ЧОМУ ОПОЗИЦІЯ НЕ ГОЛОСУЄ ЗА ЗАКОНОПРОЕКТИ ТИМОШЕНКО? ПАРАДОКСИ 9-Ї СЕСІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ (ГЛАВКОМ)

Ігор Когут, для «Главкому»
Напередодні року виборів робота українського парламенту була особливо непередбачуваною. Протягом минулої сесії комуністи, які ніби й входять до складу провладної більшості, постійно голосували проти законопроектів свого ж Кабміну, а опозиція не підтримала ініціативи, внесені в Раду ще урядом Тимошенко. Зате у Партії регіонів проблем не було – її парламентський механізм працює, як мотор автомобіля.Завершилася дев’ята сесія VI скликання Верховної Ради України, яку спікер Володимир Литвин охрестив «однією з найбільш продуктивних». Дійсно, з вересня минулого року депутати спромоглися ухвалити 153 закони (без урахування ратифікаційних законів та численних змін до бюджету). Це не найвищий показник для нинішнього скликання – за попередню, восьму сесію народні обранці прийняли 188 законів. Звичайно, не кількість є головним показником роботи парламенту, однак цифри самі по собі можуть бути достатньо показовими.

Питання, чи пов’язана така продуктивність з наближенням виборів, в сучасних обставинах, напевно, не стоїть. Попри те, що більшість наполягала і наполягає на своєму варіантові виборчої системи та таких принципових позиціях як 5% бар’єр і заборона участі блоків у виборчих перегонах, на минулій сесії депутати не жили парадигмою звітності перед виборцями. Мова скоріше має йти про становлення жорсткої «виконавчо-політичної дисципліни» в лавах більшості. Цю версію підтверджують також інші результати моніторингу, що свідчать про суттєве збільшення кількості ухвалених законів за пропозицією Уряду.

Особливістю сьогоднішньої Верховної Ради України стала фактична відсутність законів, за які б голосували всі фракції й депутатські групи (тобто, 50% від їх складу). Ще протягом четвертої сесії (перша половина 2009 року) таких законів було близько 70, а за останні півроку – тільки 1. І який – контраверсійний закон про вибори народних депутатів, що здобув лише формальну підтримку всіх фракцій. За восьму сесію таких законів не було взагалі, а за сьому нараховується «аж» 3 (2 закони стосувалися доступу до публічної інформації й ще 1 – мораторію на видалення зелених насаджень в Києві).
Така ситуація свідчить про високий градус конфліктності та непримиримості позицій більшості та опозиції. Наразі не йдеться про якісь загальнонаціональні пріоритети та солідарну відповідальність політиків за долю країни. Все це віддзеркалює глибинні проблеми політичної довіри у суспільстві та здатності парламенту й інших органів державної влади формувати консолідовану та ефективну державну політику.
Ще однією типовою рисою парламентської сучасності є гарантоване ухвалення законів, за які голосує Партія регіонів. Всі законопроекти, підтримані головною партією влади протягом минулої сесії, очікувано стали законами. Виключенням є лише закон «Про морські порти», який ветував президент. Крім того, невирішеною є доля ще двох законів, які були проголосовані але так і не підписані спікером. Мова йде про закон, спрямований на заборону реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів, з приводу якого розгорівся скандал у зв’язку з підміною його тексту. Наразі багатостраждальний текст все ще виправляється згідно стенограми відповідного засідання. Інший проблемний закон – резонансна ініціатива депутата Олени Бондаренко щодо скасування квот на українську музику в телерадіопросторі. Закон фактично знаходиться у підвішеному стані – він так і не був переданий президенту, не зважаючи на строки, передбачені Регламентом Верховної Ради.В принципі, «виконавсько-політична дисципліна» в парламенті могла б бути ефективним елементом модернізації країни в контексті ухвалення необхідного законодавства. Однак впадає у вічі відсутність узгодженої (навіть у середовищі владної еліти) позиції у формуванні державної політики, поясненні логіки реформ. Це не сприяє ні росту довіри до влади та її реформ, ні забезпечує спадковості політичної традиції.

Разом з тим, партнери Партії регіонів у сесійному залі далеко не завжди засвідчували повну підтримку своїм колегам. Так фракція Народної Партії не голосувала за 1, а група «Реформи заради майбутнього» – за 5 проектів законів, підтриманих «регіоналами». Т.зв. «група Рибакова» зараз формує свій політичний капітал і його вага буде більшою за умови демонстрації певних самостійних позицій. Власне, цим і пояснюється ситуативне неспівпадіння поглядів групи з голосуванням Партії регіонів.

Але далі всіх в даному контексті пішли комуністи, які вже протягом певного часу вибудовують власний імідж «опозиції у владі» (особливо з огляду на невтішну соціологію для Партії регіонів). КПУ висловила незгоду з 25 проголосованими в цілому законами, при чому до їх переліку потрапили не лише звичні для Компартії норми, пов’язані з приватизацією, а й закони про судоустрій та державну службу. Ситуація з наближенням парламентських виборів до певної міри має стати скрутною для комуністів, адже їх альянс з Партією регіонів з ідеологічної точки зору, й тим більше – у сучасній соціально-економічній ситуації, не є природнім. Однозначно, що мають існувати неформальні домовленості про обмін між КПУ та партією влади ресурсами на виборах взамін на підтримку законодавчих ініціатив уряду й президента. Комуністи стають дедалі вразливішими у кадрових питаннях, при перерозподілі портфелів в уряді. Крім того, їм потрібно шукати аргументи для власної виборчої кампанії.

Опозиційні фракції традиційно не голосували за закони, які підтримувала влада. Так, за дев’яту сесію фракція «Наша Україна – Народна самооборона» віддала голоси тільки за 2 закони, а «БЮТ-Батьківщина» – за 3. І це з урахуванням вже згаданого виборчого закону, який не підтримало багато опозиціонерів, хоча це й не вплинуло на фракційну статистику. За сучасних політичних умов, особливо у ситуації з провалом євроінтеграційної політики, порушеннями політичних свобод громадян, ув’язненням лідерів опозиції та, головне, з наближенням виборів, така позиція хоч і не є конструктивною, але виглядає достатньо логічною і привабливою з огляду на розчарування громадян-виборців.

Більшість ухвалених законів ініціювалися народними депутатами – 75. Звична для України картина. Але, водночас, вона йде в розріз з європейською практикою, де більшість законів ухвалюються за ініціативи уряду й на виконання програми його діяльності. Втім, слід відзначити, що наразі кількість урядових законів в Україні зростає й маємо тенденцію до вирівнювання показників – за минулі півроку Кабмін став ініціатором 70 ухвалених парламентом законів. Втім, навряд чи можна говорити про реалізацію європейських стандартів, оскільки чіткої програми діяльності уряду спостерігати не доводиться. Крім того, варто зважати на вітчизняну специфіку законодавчого процесу – уряду часто значно легше проводити власні закони через депутатів коаліції, ніж проходити всю процедуру узгодження між урядовими комітетами. Тож частково закони депутатів-«регіоналів» насправді є ініціативами Кабінету Міністрів.

Президент за дев’яту сесію ініціював 7 законів, й ще 1 був ухвалений з подачі Національного Банку України. Останній, до речі, з часу відновлення власного права законодавчої ініціативи зміг провести вже 4-й свій закон.

Серед депутатів лідерами в сфері законотворчості є представники Партії регіонів, які самостійно ініціювали 34 закони. Члени фракції «Наша Україна – Народна самооборона» стали ініціаторами 5 законів (не за всі з яких, втім, сама ж ця фракція голосувала). «БЮТ-Батьківщина» та Компартія ініціювали по 2 закони, Народна Партія – один. Позитивне голосування за 7 законів спромоглися забезпечити навіть позафракційні парламентарі. Решта депутатських законів були вироблені міжфракційними групами.Варто відзначити, що протягом минулої сесії Верховна Рада Україна розглядала своєрідні законодавчі «довгобуди» – були прийняті зміни до закону «Про недержавне пенсійне забезпечення», ініційовані ще другим урядом Віктора Януковича у листопаді 2007 року. Також був ухвалений урядовий закон часів другого прем’єрства Юлії Тимошенко – «Про внесення змін до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (щодо оптимізації структури та напрямів державного фінансування наукової сфери)». Показово, що фракція «БЮТ-Батьківщина» за цей закон не голосувала.

Традиційно, більшість ухвалених законів стосувалися галузевої політики, правової політики та економіки, в той час як соціальна політика, політика в галузі культури і освіти й інформаційна сфера залишалися на маргінесі уваги законотворців. Найбільш резонансними стали закон про парламентські вибори, про державну службу та регулювання роботи Фонду держмайна. Активно просувалася протягом сесії тема заборони реклами тютюну та боротьби з тютюнопалінням взагалі. Інтенсивно приймалися норми в сфері охорони здоров’я, зокрема – щодо регулювання обігу лікарських засобів. Скандальну увагу привернули до себе закони про Національний архівний фонд та архівні установи, згаданий закон щодо скасування квот на українську музику, а також закон про «захист інформаційного простору», яким забороняється реклама ворожок. Крім того, постійно вносилися зміни в Податковий кодекс, зокрема були встановлені нові правові засади функціонування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.

Ігор Когут, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Парламентський моніторинг Лабораторії законодавчих ініціатив.

 версiя для друку Наверх  наверх
 надiслати лiнк  У попереднiй роздiл

Залишити відповідь