Зміна політичних еліт: чи можна виховати доброчесних політиків і чиновників?

Про досвід Української школи політичних студій у студії Громадського радіо Наталя Соколенко і Андрій Куликов розмовляли зі Світланою Матвієнко, Головою Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, і Оленою Макеєвою, випускницею УШПС 2017 року.

Наталя Соколенко: Скільки вже випусків Української школи політичних студій і чи Ви можете ствердно відповісти тепер на питання, чи можна виховати доброчесних політиків і чиновників, чи ні?

Світлана Матвієнко: Зараз ми вже маємо 12 повноцінних випусків. Школа працює з 2006 року і зараз триває набір на тринадцяту групу Школи. Набір триває до 31 січня і ми закликаємо всіх небайдужих, активних і професійних заповнювати заявки.

Щодо питання, чи можливо виховати доброчесних політиків. Я думаю, що виховання починається в дитячому садочку і в родині, а ми вже намагаємося надати такого ціннісного каркасу вже сформованим особистостям. Тому що, якщо подивитися на середній вік школярів, як ми їх називаємо, це приблизно 33 – 34 роки. Тому що, зазвичай, ми відбирали людей до 35 років і цього року вирішили боротися з ейджизмом всередині самих себе і підняли планку до 40 років. Але завжди зазначаємо, що якщо люди вважають, що вони спроможні, здатні і цікаві, адекватно себе оцінюють і бачать себе в майбутньому політичному і суспільному житті, у будь-якому разі подавати анкети, тому що ми завжди робимо винятки, які підтверджують правила.

Виховати, я думаю, не зовсім можливо, проте можливо змінити певні уявлення людей, які вже знаходяться на державних посадах або планують свою активну політичну діяльність. Ми працюємо з шістьма групами: це політики, державні службовці, юристи, журналісти, громадські діячі та представники наукової спільноти, і представники бізнесу.

Наталя Соколенко: Чому журналістам так пощастило бути окремою категорією в Українській школі політичних студій? Чому така роль важлива відводиться журналістам?

Світлана Матвієнко: Журналістам, правда, відводиться дуже важлива роль, тому що основою демократичного розвитку і стабільних суспільних трансформацій є свобода слова і свобода вираження. І ми мали навіть окремі школи для журналістів. Тому журналісти завжди мають свою квоту, вони яскраво представлені. Це, ми вважаємо, одні з найкращих журналістів країни, як тих, хто пише, так і тих, хто працює на телеканалах і на радіо. І, повертаючись до цього питання, мені здається, з журналістами найлегше працювати в тому сенсі, що вони мають надзвичайно активну життєву позицію, і вони потрапляють до Школи, за звичай, молодшими, ніж середній вік по групі.

Наталя Соколенко: Тут я мушу зізнатися, що 2010 року я також подала заявку до Української школи політичних студій і потрапила, до речі, з першого разу. Я знаю багато друзів, які не з першого, а з третього-четвертого, або і з п’ятого, разу подаючи заявки потрапляли до УШПС. Я тоді була розгублена, бо переміг Віктор Янукович на президентських виборах, і я не уявляла, як жити в цій країні далі. І  Українська школа політичних студій як раз допомогла мені зорієнтуватися і допомогла зрозуміти, що треба домовлятися з носіями різних ідеологій, поглядів. І моє запитання до Олени Макеєвої, що Вас привело до школи політичних студій? Я читала ваше інтерв’ю, де ви зізнаєтеся в тому, що у вас немає політичних амбіцій і вам не подобається українська політика.

Олена Макеєва: Я, мабуть, не стандартний школяр цієї школи, тому що в  мене вже був досвід – я працювала в уряді і пішла разом з Наталією Яресько. Я шукала нові сенси, шукала відповідь на питання, чому нам не вдалося провести реформи, чому потрібно було йти, чому так побудована політика, що виконавчій та законодавчій владі так важко домовлятися. В мене було дуже багато питань,  і як людина, яка завжди шукає нові смисли і відповіді на питання, я шукала, де я можу повчитися. Так я потрапила на Школу політичних студій, де не тільки знайшла відповіді на свої питання, але й натхнення, я побачила нові перспективи для нашої країни разом з новими молодими лідерами.

Андрій Куликов: Наскільки шаленим був Ваш досвід в Українській школі політичних студій? Скільки вам довелося заплатити за навчання?

Олена Макеєва: Коли я працювала в уряді, то відкрила для себе свої нові риси характеру, я відкрила свої потужності. Мені завжди казали, що дуже багато працювала, в уряді я зрозуміла, що до того часу я просто відпочивала й насправді в мене є дуже багато енергії. Стосовно Школи: там я відкрила себе, як людину творчу. В першу чергу, завдяки людям, які вчилися поряд зі мною; я навчилася багато від тих людей, поряд з якими я знаходилась протягом цієї програми і я побачила наскільки можна креативно і творчо мислити, творчо вирішувати різні ситуації, в тому числі й конфліктні. Тому для мене це надзвичайно цікавий досвід і велика частина мого життя. І зараз мені більш зрозуміло, як будувати той конструктор, який називається держава Україна, і як проводити реформи більш ефективно.

Андрій Куликов: Скільки вам довелося заплатити за навчання?

Олена Макеєва: Навчання зазвичай безкоштовне, але будь-який студент Школи може надати благодійну допомогу, якщо вважає за потрібне.

Під час навчання головним для мене були люди, з якими я спілкувалась. Сьогодні мені не вистачає того спілкування, тих глибинних дискусій, які я мала протягом минулого року. Я з нетерпінням чекаю на кінець відбору, тому що випускники матимуть нагоду ще послухати лекції та продовжити спілкування. Це найцінніше в цій програмі.

Андрій Куликов: Чи не було у вас спокуси перейти у віртуальний світ?

Світлана Матвієнко: У нас було дуже багато спокус за ці 12 років. Але, ми не вважаємо, що навчання відбувається в традиційному форматі. Перша сесія Школи, яка відбувається в Києві, проходить саме в лекційному форматі, щоб показати групі лідерів думок і професіоналів високого класу з різних галузей. Проте, вже друга сесія повністю присвячена інтерактивному навчанню і читанню текстів, третя присвячена виключно питанню реформ і механізмам змін. Потім у Страсбурзі група вивчає, що відбувається всередині європейських інституцій – Раді Європи, Європарламенті, Європейському суді з прав людини.

Андрій Куликов: Чому Страсбург, а не Брюссель?

Світлана Матвієнко: Страсбург – дуже важлива територія для Європи. Це територія, де було вирішено і врегульовано багато конфліктних питань, і власне Європарламент працює і в Брюсселі, і в Страсбурзі. Саме в Страсбурзі можна побачити, як Франція і Німеччина вирішували свої проблеми, і це те місце, з якого можна взяти дуже багато для української ситуації.

Наталя Соколенко: Навчання у Українській школі політичних студій – це лише перший етап для випускників, далі вони потрапляють до Асоціації випускників УШПС. Така своя мережа. Як ви оцінюєте цю мережу? Вона є ефективною у вирішенні  політичних, соціальних, суспільних завдань, чи може бути на її основі створена якась політична сила?

Світлана Матвієнко: Наразі спільнота УШПС нараховує понад 420 випускників школи. Одразу хочу сказати, що школа ніколи не перетвориться на політичну партію, тому що це зруйнує підвалини, на яких вона була створена. Школа створена рішенням Комітету міністрів Ради Європи як знак і привілей для України після закінчення Помаранчевої Революції. Такі школи працюють у 22 країнах і це величезна мережа. Серед наших випускників є люди і в «Силі людей», і «Демократичному Альянсі», і «Громадянській позиції», і в різних партіях, але основне, що ми маємо робити – це будувати міжпартійний діалог і підвищувати рівень політичної культури. Тому якщо випускники разом зберуться і будуть говорити про партії – це можливо, всередині школи про створення партій не йдеться. Школа є своєрідним ситом, яке відсіює професіоналів, прекрасних людей, які можуть відстояти свою ціннісну рамку, і не просто її відстояти, а й пропагувати в широкі маси

Наталя Соколенко: Але якщо разом зберуться і будуть говорити про цінності, і на цій основі вимагати робити зміну політичних еліт?

Світлана Матвієнко: Ми мали досвід подібної підтримки, ще до парламентських виборів 2014-го року ми прорахували приблизну кількість людей, які вперше потраплять до парламенту, і створили відому групу «Єврооптимісти». Це був дуже цікавий для школи досвід, тому що ми могли побачити, як потім на молодих людей впливає партійна дисципліна, і що з ними відбувається в стінах парламенту.

Андрій Куликов: Пані Олено, наскільки ви себе після УШПС відчуваєте причетною до політичної еліти? І, можливо, треба вже вести мову не про зміну еліт, а про ліквідацію поняття «еліта» як таке?

Олена Макеєва: Я теж дуже не люблю слова «еліта», і «політична еліта» звучить взагалі дуже дивно. Я себе відношу до категорії менеджерів, і як була менеджером, так і залишилася ним. В мене взагалі немає відчуття наявності якоїсь еліти в школі, там люди з різними компетенціями, з різними поглядами, але на основі цінностей нам вдається будувати діалог.

Світлана Матвієнко: Я вважаю, що школа є своєрідним ситом, яке відсіює професіоналів, прекрасних людей, які можуть відстояти свою ціннісну рамку, і не просто її відстояти, а й пропагувати в широкі маси.