади будь-якої держави, яка входить до складу Європейського Союзу.

Акт про вибори до Європейського Парламенту дозволяє брати участь у голосуванні на виборах лише один раз. Дата проведення виборів може встановлюватись національним законодавством, але день голосування не може припадати на перші три дні тижня. Підрахунок голосів виборців у державах ЄС повинен розпочинатись лише після закриття останньої виборчої дільниці на території Союзу. Новообраний Європарламент повинен приступити до роботи першого вівторка по закінченню одного місяця з дня голосування.

Необхідно відзначити, що Європейським Парламентом було розроблено перелік загальних принципів проведення виборів депутатів до цього органу на виборах 2004 та 2009 років. Зокрема, державам-членам співтовариства рекомендовано проводити вибори за пропорційною системою, яка б забезпечувала максимальну відповідність волевиявлення громадян результатам виборів. При цьому в державах з населенням більше 20 000 000 чоловік рекомендовано утворити загальнонаціональні багатомандатні виборчі округи. Характерним є те, що вибори до Європарламенту 2009 року передбачається проводити у багатомандатному загальноєвропейському виборчому окрузі, межі якого збігатимуться з кордонами Європейського Союзу.

ВИБОРИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ДЕРЖАВ – ЧЛЕНІВ ЄС

Право голосу Право голосу мають громадяни, яким на день проведення виборів виповнилось 18 років Всі держави – члени ЄС
До участі в голосуванні допускаються громадяни інших держав – членів Європейського Союзу: За умови включення до списків виборців Австрія
Великобританія
Данія
Ірландія
Нідерланди
Швеція
Лише за умови постійного проживання на території виборчого округу Бельгія
Греція
Іспанія
Італія
Люксембург
Німеччина
Португалія
За умови наявності місця проживання на території виборчого округу Фінляндія
Франція
Право голосу мають громадяни, які постійно проживають за кордоном За умови проживання виключно на території держави – члена ЄС Австрія
Данія
Нідерланди
Португалія
За умови проживання на території будь-якої держави Бельгія
Греція
Іспанія
Італія
Франція
Швеція
За умови проживання за кордоном не більше 10 років Німеччина
Право бути обраним Мінімальний вік 18 років Данія
Іспанія
Нідерланди
Німеччина
Португалія
Фінляндія
Швеція
19 років Австрія
21 рік Бельгія
Великобританія
Греція
Ірландія
Люксембург
23 роки Франція
25 років Італія
Громадянство держави – члена ЄС Всі держави ЄС
Реєстрація кандидатів Реєстрація списку Здійснюється на підставі подання партією списку кандидатів Греція
Данія
Німеччина
Швеція
Здійснюється виключно за умови підтримки висування списку виборцями, які проживають у відповідному виборчому окрузі Австрія
Бельгія
Великобританія
Ірландія
Іспанія
Італія
Люксембург
Нідерланди
Португалія
Фінляндія
Франція
Здійснюється після збору партією встановленої кількості підписів та внесення виборчої застави Великобританія
Ірландія
Нідерланди
Франція
Виборча система Виборчі округи Вибори відбуваються у єдиному загальнодержавному виборчому окрузі Австрія
Греція
Данія
Іспанія
Люксембург
Нідерланди
Португалія
Франція
Швеція
Вибори проводяться у декількох багатомандатних округах Бельгія
Великобританія
Ірландія
Італія
Німеччина
Фінляндія
Загороджувальний бар’єр Не передбачений Іспанія
Італія
Люксембург
Нідерланди
Португалія
Фінляндія
Бельгія
Великобританія
Данія
Ірландія
3% Греція
4% Австрія
Швеція
5% Німеччина
Франція
Підрахунок голосів Кількість мандатів, які отримує кожна з партій у Європарламенті, визначається шляхом ділення голосів, поданих за кожний список у відповідному окрузі на 1; 2; 3; 4; 5 і так далі. Місця надаються тим партіям, які в результаті такого розподілу отримали найбільші частки Австрія
Бельгія
Великобританія
Данія
Іспанія
Нідерланди
Португалія
Фінляндія
Франція
Інші методи підрахунку голосів Греція
Ірландія
Італія
Люксембург
Німеччина
Швеція
Порядок розподілу мандатів між кандидатами у списку За порядком розташування кандидатів у списку Греція
Іспанія
Німеччина
Португалія
Франція
Мандати розподіляються між кандидатами залежно від кількості наданих їм виборцями переваг Австрія
Бельгія
Великобританія
Данія
Ірландія
Італія
Люксембург
Нідерланди
Фінляндія
Швеція
Розподіл вакантних місць у Євро-парламенті Результати виборів оскаржуються до спеціального парламентського комітету Данія
Люксембург
Німеччина
Результати виборів можуть бути оскаржені до суду Австрія
Бельгія
Великобританія
Ірландія
Італія
Фінляндія
Франція
Результати виборів можуть бути оскаржені до Центральної виборчої комісії Іспанія
Результати виборів можуть бути оскаржені до органу, спеціально утвореного для розгляду спорів між учасниками виборчого процесу Португалія
Швеція

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

ПОЛІТИЧНІ ГРУПИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ
(за результатами виборів 10-13 червня 1999 року)

Політична партія/група
(ідеологічний напрям)
Скорочення Кількість місць
Народна Партія Європи/Європейські Демократи
(християнсько-демократичний, консервативний)
НПЄ 233
Партія Європейських Соціалістів
(соціал-демократичний, соціалістичний)
ПЄС 180
Європейська Ліберально-Демократична та Реформ Партія
(ліберальний, центристський)
ЄЛДРП 50
Група Зелених/Європейський Вільний Альянс
(екологічний, регіоналістський)
Зелені 48
Група Європейських Об’єднаних Лівих/Зелені Ліві Скандинавії
(соціалістичний, комуністичний)
ГЄОЛ 42
Союз за Європу Націй
(націоналістичний, консервативний)
СЄН 30
Група за Європу Демократій та Різноманіття
(антиєвропейський)
ГЄДР 16
Незалежні кандидати Незалежні 27
ВСЬОГО 626

ПОЛІТИЧНІ ГРУПИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ
(станом на лютий 2002 року)

НПЄ ПЄС ЄЛДПР Зелені ГЄОЛ СЄН ГЄДР Незалежні ВСЬОГО
Австрія 7 7 2 5 21
Бельгія 6 5 5 7 2 25
Великобританія 36 29 11 6 2 3 87
Греція 9 9 7 25
Данія 1 2 6 2 1 4 16
Ірландія 5 1 1 2 6 15
Іспанія 28 24 3 4 4 1 64
Італія 35 16 8 2 6 10 10 87
Люксембург 2 2 1 1 6
Нідерланди 9 9 8 4 1 3 31
Німеччина 53 35 4 7 99
Португалія 9 12 2 2 25
Фінляндія 5 3 5 2 1 16
Франція 21 22 9 11 3 9 12 87
Швеція 7 6 4 2 3 22
ВСЬОГО 233 179 52 45 44 22 18 33 626

ВИБОРЧА АКТИВНІСТЬ ПІД ЧАС ВИБОРІВ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ
у 1994 та 1999 роках

Країна Кількість місць Кількість виборців(1999 рік) Кількість осіб, які взяли участь у голосування(1999 рік) % осіб, які взяли участь у голосування(1999 рік) % осіб, які взяли участь у голосування(1994 рік)
Австрія 21 5 847 605 2 865 977 49% 67,7%
Бельгія* 25 7 343 466 6 686 222 91% 90,7%
Великобританія 87 44 499 329 10 689 847 24% 36,4%
Греція* 25 8 912 901 6 712 684 75,3% 80,4%
Данія 16 4 012 440 2 021 922 50,4% 52,9%
Ірландія 15 2 836 596 1 438 287 50,2% 44%
Іспанія 64 32 944 451 21 209 685 64,4% 59,1%
Італія 87 49 309 064 34 910 815 70,8% 74,8%
Люксембург* 6 216 512 185 768 85,8% 88,5
Нідерланди 31 11 855 000 3 544 408 29,9% 35,6%
Німеччина 99 60 766 241 27 472 760 45,2% 60%
Португалія 25 8 752 953 3 460 777 40,4% 35,5%
Фінляндія 16 4 141 098 1 247 685 30,1% 57,6%
Франція 87 40 129 780 18 765 259 46,8% 52,7%
Швеція 22 6 664 205 2 588 514 38,8% 41,6%
ВСЬОГО 626 288 051 641 143 800 610 49,9% 56,9%

     * Участь у голосуванні є обов’язковою

ВИБОРЧА АКТИВНІСТЬ
НА ВИБОРАХ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ
(1979-1999)

1979 1984 1989 1994 1999
Австрія 67,7* 49
Бельгія 91,6 92,2 90,7 90,7 91
Великобританія 31,6 32,6 36,2 36,4 24
Греція 78,6** 77,2 79,9 80,4 75,3
Данія 47,1 52,3 46,1 52,9 50,4
Ірландія 63,6 47,6 68,3 44 50,7
Іспанія 68,9*** 54,8 59,1 64,4
Італія 85,5 83,9 81,5 74,8 70,8
Люксембург 88,9 87 87,4 88,5 85,8
Нідерланди 57,8 50,5 47,2 35,6 29,9
Німеччина 65,7 56,8 62,4 60 45,2
Португалія 72,2*** 51,1 35,5 40,4
Фінляндія 57,6* 30,1
Франція 60,7 56,7 48,7 52,7 46,8
Швеція 41,6* 38,8
ЗАГАЛОМ ПО ЄС 63 61 58,5 56,9 49,9

      * Вибори відбулись у 1996 році
** Вибори відбулись у 1981 році
*** Вибори відбулись у 1987 році

ЖІНКИ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПАРЛАМЕНТІ

Кількість у Європарламенті
(1994-1999)
% до загальної кількості членів (626) Кількість у Європарламенті
(1999-2004)
% до загальної кількості членів (626)
Австрія 7 33% 8 38%
Бельгія 8 32% 8 32%
Великобританія 15 17% 21 24%
Греція 4 16% 4 16%
Данія 7 44% 6 38%
Ірландія 3 20% 5 33%
Іспанія 21 33% 22 34%
Італія 10 11% 8 9%
Люксембург 3 50% 0 0%
Нідерланди 10 32% 11 35%
Німеччина 34 34% 36 36%
Португалія 3 12% 5 20%
Фінляндія 8 50% 7 44%
Франція 27 31% 35% 34%
Швеція 9 45% 9 45%
ВСЬОГО 169 27% 185 29,5%

ОНОВЛЕННЯ СКЛАДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ
(за результатами виборів 1999 року)

Нові члени Повторно обрані члени Всього % нових членів до загальної кількості
Австрія 6 15 21 28,6%
Бельгія 14 11 25 56%
Великобританія 50 37 87 57,5%
Греція 16 9 25 64%
Данія 8 8 16 50%
Ірландія 3 12 15 20%
Іспанія 31 33 64 48,4%
Італія 67 20 87 77,6%
Люксембург 5 1 6 83,3%
Нідерланди 18 13 31 58,1%
Німеччина 30 69 99 30,3%
Португалія 15 10 25 60%
Фінляндія 7 9 16 43,8%
Франція 60 27 87 69%
Швеція 10 12 22 45,5%
ВСЬОГО 325 281 626

АВСТРІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

ПАРЛАМЕНТ
(нім. Parlament)
двопалатний складається з: нижньої палати – Національна Рада
верхньої палати – Союзна Рада
Національна рада
(нім. Nationalrat)
кількість членів: 183 обираються прямими виборами на строк 4 роки
дата останніх виборів: 3 жовтня 1999 року
дата наступних виборів: жовтень 2003 року
кількість жінок: 49 26,8% від загального складу
Союзна Рада
(нім. Bundesrat)
кількість членів: 64 обираються регіональними представницькими органами через кожні 5-6 років (залежно від періодичності виборів до відповідних рад)
дата останніх виборів: вересень 1998 року
дата наступних виборів:
кількість жінок: 13 20,3% від загального складу

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ

Правова основа
  • Закон від 1 січня 1900 року (останні зміни від 1990 року)
Виборчі округи
  • 9 виборчих округів, у кожному з яких обирається кілька представників (кількість місць визначається залежно від кількості населення). Межі округів збігаються з межами провінцій (земель)
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 19 років
  • Громадянство Австрії
  • Не можуть брати участь у голосуванні: особи, засуджені до відбування покарання у вигляді позбавлення волі строком більше одного року
  • Участь у виборах є добровільною
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 19 років
  • Громадянство Австрії
  • Наявність права голосу
Несумісність
  • Забороненим є суміщення посади члена Національної ради з посадами членів Уряду, суддів Конституційного та Адміністративного судів, Уповноваженого парламенту з прав людини, посадовців прибуткових компаній
Висування кандидатів
  • Висування кандидатів здійснюється політичними партіями шляхом реєстрації списків кандидатів
  • Список кандидатів має бути підтриманий 3 членами нижньої палати австрійського парламенту або не менше, ніж 200-500 виборцями (залежно від округу)
  • За виборчий список партії у кожному виборчому окрузі вноситься виборча застава в розмірі 6845 австр. шилінгів (?497), яка не повертається
Виборча система
  • Пропорційне представництво з голосуванням за партійні списки
  • Виборці можуть голосувати як за партійні списки, так і за окремих кандидатів у списках
  • Для того, щоб встановити кількість мандатів, отриманих на виборах партією, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, ділиться на кількість мандатів, відведених відповідному округу, збільшену на одиницю (визначається виборча квота). Так, наприклад, якщо від округу обирається 4 члена Національної ради й було подано 400 000 бюлетенів, то виборча квота становитиме 80 000 голосів (400 000/4+1) – саме стільки голосів необхідно набрати для того, щоб отримати один мандат
  • До розподілу депутатських мандатів допускаються партії, за списки яких проголосувало більше 4% громадян (виборчий бар?єр)
  • Кількість місць, отриманих партією, визначається шляхом ділення голосів, поданих за партійний список, на виборчу квоту. При цьому залишається певна кількість неврахованих голосів. Додаткові місця у парламенті надаються тим партіям, які отримали найбільше неврахованих голосів
  • У разі вибуття одного із членів Національної ради під час роботи обраного парламенту, його місце займає кандидат, який був наступним у списку партії

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ
(3 жовтня 1999 року)

Кількість зареєстрованих виборців 5 838 373
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 4 695 192 (80,42%)
Кількість недійсних бюлетенів 72 841
Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість голосів % голосів Кількість місць
Соціал-демократична Партія Австрії (соціал-демократичний) 1 532 448 33,1% 65
Австрійська Народна партія (консервативний) 1 243 672 26,9% 52
Партія Свободи (націоналістичний) 1 244 087 26,9% 52
Зелені (екологічний) 342 260 7,4% 14
Ліберальний Форум (ліберальний) 168 612 3,65% 0
Інші 91 275 1,97% 0

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ СОЮЗНОЇ РАДИ

Правова основа
  • Закон від 1 січня 1900 року (останні зміни від 1990 року)
Виборчі округи
  • 9 багатомандатних (обирається від 3 до 9 членів Бундесрату) виборчих округів
Вимоги до виборця
  • Членство в місцевому законодавчому органі (ландтазі)
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік
  • Громадянство Австрії
  • Наявність права бути обраним членом місцевого законодавчого органу (ландтагу)
  • Наявність постійного місця проживання на території провінції (землі)
Несумісність
  • Забороненим є суміщення посади члена Бундесрату з посадами членів Уряду, суддів Конституційного або Адміністративного судів, уповноваженого парламенту з прав людини, керівників виконавчих органів акціонерних компаній, банківських та страхових установ
Виборча система
  • Сенатори обираються місцевими законодавчими органами (ландтагами)
  • Місця розподіляються між партіями відповідно до кількості місць отриманих партіями на виборах до провінційних рад
  • У разі вибуття одного із членів Бундесрату під час роботи обраного парламенту, його місце займає заступник, який обирався одночасно з основним кандидатом

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО СОЮЗНОЇ РАДИ
(вересень 1998 року)

Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість місць
Австрійська Народна Партія (консервативний) 26
Соціал-демократична Партія Австрії (ідеологічний напрям) 24
Партія Свободи (націоналістичний) 14

ВИБОРИ ДО ЄП

  Всього Жінки Чоловіки
Чисельність населення 8 080 500 4 155 700 3 924 800
Кількість громадян держав – членів ЄС, які проживають на території країни 94 000
Кількість виборців 6 416 100 3 343 700 3 072 400
Кількість місць у Європарламенті 21
Кількість населення на одне місце в Європарламенті 384 786

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Дата останніх виборів
  • 13 червня 1999 року
Правова основа
  • Конституційний закон Австрійської Федерації 1929 року (з поправками від 1994 року)
  • Федеральний закон про вибори до Європейського Парламенту від 21 січня 1996 року
Виборча система
  • Вибори проводяться у загальнодержавному виборчому окрузі, в якому обирається 21 депутат
  • Виборці можуть голосувати за списки політичних партій (партійних блоків), а також за окремих кандидатів у списку. Виборець має лише один голос
  • Розподіл місць між партіями здійснюється пропорційно до кількості голосів, поданих за партійні списки. Для визначення кількості мандатів, які отримують політичні партії у Європейському парламенті, голоси, подані за кожен список, послідовно діляться на 1; 2; 3; 4 і так далі. При цьому мандати надаються тим партіям, які в результаті ділення отримують 21 (за кількістю місць) найбільшу частку
  • Партії, за списки яких проголосувало менше 4% виборців, не беруть участі у розподілі депутатських мандатів (виборчий бар’єр)
  • Мандати, отримані партією, розподіляються між кандидатами у списку пропорційно до кількості наданих кожному кандидату переваг виборців
Висування та реєстрація кандидатів
  • Висування кандидатів здійснюється політичними партіями та виборчими блоками шляхом реєстрації списків кандидатів
  • Партійні списки реєструються не пізніше, ніж за 24 дні до проведення виборів
  • Висування кандидата повинно бути підтримане 1 представником Австрії у Європарламенті, або 3 депутатами Національної Ради Австрії, або підписами 2 600 виборців
  • Кожна партія повинна відшкодувати державі витрати, пов’язані з друком виборчих бюлетенів. Розмір відшкодування становить 50 000 австрійських шилінгів (?3633)
Право голосу
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Австрії або іншої держави-члена ЄС
  • Громадяни Австрії, які проживають за кордоном, можуть голосувати поштою
  • Участь у голосуванні є добровільною
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 19 років. Громадяни держав-членів ЄС можуть висувати свої кандидатури на виборах після досягнення віку, встановленого законодавством держав, громадянами яких вони є
  • Громадянство держави, яка входить до складу ЄС
Несумісність
  • Представники Австрії у Європарламенті не можуть суміщати свої посади з посадами у виконавчих органах Євросоюзу, в уряді Австрії, судді Конституційного або Адміністративного Суду Австрії, Голови або Заступника Голови Палати Аудиторів, Уповноваженого Парламенту з прав людини, керівника комерційного підприємства або закладу медичного страхування
Висування кандидатів
  • Висування кандидатів здійснюється політичними партіями шляхом реєстрації списків кандидатів
  • Список кандидатів має бути підтриманий 3 членами нижньої палати австрійського парламенту або не менше, ніж 200-500 виборцями (залежно від округу)
  • За виборчий список партії у кожному виборчому окрузі вноситься виборча застава в розмірі 6845 австр. шилінгів (?497), яка не повертається
Виборча кампанія
  • Ефірний час на державних каналах теле- і радіомовлення розподіляється між політичними партіями пропорційно до кількості місць у Національній Раді (нижня палата національного парламенту), отриманих ними на останніх виборах
  • Розміщення політичної реклами у друкованих засобах масової інформації здійснюється на платній основі
  • Дата початку передвиборної агітації законодавством не встановлена
  • Опитування громадської думки в день голосування заборонені
Голосування, підрахунок голосів та оприлюднення результатів виборів
  • Час голосування визначається місцевими виборчими комісіями
  • Підрахунок голосів починається о 22 годині
  • Попередні результати виборів оголошуються протягом першої доби після виборів

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ
(національні партії, які здобули перемогу на виборах 1994 та 1999 років, а також політичні групи всередині Європарламенту, до яких вони приєднались)

Політична партія Австрії Скоро-чення % голосів (1994) Кількість місць (1994) % голосів (1999) Кількість місць (1999) Політична група у складі Євро-парламенту
Австрійська Народна Партія(консервативний) АНП 29,6 7 30,6 7 Народна Партія Європи (НПЄ)
Соціал-демократична Партія Австрії (соціал-демократичний) СДПА 29,2 6 31,7 7 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Партія Свободи Австрії(націоналістичний) ПСА 27,5 6 23,5 5 Незалежні
Зелені (екологічний) Зелені 6,8 1 9,2 2 Зелені
Ліберальний Форум(ліберальний) ЛФ 4,3 1
Інші 2,6 5
ВСЬОГО 100 21 100 21

ГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ*

* Примітка: Зовнішнє півколо відображає національні партії та кількість місць у Європарламенті, яку вони отримали. Внутрішнє півколо відображає політичні групи, до яких увійшли представники національних партій в Європарламенті.

БЕЛЬГІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

ПАРЛАМЕНТ
(нідер. Chambres federales,
фр. Federale Kamers,
нім. Federalen Kammern, «Федеральна палата»)
двопалатний складається з: нижньої палати – Палата представників
верхньої палати – Сенат
Національна рада
(нім. Nationalrat)
кількість членів: 183 обираються прямими виборами строком на 4 років
дата останніх виборів: 13 червня 1999 року
дата наступних виборів: 2003 рік
кількість жінок: 35 23,33% від загального складу
Союзна Рада
(нім. Bundesrat)
кількість членів: 71 – 40 сенаторів обирають шляхом прямих виборів
– 21 сенатор призначається радами – представницькими органами общин
– 10 сенаторів обираються безпосередньо обраними та призначеними сенаторами
термін повноважень – 4 років
дата останніх виборів: 13 червня 1999 року
дата наступних виборів: 2003 рік
кількість жінок: 20 28,17% від загального складу

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ ПАЛАТИ ПРЕДСТАВНИКІВ

Правова основа
  • Конституція Бельгії
  • Закон про вибори від 4 грудня 1894 року (з останніми змінами від 1998 року)
Виборчі округи
  • 20 округів, у яких обирається кілька депутатів
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Бельгії
  • Не можуть брати участь в голосуванні: неосудні (розумові розлади) та особи, які перебувають у місцях позбавлення волі
  • Голосування є обов’язковим. Відсутність на виборах карається різними методами: від штрафів до виключення зі списку виборців
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік
  • Громадянство Бельгії
  • Володіння в повному обсязі громадянськими та політичними правами
  • Проживання на території держави
Несумісність
  • Забороненим є суміщення посади члена Палати Представників із здійсненням будь-яких оплачуваних функцій за дорученням, державною службою, членством в іншому законодавчому органі (Сенат, рада общини чи регіону), посадою регіонального Клерка, священослужителя, захисника, що оплачуються державою тощо
Висування кандидатів
  • Повинні мати підтримку від 200 до 500 виборців залежно від виборчого округу, або 3 сенаторів, які залишають свій пост
Виборча система
  • У багатомандатних виборчих округах вибори проводяться за системою пропорційного представництва, у якій поєднується голосування за партійні списки та індивідуального кандидата
  • Виборці голосують за списки політичних партій. Виборець не лише голосує за партію у цілому, а може відзначити номер кандидата якому він надає перевагу
  • Визначення результатів голосування здійснюється в кілька етапів:
    – кожен виборець має лише один голос, при цьому він може проголосувати за весь список партії та визначити кандидата якому він надає перевагу всередині списку шляхом проставлення відмітки навпроти відповідного прізвища. Подібна система голосування дає можливість виборцю сприяти обранню кандидата, який розміщений, наприклад, посередині чи в кінці списку
    – голосування за окремих кандидатів додається до голосів, що отримала партія, для пропорційного розподілу місць у парламенті, а також впливає на місце кандидата в списку
  • Усередині списків кандидатів місця розподіляються відповідно до проставлених виборцями уподобань
  • У разі вибуття одного із членів Палати представників під час роботи обраного парламенту, його місце займає заступник, який обирався одночасно з основним кандидатом

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО ПАЛАТИ ПРЕДСТАВНИКІВ
(13 червня 1999 року)

Кількість зареєстрованих виборців 7 343 466
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 6 645 974 (90,5%)
Кількість недійсних бюлетенів 451 657
Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість голосів % голосів Кількість місць
Ліберальна Партія Фландрії (консервативно-ліберальний) 888 861 14,3% 23
Ліберальна Партія Фландрії (консервативно-ліберальний) 888 861 14,3% 23
Християнська Соціальна Партія Фландрії (християнсько-демократичний) 875 455 14,1% 22
Соціалістична Партія Валлонії (соціально-демократичний) 631 653 10,1% 19
Ліберальна Партія Валлонії (консервативно-ліберальний) 630 219 10,1% 18
Фламандський Блок (сепаратистський) 613 399 9,8% 15
Соціалістична Партія Фландрії (соціально-демократичний) 593 372 9,5% 14
Зелені Валлонії (екологічний) 457 281 7,3% 11
Християнська Соціальна Партія Валлонії (християнсько-демократичний) 365 318 5,9% 10
Зелені Фландрії (екологічний) 434 449 7% 9
Народний Союз (сепаратистський) 345 576 5,5% 8
Національний Фронт (націоналістичний) 90 401 1,45% 1

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ СЕНАТУ

Правова основа
  • Конституція Бельгії
  • Закон про вибори від 4 грудня 1894 року (з останніми змінами від 1998 року)
Виборчі округи
  • 3 виборчі округи, у яких розподіляється кілька місць (Фландрія, Валлонія, Брюсель)
  • 2 виборчі колегії (нідерландська та французька)
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Бельгії
  • Не можуть брати участь в голосуванні: неосудні (розумові розлади) та особи, які перебувають у місцях позбавлення волі
  • Голосування є обов’язковим. Відсутність на виборах карається різними методами: від штрафів до виключення зі списку виборців
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік
  • Громадянство Бельгії
  • Володіння в повному обсязі громадянськими та політичними правами
  • Проживання на території держави
Несумісність
  • Заборонено суміщення посади сенатора з посадою міністра федерального уряду, урядів общин чи регіонів, члена Палати Представників, ради общини чи регіону (крім сенаторів общин)
Висування кандидатів
  • Для сенаторів, які обираються прямим шляхом, необхідна підтримка 5000 виборців або 2 сенаторів попереднього складу парламенту
Виборча система
  • Пропорційне представництво з голосуванням за партійні списки при обранні 40 сенаторів. Передбачена можливість вираження уподобання всередині списку кандидатів. 25 сенаторів обираються нідерландською (фламандською) колегією виборців, яка включає представників фламандської общини, а 15 – французькою (валлонською) колегією виборців, яка включає представників валлонської общини
  • 21 сенатор призначається радами, представницькими органами общин: 10 призначається радою фламандської общини, 10 – радою французької общини і 1 – радою германофонської общини
  • 10 сенаторів кооптуються: 6 обираються тими сенаторами, котрі обрані нідерландською колегією виборців і призначені радою фламандської общини; 4 – сенаторами, обраними та призначеними відповідно французькою колегією виборців і радою французької общини
  • Нащадки короля є сенаторами за правом народження з моменту досягнення ними 18 років, а право голосу вони отримують у 21 рік (на сьогодні таких осіб у Сенаті троє)
  • У разі вибуття одного із членів Сенату під час роботи обраного парламенту, його місце займає заступник, який обирався одночасно з основним кандидатом (для сенаторів, які обираються прямим шляхом). Вакантні місця сенаторів, які призначались або кооптувались, заповнюються шляхом нових призначень (виборів)

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО СЕНАТУ
(13 червня 1999 року)

Кількість зареєстрованих виборців 7 343 466
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 6 645 974 (90,5%)
Кількість недійсних бюлетенів 451 657
Політична партія/група (ідеологічний напрям) Голоси % голосів
Ліберальна Партія Фландрії (консервативно-ліберальний) 952 116 15,37%
Християнська Соціальна Партія Фландрії (християнсько-демократичний) 913 508 14,74%
Ліберальна Партія Валлонії (консервативно-ліберальний) 654 961 10,57%
Соціалістична Партія Валлонії (соціально-демократичний) 597 890 9,65%
Фламандський Блок (сепаратистський) 583 208 9,41%
Соціалістична Партія Фландрії (соціально-демократичний) 550 657 8,88%
Зелені Валлонії (екологічний) 458 658 7,40%
Зелені Фландрії (екологічний) 438 931 7,08%
Християнська Соціальна Партія Валлонії (християнсько-демократичний) 374 002 6,04%
Народний Союз (сепаратистський) 317 180 5,12%

РОЗПОДІЛ МІСЦЬ У СЕНАТІ

Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість мандатів У багато-мандатних виборчих округах Обрано шляхом прямих виборів Кооптовано
Ліберальна Партія Фландрії (консервативно-ліберальний) 11 6 3 2
Соціалістична Партія Валлонії (соціально-демократичний) 10 4 4 2
Християнська Соціальна Партія Фландрії(християнсько-демократичний) 10 6 3 1
Ліберальна Партія Валлонії (консервативно-ліберальний) 9 5 3 1
Соціалістична Партія Фландрії (соціально-демократичний) 6 4 1 1
Зелені Валлонії (екологічний) 6 3 3
Фламандський Блок (сепаратистський) 6 4 1 1
Християнська Соціальна Партія Валлонії(християнсько-демократичний) 5 3 1 1
Зелені Фландрії (екологічний) 5 3 1 1
Народний Союз (сепаратистський) 3 2 1

ВИБОРИ В ЄП

  Всього Жінки Чоловіки
Чисельність населення 10 215 800 5 219 700 4 996 100
Кількість громадян держав – членів ЄС, які проживають на території країни 568 400 269 600 298 800
Кількість потенційних виборців 8 041 700 4 158 300 3 883 400
Кількість місць у Європарламенті 25
Кількість населення на одне місце в Європарламенті 408 632

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Дата останніх виборів
  • 13 червня 1999 року
Правова основа
  • Закон від 23 березня 1989 року (зі змінами від 1994 та 1995 років)
Виборча система
  • Вибори проводяться у чотирьох виборчих округах, в кожному з яких обирається декілька депутатів
  • 14 депутатів Європейського Парламенту обираються фламандською національною меншиною (округи Фландрія та Брюссель), 10 – франкомовними громадянами Бельгії (Валлонія та Брюссель), 1 – німецькою національною меншиною
  • Виборці можуть голосувати лише за списки політичних партій та окремих кандидатів у списках
  • Розподіл місць між партіями здійснюється пропорційно до кількості голосів, поданих за партійні списки. Для визначення кількості мандатів, які отримують політичні партії у Європейському Парламенті, голоси, подані за кожен список, послідовно діляться на 1; 2; 3; 4 і так далі. При цьому мандати надаються тим партіям, які в результаті ділення отримують 25 (за кількістю місць) найбільших часток
  • Загороджувальний бар’єр не застосовується
  • Мандати, отримані партіями, розподіляються між кандидатами у списках залежно від кількості наданих їм переваг виборців
Висування та реєстрація кандидатів
  • Висування кандидатів здійснюється виключно політичними партіями.
  • Висування партіями списків повинно бути підтримане 5 членами бельгійського парламенту (представниками тієї ж національної групи, до якої належать кандидати у партійному списку); або виборцями тієї ж національності, що й кандидати у депутати Європейського Парламенту. Списки партій, які представляють франкомовних громадян, повинні бути підписані 5000 громадянами відповідної національної належності; партій, які представляють інтереси фламандської або німецької меншин – відповідно 5 000 підписів фламандців та 200 підписами німецькомовних громадян
  • Реєстрація кандидатів здійснюється за 60 днів до проведення голосування
Право голосу
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Бельгії або іншої держави-члена ЄС
  • Громадяни Бельгії, які постійно проживають за кордоном, надсилають заповнені бюлетені для голосування поштою
  • Участь громадян Бельгії у виборах є обов’язковою
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік. Громадяни держав-членів ЄС можуть висувати свої кандидатури на виборах після досягнення віку, встановленого законодавством держав, громадянами яких вони є
  • Громадянство держави, яка входить до складу ЄС
  • Кандидат у депутати повинен володіти мовою тієї національної меншини, яка проживає на території округу, в якому він балотується до Європарламенту
Несумісність
  • Представники Бельгії у Європарламенті не можуть суміщати свої посади з посадами у виконавчих органах Євросоюзу або Бельгії, інших органах державної влади Королівства, керівними посадами муніципалітетів, на території яких проживає більше 50 000 громадян
Виборча кампанія
  • Максимальний розмір витрат однієї партії на проведення агітаційної кампанії становить 45 000 000 бельгійських франків (?1 115 521)
  • Передвиборна агітація розпочинається за 40 днів до проведення голосування
  • Ефірний час на державних каналах мовлення надається політичним партіям за рішенням керівників відповідних компаній. При цьому враховується кількість дійсних членів партій
  • Відсутність заборон стосовно проведення опитувань громадської думки
Голосування, підрахунок голосів та оприлюднення результатів виборів
  • Вибори депутатів Європарламенту проводяться одночасно з виборами до Палати представників, Сенату та регіональних представницьких органів Бельгії
  • Голосування проводиться з 8 години ранку до 1 години ночі (звичайне голосування) та з 8 до 3 години ночі (електронне голосування).
  • Закриття виборчих дільниць та початок підрахунку голосів визначаються спеціальним наказом короля
  • Дата офіційного оприлюднення результатів виборів залежить від початку підрахунку голосів

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Політична партія Бельгії Скоро-чення % голосів (1994) Кількість місць (1994) % голосів (1999) Кількість місць (1999) Політична група у складі Євро-парламенту
Християнська Соціальна Партія Фландрії (християнсько-демократичний) ХСПФ 17 4 13,9 3 Народна Партія Європи (НПЄ)
Ліберальна Партія Фландрії(консервативно-ліберальний) ЛПФ 11,4 3 13,5 3 Європейська Ліберально-Демократична та Реформ Партія (ЄЛДРП)
Соціалістична Партія Фландрії (соціально-демократичний) СПФ 10,9 3 9 2 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Фламандський Блок(сепаратистський) ФБ 7,8 2 9,2 2 Незалежні
Зелені Фландрії (екологічний) ЗФ 6,6 1 7,4 2 Зелені
Народний Союз (соціально-ліберальний, сепаратистський) НС 4,4 1 7,2 2 Європейський Радикальний Альянс (ЄРА)*
Соціалістична партія Валлонії(соціально-демократичний) СПВ 11,4 3 9,6 3 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Ліберальна Партія Валлонії(консервативно-ліберальний) ЛПФ 9,1 3 10 3 1 – НПЄ / 2 – ЄЛДРП
Християнська Соціальна Партія Валлонії (християнсько-демократичний) ХСПВ 7 2 5 1 Народна Партія Європи (НПЄ)
Зелені Валлонії (екологічний) ЗВ 4,9 1 8,4 3 Зелені
Інші 6,6 1 6,8 1 Народна Партія Європи (НПЄ)
ВСЬОГО 97,1 24 100 25

* Група на поточний момент припинила своє існування (депутати, обрані за списком партії, увійшли до складу Групи Зелених/Європейський Вільний Альянс)

ГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

ПАРЛАМЕНТ
(англ. Parliament «Парламент»)
двопалатний складається з: нижньої палати – Палата громад
верхньої палати – Палата лордів
Палата громад
(англ. «House of Commons»)
кількість членів: 659 обираються прямим шляхом строком на 5 років
дата останніх виборів: 7 червня 2001 року
дата наступних виборів: 2006 рік
кількість жінок: 118 18% від загального складу
Палата лордів
(англ. «House of Lords»)
кількість членів: 713 – 40 сенаторів обирають шляхом прямих виборів
– 92 спадкових лордів (отримують посади в порядку спадкування)
– 595 довічних перів, які призначаються на посаду монархом та виконують повноваження довічно
– 26 архієпископів та єпископів Англіканської церкви
дата останніх виборів:
дата наступних виборів:
кількість жінок: 104 14,6% від загального складу

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ ПАЛАТИ ГРОМАД

Правова основа
  • Акт про народне представництво 1969 року
  • Закон від 8 лютого 1983 року
Виборчі округи
  • 659 виборчих округів, у кожному з яких обирається один представник
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Великобританії, Ірландії або держав Британської Співдружності (держав –колишніх колоній Британської імперії)
  • Проживання на території округу у встановлений момент (10 жовтня щороку, для Північної Ірландії – 15 вересня)
  • Не можуть брати участь в голосуванні: особи, засуджені до відбування покарання у вигляді позбавлення волі; особи, позбавлені права участі у виборах внаслідок порушення встановленого порядку проведення виборів (на 5 років); особи визнані недієздатними (з розумовими та фізичними розладами); члени Палати лордів
  • Участь у виборах є добровільною
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік
  • Громадянство Сполученого Королівства
  • Не можуть бути обраними до Палати громад: недієздатні громадяни (з розумовими розладами); особи, визнані банкрутами; засуджені до позбавлення волі на строк більше одного року
Несумісність
  • Забороненим є суміщення посади члена Палати громад з посадами члена Палати лордів, судді, поліцейського, військовослужбовця, церковного діяча, цивільного службовця
Висування кандидатів
  • Самовисування
  • Заява про висування повинна бути підписана не менше, як 10 виборцями
  • Кандидат у депутати повинен внести виборчу заставу у розмірі 500 фунтів стерлінгів (?820), яка повертається у разі набрання кандидатом більше 5% голосів виборців
Виборча система
  • Мажоритарна виборча система
  • Обраним вважається кандидат, за якого подано більше голосів, ніж за інших кандидатів у окрузі
  • У разі вибуття одного із членів Палати громад під час роботи обраного парламенту проводяться довибори

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО ПАЛАТИ ГРОМАД
(7 червня 2001 року)

Кількість зареєстрованих виборців 44 385 845
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 26 365 192 (59,4%)
Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість голосів % голосів Кількість місць
Лейбористська Партія (соціал-демократичний) 10 707 790 40,7% 413
Консервативна Партія (консервативний) 8 352 845 31,7% 166
Ліберально-демократична Партія (соціально-ліберальний) 4 815 249 18,3% 52
Юніоністська партія Ольстеру (консервативний) 175 933 0,8% 6
Шотландська Національна Партія (національно-сепаратистський) 457 881 1,8% 5
Демократична Юніоністська партія (радикальний, юніоністський) 181 999 0,7% 5
Шин Фейн («Ми Самі», сепаратистський, крайній лівий) 216 839 0,7% 4
Партія Уельсу (регіоналістський) 195 892 0,7% 4
Соціал-демократична Лейбористська Партія (соціал-демократичний) 169 874 0,6% 3
Інші партії
– Британська Національна Партія (націоналістичний)
– Союз Партій Північної Ірландії (ліберальний)
– Соціалістичний Альянс (соціалістичний)
– Партія Зелених Англії та Уельсу (екологічний)
– Партія за Незалежність Сполученого Королівства (анти-ЄС)
1 054 607 4% 1

ВИБОРИ ДО ЄП

  Всього Жінки Чоловіки
Чисельність населення 59 247 000 30 109 000 29 138 000
Кількість громадян держав – членів ЄС, які проживають на території країни 862 400 476 600 386 800
Кількість потенційних виборців 45 678 000 23 500 000 22 178 000
Кількість громадян, віком від 18 до 23 років 4 259 000 2 080 000 2 179 000
Кількість місць у Європарламенті 87
Кількість населення на одне місце в Європарламенті 681 000

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Дата останніх виборів
  • 10 червня 1999 року
Правова основа
  • Акт про вибори до Європейського Парламенту 1981 року
  • Акт про вибори до Європейського Парламенту від 14 січня 1999 року, який змінив виборчу систему, яка застосовувалась на виборах до Європейського Парламенту
Виборча система
  • Вибори проводяться у 12 виборчих округах (9 в Англії та по одному в Шотландії, Уельсі, Північній Ірландії), у кожному з яких обирається від 3 до 11 депутатів
  • Виборці голосують за списки політичних партій
  • Розподіл місць між партіями здійснюється пропорційно до кількості голосів, поданих за партійні списки в кожному з округів. Для визначення кількості мандатів, які отримують політичні партії у Європейському Парламенті, голоси, подані за кожен список, послідовно діляться на 1; 2; 3; 4 і так далі. При цьому відведені для округу місця у Європарламенті надаються тим партіям, які в результаті ділення отримують найбільші частки
  • Три депутати від Північної Ірландії обираються за іншою виборчою системою – системою єдиного голосу, що передається. Кожен виборець має лише один голос, проте може позначати у списку тих кандидатів, яких би він бажав бачити депутатами у першу, другу, третю і т.д. чергу. При цьому, якщо найбільш прийнятний для даного виборця кандидат набрав достатню для обрання кількість голосів або не був обраний взагалі, голос, поданий за нього, передається другому найприйнятнішому для нього кандидату і так далі. Виборча квота (тобто мінімальна кількість голосів, необхідна для обрання одного кандидата) вираховується шляхом поділу загальної кількості дійсних бюлетенів на кількість місць, які розподіляються у відповідному окрузі, плюс 1 та наступним додаванням до цієї частки одиниці. Так, якщо у виборчому окрузі було подано 10,000 дійсних бюлетенів і розподіленими мають бути 3 місця, то виборча квота становитиме 2501 голос (10,000/(3+1)+1). Кандидати, які набрали необхідну кількість перших уподобань виборців (тобто кількість, яка дорівнює виборчій квоті), отримують місця у Європарламенті. Перші переваги, надані їм понад виборчу квоту, передаються кандидатам другого уподобання. При цьому, якщо в жодного з кандидатів немає зайвих голосів або їх не достатньо для обрання ще одного кандидата, то розподіляються голоси кандидата, який набрав найменше перших уподобань. Якщо при цьому всі місця розподілені так і не були, процедура повторюється до повного їх розподілу
Висування та реєстрація кандидатів
  • Висування кандидатів в усіх виборчих округах здійснюється політичними партіями, а також шляхом самовисування
  • Реєстрація партійних списків проводиться за 4 тижні до дня голосування
  • Кожна партія та кожен незалежний кандидат повинні внести виборчу заставу у розмірі 5000 фунтів стерлінгів (?8194)
  • Партійні списки повинні бути підтримані 30 виборцями, які проживають на території відповідного округу
Право голосу
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Великобританії або іншої держави-члена ЄС
  • Право голосу мають члени Палати лордів
  • Участь виборців у голосуванні є добровільною
Вимоги до кандидатів
  • Мінімальний вік – 21 рік. Громадяни держав-членів ЄС можуть висувати свої кандидатури на виборах після досягнення віку, встановленого законодавством держав, громадянами яких вони є
  • Громадянство держави, яка входить до складу ЄС
Несумісність
  • Представники Сполученого Королівства у Європарламенті не можуть суміщати свої посади з посадами у виконавчих органах Євросоюзу, в уряді та інших органах виконавчої влади Великобританії, поліції, суддів, священнослужителів, державних службовців
  • Депутати Європейського Парламенту можуть поєднувати свій мандат з членством у верхній або нижній палатах британського парламенту
Виборча кампанія
  • Дата початку виборчої кампанії встановлюється окремим актом парламенту Великобританії
  • Ефірний час для проведення передвиборної агітації на державних каналах мовлення розподіляється між партіями пропорційно до рівня їх представлення у нижній палаті парламенту Великобританії (Палаті громад)
Голосування, підрахунок голосів та оприлюднення результатів виборів
  • Дата та час проведення голосування визначаються окремими правовими актами
  • Підрахунок голосів починається о 22 годині

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Політична партія Великобританії Скоро-чення % голосів (1994) Кількість місць (1994) % голосів (1999) Кількість місць (1999) Політична група у складі Євро-парламенту
Лейбористська Партія(соціал-демократичний) ЛП 42,7 62 28 29 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Консервативна Партія(консервативний) КП 26,8 18 35,8 36 Народна Партія Європи (НПЄ)
Ліберально-демократична Партія (соціально-ліберальний) ЛДП 16,1 2 12,7 10 Європейська Ліберально-Демократична та Реформ Партія (ЄЛДРП)
Шотландська Національна Партія (національно-сепаратистський) ШДП 3,1 2 2,7 2 Європейський Радикальний Альянс (ЄРА)*
Соціал-демократична Лейбористська Партія(соціал-демократичний) СДЛП 1 1 1 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Демократична Юніоністська Партія (радикально-юніоністський) СДЛП 1 1 1 Незалежні
Юніоністська Партія Ольстеру (консервативний) ЮПО 0,8 1 1 Група Незалежних за Європу Націй (НЄН)*
Партія Уельсу(регіоналістський) ПУ 1,8 2 Незалежні
Партія Зелених Англії та Уельсу (екологічний) ПЗАУ 6,2 2 Зелені
Партія за Незалежність Сполученого Королівства(анти-ЄС) ПНСК 7 3 Незалежні
Інші 8,5 5,8  
ВСЬОГО 97,1 24 100 25

* Група на поточний момент припинила своє існування (депутати, обрані за списком Шотландської Національної Партії, увійшли до складу Групи Зелених/Європейський Вільний Альянс; Юніоністської Партії Ольстеру – до Народної Партії Європи)

ГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

ГРЕЦІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

ПАРЛАМЕНТ
(гр. Vouli ton Ellinon)
однопалатний Палата депутатів
кількість членів: 300 обираються прямим шляхом строком на 4 років
дата останніх виборів: 9 квітня 2000 року
дата наступних виборів: квітень 2004 року
кількість жінок: 26 8,6% від загального складу

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ ПАЛАТИ ДЕПУТАТІВ

Правова основа
  • Конституція Греції
  • Закон від 1 січня 1993 року
Виборчі округи
  • 56 виборчих округів, з яких 51 багатомандатний виборчий округ (від округу обирається більше ніж один депутат) та 5 округів, від яких обирається один депутат
  • 1 загальнодержавний виборчий округ, у якому обирають 12 так званих «Державних депутатів»
  • Перегляд меж округів здійснюється після кожного перепису, що проводиться кожні 10 років
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Греції
  • Володіння в повному обсязі громадянськими правами
  • Не можуть брати участь в голосуванні: особи, яких заборонено брати участь в голосуванні відповідно до закону або внаслідок засудження за кримінальним законодавством
  • Участь у голосуванні є обов’язковою, крім встановлених законом випадків (досягнення 70-річного віку). За неучасть у виборах встановлена кримінальна відповідальність у вигляді ув’язнення строком від 1 місяця до 1 року
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 25 років
  • Громадянство Греції
  • Наявність права голосу
Несумісність
  • Заборонено суміщення посади члена Палати депутатів зі службою у військових силах або службі безпеки, з оплачуваною державною службою, комерційною діяльністю, зайняттям нотаріальною діяльністю, посадами мерів міст, членів правління або інших керівних органів юридичних осіб тощо
Висування кандидатів
  • Самовисування або висування представником кандидата за підтримки 12 виборців
  • Партії висувають кандидатів у кожному виборчому окрузі шляхом подачі списків кандидатів, крім того кожна партія висуває список кандидатів на перемогу в загальнодержавному виборчому окрузі (де обирається 12 «Державних депутатів»)
Виборча система
  • Діє так звана «покращена» система пропорційного представництва з голосуванням за партійні списки або індивідуальних кандидатів
  • Виборці голосують за списки політичних партій, при цьому всередині списку виборці можуть визначати свої уподобання, які враховуються, якщо загальний список був допущений до участі в розподілі місць
  • Партії та самостійні кандидати допускаються до участі в розподілі місць лише в разі набрання не менше 3% від загальної по країні кількості голосів
  • Визначення результатів голосування здійснюється в кілька етапів:
    1. Перший розподіл місць здійснюється в 56 виборчих округах. Для цього у кожному багатомандатному виборчому окрузі окремо визначається виборча квота шляхом поділу загальної кількості поданих бюлетенів на кількість місць, які мають бути розподілені в цьому окрузі, та наступним додаванням одиниці (наприклад, якщо кількість бюлетенів становить 100 000, кількість місць – 10, виборча квота дорівнюватиме 10 001 (100000/10+1)). Ця виборча квота дозволяє визначити мінімальну кількість голосів, необхідну для обрання в цьому окрузі. Кількість голосів поданих за партію ділиться на виборчу квоту. Результатом є кількість місць, які отримує ця партія. У виборчих округах, де розподіляється лише одне місце (таких 5), обраним вважається кандидат, який набрав відносну більшість голосів (більше голосів, ніж усі інші кандидати). Якщо в результаті першого розподілу залишаються нерозподілені місця, то вони розподіляється на другому етапі
    2. При другому розподілі місць країна умовно поділяється на 13 більших виборчих округів. Загальна кількість поданих бюлетенів у цих більших округах поділяється на кількість нерозподілених на першому етапі місць (визначається виборча квота). Кількість голосів, поданих за політичну партію, поділяється на виборчу квоту. У результаті визначається кількість додаткових місць, які виборола партія. Нерозподілені й на другому етапі місця переходять на третій етап
    3. При третьому розподілі загальна по всій країні кількість дійсних бюлетенів поділяється на кількість місць, що підлягають остаточному розподілу (виборча квота). Після цього кількість голосів, поданих за політичну партії по всій країні, поділяється на цю виборчу квоту. Таким чином здійснюється розподіл раніше нерозподілених місць. Якщо навіть після третього етапу розподілу залишаються вакантні місця, то вони віддаються партії, яка отримала більшість місць в межах країни
  • При остаточному підрахунку партія, яка подолала 3% виборчий бар’єр, але отримала кількість місць, меншу за 70% свого реального рівня представництва (співвідношення між відсотком набраних голосів та кількістю отриманих місць, наприклад коли партія набирає 50% голосів виборців, проте в парламенті здобуває лише 30% місць), наділяється додатковими місцями за рахунок наступної за кількістю місць партії
  • Вибори 12 «державних депутатів» здійснюються на пропорційній основі в одному загальнодержавному багатомандатноиу виборчому окрузі шляхом голосування за списки кандидатів, які висуваються партіями. Діє вимога про 3% виборчий бар’єр, подолання якого є необхідним для участі в розподілі місць
  • Наявність «державних депутатів» пояснюється бажанням законодавця полегшити обрання певних непрофесійних політиків, які навряд чи були б обрані за умови необхідності набрання визначеної кількості уподобань у виборчому окрузі, проте своїми знаннями та особистими якостями могли б покращити роботу парламенту
  • У разі вибуття одного з депутатів під час роботи обраного парламенту, його замінює наступний кандидат у списку від партії у відповідному виборчому окрузі

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО ПАЛАТИ ГРОМАД
(7 червня 2001 року)

Кількість зареєстрованих виборців 9 277 277
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 7 026 634 (75,74 %)
Кількість недійсних бюлетенів 158 501
Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість голосів % голосів Кількість місць
Панеліністичний Соціальний Рух (соціалістичний) 3 008 948 43,8% 158
Нова Демократія (консервативний) 2 934 948 42,7% 125
Комуністична Партія Греції (комуністичний) 379 280 5,5% 11
Коаліція Лівих та Прогресистів (соціалістичний) 219 988 3,2% 6

ВИБОРИ ДО ЄП

  Всього Жінки Чоловіки
Чисельність населення 10 545 100 5 348 600 5 196 500
Кількість громадян держав – членів ЄС, які проживають на території країни 45 000 25 000 20 000
Кількість потенційних виборців 8 490 600 4 350 900 4 139 700
Кількість громадян, віком від 18 до 23 років 927 400 453 700 473 700
Кількість місць у Європарламенті 25
Кількість населення на одне місце в Європарламенті 421 804

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Дата останніх виборів
  • 13 червня 1999 року
Правова основа
  • Закон від 20 липня 1981 року
Виборча система
  • Вибори проводяться у загальнодержавному виборчому окрузі, в якому обирається 25 депутатів
  • Виборці можуть голосувати лише за списки політичних партій, без можливості вираження своїх уподобань щодо окремих кандидатів
  • Розподіл місць між партіями здійснюється пропорційно до кількості голосів, поданих за партійні списки. Кількість мандатів, які отримує кожна партія, визначається шляхом множення голосів, поданих за її список, на 25 (кількість депутатів від Греції у Європарламенті) та ділення на кількість виборців, які взяли участь у голосуванні
  • Партії, які отримали на свою підтримку менше 3% голосів виборців, не беруть участь у розподілі мандатів
  • Мандати, отримані партіями, розподіляються за порядком розташування кандидатів у списках
Висування та реєстрація кандидатів
  • Висування кандидатів здійснюється виключно політичними партіями.
  • Списки політичних партій повинні включати не більше 25 кандидатів
  • Реєстрація списків кандидатів у депутати Європейського Парламенту здійснюється Касаційним Судом Греції не пізніше 20 днів до проведення голосування
  • Партія повинна внести виборчу заставу у розмірі 1 000 000 грецьких драхм (?2935), яка повертається, якщо за партійний список буде подано не менше 3% загальної кількості поданих голосів виборців
Право голосу
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Греції або іншої держави-члена ЄС
  • Громадяни Греції, які постійно проживають за кордоном, беруть участь у голосуванні на території консульських установ Греції
  • Громадяни держав, які входять до складу Європейського Союзу, можуть брати участь у виборах депутатів Європарламенту лише за умови реєстрації за місцем проживання. Відповідна заява повинна бути подана за 2 місяці до дня голосування
  • Участь громадян Греції у виборах є обов’язковою
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік. Громадяни держав-членів ЄС можуть висувати свої кандидатури на виборах після досягнення віку, встановленого законодавством держав, громадянами яких вони є
  • Громадянство держави, яка входить до складу ЄС
Несумісність
  • Представники Греції у Європарламенті не можуть суміщати свої посади з посадами у виконавчих органах Євросоюзу, в уряді або парламенті Греції. При цьому особи, яким у партійному списку відведено перший та другий номери, у разі перемоги партії на виборах до Європарламенту можуть поєднувати посаду з мандатом у національному парламенті. Не допускається поєднання депутатського мандату зі службою у збройних силах або поліції, цивільною службою, а також з посадами у виконавчих органах компаній, частина акцій яких належить державі
Виборча кампанія
  • Загальний обсяг державного фінансування виборчої кампанії становить 0,5/1000 загального розміру доходів державного бюджету Греції
  • Партії мають право на відшкодування витрат на проведення виборчої кампанії, якщо вони отримають на свою підтримку 1,6% голосів виборців або одне місце у Європарламенті. Кошти, виділені з державного бюджету Греції на фінансування участі партій у виборах, розподіляються між ними пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за партійні списки
  • Агітаційна кампанія починається за 40 днів до проведення виборів
  • Право на отримання ефірного часу на державних каналах радіо та телебачення мають виключно зареєстровані партії
  • Забороняється публікація результатів опитувань громадської думки упродовж тижня, що передує дню проведення виборів
Голосування, підрахунок голосів та оприлюднення результатів виборів
  • Підрахунок голосів розпочинається о 22 годині в день голосування
  • Офіційне оприлюднення результатів виборів здійснюється о 5 годині дня, наступного за днем проведення виборів

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Політична партія Греції Скоро-чення % голосів (1994) Кількість місць (1994) % голосів (1999) Кількість місць (1999) Політична група у складі Євро-парламенту
Панеліністичний Соціалістичний Рух(соціалістичний) СПР 37,6 10 32,8 9 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Нова Демократія(консервативний) НД 32,7 9 36 9 Народна Партія Європи (НПЄ)
Комуністична Партія Греції (комуністичний) КПГ 6,3 2 8,7 3 Група Європейських Об’єднаних Лівих/Зелені Ліві Скандинавії (ГЄОЛ)
Коаліція Лівих та Прогресистів(соціалістичний) КЛП 6,2 2 5,2 2 Група Європейських Об’єднаних Лівих/Зелені Ліві Скандинавії (ГЄОЛ)
Демократичний Соціалістичний Рух(соціалістичний) ДСР 6,9 2 Незалежні
Інші 8,5 10,4  
ВСЬОГО 91,3 23 100 25

ГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

ДАНІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

ПАРЛАМЕНТ
(дат. Folketinget)
однопалатний Фолькетинг
кількість членів: 179 обираються прямим шляхом строком на 4 років
дата останніх виборів: 11 березня 1998 року
дата наступних виборів: Березень 2002 року
кількість жінок: 67 37,43% від загального складу

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ ФОЛЬКЕТИНГУ

Правова основа
  • Конституція Данії
  • Виборчий закон від 11 травня 1987 року (з останніми змінами, що датуються 10.04.1991 року)
Виборчі округи
  • Для виборчих цілей територія країни поділяється на 3 виборчі регіони (Копенгаген, острівні території та Ютландія)
  • Виборчі регіони поділяються на 17 багатомандатних округів, які, у свою чергу, на 103 райони (які мають значення лише при висуванні кандидатів). Межі виборчих округів збігаються з територіями адміністративних одиниць
  • Кількість місць перерозподіляється між округами один раз на 5 років за результатами перепису населення залежно від таких показників: 1) кількість населення; 2) кількість зареєстрованих виборців на останніх загальних виборах; 3) густота населення
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Данії
  • Постійне проживання в Данії
  • Участь у голосуванні не є обов’язковою
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Фінляндії
  • Не може бути кандидатом у члени парламенту громадянин, якого рішенням суду було засуджено “за діяння, яке в очах суспільства робить його не гідним члена Фолькетингу” (на практиці під цим формулюванням розуміють вчинення кримінального злочину)
Несумісність
  • Немає застережень
Висування кандидатів
  • Політичною партією чи самовисування
  • Кандидати повинні бути зареєстрована щонайменше за 11 днів до дня виборів
  • Списки партій повинні надаватись щонайменше за 8 днів до дня виборів
  • Незалежним кандидатам необхідна підтримка від 150 до 200 виборців відповідного району
Виборча система
  • Вибори проводяться за системою пропорційного представництва за списки політичних партій. Виборець може проголосувати за весь список партії або віддати свій голос одному з кандидатів списку
  • Із 179 членів Фолькетингу: 175 представляють власне Данію, 2 – Фарерські острови та 2 – Гренландію
  • Із 175 місць, відведених Данії, 135 розподіляються у 17 виборчих округах, 40 місць («компенсаційні мандати») – у 3 виборчих регіонах
  • Голоси розподіляються у кілька етапів: – 135 місць у виборчих округах розподіляються між партіями. Голоси, отримані кожною партією в окрузі, діляться на 1,4; 3; 5; 7 – далі продовжується послідовний ряд непарних чисел. Місця розподіляються між партіями, які отримали найбільші частки від ділення – для того, щоб партія була допущена до розподілу 40 «компенсаційних» місць вона має відповідати, принаймні, одній з наступних умов: 1) отримати хоча б один мандат у виборчому окрузі при попередньому розподілі; 2) набрати у 2 з 3 виборчих регіонів кількість голосів, що відповідає середній кількості голосів, яка припадає на одне місце в регіоні (кількість голосів, поданих у регіоні, поділяється на кількість місць, які розподіляються); 3) набрати 2% від загальної кількості поданих в національному масштабі дійсних бюлетенів – для того, щоб розподілити додаткові мандати, визначається кількість місць, які отримали б допущені партії, якби розподіл всіх 175 місць здійснювався пропорційно до загальної кількості поданих за ці партії, у межах всієї країни, голосів. Від кількості місць, отриманих у такий спосіб, віднімається кількість мандатів уже отриманих у багатомандатних виборчих округах. Отриманий результат і тими місцями, які надаються додатково до вже розподілених у багатомандатних округах
  • Оскільки проставлення своїх уподобань в межах одного списку в Данії є не обов’язковим, мандати серед депутатів всередині списку розподіляються таким чином: всі голоси, що віддані за партію без зазначення конкретного кандидата, зараховуються особі, яка йде першою у списку. Йому також зараховуються надані йому уподобання. «Залишкові» голоси передаються наступному кандидату у списку і до них додаються надані їм уподобання
Інше
  • Державна підтримка на виборах надається всім партіям та незалежним депутатам. Обсяг коштів залежить від кількості голосів (1998 р.): за кожен голос дається 20,5 датських крон (?2,75). Ця сума щорічно зростає приблизно на 2%

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО ФОЛЬКЕТИНГУ
(11 березня 1998 року)

Кількість зареєстрованих виборців 3 993 009
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 3 431 926 (85,95%)
Кількість недійсних бюлетенів 25 929
Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість голосів % голосів Кількість місць
Соціально Демократична Партія (соціал-демократичний) 1 223 620 36% 63
Ліберальна Партія (консервативно-ліберальний) 817 894 24% 42
Народна Консервативна Партія (консервативний) 303 965 8,9% 16
Народна Соціалістична Партія (соціалістичний) 257 406 7,5% 13
Датська Народна Партія (націоналістичний) 252 429 7,4% 13
Центристські Демократи (консервативно-центристський) 146 802 4,3% 8
Радикально-ліберальна Ліва Соціальна Партія (соціально-ліберальний) 131 254 3,8% 7
Список Єдність – Красні Зелені (екстремальний лівий) 91 933 2,7% 5
Християнська Народна Партія (християнсько-демократичний) 85 656 2,5% 4
Прогресивна Партія (популістський) 82 437 2,4% 4
Інші 17 159 0,5% 4

ВИБОРИ ДО ЄП

  Всього Жінки Чоловіки
Чисельність населення 5 312 200 2 686 500 2 625 700
Кількість громадян держав – членів ЄС, які проживають на території країни 53 500 23 700 29 800
Кількість потенційних виборців 4 177 900 2 133 500 2 044 400
Кількість громадян, віком від 18 до 23 років 369 200 194 200 202 000
Кількість місць у Європарламенті 16
Кількість населення на одне місце в Європарламенті 332 013

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Дата останніх виборів
  • 10 червня 1999 року
Правова основа
  • Закон від 4 березня 1994 року (зі змінами від 1996, 1997 та 1998 років)
Виборча система
  • Вибори проводяться у загальнодержавному виборчому окрузі, в якому обирається 16 депутатів
  • Виборці можуть голосувати за списки політичних партій та за окремих кандидатів, включених до списків
  • Розподіл місць між партіями здійснюється пропорційно до кількості голосів, поданих за партійні списки. Для визначення кількості мандатів, які отримують політичні партії у Європейському Парламенті, голоси, подані за кожен список, послідовно діляться на 1; 2; 3; 4 і так далі. При цьому мандати надаються тим партіям, які в результаті ділення отримують 16 найбільших часток
  • Місця, отримані партіями у Європарламенті, розподіляються між кандидатами пропорційно до наданих їм переваг виборців
Висування та реєстрація кандидатів
  • Висування кандидатів здійснюється політичними партіями та виборчими блоками шляхом реєстрації списків
  • Реєстрація списків кандидатів здійснюється за 4 тижні до дня проведення голосування
  • Список кандидатів може висуватись партією, яка отримала одне й більше місць на останніх виборах до національного парламенту (Фолькетингу) та/або до Європарламенту. Усі інші партії можуть подавати списки кандидатів, підтримані такою кількістю підписів, яка дорівнює 2% дійсних голосів, поданих за партійні списки на останніх виборах до Фолькетингу
Право голосу
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Данії або іншої держави, яка входить до складу Європейського Союзу. При цьому громадяни держав-членів ЄС можуть брати участь у виборах депутатів Європарламенту лише у тому випадку, якщо вони постійно проживають на території Данії
  • Участь у голосуванні можуть брати громадяни Данії, які постійно проживають за кордоном, якщо вони не обмежені у дієздатності рішенням датського суду
  • Дозволяється голосування поштою. Конверти з бюлетенями надсилаються до виборчих комісій протягом 3 тижнів до дня голосування (однак не пізніше 2 днів до проведення виборів)
  • Участь у голосуванні не є обов’язковою
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 18 років. Громадяни держав-членів ЄС можуть висувати свої кандидатури на виборах після досягнення віку, встановленого законодавством держав, громадянами яких вони є
  • Громадянство держави, яка входить до складу ЄС
Несумісність
  • Представники Данії у Європарламенті не можуть обіймати посади у виконавчих органах Європейського Союзу та національному уряді
Виборча кампанія
  • Партійні витрати на виборчу кампанію державою не компенсуються
  • Ефірний час на державних телевізійних каналах надається учасникам виборчого процесу на підставі угод, укладених керівниками партій та головами телевізійних компаній
  • Відсутність заборон стосовно проведення опитувань громадської думки
Голосування, підрахунок голосів та оприлюднення результатів виборів
  • Підрахунок голосів розпочинається у перший понеділок після проведення виборів
  • Офіційне оприлюднення результатів виборів здійснюється після того, як результати виборів в усіх виборчих округах будуть повідомлені Міністру внутрішніх справ

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Політична партія Данії Скоро-чення % голосів (1994) Кількість місць (1994) % голосів (1999) Кількість місць (1999) Політична група у складі Євро-парламенту
Ліберальна Партія Данії(консервативний, ліберальний) ЛПД 19 4 23,3 5 Європейська Ліберально-Демократична та Реформ Партія (ЄЛДРП)
Консервативна Народна Партія(консервативний) КНП 17,7 3 8,6 1 Народна Партія Європи (НПЄ)
Соціально Демократична Партія Данії (соціал-демократичний) СДПД 15,8 3 16,5 3 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Червневий Рух проти ЄС (анти-ЄС) ЧРПЕС 15,2 2 16,1 3 Група Незалежних за Європу Націй (НЄН)*
Народний Рух проти ЄС (анти-ЄС) НРПЕС 10,3 2 7,3 1 Група Незалежних за Європу Націй (НЄН)*
Радикально-ліберальна Ліва Соціальна Партія (соціально-ліберальний) РЛЛСП 8,5 1 9,1 1 Європейська Ліберально-Демократична та Реформ Партія (ЄЛДРП)
Датська Народна Партія(націоналістичний) ДНП 5,8 1 Союз за Європу Націй (СЄН)
Інші 4,9 6,2  
ВСЬОГО 100 16 100 16

*Група на поточний момент припинила своє існування (депутати, обрані за списком Червневого Руху проти ЄС та Народного Руху проти ЄС, увійшли до складу Групи за Європу Демократій та Різноманіття)

ГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

ІРЛАНДІЯ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

ПАРЛАМЕНТ:
(ірл. Oireachtas)
двопалатний складається з: нижньої палати – Палата представників
верхньої палати – Сенат
Палата представників:
(ірл. Dail Eireann)
кількість членів: 166 обираються прямим шляхом строком на 5 років
дата останніх виборів: 6 червня 1997 року
дата наступних виборів: травень 2002 року
кількість жінок: 20 12% від загального складу
Сенат:
(ірл. Seanad Eireann)
кількість членів: 60 – 49 членів обираються непрямим шляхом
– 11 призначаються Прем’єр-міністром
термін повноважень – 5 років
дата останнього оновлення складу: 6 серпня 1997 року
дата наступних виборів: серпень 2002 року
кількість жінок: 11 18% від загального складу

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ ПАЛАТИ ПРЕДСТАВНИКІВ

Правова основа
  • Конституція Ірландії
  • Закон про вибори від 1992 року (зі змінами від 1995, 1996, 1997 та 1998 років)
Виборчі округи
  • 41 виборчий округ, у кожному з яких обирається 3-5 представників
  • За Конституцією Ірландії один член Палати представників повинен припадати на кожні 20 –30 тисяч осіб
  • Перегляд кількості та розмірів виборчих округів здійснюється кожні 5 років після проведення чергового перепису населення (за результатами останнього перепису в 1998 році кількість округів на наступних чергових виборах буде збільшено до 42)
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Ірландське або Британське громадянство
  • Реєстрація в списку виборців (складається щороку місцевими органами)
  • Проживання на території виборчого округу (в окремих випадках дозволяється голосування поштою)
  • Участь у виборах є добровільною
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік
  • Ірландське громадянство
  • Не допускаються до участі у виборах в якості кандидатів: особи, які засуджені до ув’язнення строком більше 6 місяців; не поновлені в правах банкрути; неосудні особи (з розумовими розладами)
Несумісність
  • Заборонено суміщення посади члена Палати представників зі службою у військових силах або поліції, з державною службою, з вищими посадами в установах Європейського Союзу, з посадами Президента Республіки, Головного контролера та Аудитора, із суддівською роботою
Висування кандидатів
  • Самовисування або висування одним і більше виборцем відповідного виборчого округу
  • За кожного кандидата має бути внесена виборча застава в розмірі 300 ірл. фунтів (?380)
  • Застава повертається у випадку відмови від участі у виборах, обрання членом парламенту або набрання кількості голосів, що перевищує 1/4 виборчої квоти, необхідної для обрання членом Палати представників
  • Кандидат за бажанням може вказати про свою партійну належність
Виборча система
  • Пропорційне представництво за системою єдиного голосу, що передається
  • Кожен виборець має лише один голос, проте може відображати свої уподобання шляхом проставлення навпроти найбільш бажаного кандидата цифри 1, менш бажаного – цифри 2 і так далі (обов’язковим є проставлення принаймні одного уподобання). Таким чином, виборець вказує на бажання передачі свого голосу другому кандидату, якщо перший (позначений цифрою 1) набрав достатню для обрання кількість голосів або не був обраний взагалі. Якщо подібна ситуація трапляється і з другим кандидатом, то голос переходить до третього й так далі
  • Виборча квота (тобто мінімальна кількість голосів, необхідна для гарантованого обрання кандидата) вираховується шляхом поділу загальної кількості дійсних бюлетенів на кількість місць, які розподіляються в цьому окрузі, плюс 1 та наступним додаванням до цієї частки одиниці. Так, наприклад, якщо у виборчому окрузі було подано 100 000 дійсних бюлетенів і розподіленими мають бути 4 місця, то виборча квота становитиме 20 001 голос (100000/(4+1)+1)
  • Після визначення кандидатів, які були обрані внаслідок набрання необхідної кількості перших уподобань (ця кількість дорівнює виборчій квоті), між іншими кандидатами відповідно другого уподобання, визначеного виборцем, розподіляються надлишки голосів в обраних кандидатів (голоси, що перевищують виборчу квоту). Якщо в жодного з кандидатів немає зайвих голосів або їх не достатньо для обрання ще одного кандидата, то розподіляються голоси кандидата, який набрав найменше перших уподобань. Після цього, якщо не всі місця були розподілені, процедура повторюється, але залишки голосів розподіляється вже за третіми уподобаннями і так доти, доки всі місця не будуть розподілені
  • Система має назву єдиного голосу, що передається, саме завдяки можливості передачі голосу виборця наступному за бажаністю обрання кандидату, якщо головному «улюбленцю» виборця цей голос вже не потрібний
Інші положення
  • Кожний кандидат має можливість за рахунок державного бюджету надіслати кожному виборцю у відповідному виборчому окрузі одну агітаційну листівку

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО ПАЛАТИ ПРЕДСТАВНИКІВ
(6 червня 1997 року)

Кількість зареєстрованих виборців 2 741 262
Кількість виборців, які взяли участь у голосуванні 1 806 932 (65,92 %)
Кількість недійсних бюлетенів 17 947
Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість голосів % голосів Кількість місць
Фіанна Фейл («Солдати Долі», консервативний) 703 682 39,3% 77
Фіне Гейл («Ірландська Родина», християнсько-демократичний) 499 936 27,9% 54
Трудова Партія (соціал-демократичний) 186 044 10,4% 17
Прогресивні Демократи (ліберальний) 83 765 4,6% 4
Зелений Альянс 49 323 2,7% 2
Шин Фейн («Ми Самі», крайній лівий) 45 614 2,5% 1
Демократичні Ліві* (соціалістичний) 44 901 2,5% 4
Незалежні та інші 167 912 9,3% 7

* Після виборів Демократичні ліві приєднались до Трудової партії

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ СЕНАТУ

Правова основа
  • Конституція Ірландії
  • Закони про вибори до Сенату від 1937, 1947 та 1954 років
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Ірландське або Британське громадянство
  • Наявність наукового ступеня Національного Університету Ірландії (приблизна кількість виборців – 84 000 осіб) або Університету Дубліна (24 000 виборців) (для місць, що обираються цими установами)
  • Членство в новому складі Палати представників, попередньому складі Сенату або в раді графства (загальна кількість виборців – близько 1 000 осіб) (для 43 місця, що обираються комісіями виборців)
  • Участь у голосуванні є добровільною
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік
  • Громадянство Ірландії
  • Задовольняти вимогам, що ставляться для кандидатів у депутати Палати представників
  • Не допускаються до участі у виборах в якості кандидатів: особи, які засуджені до ув’язнення строком більше 6 місяців, не поновлені в правах банкрути; неосудні особи (з розумовими розладами)
Несумісність
  • Заборонено суміщення посади сенатора зі службою у військових силах або поліції, з державною службою, з вищими посадами в установах Європейського Союзу, з посадами Президента Республіки, Головного контролера та Аудитора, із суддівською роботою
Висування кандидатів
  • Висування 10 зареєстрованими виборцями відповідного Університету (якщо кандидат висувається від одного з двох Університетів). Кандидат може бути жодним чином не пов’язаний з цими навчальними закладами
  • Висування 4 членами Парламенту або зареєстрованим органом (організацією), що мають таке право (якщо кандидат висувається від комісії виборців)
Виборча система
  • 11 сенаторів призначаються Прем’єр-міністром Ірландії
  • 6 сенаторів обираються від Національного Університету Ірландії та Університету Дубліна (по 3 особи від кожного) шляхом голосування поштою. Результати визначаються на основі пропорційного представництва, кожен виборець має один голос, який розподіляється за системою єдиного голосу, що передається (подібно до виборів депутатів Палати представників)
  • 43 сенатори обираються 5 комісіями виборців, які об’єднані за професійною ознакою (у сфері культури та освіти – 5 місць, сільського господарства – 11 місць, праці – 11 місць, промисловості та комерції – 9 місць, адміністративна комісія – 7 місць). Членів комісій висувають зареєстровані неприбуткові громадські організації відповідного спрямування. Ці організації формують половину складу комісій, іншу – новообрані депутати Палати представників та члени попереднього складу Сенату. Розподіл голосів здійснюється подібно до виборів членів Палати представників

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО СЕНАТУ
(6 серпня 1997 року)

Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість місць
Фіанна Фейл («Солдати Долі», консервативний) 29
Фіне Гейл («Ірландська Родина», християнсько-демократичний) 17
Незалежні 7
Прогресивні Демократи (ліберальний) 4
Трудова Партія (соціал-демократичний) 3

ВИБОРИ ЧЛЕНІВ СЕНАТУ

Правова основа
  • Конституція Ірландії
  • Закони про вибори до Сенату від 1937, 1947 та 1954 років
Вимоги до виборця
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Ірландське або Британське громадянство
  • Наявність наукового ступеня Національного Університету Ірландії (приблизна кількість виборців – 84 000 осіб) або Університету Дубліна (24 000 виборців) (для місць, що обираються цими установами)
  • Членство в новому складі Палати представників, попередньому складі Сенату або в раді графства (загальна кількість виборців – близько 1 000 осіб) (для 43 місця, що обираються комісіями виборців)
  • Участь у голосуванні є добровільною
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік
  • Громадянство Ірландії
  • Задовольняти вимогам, що ставляться для кандидатів у депутати Палати представників
  • Не допускаються до участі у виборах в якості кандидатів: особи, які засуджені до ув’язнення строком більше 6 місяців, не поновлені в правах банкрути; неосудні особи (з розумовими розладами)
Несумісність
  • Заборонено суміщення посади сенатора зі службою у військових силах або поліції, з державною службою, з вищими посадами в установах Європейського Союзу, з посадами Президента Республіки, Головного контролера та Аудитора, із суддівською роботою
Висування кандидатів
  • Висування 10 зареєстрованими виборцями відповідного Університету (якщо кандидат висувається від одного з двох Університетів). Кандидат може бути жодним чином не пов’язаний з цими навчальними закладами
  • Висування 4 членами Парламенту або зареєстрованим органом (організацією), що мають таке право (якщо кандидат висувається від комісії виборців)
Виборча система
  • 11 сенаторів призначаються Прем’єр-міністром Ірландії
  • 6 сенаторів обираються від Національного Університету Ірландії та Університету Дубліна (по 3 особи від кожного) шляхом голосування поштою. Результати визначаються на основі пропорційного представництва, кожен виборець має один голос, який розподіляється за системою єдиного голосу, що передається (подібно до виборів депутатів Палати представників)
  • 43 сенатори обираються 5 комісіями виборців, які об’єднані за професійною ознакою (у сфері культури та освіти – 5 місць, сільського господарства – 11 місць, праці – 11 місць, промисловості та комерції – 9 місць, адміністративна комісія – 7 місць). Членів комісій висувають зареєстровані неприбуткові громадські організації відповідного спрямування. Ці організації формують половину складу комісій, іншу – новообрані депутати Палати представників та члени попереднього складу Сенату. Розподіл голосів здійснюється подібно до виборів членів Палати представників

РЕЗУЛЬТАТИ ОСТАННІХ ВИБОРІВ ДО СЕНАТУ
(6 серпня 1997 року)

Політична партія/група (ідеологічний напрям) Кількість місць
Фіанна Фейл («Солдати Долі», консервативний) 29
Фіне Гейл («Ірландська Родина», християнсько-демократичний) 17
Незалежні 7
Прогресивні Демократи (ліберальний) 4
Трудова Партія (соціал-демократичний) 3

ВИБОРИ ДО ЄП

  Всього Жінки Чоловіки
Чисельність населення 3 736 000 1 881 500 1 854 500
Кількість громадян держав – членів ЄС, які проживають на території країни 85 200 44 500 40 700
Кількість потенційних виборців 2 701 500 1 377 800 1 323 700
Кількість громадян, віком від 18 до 23 років 393 100 193 900 199 200
Кількість місць у Європарламенті 15
Кількість населення на одне місце в Європарламенті 249 067

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Дата останніх виборів
  • 11 червня 1999 року
Правова основа
  • Виборчий Закон 1992 року, Закон про вибори до Європейського Парламенту від 1997 року
Виборча система
  • Вибори проводяться у чотирьох виборчих округах, в яких обирається 15 депутатів
  • Кількість мандатів, відведених кожному округу, залежить від кількості зареєстрованих виборців (на 3 округи – по 4 мандати, на один – 3)
  • Пропорційне представництво за системою єдиного голосу, що передається
  • Кожен виборець має лише один голос, проте може позначати у списку тих кандидатів, яких би він бажав бачити депутатами у першу, другу, третю і т.д. чергу. При цьому, якщо найбільш прийнятний для даного виборця кандидат набрав достатню для обрання кількість голосів або не був обраний взагалі, голос, поданий за нього виборцем передається другому найприйнятнішому для нього кандидату і так далі.
  • Виборча квота (тобто мінімальна кількість голосів, необхідна для обрання одного кандидата) вираховується шляхом поділу загальної кількості дійсних бюлетенів на кількість місць, які розподіляються у відповідному окрузі, плюс 1 та наступним додаванням до цієї частки одиниці. Так, якщо у виборчому окрузі було подано 95 000 дійсних бюлетенів і розподіленими мають бути 4 місця, то виборча квота становитиме 19 001 голос (95000/(4+1)+1)
  • Кандидати, які набрали необхідну кількість перших уподобань виборців (тобто кількість, яка дорівнює виборчій квоті), отримують місця у Європарламенті. Перші переваги, надані їм понад виборчу квоту, передаються кандидатам другого уподобання. При цьому, якщо в жодного з кандидатів немає зайвих голосів або їх не достатньо для обрання ще одного кандидата, то розподіляються голоси кандидата, який набрав найменше перших уподобань. Якщо при цьому всі місця розподілені так і не були, процедура повторюється до повного їх розподілу
Висування та реєстрація кандидатів
  • Висування кандидатів здійснюється політичними партіями або шляхом самовисування
  • Реєстрація кандидатів проводиться не пізніше 25 діб до дня голосування.
  • Кандидат повинен внести виборчу заставу у розмірі 1000 ірландських фунтів (?1260), яка повертається, якщо за нього буде віддано принаймні чверть голосів, необхідних для отримання місця у Європарламенті (1/4 виборчої квоти)
Право голосу
  • Мінімальний вік – 18 років
  • Громадянство Ірландії або іншої держави-члена ЄС
  • Громадяни Ірландії, які постійно проживають за кордоном, участі у голосуванні не беруть
Вимоги до кандидата
  • Мінімальний вік – 21 рік. Громадяни держав-членів ЄС можуть висувати свої кандидатури на виборах після досягнення віку, встановленого законодавством держав, громадянами яких вони є
  • Громадянство держави, яка входить до складу ЄС
Несумісність
  • Представники Ірландії у Європарламенті не можуть суміщати свої посади з посадами у виконавчих органах Євросоюзу або уряді Ірландії, Головного контролера та Аудитора, із суддівською роботою. Однак, членство у одній із палат ірландського парламенту не може перешкоджати виконанню обов’язків на посаді депутата Європарламенту
Виборча кампанія
  • Максимальний розмір витрат одного кандидата на виборчу кампанію не може перевищувати 150 000 ірландських фунтів (?189 000)
  • Розподіл між партіями ефірного часу на державних каналах мовлення здійснюється на основі угод, укладених керівниками партій з власниками відповідних каналів
  • Кожен кандидат має право на безкоштовну розсилку в межах виборчого округу одного звернення до кожного виборця
  • Проведення опитувань громадської думки заборонено в день голосування
Голосування, підрахунок голосів та оприлюднення результатів виборів
  • Підрахунок голосів розпочинається через 1 день після проведення голосування. Цього ж дня оприлюднюються попередні результати виборів
  • Офіційне оприлюднення остаточних результатів виборів здійснюється через 3-4 доби після голосування

РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРІВ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Політична партія Ірландії Скоро-чення % голосів (1994) Кількість місць (1994) % голосів (1999) Кількість місць (1999) Політична група у складі Євро-парламенту
Фіанна Фейл («Солдати Долі», консервативний) ФФ 35 7 38,6 6 Союз за Європу Націй (СЄН)
Фіне Гейл («Ірландська Родина», християнсько-демократичний) ФГ 24,3 4 24,59 4 Народна Партія Європи (НПЄ)
Трудова Партія (соціал-демократичний) ТП 11 1 8,7 1 Партія Європейських Соціалістів (ПЄС)
Партія Зелених (екологічний) ПЗ 7,9 2 6,7 2 Зелені
Незалежні кандидати Незалежні 1 4,6 1 Європейська Ліберально-Демократична та Реформ Партія (ЄЛДРП)
Незалежні кандидати Незалежні 3,7 1 Народна Партія Європи (НПЄ)
Інші 14,9 12,9  
ВСЬОГО 93,1 15 100 15

ГРАФІЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИБОРІВ
ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

Залишити відповідь