Програмна координаторка Лабораторії законодавчих ініціатив Тетяна Чернуха в ефірі Українського радіо

Конституція України (ст. 38) гарантує кожному громадянинові право “брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах”. Однак 2012 р. набирає чинності Закон України “Про всеукраїнський референдум”, у якому зникає законодавчо закріплений механізм ініціювання та проведення місцевих референдумів. Спрямована на децентралізацію та дерегуляцію влади, регіональна політика передбачає розширення прав громадян на вирішення питань місцевого значення, у тому числі шляхом ініціювання та проведення місцевих референдумів. У рамках цього курсу політики у Законі України “Про добровільне об’єднання громад” місцевий референдум є необхідною складовою цього процесу. Однак брак законодавчої бази щодо механізму проведення референдумів залишається однією з наріжних проблем, яка може призвести до перетворення референдуму з інструменту реального народовладдя на механізм узурпації влади.

За яких умов варто вдаватися до всенародного опитування та про які наслідки варто пам’ятати говорили у студії Українського радіо виконавча директорка Українського незалежного центру політичних досліджень Світлана Конончук і програмна координаторка Лабораторії законодавчих ініціатив Тетяна Чернуха.

Тетяна зауважила, що:

Необхідно говорити про унормування інституту референдуму. Він необхідний, адже це конституційне право громадян України, але унормування цього механізму має бути більш виважене і детально продумане з точки зору усіх загроз, які ми зараз маємо.

На сьогоднішній день існує 4 ініціативи щодо унормування цієї ситуації. З огляду на те, що громадяни України 2012 року не тільки отримали оновлене право на всеукраїнський референдум, але й втратили право на місцеві референдуми і сьогодні існують законопроекти, які мають переглянути порядок проведення всеукраїнських і нарешті здобути право на проведення місцевих референдумів. Тобто, з одного боку, маємо намагання народних депутатів змінити цю ситуацію й унормувати ці моменти. З іншого боку, є побоювання з боку влади з приводу того, що місцеві референдуми можуть загрожувати територіальній цілісності України, можуть розхитувати нестійкий політичний баланс, можуть провокувати окремі регіони на ініціювання необдуманих референдумів.

Я вважаю, що і для всеукраїнського, і для місцевого референдумів має бути дуже продумана регуляторна політика з точки зору того, як він має ініціюватись, як він має проводитись, які питання розглядати. В тому вигляді, в якому право на всеукраїнський референдум ми бачимо зараз, воно очевидно загрозливе, тому що ухвалення законодавчої ініціативи місцевим референдумом недопустимо, перегляд Конституції, в тому вигляді, як це запропоновано чинним законом, так само недопустимо.

Закон несе в собі певні загрози та маніпуляції – законодавство має ухвалюватися відповідно до певних процедур, відповідно до відкритих публічних консультацій, це має бути обговорення, а не остаточне ухвалення. Тобто коли громадянин приходить на референдум і голосує за певні зміни, то він голосує один раз, а публічні консультації й ухвалення певних норм до чинного законодавства мають проходити певні етапи: обговорення, зміни, розгляд. Це важливий процес. І намагання створити в країні процес, коли увесь народ проголосує за зміну і вона буде виглядати легітимною, а насправді вона буде лобіювати тільки можливо один певний інтерес, а не загально національний.

Слухати розмову.