Голова Ради Лабораторії Світлана Матвієнко на hromadske.ua

«Депутати не до кінця усвідомлюють, що вони мали б робити у Верховній Раді» – наголосила Голова Ради Лабораторії Світлана Матвієнко в розмові з Ольгою Айвазовською й Андрієм Сайчуком у програмі «Реформа. Парламент» на hromadske.ua.

Обговорюючи проблему вироблення етичного кодексу народних депутатів, Світлана розповіла про міжнародний досвід напрацювання подібних кодексів, а також торкнулась питань лобізму, конфлікту інтересів та необхідності врегулювання роботи народних обранців саме як професійної діяльності.

Парламентська етика

Депутатська етика це зовсім не питання парламентської поведінки, парламентської лексики, чи аргументу «сорок п’ятої ноги». Це питання набагато ширше. Серед народних депутатів побутує думка, що більшість питань депутатської етики мала би вирішитися за допомогою антикорупційного законодавства. Але є питання неврегульованості лобізму; питання конфлікту інтересів; дуже важливе питання, чим займаються народні депутати після того, як перестають бути депутатами, як вони працевлаштовуються і як використовують всі надані їм привілеї.

Питання кодексу депутатської етики в Україні є досить давнім. Юлія Тищенко разом з УНЦПД зробили дуже важливу річ – підійшли до цього питання не з боку народних депутатів, а з боку виборців, провівши по Україні фокус-групи, аби запитати у виборців, чи вважають вони цей кодекс потрібним. І результати виявились досить неочікуваними, бо люди вважають надзвичайно актуальним, і що він має регулювати не просто депутатську поведінку в сесійній залі, а широке коло діяльності народних обранців й поза парламентом. Зараз існує певний дисбаланс, коли розуміння депутатами питання етики, значно нижче за ступінь усвідомлення цього питання звичайними громадянами.

Важливо займатись своєрідною просвітою депутатів, адже серед них є люди з різним рівнем освіти, різного роду професійної діяльності; є ті, хто потрапив у парламент вперше, і з ними всіма треба було працювати і ми почали цю роботу. Це скликання Верховної Ради є цікавим, тому що саме в цьому скликанні з назви відповідального за етичні питання комітету зникли слова, які саме стосуються етики і тепер це просто Регламентний комітет, який навіть не має голови комітету до цього часу, а є просто виконуючий обов’язки.

Іноземний досвід

В різних країнах світу питання парламентської етики регулюються по-різному й кожна країна обирає свій формат: в Британії це правила Нолана; у Швеції існує перелік законів, об’єднаних у один блок; у Європарламенті функціонує великий кодекс, в якому, до речі, немає санкційного блоку. Досвід Естонії, яким ми послуговувались від самого початку, демонструє, що іноді спершу можна прийняти кодекс без санкцій, а потім доробити санкційну частину.

Робота з депутатами

Багато міжнародних, і навіть українських, експертів можуть написати хороший документ, але він не буде мати ніякої цінності, і саме тому ми працюємо з депутатським корпусом. Необхідно, щоб у кожній фракції була певна представленість людей, які працюють над питанням етичного кодексу і постійно перебувають в процесі. Адже якщо це рішення не буде погоджено між різними фракціями та групами, воно не матиме ніякого сенсу і не буде легітимним, його ніхто не буде дотримуватися.
Кодекс парламентської етики може існувати в різних формах і не важливо, чи це буде прийнято Законом України, постановою Верховної Ради України, чи стане частиною присяги народного депутата.

Зараз діяльність народних депутатів регулюють Конституція України, Закон про статус народного депутата і Регламент Верховної Ради України. Проте, дуже часто регуляторні положення цих документів просто ігноруються. Наприклад, коли в залі відбувається бійка, Голова Верховної Ради України має зупинити засідання. Дуже часто ми бачимо, що цього просто не відбувається, як у випадку з порваним піджаком Сергія Лещенка, або коли в залі звучить нецензурна лексика.