ГРОМАДСЬКІ ОПИТУВАННЯ: СОЦІАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЧИ БАРОМЕТР СУСПІЛЬСТВА? (ВИСТУП СОЦІОЛОГА Д.СУДИНА НА ЛЬВІВСЬКІЙ СЕСІЇ ШКОЛИ ЖУРНАЛІСТИКИ «НОВА УКРАЇНА»)

Данило Судин,
кандидат соціологічних наук,
асистент кафедри історії та теорії соціології
Львівського національного університету Ім. І.Франка

виступ на ІІІ сесії Школи професійної журналістики “Нова Україна”
Якщо зробити невеликий екскурс в історію соціологічних опитувань, то варто зазначити, що з 1936 р. опитування громадської думки починають спиратися на методи математичної статистики. Це було прогресивним кроком, адже дозволило підвищити якість отримуваної інформації, проте ускладнило коректну інтерпретацію результатів нефахівцями. Як правильно інтерпретувати результати? Для цього потрібно знати основи проведення дослідження та основи опрацювання самих результатів. Є низка питань, на які журналістам потрібно звернути увагу при інтерпретації результатів соціологічних опитувань.Перше питання – «Хто проводив опитування, яка організація?». Тобто слід перш за все з`ясувати, чи це фахівці, чи ні. Несоціологи рідко коли можуть провести якісне соціологічне дослідження.

Якщо ж це соціологічна організація, тоді потрібно звернути увагу на наступне:
1. «Скільки років вона перебуває на ринку соціологічних послуг?» Якщо організація з`явилася відносно недавно, але проводить опитування всеукраїнського масштабу, то це свідчення того, що до її досліджень слід ставитися насторожено, оскільки опитування такого розмаху вимагає не тільки матеріальних ресурсів, але й кадрових та технічних: потрібно мати інтерв`юерів, які “збиратимуть” дані, бригадирів, які контролюватимуть цей процес, аналітиків, які опрацьовувати отримані дані.
2.  «Чи проводить вона лише політичні дослідження?». Якщо організація, що здійснює дослідження, займається лише політичними опитуваннями, то це підозріло, адже в Україні основний сегмент – це маркетингові дослідження, які стосуються вивчення ринку товарів і послуг, що й становлять основну статтю доходів соціологічних організацій.
3. «Чи керівники організації є професійними соціологами?»
4. «Які є відгуки про цю організацію?» Якщо відгуків немає – то це теж свідчить не на користь організації.

Друге питання, яке має цікавити журналіста – «Скільки людей було опитано?»

Існує два способи дослідити суспільну думку: або суцільним обстеженням (прикладом може слугувати перепис населення), або з допомогою вибіркового дослідження.Соціологи вдаються до вибіркових досліджень, оскільки вони вимагають менших часових і фінансових ресурсів. Вважається, чим більше було опитано людей у вибірковому дослідженні, тим точніші будуть результати. Для України мінімальною кількістю опитаних людей є 400 осіб, але за умови, що отримані дані ми аналізуємо узагальнено, не виокремлюючи окремих підгруп (наприклад, чоловіків та жінок тощо). Проте стандартна вибірка по Україні становить 2000 осіб, що дозволяє, наприклад, порівнювати результати по 4 регіонах (Схід, Захід, Північ, Південь). Проте при цьому потрібно враховувати помилку вибірки.

Третє питання – «Як здійснювався добір респондентів?»

Попри те, що соціолог може опитати набагато менше людей, ніж є в суспільстві, він повинен при відборі респондентів керуватися певними чіткими правилами, щоб отримані результати були репрезентативними. Відбирати першого зустрічного на вулиці є дуже неточним методом, оскільки інтерв`юер починає підбирати людей, які на нього схожі за віком, статтю, соціальним статусом тощо.

Як приклад важливості способу відбору респондентів можна згадати протистояння в передбаченні результатів виборів президента США 1936 р. журналу “The Literary Digest” та соціологічної організації Дж. Геллапа. Перші опитали 10 млн. американців, а другий – 50 тис., проте саме результати Дж. Геллапа виявилися точними. Причина помилки крилася в способі відбору респондентів: журнал “The Literary Digest” проводив відбір по телефонних книгах. Проте в той час телефони мали лише заможні люди, думка яких відрізнялася від людей з іншими статками. Оскільки заможні верстви становили виразну меншість американського суспільства, то отримані “The Literary Digest” результати відображали думку лише частини американського суспільства, хоча опитаних й було більше. Натомість Дж. Геллап опитав менше людей, але охопив в опитуванні всі соціальні верстви.

Існує декілька способів відбору респондентів:
Випадкові, які опираються на принципи математичної статистики (наприклад, обирається кожен десятий зі списку) або цілеспрямовані (наприклад, квотний відбір, в якому дослідник відбирає респондентів так, щоб у вибірковій сукупності збереглося співвідношення між окремим групами за віком, статтю і освітою, що існує в суспільстві).
Одноступеневі чи багатоступеневі (стосуються способу організації відбору респондентів).

Четверте питання – «Кого репрезентує вибірка?», тобто чи результати дослідження можна поширити на населення країни, чи лише регіону, чи лише на певну соціальну групу тощо.

Також потрібно враховувати, чи результати базуються на відповіді всіх респондентів. Адже часто ті респонденти, що не відповіли, зробили так не лише через відсутність чіткої позиції стосовно досліджуваного питання, а й через небажання виявляти цю позицію. Відповідно, слід враховувати, чи подано відсотковий розподіл лише дійсних відповідей (коли 100% складають всі відповіді, крім варіанту “Важко відповісти” або “Немає відповіді”)? Існує правило: якщо частка “не-відповідей” є меншою 5%, то слід вказувати відсотковий розподіл всіх відповідей (включно з “не-відповідями” як окремим варіантом); якщо ж ця частка є більшою 5%, то потрібно подавати 2 відсоткові розподіли: всіх варіантів відповідей та лише дійсних відповідей.

П’яте питання – «Як саме проводилося опитування?»

В соціології виокремлюють такі види опитувань (відповідно до способу збору інформації):
F2F (face-to-face), тобто опитування віч-на-віч:
– PAPI (Paper&Pencil Interview), тобто опитування з використанням паперової анкети;
– CAPI (Computer Assisted Personal Interview), тобто опитування, з використанням комп`ютера, де відповіді респондента вносять одразу до відповідної програми;
СATI (Computer Assisted Telephone Interview) – телефонне опитування з використанням комп`ютера;
CAWI (Computer Assisted Web Interview) – опитування в Інтернеті. Варто пам`ятати, що останній вид інтерв’ю переважно не є репрезентативним. В межах CAWI виокремлюють такі підгрупи:
– Опитування електронною поштою;
– On-line опитування;
– On-line панелі: вони можуть бути сформовані on-line або ж сформовані off-line (лише останні у випадку України є репрезентативними, адже в нашій країні існує певна соціальна специфіка користування Інтернетом, а тому думка користувачів Мережі не може репрезентувати думку всіх українців).

Шосте питання – «Чи мав респондент сам проявити ініціативу?»

У випадку, коли ініціативу участі в опитуванні мав виявляти сам респондент, існує проблема: невідомо, хто є респондентом: яку соціальну категорію він/вона представляє. Крім того, це можуть бути зацікавлені особи, які займають радикальні позиції стосовно досліджуваного питання. За умови, коли частка таких зацікавлених осіб в суспільстві є невеликою, результати опитування будуть нерепрезентативними. Також слід враховувати що у випадку теле- чи Інтернет-опитувань одна людина може взяти участь у опитуванні декілька разів, що теж спотворить отримані результати.

Сьоме питання – «Якою є випадкова помилка вибірки?»

Професіональні соціологи завжди вказують випадкову помилку вибірки. Загалом прийнято так проводити опитування, щоб випадкова помилка не перевищувала 5%. Слід пам`ятати, що випадкова помилка вибірки залежить від об`єму вибіркової сукупності. Наприклад, для українського суспільства при вибірці в 500 осіб випадкова помилка дорівнюватиме 3–5%, а при вибірці в 200 осіб – 4–7%. Це важливо брати до уваги у випадку, коли порівнюють дані опитування по підгрупах. Наприклад, якщо для всеукраїнської вибірки об`ємом 400 осіб помилка становить 4%, то при порівнянні відповідей чоловіків та жінок ця помилка вже буде більшою, адже ми маємо справу з двома підгрупами, обсягом близько 200 осіб кожна (оскільки співвідношення чоловіків та жінок в українському суспільстві є 50/50). А для 200 осіб помилка становитиме 4–7%.

Восьме питання – «Чи співпадають дані опитування з даними, що отриманими в ході інших досліджень?»

Якщо приблизно в один і той же час було проведено декілька схожих досліджень, які стосувалися думки однієї і тієї ж соціальної групи, то результати опитувань повинні співпадати.

Презентація «Cоціологічні опитування під час виборчого процесу: політичні технології чи барометр суспільства?»

18 жовтня 2012 р.

 версiя для друку Наверх  наверх
 надiслати лiнк  У попереднiй роздiл

Залишити відповідь