Про вибори депутатів місцевих рад

Згідно з Політичною угодою між депутатськими фракціями і групами у Верховній Раді України щодо проведення конституційної реформи та законодавчого забезпечення її реалізації, підписаною 18 лютого 2004 року, керівники більшості депутатських фракцій і груп визнали за необхідне до початку розгляду і остаточного прийняття змін до Конституції України прийняти деякі законодавчі акти, у тому числі закон щодо виборів до органів місцевого самоврядування, гармонізуючи систему виборів до них із виборчою системою, встановленою Законом України “Про вибори народних депутатів”. З урахуванням того, що прийнятий у першому читанні законопроект про вибори народних депутатів України передбачає застосування пропорційної виборчої системи, постає питання: яким чином слід проводити її “гармонізацію” з виборчою системою до органів місцевого самоврядування? При цьому, початково до порядку денного п’ятої сесії Верховної Ради України були включені два альтернативні законопроекти з відповідного питання: 1. № 2211 від 19.09.2002; автори подання, ініціатори внесення – народні депутати О. Мороз, Й. Вінський, М. Мельничук. 2. № 2211-1 від 15.09.2003; автор подання, ініціатор внесення – В. Янукович. Кабінет Міністрів України. Згідно з урядовим законопроектом №2211-1 передбачається збереження існуючої мажоритарної виборчої системи відносної більшості. Натомість, первинна редакція законопроекту №2211, ініційованого народними депутатами України О. Морозом, Й. Вінським, М. Мельничуком, визначала, що вибори депутатів до всіх представницьких органів місцевого самоврядування, а також сільських, селищних, міських голів повинні відбуватись на основі пропорційної виборчої системи. Врешті, законопроект №2211 від 16.03.2004 „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, внесений на заміну раніш поданого, і прийнятий 18.03.2004 за основу у першому читанні, передбачає застосування обох виборчих систем, в залежності від територіального рівня представницьких органів, які обираються. Незважаючи на те, що пропонована редакція законопроекту №2211 на перший погляд має компромісний характер, подальший аналіз його положень надає підстави для сумнівів у доцільності прийняття відповідного Закону. Так, згідно зі статтею 2 законопроекту, вибори депутатів сільських і селищних рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища. За цією ж системою обираються й сільські, селищні, міські голови. Поруч з цим, законопроект передбачає, що вибори депутатів міських, районних у містах, районних, обласних рад відбуваються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати (далі – виборчі списки) від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами відповідної території. Погоджуючись із доцільністю збереження існуючої мажоритарної виборчої системи сільських, селищних, міських голів, сільських та селищних рад, вважаємо, що застосування „чистої” пропорційної системи під час виборів інших представницьких органів місцевого самоврядування не в повній мірі відповідає інтересам виборців, і суперечить деяким принципам місцевого самоврядування. Так, у випадку прийняття відповідного Закону, громадяни України, які не входять до списку тієї чи іншої політичної партії, втратять право бути обраними до міських, районних у містах, районних, обласних рад. Це означає, що навіть за умови підтримки переважною більшістю членів територіальної громади села, селища або міста певного кандидата, який є безпартійним, вони не зможуть обрати його представником своїх інтересів на рівні районної чи обласної ради. Таким чином, відбувається подвійне порушення виборчого права: права громадянина бути обраним до представницького органу місцевого самоврядування, а також права членів територіальної громади обирати своїх представників за власним розсудом і волевиявленням. Разом з тим, основою місцевого самоврядування є право кожного окремого громадянина – члена територіальної громади брати участь у вирішенні проблем, які виникають у повсякденному житті територіальних громад. Враховуючи викладене, стаття 3 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, закріпила право громадянина на участь у місцевому самоврядуванні (у тому числі й шляхом обрання до представницьких органів місцевого самоврядування). При цьому, громадяни мають право на участь у місцевому самоврядуванні незалежно від їх політичних переконань. Таким чином, політична позиція того чи іншого громадянина не є визначальним чинником його участі у виборах до органів місцевого самоврядування. Більш того, нерідко кандидати у депутати взагалі є безпартійними. Так само, члени територіальної громади, віддаючи свій голос за того чи іншого кандидата, зазвичай керуються не політичними уподобаннями, а поінформованістю про особисті якості відповідного кандидата. Неполітична основа місцевих виборів певною мірою знайшла відображення і в Законі України „Про статус депутатів місцевих рад” (ст.2), відповідно до якого депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником територіальної громади села, селища, міста чи їх громад. Таким чином, депутат повинен, перш за все, представляти інтереси територіальної громади, а не певної політичної партії. Значна частина норм чинних Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про статус депутатів місцевих рад” відповідають саме мажоритарній виборчій системі (наприклад, інститут відкликання депутата місцевої ради та його звіти перед виборцями). Слід також відзначити, що чинна Конституція України, і Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” не передбачають якихось відмінностей у визначенні правового статусу територіальних громад залежно від виду адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких перебуває громада. Однак, прийняття відповідного законопроекту призведе до створення різних умов реалізації виборчого права членів територіальних громад сіл і селищ, та членів територіальних громад міст, районів у містах. В результаті, запровадження пропорційної виборчої системи проведення місцевих виборів поруч із застосуванням пропорційної виборчої системи під час виборів до Верховної Ради України може призвести до зростання політизації представницьких органів місцевого самоврядування. У такому випадку діяльність депутатів місцевих рад як представників тієї чи іншої політичної сили буде спрямована, насамперед, на реалізацію політичних інтересів відповідної партії. При цьому, вирішення актуальних проблем територіальної громади може відійти на другий план. Зважаючи на це, правомірність та доцільність застосування пропорційної виборчої системи до міських, районних у містах, районних, обласних рад викликає сумніви. Крім того, законопроектом передбачено врегулювання питання виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим (також на пропорційній основі). Однак, Верховна Рада Автономної Республіки Крим не входить до системи представницьких органів місцевого самоврядування, і згідно зі ст. 136 Конституції України, є представницьким органом Автономної Республіки Крим. З урахуванням цього, уявляється недоцільним поєднувати в одному законі норми щодо виборів представницьких органів, які є різними за своїм правовим статусом. Крім того, у перехідних положеннях законопроекту відсутні будь-які положення щодо втрати чинності Закону України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, який у даний час є чинним, і до речі, передбачає застосування мажоритарної виборчої системи відносної більшості. На закінчення відзначимо, що питання запровадження пропорційної виборчої системи представницьких органів місцевого самоврядування не є новим для українського суспільства. 13 грудня 2001 року Верховною Радою України був прийнятий Закон „Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних міських голів” (ініціатори внесення – народні депутати III скликання Л. Дайнеко, О. Кушнір, Ю. Ключковський), який передбачав, що половина складу міських рад міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних у містах рад формується на засадах представництва політичних партій та їх виборчих блоків. Однак Закон не був підписаний Президентом України, оскільки на його думку це означало б, “що для значної частини громадян України умовою реалізації права на участь в управлінні державними справами шляхом обрання до органів місцевого самоврядування буде підтримка ними політичних позицій певної політичної партії, що є порушенням вимог статей 24 і 36 Конституції України, згідно з якими не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками політичних переконань, а також ніхто не може бути обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій”. З урахуванням викладеного, цікаво, якою буде позиція Президента України у випадку остаточного прийняття парламентом законопроекту № 2211, адже статті 24 і 36 Конституції України залишилися незмінними? ВИСНОВОК Застосування під час місцевих виборів виборчої системи, яка була б альтернативною виборчій системі до законодавчого органу, створить певний баланс у політичному житті суспільства, і „гармонізація” виборчих систем повинна відбуватися саме в цьому напрямку. Андрій ЗАХАРЧЕНКО, експерт Центру законодавчих ініціатив (м. Донецьк)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *