Брошура “Законодавче регулювання діяльності неприбуткових організацій: світовий досвід та рекомендації для України”

У виданні проаналізовано позитивний світовий досвід у ключових сферах законодавчого регулювання діяльності неприбуткових організацій, описано сучасну ситуацію в Україні та розроблено пропозиції по вдосконаленню законодавства України відповідно до найкращих світових зразків.

У демократичній державі інститути громадянського суспільства відіграють надзвичайно важливу роль і є основною альтернативою у забезпечені великої кількості суспільних благ. Динамічний розвиток суспільства вимагає того, щоб передача знань, досвіду та основних суспільних норм могла би забезпечуватися різними шляхами.

Організації громадянського суспільства здатні здійснювати функції посередника між громадянами та державою, інформувати громадськість, виконувати різноманітні соціальні функції та вимагати звіту від уряду. Плюралізм, терпимість, захист прав людини, турбота про знедолених, розвиток наукової думки, збереження та розвиток культури і мистецтва, охорона навколишнього середовища – це те різноманіття проблем, які турбують живе громадянське суспільство.

Неприбуткові організації (НПО) виконують роль посередників, що беруть участь у суспільних справах та розвивають громадянське суспільство. Без підтримки НПО з часом руйнуються впевненість у досягненні цілей національного розвитку та сили, що підтримують динамічне зростання. Неприбуткові організації знімають з уряду цілий ряд обтяжливих завдань, вони здатні більш ефективно надати ті суспільно значимі послуги, щодо яких не стає гнучкості у держави. Неприбуткові організації (НПО) можуть надавати суттєву допомогу уряду при підготовці програм захисту природного середовища та зниженню рівня бідності.

Як свідчить досвід багатьох країн світу, основною перешкодою діяльності НПО є неточність та обмеженість законодавства, а також непередбачуваність у застосуванні законів. Про недосконалість законодавчого регулювання діяльності неприбуткових організацій в Україні свідчить той факт, що сьогодні діяльність двох третин неприбуткових організацій в Україні фінансується практично виключно за рахунок міжнародних донорських організацій, в той час як у країнах з усталеними демократичними традиціями джерелом фінансування цих організацій є внески вітчизняних фізичних та юридичних осіб. Необхідність віднайдення ефективного механізму стимулювання вітчизняних підприємницьких структур та окремих громадян робити внески до неприбуткових організацій стоїть дуже гостро. Одним з шляхів стимулювання є надання дієвих податкових стимулів, що вимагає врахування відповідних норм у Податковому кодексі.

Громадські організації в Україні сподіваються на розуміння та підтримку вищого законодавчого органу. Мета цієї збірки – надати короткий огляд позитивного світового досвіду, навести приклади окремих країн, описати сучасну ситуацію в Україні та надати пропозиції по вдосконаленню законодавства України відповідно до найкращих прикладів регулювання діяльності НПО у світі. Податкові аспекти законодавства є основними у цій збірці, проте ми не обмежуємося лише ними. Це дозволить окреслити перспективи комплексного вдосконалення законодавства про неприбуткові організації в Україні у майбутньому.

I. СВІТОВИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1. Організації, що відносяться до неприбуткових

У збірці широко вживається термін “неприбуткова організація”, хоча він не є сталим і різниться у законодавствах окремих країн. В Україні дуже часто можна зустріти також терміни “неурядова” та “некомерційна” організації, до яких, незалежно від назви, відносять громадські об’єднання, благодійні фонди, некомерційні корпорації або інші юридичні особи, які не є частиною урядової структури і не працюють заради отримання прибутку.

Термін «неприбуткова організація» у світі вживається в основному в американському законодавстві, в той час коли міжнародні організації частіше вживають термін «неурядова організація». Термін «неурядова організація» підкреслює, що організація є незалежною від уряду, проте спрямовує свою діяльність на задоволення суспільних потреб і переслідує гуманітарні цілі. Термін «неприбуткова організація» підкреслює особливий режим діяльності та оподаткування організації. Метою неприбуткової організації не є отримання прибутку, тобто він не може перерозподілятися і має бути спрямованим лише на цілі організації.

Термін “неприбуткова організація” поки ще не прижився і в українському законодавстві, проте для цілей цієї збірки ми будемо вживати саме його, оскільки хочемо підкреслити особливість оподаткування таких організацій.

Громадські організації також поділяються на організації суспільної вигоди та організації взаємної вигоди. Для надання податкових стимулів організаціям взаємної вигоди існує набагато менше підстав. Тому організації взаємної вигоди ми не відносимо до неприбуткових і проблема оподаткування цих організацій у цій збірці не розглядається.

2. Регулювання діяльності неприбуткових організацій

Неприбуткові організації – це ті організації, які надають цілий ряд послуг, що прямо та опосередковано здійснюють позитивний економічний та соціальний вплив на суспільство. Згідно досить розповсюдженої концепції, оскільки вони перебирають на себе окремі функції держави, вони мають отримувати додаткові заохочення від держави в обмін на більшу відкритість та контроль за своєю діяльністю з боку держави та суспільства.

Законодавство має забезпечувати незалежність, професіоналізм, відкритість сектора НПО та покращувати можливості для самоуправління. В більшості випадків неприбуткові організації займаються перерозподілом національного доходу, тому надзвичайно важливо, щоб вони могли залучати достатній обсяг коштів від організацій, які його створюють, для здійснення своєї діяльності, могли вільно, без зайвих перешкод, організовуватися та діяти, були незалежними від уряду, відкритими та підзвітними суспільству.

З огляду на це проблемами неприбуткових організацій, які вимагають розв’язання, є фінансова основа їх діяльності, складність створення та ліквідації, контроль за діяльністю з боку держави, суспільства, донорів. Державне регулювання повинне забезпечувати державний та громадський контроль за розподілом коштів, але воно не має підривати свободу діяльності сектора.

2.1 Заснування та ліквідація неприбуткових організацій
Закони, що регулюють НПО повинні бути такими, щоб можна було відносно швидко, легко та недорого заснувати НПО як юридичну особу. Високі адміністративну витрати, такі як заснування та ліквідація, в кінцевому результаті обертаються неотриманою допомогою тих, на кого вона була спрямована. В основу законодавства має покладатися положення, що заснування НПО – це одна з форм реалізації права громадян на об’єднання. Перевага НПО у тому, що організація, а не її члени несуть відповідальність по зобов’язанням. Чим простіше процедура заснування, звітності та ліквідації НПО, тим більше бажання дрібних громадських об’єднань отримати такий статус.

Процес заснування НПО має бути принаймні не більш складним як заснування підприємства. Якщо статус юридичної особи можна отримати не вступаючи в безпосередній контакт з представниками реєстраційних органів, то це здешевлює процес реєстрації. У більшості країн особистої присутності представників НПО або не вимагається, або й навіть забороняється. Найбільшою проблемою з реєстрацією НПО в Україні є те, що надто багато залишається на суб”єктивний розсуд чиновників. Щоб розв’язати цю проблему, перелік видів діяльності (див. Види діяльності та повноваження) неприбуткових організацій має бути чітко визначено, так само як і перелік документів, які необхідно надати для реєстрації. Орган реєстрації не повинен вирішувати, чи потрібен той вид діяльності, яку здійснює НПО, та чи є у організації для цього кошти. “Ринок” фінансової підтримки, інтерес з боку членів організації та широкої громадськості може краще визначити, чи здатна НПО задовільняти потреби суспільства.

Терміни діяльності НПО не повинні мати обмежень, проте, якщо організація не має оборотів по рахунку протягом певного часу, її діяльність повинна припинятися. Якщо при ліквідації НПО залишаються невикористані активи, то вони мають бути передані НПО, яка займається аналогічним видом діяльності або передаватися державі.

2.2 Види діяльності та повноваження
Для НПО обов”язково має бути встановлено перелік видів діяльності, які є неприбутковими. Це необхідно, щоб чітко розмежувати, яка діяльність здійснюється з метою забезпечення потреб суспільства, а яка для задоволення власних потреб. В залежності від мети діяльності організації визначається, чи може вона отримати право на податкові пільги. Як ми вже вказували, на податкові стимули можуть претендувати лише організації, які розподіляють доход та за мету своєї діяльності ставлять забезпечення суспільних потреб.

До НПО, які займаються діяльністю, що підлягає ліцензуванню відповідним державним органом (охорона здоров’я, освіта тощо) мають застосовуватися такі самі процедури, які і до аналогічної діяльності фізичних осіб, підприємницьких організацій чи державних установ.

НПО не повинні займатися діяльністю, яка відноситься до політичної, наприклад, збиранням коштів для політичних партій. Проте НПО часто є активними учасниками обговорення основних питань державної політики. Вирішення питання, коли дозволяти політичну діяльність, а коли ні, як правило, викликає значні ускладнення. З іншого боку, повна заборона політичної діяльності НПО значно знижує рівень та багатогранність політичних дебатів по найважливіших питаннях. В більшості країн інтереси найбідніших та меншин представляють лише НПО. Необхідно знайти межу між дозволеною та недозволеною діяльністю. НПО не мають відсторонюватися від пропагандистської та освітньої діяльності, проте на практиці НПО нерідко використовувалися для лобіювання парламенту окремими групами інтересів та державними органами, що дозволити не можна.

3. Фінансування неприбуткових організацій

Необхідною умовою для впливової діяльності НПО є можливість залучати достатні кошти для здійснення власних проектів та програм. Основними джерелами коштів є внески некомерційних організацій та фізичних осіб, пряме державне фінасування у вигляді контрактів та грантів, а також доходи від власної діяльності. Кошти для діяльності можуть надходити одночасно з декількох джерел, проте питома вага цих джерел у загальних доходах НПО значно залежить від політики, яку проводить держава. Цей сектор є більш чутливим до регулятивних норм держави, ніж сектор підприємницьких організацій, оскільки він не генерує доходів, які необхідні для подолання регулятивного бар’єру.

3.1 Державне фінансування
Держава може вплинути на перерозподіл національного доходу, який згенеровано в економіці, двома шляхами. Перший спосіб – це державне фінансування, за якого держава централізує доходи і потім вирішує яким, організаціям їх надавати через механізм державних грантів та контрактів. Другий спосіб – стимулювання прямих взаємовідносин на рівні донорів та отримувачів допомоги. Другий спосіб є більш складним з точки зору контролю, але дозволяє створити “ринок” послуг НПО і ефективніше заповнити ніші у суспільних потребах, які випадають із сфери діяльності держави.

Виконавець будь-яких значних замовлень та контрактів, отримувач грантів державного органу має визначатися на основі відкритого та справедливого конкурсу. Надання державних контрактів не є проблемою лише сектору НПО, але відповідне законодавство, яке регулює розміщення державних замовлень, є основою справедливої, ефективної та некорумпованої діяльності уряду. НПО повинні мати право брати участь у конкурсах на державне замовлення за процедурою, аналогічною для підприємницьких організацій.

Уряд також може розглядати можливість переводу цілого ряду урядових програм у сектор НПО (освіта, медицина, наукові дослідження, культура), якщо буде вирішено що робота НПО буде ефективнішою і НПО до того ж зможуть залучати кошти із неурядових джерел. Це відповідає загальносвітовій тенденції скорочення урядового сектора та передачі значної частини майна держави НПО з тим, щоб вони могли продовжувати програми, які раніше здійснювалися лише урядом.

3.2 Власна діяльність
При розгляді взаємопов’язаних питань регулювання власної діяльності НПО та їх оподатквування необхідно дуже чітко визначитися, що є такою діяльністю. НПО може мати банківський рахунок, інвестиції в цінні папери та інші інвестиції, які дають доход у вигляді дивідендів та росту ринконої вартості. Існує також періодична діяльність, така як благодійні лотереї та аукціони. Але перелічена діяльність розглядається як форма залучення внесків і також не є підприємницькою. Не розглядаються як торгівля чи підприємницька діяльність, наприклад, плата за вхід до музею чи плата за послуги благодійного медичного центу – у більшості випадків плата є символічною. В окремих законодавствах надходження з таких джерел чітко визначені як непідприємницька діяльність в податковому законодавстві, в інших законодавствах це не визначено, але є традицією.

Що стосується торгівлі та підприємництва діяльності, як надання товарів та послуг, то визначити чи є така діяльність неприбутковою важко. Наприклад, робота, яка працевлаштовує людей з фізичними вадами, за основну свою мету має не підприємництво та отримання прибутків, а працевлаштування. Крім того, все більше НПО працюють за контрактами, що покладають на них зобов’язання надавати товари та послуги для третіх сторін (наприклад, освітні програми), при цьому самі НПО самі розглядають це як свою основну діяльність.

В одних країнах (Польща) непідприємницька та підприємницька діяльність може здійснюватися однією організацією, в інших (Великобританія) підприємницька діяльність може здійснюватися лише дочірнім підприємством НПО. Але у будь-якому випадку податок на прибуток не сплачується. У Франції НПО не можуть займатися підприємницькою діяльністю, тому проблема оподаткування просто не виникає.

В більшості країн НПО дозволяється займатися підприємницькою діяльністю задля підтримки своєї основної діяльності, але за двох умов: прибуток організації не розподіляється і спрямовується на основну діяльність, НПО створюється та працює задля досягнення некомерційних цілей. Запропонований критерій, чи може НПО здійснювати підприємницьку діяльність, назвається критерієм “основної мети”. За цим критерієм НПО, більше половини діяльності якої є підприємництво, втрачає свій статус та пільги.

Альтернативним критерієм є критерій “спрямування доходу”. Згідно цього критерію організація буде мати пільги до тих пір, поки дохід від підприємницької діяльності спрямовується на гуманітарні цілі. Традиційно вважається, що друга концепція є кращою, оскільки це надає можливості розвитку неприбуткового сектору в перехідних економіках. Проте проблема є суто податковою, світова практика оподаткування охоплює весь спектр можливостей: від заборони підприємницької діяльності до повного її дозволу. Так, у Болгарії прибуток від підприємницької діяльності оподатковується незалежно від шляхів використання; у Польщі прибуток, що спрямовується на цілі НПО, не оподатковується.

Надання дозволу недержавним організаціям займатися господарською діяльністю для виконання статутних завдань є надзвичайно важливим, особливо в країнах з нерозвиненим приватним капіталом. Дозвіл здійснювати комерційну діяльність може суттєво підтримати сектор неприбуткових організацій в умовах економічного спаду. Основною проблемою регулювання оподаткування власної діяльності НПО є визначення меж та обсягу власної діяльності, яку може проводити неприбуткова організація. Загалом неприбуткові організації конкурують з підприємницькими не тільки на ринку, але й за державне замовлення. Основним аргументом проти пільгового оподаткування неосновної діяльності НПО є загроза підриву діяльності підприємницького сектору.

3.3 Оподаткування НПО

3.3.1 Засади оподаткування НПО
Ключовим моментом існування неприбуткової організації є її зобов’язання щодо нерозподілу прибутку між її засновниками, членами правління чи іншими членами організації. Це обмеження забороняє пряму чи непряму передачу активів НПО на цілі, не пов’язані з благодійною чи статутною діяльністю.

Існує декілька концепцій щодо надання додаткових податкових пільг для НПО. Перша виходить з твердження, що НПО заслуговують на підтримку, оскільки вони слугують державі та суспільству, надаючи необхідні товари та послуги, які держава та/чи приватний сектор не може або не буде надавати. НПО заслуговують на субсидії, які дадуть їм змогу реалізувати свої наміри, оскільки вони доповнюють чи повністю виконують зобов’язання держави, або ж надають послуги, що не надаються в повному обсязі через неспроможність ринку. Насправді, НПО заслуговують на підтримку, оскільки вони часто визначають та реагують на потреби суспільства швидше ніж уряд, об’єднуючи енергію та ресурси волонтерів та надаючи послуги швидше та ефективніше, ніж державна бюрократія.

Друга концепція надання податкових стимулів підкреслює загальну вигоду, яку отримує суспільство від підтримки плюралістичного суспільства. Сильне громадянське суспільство одночасно підтримує та виникає на базі демократичного управління. Насправді, дозвіл на отримання громадянами права на менші податки в обмін на їхні внески до НПО дає їм можливість спрямовувати ресурси на важливі соціальні цілі. Необхідно зауважити, що окремі країни (наприклад, Швеція) не дають дозволу на звільнення від податків, залишаючи за собою право визначати пріоритети фінансування.

Інші концепції, такі як, наприклад, теорія визначення доходу, теорія капітального субсидіювання та теорія благодійних внесків, засновані на практичних міркуваннях щодо обґрунтування бажання суспільства автоматично субсидіювати НПО. Згідно теорії визначення доходу, НПО мусять отримати звільнення від оподаткування, оскільки більшість систем оподаткування не можуть точно визначити справжній рівень їхнього оподатковуваного доходу. Теорія капітального субсидіювання пропонує надавати податкові звільнення як компенсацію НПО, які задовольняють потреби деяких споживачів краще, ніж це роблять компанії, що спрямовані на отримання прибутку, але мають труднощі з залученням капіталу чи використанням пільг, що надаються інвесторам. Згідно теорії благодійних внесків НПО мусять доводили свою цінність шляхом залучення на свою підтримку великих сум від громадськості, а уряду пропонується відслідковувати пріоритети громадськості та надавати НПО додаткові внески.

3.3.2 Практичні аспекти оподаткування НПО
Різноманітність думок, що існують навколо оподаткування НПО серед теоретиків, знайшла своє відображення у великій кількості підходів до звільнення цих організацій від оподаткування чи надання їм фінансової допомоги у формі субсидій, грантів, подарунків тощо.

Існує декілька видів податків, від яких можуть бути звільнені НПО: податки на доходи чи прибутки, податки на передачу майна (подарунки чи заповіти), акцизи, податки на додану вартість, податки з обігу та ін. На практиці недержавні організації в основному не звільняються від сплати податків, що стосуються працівників, але часто звільняються податків на доходи, майно та його передачу. Окремі країни, наприклад, оподатковують деякі види операцій НПО податком на додану вартість, в той час як інші, теж включаючи НПО до платників податку, оподатковують їх по низьких чи нульових ставках.

Податкові закони також часто надають пільги (зниження податкових платежів, податкові кредити чи повернення податків) в оподаткуванні внесків фізичних осіб чи корпорацій або інших підприємницьких структур на користь визначеного переліку недержавних організацій. Фізичним особам можуть надаватися схожі податкові пільги щодо передачі майна чи подарунків. Перелік НПО, яким можуть надаватися такі подарунки, іноді є меншим, ніж перелік організацій, що звільняються від оподаткування.

Розглянемо окремі способи оподаткування НПО, що можуть бути прикладом для наслідування при розробці національного податкового законодавства.

  1. Звільнення від оподаткування доходу. Кожна неприбуткова організація звільняється від оподаткування доходів, які вона отримала від донорів чи державних агенцій (по гранту чи контракту), членських внесків, процентних платежів, дивідендів, рентних платежів, роялті чи збільшення капіталу від активів чи продажу активів. Доход не оподатковується, щоб уникнути подвійного оподаткування, оскільки внески, як правило, вже є прибутком, на який сплачено податки.
  2. Часткове звільнення від оподаткування доходу чи податкові кредити на благодійні внески. В розумних межах фізичні та юридичні особи повинні мати право на часткове звільнення від оподаткування чи податковий кредит на благодійні внески в НПО. В залежності від податкової політики, в системі прогресивного оподаткування доходу фізичними особами надається перевага кредитам, а не частковому звільненню від оподаткування, тоді як часткове звільнення від оподаткування може спонукати заможних донорів робити подарунки частіше та в більших обсягах.Звільнення від оподаткування доходу відбувається шляхом зменшення доходу на суму благодійних внесків. Доход розраховується як валовий доход мінус витрати на його отримання. В більшості країн застосовується саме така форма податкового стимулювання внесків, але існують і інші способи стимулювання – шляхом спрямування до НПО частини суми податку з доходу, який мав би бути сплаченим до бюджету.
  3. Оподаткування власної господарської діяльності. Закон повинен дозволяти НПО займатися господарською діяльністю, якщо така діяльність не суперечить основній меті діяльності організації. Будь-який чистий прибуток, отриманий НПО від активного проведення торгівельної чи бізнесової діяльності, може:
    а) бути звільненим від оподаткування,
    б) підлягати оподаткуванню,
    в) підлягати оподаткуванню, лише якщо господарська діяльність не пов’язана з підтримкою неприбуткових цілей організації,
    г) підлягати механічній (простій) перевірці, що робить можливим уникнення від оподаткування невеликих сум прибутку від господарської діяльності, проте оподатковує суми, що перевищують встановлені обмеження.
    Обговорення переваг та недоліків такого підходу наведено вище у розділі, що присвячений власній діяльності.
  4. ПДВ та митні платежі.
    Неприбутковим організаціям іноді надається право пільгового режиму чи звільнення від податку на додану вартість (ПДВ), або від митних платежів на імпортовані товари чи послуги, що використовуються для досягнення статуної мети та завдань. Проте надання таких пільг не рекомендується, оскільки воно ускладнює систему нарахування вказаних платежів, а також перешкоджає діяльності НПО, оскільки контрагенти не хочуть втрачати право на відшкодування ПДВ.
  5. Інші податки.
         а) В залежності від бажання уряду заохотити НПО, їм може бути надано звільнення чи пільговий режим щодо інших податків (податки на майно, з продажу, з заповітів).
    б) НПО не повинні бути звільнені чи оподатковуватися за пільговим режимом по податках, що нараховані на заробітну плату їх працівників.

3.3.3 Фінансування через внески донорів
Податкові пільги для донорів існують в більшості країн. Переважним чином використовується списання податку на доходи чи податку на прибуток, хоча більш обгрунтованим теоретично є податковий кредит, який в умовах прогресивного оподаткування дає кожному платнику податків однакові пільги на однакову суму внесків. Це пояснюється тим, що податковий кредит направлений на стимулювання платників з невеликим рівнем доходів, які і без того роблять внески цілком стабільно. Отримувачі високих доходів є набагато більш чутливими до податкових пільг, і для них більш вигідним є податкове списання.

В більшості країн на суму податкового списання встановлено верхню межу, проте емпіричні дослідження показують, що підприємницькі організації не роблять внесків, що перевищують 1-2 відсотки доходу, тому верхня межа звичайно не має ніякого суттєвого впливу на бажання робити внески.

4. Контроль за діяльністю неприбуткових організацій

У багатьох країнах від НПО законодавчо вимагається мінімум звітності, але надаються одному чи декільком державним органам значні права при прийнятті рішення про реєстрацію чи припинення діяльності неприбуткової організації. Насправді, така практика є невиправданою. НПО, як вказано вище, повинні мати досить просту процедуру реєстрації. Але для того, щоб урівноважити легкість реєстрації, ці організації повинні мати достатню відкритість та підзвітність державі та суспільству. Зловживання з боку НПО можливі, але для їх попередження та зменшення рівня необхідні сурова звітність та контроль.

4.1 Органи нагляду за діяльністю
Багато країн виділяють неадекватні ресурси для контролю за виконанням правових вимог, які покладаються на НПО. Виникає велике число проблем, таких як податкові зловживання з боку громадських організацій. Тому виникає спокуса змінити закон, як це було зроблено у Болгарії та Україні, коли були виявлені зловживання. Але необхідно не збільшення числа законів та їх зміна, а більш ефективний контроль за виконанням вже прийнятих.

НПО повинні надавати детальні звіти про свою фінансову діяльність у відповідні органи, що здійснюють загальний контроль за діяльністю НПО та органи державної податкової служби. Закони та положення про НПО повинні чітко вказувати, які організації мають надавати звіти, та надавати перелік звітних документів.

НПО, які отримали ліцензію, також повинні надавати відповідну звітність до органу державної влади, що видав ліцензію. Ліцензійний орган, повинен отримувати право проводити аудит відповідної діяльності на відповідність вимогам ліцензування, проте він не має контролювати інші аспекти діяльності НПО.

4.2 Звітність
Основним інструментом досягнення підзвітності та контролю є різноманітні звіти. Одні звіти мають надаватися тільки державним органам, другі мають надаватися донорам, треті мають бути доступними суспільству. Основна вимога до звітів – вони не повинні бути більш обтяжливими, ніж звіти, які подаються іншими організаціями. Крім того, доцільно встановити спрощені вимоги до звітності дрібних НПО, або повністю від неї звільнити, оскільки обтяжливі вимоги щодо звітності можуть задушити невеликі НПО. Поки діяльність НПО обмежена, обмеженою є і можливість негативних наслідків від цієї діяльності.

Інформація про НПО та правила їх діяльності має бути доступна суспільству та кожному зацікавленому громадянину. Велика кількість державних оганів хоче отримувати звіти від НПО, але дуже неохотно надає їх для ознайомлення суспільству. Діяльність організацій суспільної вигоди здійснює вплив на суспільство, і воно повинно про це знати. Там, де НПО мають значні пільги чи урядові гранти, суспільство має право вимагати від них відкритості та суворої звітності.

Донори повинні мати право укладати договори про розкриття інформації, що необхідно для оцінки придатності даної НПО залучати внески та їх ефективно використовувати, так само як використовувати внески даного донора.

Необхідно пам’ятати, що звітність організацій не повинна порушувати вимог до конфіденційності інформації щодо донорів та отримувачів допомоги. Проте оприлюднення основної інформації про діяльність організацій сприяє самоуправлінню сектора і дозволяє кожному громадянину внести свій вклад у контроль та нагляд, який необхідний для виявлення порушень та зловживань.

4.3 Публічний контроль
Як ми вже вказували, широка громадськість має законний інтерес до діяльності НПО. Крім того, зацікавлені члени громади та засоби масової інформації мають більше шансів знайти та викрити невідповідності, ніж державні чиновники. Треба підкреслити, що мова йде не тільки про фінансову порядність організації. Адекватне відкриття інформації може надати суспільству відомості для визначення, до якого ступеню НПО висловлює думку групи, яку вона представляє, а також чи є у НПО достатні напрацювання, щоб виконувати свою роботу. Як зазначив один видатний австралійський спеціаліст по правовому регулюванню: “Найкраще правове регулювання досягається за рахунок відкритих баз даних та свободи преси”.

Спеціальні правила для забезпечення публічного контролю не повинні бути надмірними та призводити до зайвих видатків НПО на розповсюдження публічних звітів. Окремі країни дозволяють щорічні публікації у газетах та журналах, інші передбачають, щоб звіт зберігався у відповідному державному органі та був доступним для громадськості у читальному залі.

II. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕПРИБУТКОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ПРИКЛАДІ ОКРЕМИХ КРАЇН

5. Неприбуткові організації у США

5.1 Організації, що відносяться до неприбуткових
Відповідно до діючого законодавства неприбутковою організацією, що звільняється від федерального податку на прибуток і має дозвіл отримувати внески, які віднімаються від бази оподаткування донора, вважають “акціонерне товариство чи будь-який суспільний фонд або установа, що діє виключно в інтересах релігії, благодійності, науки, суспільної безпеки, літератури чи освіти, сприяє національним чи міжнародним змаганням у любительському спорті… чи попереджає жорстоке поводження з дітьми або тваринами”.

При цьому дана організація:

 

  • не передає будь-яку частину свого прибутку на користь приватного акціонера/фізичної особи;
  • не присвячує більшість своєї діяльності пропаганді, лобіюванню чи іншим способам впливу на законодавство;
  • не бере участі і не втручається у будь-яку політичну кампанію, підтримуючи чи (виступаючи проти) будь-якого кандидата на державну посаду.

 

5.2 Види діяльності та повноваження
Організації, що мають статус неприбуткових, звільняються від оподаткування і мають дозвіл отримувати внески, які віднімаються від бази оподаткування донора. Щоб отримати такий статус, суб’єкт має бути зареєстрованим і діяти виключно для однієї чи кількох пільгових цілей:

  • Благодійництво. Включає в себе допомогу бідним, підтримку релігії, освіти і науки, розвиток системи охорони здоров’я, розвиток системи соціальної допомоги з боку організацій. Вимагається, щоб така діяльність здійснювалася з вигодою для суспільства в цілому, а не задля будь-яких приватних інтересів. Бенефіціарії благодійної діяльності повинні складати достатньо великий та урізноманітнений круг осіб. Діяльність не вважатиметься благодійною, якщо її бенефіціарії є родичами донорів, чи дана організація діє в інтересах точно визначеної групи осіб, наприклад, членів певного суспільного клубу чи спорідненої організації.
  • Релігія. Законодавчо організації, що відповідають даній категорії не визначено через невтручання держави у справи церкви – державі забороняється підтримувати чи заперечувати будь-яке віросповідання. Через це кожен випадок цієї категорії розглядають індивідуально стосовно належності чи неналежності до неприбуткових організацій.
  • Наука. Підтримка науки вважається неприбутковою діяльністю, якщо вона служить суспільним, а не приватним інтересам. Не вважається, що суспільним інтересам служить діяльність, пов’язана з комерційними операціями, як наприклад тестування матеріалів чи товарів, дослідження певного ринку.
  • Освіта і навчання, що здійснюються для інтересів суспільства в цілому. Сюди належать традиційні навчальні заклади і нетрадиційні групи, що являють собою суспільні дискусії, форуми, лекції тощо. Організації, що управляють музеями, зоопарками, симфонічними оркестрами також можуть бути віднесені до даної категорії.

Звільнені від оподаткування організації повинні функціонувати таким чином, щоб жодна частина їх прибутку не несла вигоди, на основі особистих зв’язків, будь-якому окремо взятому приватному акціонерові чи фізичній особі. Ця умова є єдиним критерієм для класифікації всіх організацій на комерційні та неприбуткові.

Організація, що зареєстрована як неприбуткова, не може більшу частину своєї діяльності присвячувати пропаганді, лобіюванню чи іншим способам вплинути на законодавство. Проте така заборона не є абсолютною. Важливо, щоб згадана діяльність не була основною, тобто не становила “більшу частину всієї діяльності”, і не загрожувала неприбутковому статусу. Законодавчо для визначення “більшої частини” використовують наступний критерій: організація може витрачати на лобіювання, пропаганду та інші способи впливу на законодавство 20 % від перших 500 000 доларів своїх щорічних витрат, 15% від наступних 500 000, і так далі, але загальна сума не може перевищувати 1 мільйон доларів щорічно.

Участь неприбуткових організацій в політичних кампаніях заборонена повністю.

5.3 Фінансування неприбуткових організацій

5.3.1 Державне фінансування

Державне фінансування неприбуткових організацій є менш поширеним, ніж фінансування донорами (див. нижче). В основному державні кошти надходять у вигляді цільових грантів. Держава реалізує свою підтримку діяльності неприбуткових організацій, що діють у суспільних інтересах, шляхом звільнення таких організацій від оподаткування і надання податкових пільг донорам.

5.3.2 Фінансування через внески донорів

Основна частина ресурсів неприбуткових організацій надходить від донорів. Донори, як фізичні, так і юридичні особи, фінансують діяльність неприбуткових організацій, надаючи останнім грошові кошти, подарунки, обладнання, цінні папери та права власності на нерухоме майно (чи будь-яку його частину). Відповідно донор отримує пільги при сплаті податку на доходи, податку на збільшення ринкової вартості капіталу, податку на дарування та федерального податку на нерухомість.

Пільгове оподаткування донорів здійснюється наступним чином. Донор перераховує певну суму зі свого доходу на фінансування діяльності неприбуткової організації. При обчисленні податку на доход обчислюється податкова база (як загальна сума доходу мінус сукупні витрати), яка далі зменшується на суму переказаного внеску до неприбуткової організації. Податок на доходи нараховується на зменшену таким чином базу.

Передача подарунків, обладнання та нерухомого майна дає донорам право на пільгове оподаткування при обчисленні податків на дарування та федерального податку на нерухомість, яке реалізується повністю аналогічно до попереднього випадку: база оподаткування зменшується на вартість наданих подарунків, обладнання чи нерухомого майна.

Існує багато законодавчих обмежень, що стосуються сум таких внесків, які організація чи особа-донор можуть віднімати від своєї бази оподаткування. Ці обмеження залежать від роду діяльності організації, куди зроблено внесок, штату тощо. Загальне правило при цьому – фізичні особи не можуть віднімати більше 50% від суми валового доходу протягом одного податкового року, а юридичні особи не можуть віднімати більше 10% бази оподаткування.

Право донора на пільгове оподаткування реалізується лише у випадку, коли кошти і майно передаються неприбутковій організації, що має дозвіл отримувати внески, які віднімаються від бази оподаткування донора.

5.3.3 Власна діяльність
Неприбуткова організація може займатися побічною (тобто суттєво не пов’язаною з основною цільовою діяльністю) підприємницькою, торговельною чи іншою діяльністю для отримання доходів. Отримані таким чином доходи можуть використовуватися для фінансування основної діяльності неприбуткової організації.

У випадку, коли отримані від побічної економічної діяльності кошти використовуються для фінансування інших цілей, відмінних від тих, що дають організації статус неприбуткової, отримані доходи підлягають оподаткуванню. База оподаткування при цьому – доходи від побічної економічної діяльності мінус безпосередні витрати на здійснення цієї економічної діяльності. Адміністрування відбувається за принципом адміністрування аналогічного податку, що стягується з комерційних структур, які займаються аналогічною діяльністю.

Регулювання і контроль власної діяльності неприбуткової організації є одним з найскладніших і заплутаніших законодавчих питань. Проблемним і неоднозначним є визначення, наскільки певна діяльність є побічною для даної організації. У випадку, коли ця діяльність є побічною для даної організації, наскільки тісним є звязок між доходами від даної діяльності і фінансуванням основної, звільненої від оподаткування діяльності? Законодавство визначає, що “… торгівля чи підприємництво є безпосередньо повязаними зі звільненою від оподаткування метою неприбуткової організації тільки в тому випадку, коли існує причинний звязок між даною економічної діяльністю і досягненням мети неприбуткової діяльності”. Проте дане формулювання спричинює невизначеність навіть у найпростіших випадках. Класичним прикладом, що наводиться в літературі, є випадок з музейним кіоском, що торгує різними товарами. Виникає питання, чи має торгівля будь-яким з даних товарів суттєвий причинний звязок з метою діяльності музею, що не оподатковується. Якщо так, то які саме ці товари.

5.4 Контроль за діяльністю неприбуткових організацій

5.4.1 Органи нагляду за діяльністю
Органи федерального уряду та податкова служба (Internal Revenue Service) є єдиними органами державної влади, що здійснюють контроль за діяльністю неприбуткових організацій. Контроль здійснюється шляхом нагляду за фінансовими та податковими операціями, що відображені в щорічній звітності (див. нижче). Іншим важелем контролю є надання чи позбавлення статусу неприбуткової організації, яка звільняється від сплати податків і може отримувати внески, що віднімаються від бази оподаткування донора.

5.4.2 Звітність

Податковий Кодекс США і Правила Казначейства США зобов’язують більшість звільнених від оподаткування організацій надавати федеральному урядові щорічні податково-фінансові декларації. Така декларація повинна містити широку інформацію про джерела надходжень і використання коштів звільненої від оподаткування організації.

Вимоги щодо змісту декларації залежать від типу неприбуткової організації. Для прикладу, від громадської благодійної організації вимагається детальна інформація про подарунки на суму більше ніж 5000 доларів з кожного окремого джерела, інформація про оплату праці працівників та керівництва, а також вказати суми та отримувачів дотацій, виплат та внесків, зроблених організацією. Декларація може вимагати інформацію про участь організації в передвиборчій агітації, лобіюванні, доходи від побічної економічної діяльності, результати аудиту тощо.

Декларація є єдиним звітним документом, що вимагається згідно чинного законодавства. Відмова надавати декларацію про фінансову діяльність переслідується відповідно до цивільного та кримінального законодавства.

Крім декларації більшість неприбуткових організацій складають щорічний звіт, де описується мета організації, основні програми, напрямки діяльності та досягнення за звітний рік та приводиться інформація про органи управління та структуру. Щорічний звіт готується для підтримки публічного іміджу неприбуткової організації, в першу чергу серед існуючих та потенційних донорів.

5.4.3 Публічний контроль
Від неприбуткових організацій вимагається забезпечити публічний доступ до останніх трьох щорічних декларацій, про які йшлося вище, та Аплікаційної форми, згідно якої організація зверталася до уряду стосовно отримання статусу неприбуткової. Іншими словами, будь-хто може звернутися до неприбуткової організації з проханням надати згадані документи. У випадку відмови надати таку інформацію на організацію накладається штраф. Виняток складають документи, розміщені в мережі Інтернет – у такому випадку організація може відмовитися надіслати копію звітності.

Збори ради директорів організації можуть бути як закритими, так і відкритими для громадськості. Це залежить від законодавства штату і політики організації щодо звязків з громадськістю. Проте законом вимагається, щоб у статуті організації було чітко зазначено політику керівництва щодо доступу широкої громадськості до зборів ради директорів.

6. Неприбуткові організації у країнах Центральної та Східної Європи.

Багато країн Центральної та Східної Європи, що знаходяться на перехідному етапі, приділяють особливу розвитку національного законодавства про НПО. Одним з основних аспектів законодавства, що вирізняє НПО поміж решти організацій, є пільгове оподаткування. В поданій нижче таблиці відображено різні підходи щодо податкових пільг НПО в цьому реґіоні.

Таблиця 1. Особливості оподаткування НПО в деяких країнах Центральної та Східної Європи.

Країна Особливості національного податкового законодавства
Хорватія Закон про ПДВ вступив в силу 1.01.98. без будь-яких пільг чи зниження ставки податку для НПО. Виняток становили тільки акторські та культурні асоціації, які мали можливість одержати кошти, що знижувало суму податку. Однак, доход НПО, одержаний за рахунок пожертвувань і ґрантів, загалом, звільнений від оподаткування
Естонія Нещодавно у ці й країні відбулися зміни в оподаткуванні асоціацій та фундацій. Зокрема, відповідно до змін до закону про податок на доход, прийнятих в березні 1998р., індивіди можуть знизити величину свого податку, здійснюючи внески до НПО, що спрямовані на досягнення суспільного добробуту. Однак, будь-яка економічна діяльність НПО підлягає оподаткуванню за ставкою 26%. На даний час підготовлені законопроекти щодо цієї проблематики. Такі зміни були ініційовані НПО.
Угорщина Законодавчі рамки діяльності НПО в Угорщині є чи не найбільш прогресивними. Система оподаткування для НПО є досить пільговою. Фізичні особи мають право направляти 1% своїх зобов’язань по прибутковому податку з громадян на потреби окремих НПО, спрямованих на досягнення суспільного добробуту, та додатково 1% у релігійні організації. Така норма притаманна лише цій країні реґіону.
Словаччина Донорам – юридичним особам дозволяється зменшити (не більш як на 2%) базу оподаткування на суму внесків до НПО, якщо ці внески не менші за 2 000 словацьких крон. Донорам – фізичним особам дозволяється зменшити (не більш як на 10%) базу оподаткування на суму внесків до НПО, якщо ці внески не менші за 1 000 словацьких крон.

Найбагатший досвід в реформуванні законодавства про НПО має Польща.
Нова Конституція Польщі гарантує свободу об’єднання громадян. З середини 1980-х років законодавство Польщі визначало дві юридичні форми НПО – асоціації (членські організації) та фундації (нечленські організації). Як Закон про Фундації, так і Закон про Асоціації зазнали суттєвих змін з моменту їх прийняття в 1989 році. Теперішнє правове поле Польщі щодо НПО є дещо ускладненим, але тим не менш ефективно функціонуючим. Як правило, НПО можуть бути засновані без невиправданої затримки чи витрат, та одразу після заснування можуть досить вільно вибирати види діяльності, включаючи адвокатську практику чи надання традиційних соціальних послуг.

Суттєві податкові пільги надаються як асоціаціям, так і фундаціям. Фундації суттєво обмежені у своїй діяльності, проте, ці обмеження стосуються вибору господарської діяльності для досягнення статутних цілей та роботи з органами місцевого самоврядування. Асоціації також можуть зіткнутися з труднощами, працюючи з органами місцевої влади. Наприклад, при виконанні замовлень цих органів вони змушені проходити через усладнені процедури конкурсу на виконання держзамовлення, призначені для відбору підприємницьких структур. Ці проблеми виникли через недоліки в існуючому законодавстві та занадто сувору інтерпретацію законів судами.

Для вирішення цих та інших проблем восени 1999 року на розгляд до парламенту Польщі, Сейму, був внесений проект закону “Щодо діяльності, спрямованої на збільшення суспільного добробуту”. Проект закону встановлює 13 видів діяльності, спрямованої на збільшення рівня надання громадських благ: підтримка дітей, допомога потребуючим, діяльність, пов’язана з охороною здоров’я, реабілітацією інвалідів, культурою, освітою, фізичним вихованням, правами людини та самоуправлінням, захистом навколишнього середовища, розвитком малих та середніх підприємств, зменшенням безробіття, наданням допомоги при стихійних лихах, а також дослідженнями та розвитком всього згаданого вище.

Відповідно до проекту закону, діяльність спрямована на збільшення суспільного добробуту може проводитися асоціаціями, фундаціями чи неприбутковими організаціями, але норми закону не можуть бути застосовані до діяльності, що проводиться політичними партіями, державними підприємствами чи юридичними особами, заснованими католицькою церквою. Підприємницькі структури також не можуть проводити цей вид діяльності.

Діяльність, спрямована на збільшення суспільного добробуту може бути безплатною або платною. Окремі правила регулюють кожен з цих видів діяльності. Хоча неприбуткова організація, що проводять діяльність, спрямовану на збільшення суспільного добробуту, може також проводити підприємницьку діяльність (за умови ведення окремої документації та обліку), вона не може це робити в сфері, в якій вона отримує плату за діяльність, спрямовану на збільшення суспільного добробуту.

Організації, що проводять діяльність по збільшенню суспільного добробуту, будуть звільнені від корпоративного податку та податку з доходу фізичних осіб. Вони також звільняються від податку на нерухоме майно, що використовується при здійсненні цієї діяльності та від місцевих податків та зборів.

Організації, що проводять діяльність по збільшенню суспільного добробуту, будуть оподатковуватися за нульовою ставкою податку на додану вартість щодо товарів та послуг, пов’язаних з цією діяльністю. Також вони будуть звільнені від митних зборів на імпорт товарів, які потрібні на здійснення такої діяльності за умови, що ці товари не будуть перепродаватися на протязі двох років.

Підприємства, діяльність яких спрямована на суспільний добробут, можуть купувати землю у держави за чверть вартості, або одержати право на необмежене користування землею без орендної плати. При оренді на обмежений період з такого підприємства не може бути утримано більше ніж 1% вартості, або чверті ринкової ціни за оренду державної власності. Якщо таке підприємство збанкрутує, ця земля може бути повернена державі поза судовою системою.

Організації, діяльність яких спрямована на збільшення суспільного добробуту, можуть одержувати кошти від державного чи місцевих бюджетів, і можуть здійснювати таку діяльність без дозволу. З іншого боку, витрати, які списуються на діяльність для суспільного блага, не можуть перевищувати певний відсоток, встановлений нормативними актами. Для різних видів діяльності встановлюється різний відсоток. Організації, діяльність яких спрямована на збільшення суспільного добробуту, зобов’язані надавати для суспільного користування річні звіти про свої фінансові операції. Законопроект усуне більшість неузгодженостей чинного законодавства.

Як видно, законопроект про діяльність, спрямовану на збільшення суспільного добробуту у Польщі є складним. Він внесе основні поправки до законів, що стосуються НПО. Він надасть особливого статусу “діяльності на суспільний добробут”, обмежуючи більшість із існуючих привілеїв, які надає держава таким організаціям, та підвищуючи вимоги до їх звітності та прозорості. Запропонована комісія по діяльності на суспільний добробут має багато спільних рис із комісією по благодійності, що існує в Англії та Уельсі, хоча перша матиме більше представників із цього сектору.

7. Регулювання діяльності неприбуткових організацій в Україні

7.1 Організації, що відносяться до неприбуткових
В українському законодавстві має місце неузгодженість законодавства, що регулює діяльність НПО. Ця проблема стосується не тільки чинного податкового законодавства, вона є характерною для всього масиву законодавства, що у тій чи тій мірі стосується питань “третього сектору” і починається з відсутності теоретичних напрацювань щодо природи некомерційних організацій, їх місця і ролі в системі громадянського суспільства і спільного, зрозумілого для всіх понятійного апарату.

Для означення неприбуткових організацій застосуємо термін, що з’явився в проекті Цивільного кодексу України – “непідприємницькі організації”(НО) і будемо під ним розуміти, що це загальне означення НПО, метою діяльності яких не може бути отримання прибутку та його розподіл між членами, засновниками, керівниками, чи пов’язаними з ними особами.

Термінологія для визначення цього роду організацій, вживана в чинному законодавстві, є досить різноманітною:

  • об`єднання громадян”(ОГ) – найбільш загальний термін, що стосується громадських організацій, професійних спілок, політичних партій (ст.36 Конституції України);
  • громадські організації”(ГО) – об`єднання громадян, створені для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих , вікових, національно – культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст.3 Закону “Про об`єднання громадян”);
  • благодійні організації”(БО) – недержавні організацій, що здійснюють благодійну діяльність відповідно до закону “Про благодійництво та благодійні організації”(стаття 1);
  • неприбуткові організації”(НПО), термін, який на сьогодні вважається найбільш широким і таким, що поширюється на всі вище названі організації, згідно визначення Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”. Звичайно формально виглядає логічним, що і бюджетні організації і громадські внесені до однієї статті закону як неприбуткові, оскільки і ті і інші не мають прибутку. Але коли подивитись на світовий досвід, то віднайти подібну аналогію досить складно. І це також зрозуміло. Адже природа організацій різна. І якщо поява одних (державних) організацій і їх діяльність викликані нормативним актом публічної влади і підкріплені бюджетним (гарантованим) фінансуванням, то інші з’являються і діють на підставі доброї волі приватних (недержавних) осіб і є юридичними особами саме приватного, а не публічного права.

Тому навряд чи виглядає доцільним включення до одного реєстру таких різних за своєю природою та діяльністю організацій. Мало того, це дає підстави спекулювати на цифрах. Так за даними ДПА, які були оприлюднені 21 січня 2000 року на одному із семінарів по проблемам оподаткування НПО, до складу реєстру НПО включено 79561 організацію з них 2007 благодійних організацій (2,5% від усіх НПО) та 12100 громадських організацій (15,2% від усіх НПО). Знову ж таки за цими даними загальна сума пільг, отриманих НПО, що були включені до реєстру НПО склала 1млрд.615 млн. гривень, не сплачено з цих сум податку 425 млн. гривень!! Але загальні доходи всіх БО склали – 127 млн.гривень, а ГО – 160 млн. гривень, тобто набагато менше ніж “умовні збитки” бюджету. Тобто за рахунок знаходження в спільному “кошику” державних та недержавних організацій, саме останні мають шанс бути позбавлені податкових пільг у “боротьбі за наповнення бюджету”.

7.2 Регулювання діяльності неприбуткових організацій

7.2.1 Заснування Існує два способи легалізації неприбуткових організацій: реєстрація та повідомлення. Благодійні організації та творчі спілки підлягають обов’язковій реєстрації. Тільки зареєстровані неприбуткові організації можуть мати статус юридичної особи. Реєстрація відбувається за ініціативою не менш трьох фізичних осіб. Засновниками та членами організації можуть бути як українські, так і іноземні фізичні особи та особи без громадянства. Законодавство не зобов’язує мати під час створення необхідну суму коштів для початкового фонду організації. Неприбуткові організації мають право створювати союзи організацій, а також входити до складу інших громадських організацій як колективні члени.

7.2.2 Ліквідація
Ліквідація неприбуткової організації може бути здійснена шляхом реорганізації або ліквідації, що відбувається через саморозпуск або примусовий розпуск за рішенням суду. Примусовий розпуск може бути застосовано, якщо діяльність організації безпосередньо підпадає під заборону, що визначається статтею 37 Конституції України та відповідними статтями законодавства, або ж коли неприбуткова організація продовжує протиправну діяльність, незважаючи на накладення на неї законодавчо визначених санкцій.

7.2.3 Види діяльності та повноваження
Неприбуткові організації, що зареєстровані як юридичні особи, користуються правами, що властиві будь-яким юридичним особам, щоправда, маючи цілий ряд особливостей. Так, всі зареєстровані неприбуткові організації мають право бути учасниками цивільно-правових відносин, отримувати майнові та немайнові права, бути позивачем та відповідачем в судових органах, бути засновником інших юридичних осіб, зокрема, підприємницьких, та засобів масової інформації. Вони мають право наймати штатних працівників до організації, займатись діяльністю, що передбачена статутом укладати угоди з іншими особами, проводити банківські операції.

Тим не менше, ці організації не повинні займатись підприємницькою, виробничою, торгівельною діяльністю тощо.

7.3 Фінансування неприбуткових організацій

7.3.1 Державне фінансування
До сьогоднішнього дня збереглася практика, за якою декілька державних організацій квазідержавного типу отримують державне фінансування, на відміну від інших організацій, що функціонують за рахунок власної діяльності. Кожен рік в державному бюджеті України передбачаються кошти на підтримку окремих неприбуткових організацій. З іншого боку, за останні роки з’явилася практика досить плідної співпраці неприбуткових організацій, з органами місцевої влади. Особливо це помітно в соціальній сфері, та стосується перш за все інвалідних, ветеранських та жіночих організацій. На поточний момент неприбуткові організації мають реальні можливості виступати в якості партнерів в реалізації місцевих програм, а реальна незалежність місцевих бюджетів від держави та можливість депутатів місцевих рад впливати на їх формування дає підстави стверджувати, що кількість соціальних програм, в реалізації яких беруть участь неприбуткові організації, буде збільшуватись.

7.3.2 Фінансування через внески донорів
Оподаткування внесків донорів, що надаються фізичним та юридичним особам щодо зарахування на валові витрати до чотирьох відсотків неоподатковуваного прибутку, який перераховується на рахунки неприбуткових організацій для підтримки їх діяльності, залишились в проекті Податкового кодексу незмінними порівняно з чинним законодавством. Аналогічно до чинного законодавства неприбуткові організації не є платниками податку на додану вартість (якщо не надають оплачувані послуги).

Ця пільга не є суттєвою та не спричиняє значного перерахування коштів від господарюючих суб’єктів до неприбуткових організацій. Закони багатьох країн дозволяють фізичним особам жертвувати більш значну частину своїх доходів із звільненням від податків, ніж юридичним особам. Наприклад, в США- 50%, Іспанії-20-30%. Це пояснюється тим, що для юридичних осіб можливості жертвувати частину прибутку природньо обмежені необхідністю реінвестування. Великий розмір пожертвувань, звільнених від податків, сприяє утворенню в таких країнах потужних благодійних фондів, які надають відчутну фінансову та іншу підтримку як іншим неприбутковим громадським так і групам громадян, які є найбільш соціально вразливими.

Проблема надання коштів неприбутковим організаціям з боку бізнесу не вирішується зміною цифри 4%. По-перше, в ці 4% включаються добровільні перерахування до бюджету, по-друге, значна частина бізнесу або не має прибутку, або сплачує фіксований податок (дрібний бізнес).

7.3.3 Власна діяльність
В Україні неприбуткові організації, як правило, не займаються підприємницькою діяльністю. Допускається господарська діяльність благодійних організацій в будь-якій формі, але за умови її спрямування на виконання статутних завдань. Але, якщо благодійна організація буде здійснювати господарську діяльність без створення власної підприємницької структури, вона відразу ж втратить статус неприбуткової організації та буде змушена сплачувати прибутковий податок.

7.4 Контроль за діяльністю неприбуткових організацій

7.4.1 Органи нагляду за діяльністю
Нагляд та контроль за діяльністю неприбуткових організацій в Україні здійснюють органи легалізації (за дотриманням положень статуту організації), податкові органи (за правильним та своєчасним наданням фінансової звітності) та органи прокуратури (в порядку загального нагляду, як це передбачено перехідними положеннями Конституції України).

Організації, що починають здійснювати діяльність, спрямовану на отримання прибутку, виключаються з реєстру неприбуткових організацій та, відповідно, повинні сплачувати всі податки, передбачені для юридичних осіб, що не відносяться до неприбуткових. Якщо ж організація почне здійснювати діяльність, що не відповідає її цілям та статутним завданням, легалізуючий орган самостійно або за поданням будь-якого іншого державного органу або посадової особи, а також прокурор, через судові процедури має право накласти на таку організацію різні види санкцій, включаючи примусовий розпуск організації.

7.4.2 Звітність
Переобтяжлива податкова звітність є однією з головних проблем, з якими стикаються неприбуткові організації. Часто неприбуткові організації є досить невеликими і мають дуже незначні надходження і видатки. Проте звітність таких організацій, особливо якщо вони не попали до реєстру, є такою ж як для великих організацій з потужними ресурсами і штатом, чи взагалі як для підприємницьких організацій. Аби вести таку бухгалтерію, потрібен бухгалтер з відповідною зарплатою, на яку організація не може віднайти коштів. Тому необхідне спрощення податкової звітності для невеликих організацій. Аналогічна ситуація існує з Пенсійним фондом та фондом соціального страхування, фондом зайнятості населення, яким також необхідно складати відповідні звіти та які мають право застосовувати санкції щодо керівництва організації.

Крім того, має місце невиправдане дублювання податковими органами функцій та повноважень реєструючих органів. Для державної реєстрації організації необхідно подати до реєструючого органу цілий ряд документів: заяву, статут, протокол установчих зборів, інформацію про засновників, про керівні органи, про головну організацію (для філій і представництв), документ, що підтверджує надання юридичної адреси.

Звичайно, такий великий перелік документів навряд чи є виправданим, але їх подання для здійснення державної реєстрації принаймі виглядає логічним.

Абсолютно незрозумілим є вимога податкової служби представити їй поряд із актами державної реєстрації: свідоцтвом про реєстрацію та посвідченим реєстраційним органом статутом, всього пакету інших документів.

Адже один державний орган, уже здійснив перевірку цих документів і на їх підставі видав державне свідоцтво.

Більше того, перед тим, аби документи були прийняті на реєстрацію у відділі реєстрації платників податків, слід відвідати податкову міліцію, де здійснюється перевірка поданих документів і на зворотному боці копії статуту працівник міліції ставить свій підпис. Має місце цікава ситуація. Дійсність печатки міністерства юстиції і підпис заступника міністра юстиції важить менше ніж підпис лейтенанта міліції!

Це все на перший погляд і не виглядає надто обтяжливо. Але по-перше прийом документів в податковій інспекції та податковій міліції йде не щоденно і там величезні черги, по-друге дублювання державними органами функцій один одного підриває довіру до цих органів з боку громадян, а у разі реєстрації осередку іноземної організації, це ще суттєві додаткові витрати, оскільки легалізація документів іноземної організації є недешевою.

7.4.3 Публічний контроль
В Україні законодавчо визначених органів та способів публічного контролю за діяльністю неприбуткових організацій не існує.

III. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ДО ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ

Уважний читач може помітити, що основні відмінності та проблеми українського законодавства про неприбуткові організації полягають у відсутності системного підходу до регулювання їх діяльності, що виражається у надмірному регулювання з боку держави процесу реєстрації, контролю та звітності, а також абсолютному ігноруванні можливостей громадського контролю.В порівнянні з цими проблемами оподаткування є проблемою менш болючою, проте воно є одним з найважливіших аспектів регулювання діяльності НПО. Розпочалася робота над підготовкою Податкового кодексу до другого читання, і ми вважаємо за необхідне запропонувати власне бачення оподаткування НПО в Україні.Як вже зазначалося, обсяг підтримки діяльності НПО є проблемою уподобань уряду – хоче він більший сектор НПО чи ні. Ми вважаємо, що сектор неприбуткових організацій є надзвичайно потрібним і уряду слід докладати додаткових зусиль, щоб стимулювати його розвитокСтимулювання діяльності сектору НПО традиційно вимагає надання податкових стимулів для залучення коштів у сектор, як це робиться у всьому світі. Для стимулювання діяльності сектору існують два основних шляхи, пов’язані з оподаткуванням доходів, а у випадку українського законодавства – прибутків. Це оподаткування власної діяльності неприбуткових організацій та надання податкових пільг для організацій, які здійснюють внески до неприбуткових організацій. Без залучення достатнього обсягу коштів постає питання про саму можливість існування третього сектору.

Внески від донорських організацій та доходи від власної діяльності формують фінансову основу діяльності НПО, проте в економіках перехідного періоду як обсяг донорських внесків, так і обсяг власної діяльності є незначним. Щоб підтримати діяльність НПО пропонується дозволити здійснювати більший обсяг власної діяльності, яка не оприбутковується. Хоча такий спосіб підвищення залучення коштів до НПО має свої переваги, він має і суттєві недоліки. Основними недоліками є, по-перше, складність контролю за власною діяльністю НПО, що може призвести до ухилення від оподаткування, а, по-друге, загроза для діяльності тих підприємницьких організацій, які можуть не витримати конкуренції.

Прихильники розширення пільгового оподаткування обсягів власної діяльності стверджують, що сектор НПО в перехіднихї економіках є незначним і відносно невпливовим, більшість НПО знаходяться на межі виживання. Додаткові надходження можуть вирішити проблему закриття чи продовження існування для багатьох НПО. Для сектору підприємницьких організацій загрози програти у конкурентній боротьбі не існує, оскільки сектор НПО, по-перше, тимчасово є дуже слабким, по-друге, підприємницькі організації мають переваги у доступі на фінансові ринки, що надає їм переваги перед НПО.

На це можна відповісти, що тут не враховано інших факторів, притаманних перехідним економікам, по-перше, дуже слабким є державне регулювання та контроль, що підвищує загрозу відмивання коштів тіньового сектору через НПО, по-друге, підприємницькі організації мають такі самі обмежені можливості доступу на ринок фінансових послуг, як і НПО, і в цьому сенсі нічим не відрізняються.

Зрештою вдосконалення законодавства може відбуватися у двох напрямах. Проте, як терміновий захід, ми віддаємо перевагу збільшенню залучення коштів донорів через надання їм податкових пільг, як платникам внесків. Подібна норма вже існувала у податковому законодавстві Україні й була перенесена у проект Податкового кодексу, але на практиці вона виявилася недієвою. Ми пропонуємо внести зміни до згаданої норми законодавства і тим самим перетворити її на дієвий стимул для фінансування НПО.

Чому діюче законодавство стримує здійснення внесків до неприбуткових організацій?
Згідно діючого законодавства підприємства відносять суму, яка перерахована до благодійних організацій, на затрати. Це призводить до того, що підприємства та Державний бюджет розподіляють суму благодійних внесків між собою: 70% внесків фінансується підприємством і 30% суми фінансується бюджетом. Це є слабким стимулом для підприємств, оскільки благодійна діяльність означає для них витрати (див. числовий приклад).

Ситуацію, що склалася можна представити у вигляді гри і відобразити у наведеному рисунку 1. Гру представлено у відсотках прибутку попереднього року, який можна віднести на затрати звітного періоду. Тобто 4% благодійних внесків розподіляються між підприємством і державою як 2,8% та 1,2%. Для підприємства і бюджету домінантною стратегією є не платити внесків, тому благодійні організації ніяких коштів і не отримують.

В проекті Податкового кодексу ситуація навіть погіршується тим, що через зміну ставки податку, держава фінансуватиме лише 20% благодійного внеску. Тобто з внеску у розмірі 4% прибутку попереднього року бюджет профінансує лише 0,8%.

     Таблиця 2. Стимули для благодійних внесків згідно діючого законодавства

Підприємство
Платити Не платити
Бюджет Платити -2,8

-1,2

0

-4

Не платити -4

0

0

0

Яким чином можна виправити ситуацію і створити достатні стимули для здійснення благодійної діяльності?
Фактично держава через пільгу в оподаткуванні вже явно погодилася відмовитися від надходжень до бюджету у розмірі 0,8% прибутків підприємств і не заперечує проти направлення цих коштів на користь неприбуткових організацій. Тому не буде великої різниці, якщо вона погодиться сплачувати 1% прибутків підприємств до неприбуткових організацій (в попередньому випадку це було 1,2%).

Щоб зацікавити підприємства здійснювати внески до благодійних чи громадських організацій необхідно забрати антистимули для здійснення внесків у вигляді додаткових витрат підприємств.

Ми пропонуємо зміни до проекту Податкового Кодексу, які дозволять підприємствам перераховувати 5% податкового зобов’язання з податку на прибуток безпосередньо до неприбуткових організацій, що становить 1% прибутку підприємств. Запропоноване перерахування податку на прибуток в Україні буде покращенням існуючої ситуації і дозволить запровадити принципово новий механізм, який можна розвинути у майбутньому. Це відповідає практиці окремих країн (див. досвід Угорщини).

Процедура перерахування може виглядати, як надання платіжного доручення органам казначейства перераховувати суму внеску до неприбуткової організації. Це дасть достатньо можливостей для контролю за рухом коштів з боку податкових органів. Необхідно лише зауважити, що процедурою має бути передбачено, щоб не втрачалася ідентичність платника благодійних внесків. Для багатьох підприємницьких організацій розголос у суспільстві також є важливим стимулом для здійснення внесків.

Чи не призведе зміна в законодавстві до зменшення надходжень до Державного бюджету?

Необхідно зазначити, що порядок відшкодування благодійних внесків при сплаті податку на доходи громадян повинен залишитися незмінним, поки що це ніяк не вплине на ситуацію, оскільки частка заробітних плат в доході офіційної економіки є незначною.

Згідно зміненого порядку відшкодування благодійних внесків для підприємств, їм буде однаково, куди перераховувати кошти: до Державного бюджету чи до неприбуткових організацій, тому найбільш ймовірно, що вони скористаються наданою можливістю. Це призведе до втрати для Державного бюджету 1% надходжень від податку на прибуток підприємств. Податок на прибуток підприємств у 1999 році становив 6,4 млрд. гривень. Згідно запропонованого нового порядку надходження до неприбуткових організацій можуть становити 64 млн. гривень. Це відносно невелика сума. Дефіцит видатків на аналогічні цілі державою у 1999 році становив 430 млн. гривень. Недовиконання бюджету на допомогу малозахищеним категоріям громадян та фінансування громадських організацій у 1999 році становило 45% від запланованих витрат. Можна стверджувати, що бюджет не є ефективним механізмом розподілу коштів, тому поле для діяльності неприбуткових організацій існує. Здійснення благодійних внесків зменшить надходження до державного бюджету, проте неприбуткові організації зможуть надавати аналогічні послуги суспільству і компенсують втрати.

Залишити відповідь