ІГОР КОГУТ: ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ – ВИПУСК ПАРУ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив І.Когут поділився своїми враженнями щодо виборів до Верховної Ради України, щодо результатів провладної партії та інших політичних сил:

Про Партію регіонів

Від самого початку парламентська кампанія 2012 року була способом легітимізації влади Партії регіонів. Для неї стояло важливе завдання – створити однопартійну більшість для того, щоб в принципових питаннях (як власність на землю, наприклад) не мати принципових суперечок всередині коаліції з комуністами. Але, напевно, Партія регіонів все ж буде змушена створювати таке об`єднання в майбутньому. Й, очевидно, в неї будуть виникати час від часу суперечності з партнерами по більшості.
«Регіонали», в принципі, досягли максимуму, який могли здобути на цих виборах. Разом з тим ми спостерігаємо дуже брудну кампанію в мажоритарних округах. Тут не можна сказати нічого на честь Партії регіонів. Вона діяла брутально і до виборів, і під час, і, напевно, буде діяти брутально на перших установчих засіданнях нового парламенту.Але об’єктивно – партія влади в Україні завжди набирала в межах 12-14%, тож дійсно маємо прецедент. Хоча, напевно, для більшості людей в базових для ПР регіонах так і не було знайдено політичної альтернативи. Таким проектом каналізації незадоволених настроїв на Сході міг би стати проект «Україна вперед», але не вистачило харизми й довіри.Що хотіло сказати суспільство

Ці парламентські вибори стали таким собі випуском пару для українського суспільства. Наступні вибори будуть аж в 2015 році, тому громадяни дійсно хотіли у той чи інший спосіб висловити свою позицію, прореагувати на ситуацію у країні. Тут, як не парадоксально, перш за все йдеться про низьку явку – більше ніж 40% виборців не прийшло на вибори. Це реакція на стан справ у країні. Маємо ще більшу недовіру до правлячої еліти, до правлячої політичної сили. Українське суспільство – спільнота тотальної недовіри, тут ситуація жодним чином не змінилася.

Про ВО «Свобода»

Результат ВО «Свобода» – це так само реакція суспільства на відсутність стрічки в бюлетені «Не підтримую жодного кандидата». Не можу сказати, що проходження в парламент цієї політичної сили свідчить про радикалізацію українського суспільства. Це скоріше говорить про серйозний потенціал активних громадян. От йдуть розмови про радикалізацію парламенту чи «коричневу загрозу», але ж в багатьох країнах стабільної Європи так само при владі знаходяться праві сили. Єдине – в Україні ми не маємо жодних запобіжників проти будь-якої партії влади, проти будь якого крену. Таким запобіжником має бути демократія сама по собі.

Голосування за «Свободу» – це не ідеологічний вибір (хоча мова і йде про одну з небагатьох ідеологічних партій). Це незадоволення і владою, і опозицією, а також прояв недовіри до проекту Кличка (так суспільство прореагувало на його небажання підписувати будь-які коаліційні угоди). Так само не є повністю ідеологічним голосування за комуністів – КПУ отримала голоси незадоволених Партією регіонів на Сході і Півдні.

Про українську демократію

Ці вибори показали, що українське суспільство поступово дозріває до демократії. Не пройшли проекти, котрі мали достатньо коштів для телевізійної реклами: «Вперед Україна», «Наша Україна». Бачимо, що цей ресурс далеко не завжди спрацьовує, тому є сподівання, що в майбутньому ми могли б спокійно обходитись без такого дорогого компонента виборів як телевізійна реклама. Політикам треба ходити й зустрічатися з людьми, а не постійно з’являтися на телеекранах. Знову апелюючи до європейського досвіду, варто відзначити, що там такої масованої політичної реклами на телебаченні немає. Там більше поширений формат дебатів або ж зустрічей з виборцями.

Про парламентське оновлення

Навіть з приходом нових людей до парламенту має пройти час, перш ніж там з’явиться нова енергія. Адже та ж «Свобода» – це люди, які переважно не мають досвіду парламентської діяльності. Те саме можна сказати про частину списку «Удару». Але ж факт є фактом – громадяни дали можливість прийти до влади новим партіями, які можуть стати стимулом для досвідчених політиків з обох таборів.

Тож маємо оновлення на третину складу парламенту. Також багато хто повертається до Верховної Ради через певний час відсутності в активній політиці. Втім, слід пам’ятати – коли більшість політичних сил запрошують до себе нових людей, ніхто не задає питання, чи розуміють ці нові депутати функції члена парламенту. Розуміння парламентаризму й представницького характеру влади наразі дуже низьке.

Про розмежованість регіонів

Ці вибори не вирішили проблему політичної розмежованості Сходу і Заходу України. Бачимо, що електорат Партії регіонів і комуністів – це Схід та Південь, електорат опозиції – Захід й частково Центр. Тобто, політична географія не змінилася, а от радикалізація цього протистояння збереглася. Політики так і не знайшли способу порозуміння Сходу і Заходу.

Хто переміг?

Не можна стверджувати, що опозиція цілковито програла вибори. Якби пройшов виборчий законопроект Партії регіонів, то мали б значно гіршу ситуацію. Тому опозиція скоріше програла в одномандатних округах, де виставляла завідомо слабких кандидатів.

Найбільшою помилкою діючого закону про вибори (окрім бар’єру, виборчої системи та суб’єктів висування, які просто не обговорювалися під час зміни законодавства) – норми про виборчкоми, які діяли дуже непрозоро. Загалом же ці вибори здобудуть славу точкових боїв. Ціна мандату дуже висока, видно, що кандидати занадто багато вклали ресурсів, щоб поступатися. Ніхто вже навіть не говорить про реальну підтримку, важливий лише мандат та гарантії, які він приносить з собою. Є побоювання, що напруга може перерости людей на майдани,  фактично ми це вже й спостерігаємо.

 версiя для друку Наверх  наверх
 надiслати лiнк  У попереднiй роздiл

Залишити відповідь