Місцеві вибори в Україні: проблеми правового регулювання (2 частина)

Висновки та пропозиції

1. На законодавчому рівні застосування мажоритарної та пропорційної виборчої системи варто поставити не в залежність від того, до якої місцевої ради проводяться вибори, а в залежність від кількості виборців, які проживають в межах адміністративно-територіальної одиниці. Такий підхід набув широкого поширення у Європі.

2. У селах та селищах з невеликою кількістю виборців проведення виборів до місцевих рад за мажоритарною виборчою системою з голосуванням в одномандатних виборчих округах недоцільне. З огляду на це для формування складу сільських, селищних та міських рад в містах, де кількість виборців є меншою за визначену законом межу, доцільно застосовувати мажоритарну виборчу систему з голосуванням у єдиному багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами села, селища, міста. Варто передбачити, що кандидати у депутати відповідних рад висуваються списками, а не окремо, кожен виборець має один голос і може підтримати лише одного кандидата у відповідному списку, обраними вважаються кандидати, які отримали на свою підтримку більшість голосів.

3. Слід передбачити можливість висування незалежних кандидатів на виборах не лише до сільських і селищних рад, але і, принаймні, до міських рад.

4. Зменшення величини виборчих округів, застосування пропорційної виборчої системи з преференційним голосуванням (напіввідкриті, відкриті списки) на сьогодні навряд чи є доцільним. Кардинальне реформування пропорційної виборчої системи варто проводити лише за умови стабілізації партійної системи, зменшення кількості політичних партій, проведення адміністративної реформи, за результатами якої будуть утворені більш-менш однорідні за кількісним складом адміністративно-територіальні одиниці.

5. З метою забезпечення ефективного функціонування місцевого самоврядування має бути переглянута система обрання на посаду сільського, селищного та міського голови. Найбільш кардинальним і, напевне, найбільш ефективним засобом вирішення цієї проблеми є перегляд конституційних положень, які передбачають обрання голів безпосередньо виборцями, іншими словами – слід передбачити можливість обрання голови безпосередньо радою. Проте можливі й інші шляхи досягнення цієї цілі, наприклад – перегляд покладених на голову повноважень, зміна його місця і ролі в системі місцевого самоврядування. У будь-якому випадку, збереження прямих виборів голів потребує забезпечення їх підтримкою більшістю виборців села, селища та міста – у зв’язку з цим для виборів сільських, селищних, міських голів доцільно застосовувати мажоритарну систему не відносної, а абсолютної більшості.

6. Передбачити можливість формування ТВК у виняткових випадках не лише місцевими радами, але і виборчими комісіями вищого рівня – районній виборчій комісії (у разі неутворення сільської, селищної, міської міста районного значення виборчої комісії), міській виборчій комісії (у разі неутворення сільської, селищної, міської (в місті) виборчої комісії, районної в місті виборчої комісії), обласній виборчій комісії (у разі неутворення міських міст обласного значення або районних виборчих комісій), виборчій комісії Автономної Республіки Крим (у разі неутворення районних та міських міст республіканського значення виборчих комісій), Центральній виборчій комісії (у разі неутворення обласних, міських міст Києва і Севастополя виборчих комісій). У зв’язку з цим слід визначити граничні строки прийняття зазначеними виборчими комісіями рішень про утворення ТВК.

7. Передбачити, що у випадку, якщо кількість запропонованих суб’єктами висування кандидатур до складу територіальних виборчих комісій є меншою за мінімальний склад комісії, ТВК утворюється у мінімальному складі з урахуванням запропонованих місцевими організаціями партій кандидатур.

8. Передбачити, що до участі у жеребкуванні з розподілу керівних посад в ТВК допускаються всі кандидатури, запропоновані суб’єктами висування кандидатур до складу відповідних комісій.

9. Передбачити, що кандидатури, включені до складу ТВК за поданням сільського, селищного, міського голови або голови місцевої ради, можуть бути призначені: заступником голови ТВК – якщо місцевими організаціями партій (блоками) до складу ТВК запропоновано 2 кандидатури; заступником голови та секретарем ТВК – якщо місцевими організаціями партій (блоками) до складу ТВК запропоновано 1 кандидатуру; головою, заступником голови, секретарем ТВК – якщо місцевими організаціями партій (блоками) до складу ТВК кандидатур не запропоновано.

10. Право скликати засідання виборчої комісії слід надати не лише виборчим комісіям вищого рівня та керівництву виборчих комісій, але і окремим членам комісії (третині членів від складу виборчої комісії). Право скликати перше засідання виборчої комісії надати не лише голові виборчої комісії, але й іншим суб’єктам, які мають право скликати засідання виборчої комісії.

11. Визначити правові наслідки відсутності кворуму на засіданні ТВК (ОВК) у день голосування, зокрема – при підрахунку голосів, встановленні результатів голосування на виборчій дільниці, підсумку голосування в межах відповідного виборчого округу.

12. Вимоги до документування діяльності виборчих комісій привести у відповідність до вимог, встановлених Законом „Про вибори народних депутатів України”

13. Конкретизувати перелік випадків, за яких до складу ДВК можуть включатись кандидатури, запропоновані кандидатами на посаду сільського, селищного, міського голови, кандидатів у депутати в одномандатних округах. На наш погляд, включення відповідних кандидатур до складу виборчих комісій слід забезпечувати лише у випадках, коли відповідні вибори проводяться неодночасно з іншими місцевими виборами. Це зумовлено тим, що ДВК та ТВК у разі одночасного проведення виборів забезпечують підготовку та проведення виборів не стільки сільських, селищних, міських голів, депутатів сільських та селищних рад, скільки організацію інших виборчих процесів – з виборів депутатів районних в містах рад, районних, обласних рад тощо.

14. В якості підстав дострокового припинення повноважень члена виборчої комісії варто передбачити ненабуття або втрату суб’єктом висування його кандидатури до складу виборчої комісії статусу суб’єкта виборчого процесу. Це обумовлено тим, що склад ТВК починає формуватись до початку висування та реєстрації кандидатів. Підстави дострокового припинення повноважень виборчих комісій та окремих членів виборчих комісій необхідно привести у відповідність до вимог Закону „Про вибори народних депутатів України”. Необхідно визначити, за яких обставин повноваження членів виборчих комісій припиняються після їх виявлення, а за яких – після прийняття відповідного рішення. Необхідно передбачити можливість призначення нового члена ТВК замість вибулого не лише місцевою радою, але і, у разі неприйняття нею відповідного рішення, виборчою комісією вищого рівня (див. пропозиції щодо удосконалення порядку формування виборчих комісій). У Законі мають бути закріплені положення, у відповідності до яких у разі дострокового припинення повноважень голови, заступника голови, секретаря виборчої комісії новий голова, заступник голови, секретар комісії призначається за поданням суб’єкта висування кандидатури вибулого або за поданням самої виборчої комісії, повноваження голови, заступника голови або секретаря якої припинено достроково.

15. Визначити порядок набуття та припинення територіальною виборчою комісією статусу юридичної особи.

16. Необхідно конкретизувати перелік суб’єктів, які мають активне виборче право на місцевих виборах та не мають відповідного права. До останніх суб’єктів слід віднести військовослужбовців строкової служби.

17. Законодавцю слід запровадити єдиний підхід до врегулювання проблеми голосування не за місцем проживання – у разі встановлення заборони голосування на місцевих виборах за відкріпними посвідченнями, слід заборонити і голосування на спеціальних дільницях, утворених при стаціонарних лікувальних закладах і установах. І навпаки – надання виборцям, які у день голосування перебувають у стаціонарних лікувальних закладах та установах, можливості проголосувати, потребує забезпечення можливості участі у голосуванні на підставі відкріпних посвідчень. Очевидно, що найбільш повно принципи загального та рівного виборчого права втілюються в життя у разі застосування другого підходу до вирішення проблеми голосування не за місцем проживання виборця. Тому у Законі слід передбачити можливість голосування за відкріпними посвідченнями, принаймні – на виборах депутатів обласної ради, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, якщо виборець має право голосу на відповідних виборах та голосуватиме в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

18. З метою забезпечення повноправної участі у голосуванні на місцевих виборах бездомних громадян слід переглянути положення Закону „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей” в частині положень, які визначають суб’єктів обліку відповідних громадян. Можливо, облік таких громадян доцільно здійснювати не за місцем знаходження відповідних соціальних установ, а за місцем знаходження органів внутрішніх справ, які здійснюють реєстрацію громадян за місцем постійного проживання.

19. Створення належних механізмів забезпечення загального виборчого права потребує впровадження нових технологій голосування, які б дозволяли виборцю здійснити волевиявлення як на загальнодержавних, так і на місцевих виборах незалежно від місця його перебування у день голосування. Тому у віддаленій перспективі законодавцю доцільно передбачити можливість голосування на виборах поштою або через Інтернет.

20. Слід передбачити, що у списку виборців передбачаються графи для підписів виборця про отримання виборчого бюлетеня з кожного виду місцевих виборів, а не з усіх видів місцевих виборів, як передбачено чинним Законом. Можливо, доцільним є складання окремих списків виборців по кожному виду місцевих виборів.

21. З метою недопущення одночасного включення виборців до списків на загальних виборчих дільницях за місцем проживання виборців та спеціальних виборчих дільницях в стаціонарних лікувальних закладах (установах) положення Закону, якими визначено порядок складання та уточнення списків виборців на спеціальних виборчих дільницях, потребують суттєвого уточнення.

22. Передбачити, що депутатом, сільським, селищним та міським головою може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 18 років та має право голосу на відповідних місцевих виборах.

23. Уніфікувати порядок висування кандидатів у депутати міських міст районного значення рад, районних в містах рад, кандидатів у депутати сільських, селищних, міських рад міст, селищ та сіл, які входять до складу іншого міста. Пріоритетне право у висуванні кандидатів у депутати надати місцевими організаціям нижчого, а не вищого рівня, як передбачено Законом.

24. Встановити граничний строк прийняття місцевими організаціями партій рішень про вихід зі складу блоків або про розпуск блоку.

25. Передбачити, що рішення місцевих організацій партій про вихід з виборчого блоку мають погоджуватись з місцевими організаціями партій вищого рішення.

26. Розмежувати строки висування кандидатів та строки їхньої реєстрації. Кінцевий строк висування кандидатів має закінчуватись одночасно з початком строку подання документів для реєстрації кандидатів.

27. Вилучити положення Закону, якими в якості підстави реєстрації кандидатів визначено подання місцевими організаціями партій (блоками) підписних листів з підписами виборців на підтримку відповідних місцевих організацій партій (блоків), кандидатів. Подання підписних листів замінити внесенням виборчої застави, розмір якої визначатиметься кількістю виборців, зареєстрованих на території відповідної адміністративно-територіальній одиниці (області, району, міста обласного, районного значення). Розширити перелік документів, які додаються до заяв про реєстрацію кандидатів, віднісши до них копії документів, які підтверджують приналежність громадянина до територіальної громади та його громадянство.

28. Звузити перелік підстав для прийняття рішень про скасування реєстрації кандидата (кандидатів), передбачивши за відповідні правопорушення альтернативні види юридичної відповідальності (адміністративну, фінансову, кримінальну)

29. Встановлені Законом обмеження щодо здійснення передвиборної агітації уніфікувати з відповідними обмеженнями, встановленими Законом „Про вибори народних депутатів України”.

30. Варто провести більш чітке розмежування між політичною рекламою та передвиборною агітацією та встановити співвідношення між відповідними поняттями. Слід виходити з того, що політична реклама – це будь-які відомості, які прямо або опосередковано привертають увагу до суб’єктів виборчого процесу, а передвиборна агітація – відомості, які мають на меті прямо або опосередковано схилити громадян до голосування за або проти відповідних суб’єктів виборчого процесу. Відповідно, політична реклама та передвиборна агітація співвідносяться як родове та видове поняття. Віднесення тих чи інших видів діяльності до передвиборної агітації є питанням політичної доцільності і має слугувати забезпеченню рівних умов у здійсненні передвиборної агітації. Встановлення розмежування між політичною рекламою та передвиборною агітацією має практичне значення і дозволяє більш чітко визначити: а) реальну вартість виборчої кампанії суб’єктів виборчого процесу за прямими методами (на підставі укладених угод про розміщення агітаційних матеріалів) та непрямими методами (через оцінку вартості ефірного часу та друкованих площ, відведених для висвітлення діяльності суб’єктів виборчого процесу, без укладання відповідних угод – в інформаційно-аналітичних передачах, новинах і т.п.); б) узгодити встановлені заборони щодо поширення інформації про суб’єктів виборчого процесу з демократичними стандартами, зокрема – правом на вільне вираження поглядів і переконань (якщо об’єктом заборон є не передвиборна агітація, а політичне реклама, то безкоштовне висвітлення діяльності суб’єктів виборчого процесу унеможливлюється).

31. Необхідно конкретизувати вимоги до офіційних повідомлень про дії кандидатів, пов’язані з виконанням ними службових повноважень.

32. Слід визначити у добових та годинних квотах, відведених на рекламу Законом „Про рекламу”, граничну частку реклами, яка не належить до політичної (комерційна, соціальна і т.п.).

33. Доцільною видається лібералізація фінансування передвиборної агітації за рахунок коштів місцевих бюджетів. Слід передбачити можливість визначення суб’єктами виборчого процесу форм передвиборної агітації, які можуть фінансуватись за рахунок коштів місцевих бюджетів та обсяг відповідного фінансування.

34. Варто узгодити положення Закону з демократичними стандартами та вимогами Конституції, виходячи з того, що встановлення заборони на участь в передвиборній агітації у будь-яких формах іноземців та осіб без громадянства не узгоджується з правом людини на вільне вираження поглядів та переконань, а заборона поширення політичної реклами іноземними ЗМІ – суперечить Московському документу ОБСЄ та Європейській конвенції транскордонного телебачення. Доцільним видається встановлення заборон лише: а) щодо участі іноземних громадян та апатридів у передвиборній агітації під час проведення публічних заходів; б) щодо розміщення політичної реклами суб’єктами виборчого процесу за рахунок коштів виборчих фондів в зарубіжних ЗМІ.

35. Необхідно вилучити із виборчих законів положення, у відповідності до яких засіб масової інформації зобов’язаний спростовувати інформацію, яку суб’єкт виборчого процесу вважає недостовірною, і які встановлюють санкції за невиконання цього обов’язку у вигляді зупинення дії ліцензії аудіовізуального ЗМІ або друку друкованого ЗМІ на весь період виборчого процесу.

36. Слід конкретизувати ознаки „непрямого підкупу” виборців, визначити підстави та види відповідальності суб’єктів, які здійснюють передвиборну агітацію, що супроводжується наданням товарів, послуг, виконанням робіт тощо, чітко визначити коло суб’єктів відповідальності.

37. Місцевим організаціям партій (блокам), кандидатам необхідно надати право самостійно визначати установу банку, в якому відкриватиметься рахунок виборчого фонду.

38. Передбачити, що відкриття рахунку виборчого фонду є не правом, а обов’язком суб’єкта виборчого процесу. Доцільно скасувати граничний строк відкриття рахунку виборчого фонду і передбачити обов’язкове відкриття такого рахунку не пізніше наступного дня після реєстрації кандидата.

39. Оскільки здійснення передвиборної агітації здійснюється виключно за рахунок коштів виборчого фонду відповідного суб’єкта виборчого процесу, момент виникнення права на здійснення передвиборної агітації доцільно „прив’язати” не до прийняття рішення про реєстрацію кандидата, а до моменту відкриття рахунку виборчого фонду.

40. Слід переглянути встановлені обмеження щодо надходження та використання коштів виборчих фондів. Доцільно встановити, що граничний розмір внеску фізичної особи до виборчого фонду може варіюватись залежно від виду виборів. Доцільно скасувати обмеження граничного обсягу витрат та надходжень коштів до виборчих фондів.

41. З метою забезпечення ефективного контролю ТВК за фінансуванням передвиборної агітації варто посилити їх контрольні повноваження у відповідній сфері, передбачивши можливість самостійної (а не за допомогою правоохоронних органів) перевірки обставин у скаргах щодо порушень встановленого порядку фінансування передвиборної агітації.

42. Заборонити виготовлення матеріалів передвиборної агітації без укладення відповідних угод з суб’єктами виборчого процесу. Доцільно встановити заборону на фінансування заходів передвиборної агітації „третіми” особами, незалежно від наявності погодження таких дій з суб’єктом виборчого процесу. Передбачити фінансову (щодо юридичних осіб) та адміністративну (щодо фізичних осіб) відповідальність за порушення у сфері фінансування передвиборної агітації.

43. В перспективі видається за доцільне запровадження незалежного аудиту у сфері фінансування передвиборної агітації та офіційне оприлюднення його результатів.

44. Виготовлення бюлетенів для голосування на виборах депутатів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, сільських, селищних, міських (міст районного значення) голів доцільно покласти на районні виборчі комісії; бюлетені для голосування на виборах депутатів районних в містах рад, виборів депутатів сільських, селищних, міських рад та відповідних голів сіл, селищ та міст, що входять до складу іншого міста – на міські виборчі комісії. Має бути визначено порядок і строки передачі сільськими, селищними, міськими міст районного значення та міст, що входять до складу іншого міста, районними в містах виборчими комісіями, макетів виборчих бюлетенів до відповідних районних та міських виборчих комісій.

45. Передачу дільничним виборчим комісіям виборчих бюлетенів мають здійснювати ТВК найнижчого рівня – районні в містах, сільські, селищні, міські (міст без районного поділу та міст, які входять до складу інших міст).

46. Доцільно передбачити випадки, в яких виборча комісія може приймати рішення про передрукування виборчих бюлетенів, а в яких – рішення про внесення змін до бюлетенів з використання відповідного штампа.

47. Потребують уточнення і строки внесення змін до виборчих бюлетенів. Доцільно встановити, що внесення змін до виборчих бюлетенів з підстав, передбачених частиною тринадцятою статті 64 Закону, має здійснюватись за умови прийняття виборчою комісією відповідного рішення, однак не раніше дня, що передує дню голосування. Законом має бути визначено порядок затвердження форми штампу, який використовується для внесення змін до виборчих бюлетенів, суб’єктів, які забезпечують їх виготовлення, порядок передачі дільничним виборчим комісіям тощо.

48. На дільничні виборчі комісії слід покласти обов’язок інформування відповідних територіальних (окружних) виборчих комісій до початку голосування про кількість виборців, внесених до списку виборців на виборчій дільниці, на момент початку голосування, кількість виборців у витягу зі списку виборців для голосування за місцем перебування, після закінчення голосування – про кількість виборців, які отримали виборчі бюлетені для голосування з кожного виду місцевих виборів на момент закінчення голосування, кількість виборців, які отримали бюлетені для голосування по кожному виду місцевих виборів за місцем свого перебування.

49. Мають бути уточнені підстави перебування в приміщенні, де проводиться голосування, працівників органів внутрішніх справ, забезпечено голосування виборців з вадами зору шляхом використання трафаретів для бюлетенів, виготовлених рельєфно-крапковим способом (виготовлення таких трафаретів на місцевих виборах Законом не передбачене), передбачено складання акту про погашення зіпсованого виборчого бюлетеня як невикористаного.

50. До бюлетенів, які вважаються недійсними, слід віднести бюлетені, до яких було внесено зміни з порушенням встановленого порядку внесення змін до бюлетенів (у разі виключення кандидата (кандидатів) шляхом проставляння відповідного штампа без прийняття ТВК рішення про скасування реєстрації кандидата (кандидатів), або невнесення змін до бюлетенів у випадках, коли відповідною виборчою комісією було прийнято рішення про скасування реєстрації кандидатів), бюлетені, в яких номери дільниці (округу) не відповідають номеру відповідної дільниці (округу), бюлетені, в яких проставлена печатка іншої дільничної виборчої комісії.

51. Сумнівні виборчі документи (бюлетені визнані недійсними рішенням ДВК, „сумнівні” бюлетені, визнані дійсними і враховані при підрахунку голосів, бюлетені із скриньок з „сумнівними” контрольними листами – враховані, та відповідно не враховані, сумнівні предмети, визнані бюлетенями та враховані при підрахунку голосів, сумнівні предмети, невизнані виборчими бюлетенями) мають запаковуватись в окремі пакети для відповідної „сумнівної” виборчої документації з тим, щоб територіальна виборча комісія при повторному підрахунку голосів або вирішенні питання про визнання голосування на дільниці недійсним, могла перевірити обґрунтованість рішень ДВК, прийнятих у спірних ситуаціях.

52. В Законі варто прямо вказати, до яких саме ОВК і які саме виборчі документи мають транспортувати члени ДВК.

53. Передбачити, що засідання ТВК (ОВК) розпочинається не з моменту надходження перших протоколів підрахунку голосів, а відразу після закінчення голосування.

54. Слід суттєво розширити перелік даних, які заносяться до протоколів про підрахунок голосів виборців та підсумки голосування у виборчому окрузі.

55. Заслуговують на увагу пропозиції фахівців щодо доцільності закріплення у виборчому законодавстві такого показника, як „похибка результатів голосування або результатів виборів”, що передбачає вичерпний перелік обставин, які суттєво вплинули чи могли вплинути на остаточний результат виборів, і перевищення якої різниці голосів на підтримку кандидатів з найкращими результатами має бути безумовною підставою для прийняття відповідною виборчою комісією рішення про недійсність голосування на виборчій дільниці чи недійсність виборів у виборчому окрузі.

56. Досить дискусійним є закріплення в якості підстави визнання голосування недійсним такої підстави, як виявлення фактів навмисного створення перешкод у здійсненні повноважень членами виборчих комісій чи реалізації офіційними спостерігачами, представниками засобів масової інформації права бути присутніми під час проведення голосування на виборчій дільниці у приміщенні, де проводиться голосування, на засіданні виборчої комісії при підрахунку голосів, встановленні результатів голосування на виборчій дільниці, а так само неправомірного недопущення зазначених осіб у приміщення для голосування. Якщо погодитись з тим, що перешкоджання здійсненню певними особами певних дій під час голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів повинне мати наслідком визнання голосування недійсним, то перелік таких осіб має включати не лише представників ЗМІ та офіційних спостерігачів, але й усіх інших суб’єктів, які мають право бути присутніми на засіданнях виборчих комісій без дозволу та запрошення (довірені особи, уповноважені особи, члени виборчих комісій вищого рівня тощо). При цьому голосування на дільниці має визнаватись недійсним не лише у випадку недопущення відповідних осіб у приміщення, де проводиться голосування та підрахунок голосів, але і у разі перешкоджання здійсненню ними своїх прав. Відповідно, межі здійснення членами ВК та зазначеними суб’єктами мають бути чітко визначені. Крім того, має бути встановлена відповідальність за недопущення на засідання територіальних (окружних) виборчих комісій суб’єктів, які мають право бути присутніми на таких засіданнях, перешкоджання здійсненню відповідними суб’єктами та членами ТВК (ОВК) своїх законних повноважень. За відсутності правового регулювання цих питань закріплення в Законі цієї підстави визнання голосування на дільниці, на наш погляд, є необґрунтованим.

57. Виключити із Закону частину шосту статті 75 Закону, якою передбачається, що у разі, коли відповідна виборча комісія визнала вибори по окремій або кількох виборчих дільницях недійсними, що вплинуло на результати місцевих виборів по відповідному округу, територіальна виборча комісія за пропозицією відповідної дільничної виборчої комісії призначає повторне голосування на тих виборчих дільницях, де вибори було визнано недійсними.

Додаток. Календарний план основних організаційних заходів з підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 26 березня 2006 року (затверджений Протокольним рішенням ЦВК від 27.12.2005 р.)

 

Джерела

1. Аналіз практики реалізації виборчого законодавства на виборах 2002 року. – К., Агентство США з міжнародного розвитку. Проект „Вибори та політичні процеси” Development Associates, Inc. – 40 c.

2. Барабаш О., Воробйов О., Кальченко С., Ковтунець В. Вибори народних депутатів України 2002 року: правозастосовча практика судів та виборчих комісій. – К. : Нора-друк, 2003. – 70 с.

3. Барабаш О., Воробйов О., Кальченко С., Ковтунець В. Встановлення фактів порушення законодавства про місцеві вибори: аналіз правозастосовчої практики судів у 2002 – 2003 роках. – К.: Нора-друк, 2003. – 44 с.

4. Бондар М., Джагарян А. Голосування „проти всіх” як російський соціально-політичний феномен і його конституційні оцінки // Вибори та демократія. – 2005. – № 3 (5). – С. 19 – 29.

5. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол.: М.М.Рябець (голова) та ін. – Київ: Центральна виборча комісія, 2001. – 360 с.

6. Вибори Президента України 31 жовтня, 21 листопада та 26 грудня 2004 р.: Заключний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами. – Варшава, 11 травня 2005 р. – 54 С.

7. Воробйов О., Кальченко С., Ковтунець В. Особливості розгляду справ про оскарження результатів місцевих виборів: аналіз правозастосовчої практики судів у 2002 – 2003 роках. – К.: Нора-Друк, 2003. – 44 с.

8. Воробйов О., Сеник Г. Юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства України: проблеми притягнення до юридичної відповідальності та шляхи їх вирішення / Юридична відповідальність під час виборів: практика, проблеми перспективи: матеріали круглого столу. – К., 9 жовтня 2001 р. – С. 2 – 6.

9. Законодавство про місцеві вибори: пошук балансу між конституційністю, доцільністю та реальністю // Часопис Парламент. – 2005. – № 7. – С. 29 – 46.

10. Ковриженко Д. Актуальні проблеми правового регулювання місцевих виборів // Часопис Парламент. – 2004. – № 4. – С. 26 – 42.

11. Ковтунець В. Критерії для оптимізації виборчої системи для місцевих виборів. Пропорційність представництва суспільно-політичних сил / Місцеві вибори: шляхи забезпечення пропорційного представництва в радах / Матеріали круглого столу. – Київ, 23 жовтня 2001 року. – С. 26 – 30.

12. Мазур О.Г. Виборчі системи: світовий досвід / Східноукраїнський держ. ун-т. — Луганськ : СУДУ, 1999. – 36 с.

13. Максакова Р.М. Вибори до органів місцевого самоврядування: проблеми теорії і практики: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 17 с.

14. Малишев М. Проблеми закону про місцеві вибори // Вибори та демократія. – 2005. – № 3 (5). – С. 61 – 66.

15. Місцеве самоврядування в Україні: стан і перспективи законодавчого регулювання. Доповідь Моніторингової комісії Конгресу місцевих та регіональних влад України на парламентські слухання „Регіональна політика і місцеве самоврядування в Україні: законодавчі аспекти” 16 квітня 2003 р. / Авт. колектив В.Граб, В.Кампо, С.Клебан, М.Корнієнко, В.Негода, М.Пітцик, В.Сибірцев. – К., 2003. – 60 с.

16. Пропорційні виборчі системи із відкритими та закритими списками для парламентських та місцевих виборів: матеріали семінару. – Київ, 15 березня 2005 року. – 60 с.

17. Рейнолдс Ендрю, Рейллі Бен. Посібник з розробки виборчих систем / Міжнародний ін-т демократії та сприяння виборам / Галина Сеник (пер. з англ.). – К.: ДП “Нора-Друк”, 2003. – 168 с.

18. Сеник Г. Виборчі системи для місцевих виборів: змішані системи / Місцеві вибори: шляхи забезпечення пропорційного представництва в радах: матеріали круглого столу. – Київ, 23 жовтня 2001 року. – С. 20 – 25.

19. Существующие обязательства по проведению демократических выборов в государствах-участниках ОБСЕ: Отчет ОБСЕ/БДИПЧ. – Варшава, 30 июня 2003 г. – 34 с.

20. Code of Good Practice in Electoral Matters: Venice Commission Adopted Guidelines and Draft Explanatory Report. – http://www.venice.coe.int/docs/2002/CDL-EL(2002)005-e.asp

21. Convention on the Participation of Foreigners in Public Life at Local Level – http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/144.htm

22. Electoral systems and voting procedures at local level / Report by Steering Committee on Local and Regional Democracy. – Series “Local and regional authorities in Europe”. – № 68. – 57 p.

23. Hannan E. Audit of institutional structures and electoral systems at local level in six EU member states: Work in progress. – Dublin, 2003. – 10 p.

24. Nemec J., Bercik P., Kuklis P. Local Government in Slovakia / Decentralization: Experiments and Reforms: Chapter 7. – Budapest: Open Society Institute, 2000. – p. 301 – 340.

25. Norris P. Choosing Electoral Systems: Proportional, Majoritarian and Mixed Systems // International Political Science Review. – 1997. – Vol. 18 (3). p. 297 – 312.

26. Opinion № 300/2004 of European Commission for Democracy through Law (Venice Commission) on the Law for the election of local public administration authorities in Romania, adopted by the Council for Democratic Elections at its 11th meeting. – Strasbourg, 4 janvier 2005.

27. Pettersen E. Republic of Croatia: Local government elections 2001: Working paper 2001:19. – Oslo: The Norwegian Institute of Human Rights, 2001. – 24 p.

28. Pirvulescu Christian. Local public administration in Romania. – http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/UNTC/UNPAN012721.pdf

29. Rallings C., Thrasher M., Stoker G. Proportional representation and local government: lessons from Europe. – York.: Joseph Rowntree Foundation, 2000. – p. 31 – 65.

30. Recommendation Rec.(2001)19 of the Committee of Ministers to member states on the participation of citizens in local public life (Adopted by the Committee of Ministers on 6 December 2001 at the 776th meeting of the Ministers’ Deputies) –http://www.odpm.gov.uk/index.asp?id=1133645

31. The new electoral legislation 2004: Discriminatory and undemocratic provisions that may raise difficulties in upcoming parliamentary elections: Analysis of IPP. – Bucharest: Institul pentru politici publice Bucuresti, 2004. – 18 p.

32. Williams R. European Democracies. – London: Electoral Reform Society, 2004. – 52 p.

Нормативно-правові акти України

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року в редакції Закону від в грудня № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Конституція Автономної Республіки Крим, затверджена Законом України від 23 грудня 1998 року № 350-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 43.

3. Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 року № 1667-IV (в редакції Закону від 19.01.2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 30-31. – Ст. 382.

4. Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 року № 1665-IV (в редакції Закону від 19.01.2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.

5. Закон України „Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 року № 1932-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст. 448.

6. Закон України „Про рекламу” від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – № 39. – Ст. 181.

7. Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей” від 2 червня 2005 року № 2623-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – Ст. 354.

8. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ (в редакції Закону від 21.12.2005 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.

9. Кодекс Адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747- IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.

10. Протокольне рішення Центральної виборчої комісії від 27 грудня 2005 року № 8 „Про Календарний план основних організаційних заходів з підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 26 березня 2006 року Рішення Конституційного Суду України”. – http://www.cvk.gov.ua/protocol_rishen/2005/pr0008_2005.htm

11. Постанова Центральної виборчої комісії від 26 грудня 2005 року № 272 „Про Порядок жеребкування щодо участі організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у формуванні територіальних виборчих комісій з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів та розподілі керівних посад у цих комісіях”. – http://www.cvk.gov.ua/postanovy/2005/p0272_2005.htm

12.  Постанова Центральної виборчої комісії від 5 жовтня 2005 року № 128 „Про встановлення форми загального списку виборців для підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 26 березня 2006 року”. – http://www.cvk.gov.ua/postanovy/2005/p0128_2005.htm

Рішення Конституційного Суду України

1. Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 1998 року № 1-рп/98 у справі за конституційними поданнями народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про вибори народних депутатів України” (справа про вибори народних депутатів України) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 23. – Ст. 93.

2. Рішення Конституційного Суду України від 3 липня 2003 року № 13-рп/2003 у справі за конституційним зверненням громадянина Діяка Івана Васильовича та конституційним поданням 49 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини шостої статті 29 Закону України “Про вибори народних депутатів України” (справа про строки оскарження порушень під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Стор. 163. – Ст. 1485.

3. Рішення Конституційного Суду України від 23 жовтня 2003 року № 17-рп/2003 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини третьої статті 30 Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” (справа про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів) // Офіційний вісник України. – 2003 р.– № 46. – Стор. 20. – Ст. 2389.

4. Рішення Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року № 3-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради про офіційне тлумачення положень пункту 4 частини третьої статті 56, пункту 2 частини першої, частини п’ятнадцятої статті 64 Закону України “Про вибори Президента України” (справа про вибори Президента України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С.11.

Зарубіжне законодавство

1. Croatia. Zakon o izboru članova predstavničkih tijela jedinica lokalne i područne (regionalne), 10 travnja 2001. – http://www.nn.hr/clanci/sluzbeno/2001/0570.htm

2. Croatia. Zakon o lokalnoj i područnoj (regionalnoj) samoupravi, 10 travnja 2001. – http://www.izbori-hr.info/hr/Downloads/Zakoni/Zakon-lok-uprava.pdf

3. Estonia. Local Government Council Election Act Passed 27 March 2002 // Riigi Teataja. – 2002. – № 36. – 407.

4. Latvia. The Election Law On City and Town Councils, District Councils and Pagasts Councils. – http://web.cvk.lv/pub/?doc_id=29073

5. Lithuania. Law on Elections to Local Government Councils passed 7 July 1994. – http://www.litlex.lt/Litlex/Eng/Frames/Laws/Documents/168.HTM

6. Poland. Ustawa z dnia 16 lipca 1998 roku. Ordynacja wyborcza do rad gmin, rad powiatów i sejmików województw // Dziennik Ustaw. – 1998. – № 95. – Poz. 602

7. Romania. Law №. 70/1991 on local elections // Monitorul Oficial. – 1996. – № 79

8. Sweden. The Elections Act 1997:157. –http://www.sweden.gov.se/content/1/c6/01/94/00/a374a0ac.pdf