Збірка матеріалів присвячених запровадженню державного фінансування політичних партій в Україні

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ УКРАЇНИ У ЗВ’ЯЗКУ ІЗ ЗАПРОВАДЖЕННЯМ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ”

Проект постанови Верховної Ради України про прийняття проекту Закону України, внесений народним депутатом України І.Гринівим 29.08.2002 р. (реєстр. № 2097) за основу

Номер,дата реєстрації

2097/П від 01.04.2003

Сесія реєстрації

3 сесія IV скликання

Суб’єкт законодавчої ініціативи

Народний депутат України

Автор(и) подання, ініціатор(и) внесення

Онопенко В.В. Народний депутат України IV скл.

Відповідальний комітет

Комітет з питань правової політики

ПРОЕКТ
Вноситься народними депутатами України –
членами Комітету з питань правової політики В.Онопенком та іншими

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України

про прийняття проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій”, внесений народним депутатом України І.Гринівим
29.08.2002р. (реєстр. № 2097) за основу

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

  1. Проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій”, внесений народним депутатом України І.Гринівим 29.08.2002р. (реєстр. № 2097), прийняти за основу.
  2. Комітету з питань правової політики доопрацювати проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій”, внесений народним депутатом України І.Гринівим 29.08.2002р. (реєстр. № 2097), і подати його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні.

Голова Верховної Ради України

Подання Комітету Верховної Ради України з питань правової політики

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Розглянувши на своєму засіданні 19.03.2003р. проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій”, поданий на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України І.Гринівим 29.08.2002р. (реєстр. № 2097), Комітет з питань правової політики вирішив рекомендувати Верховній Раді України прийняти цей законопроект за основу.

Законопроектом передбачається внести зміни до Законів України “Про політичні партії України”, “Про вибори народних депутатів України”, “Про центральну виборчу комісію” та “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Зокрема, пропонується запровадити державну підтримку політичним партіям для здійснення їхньої статутної діяльності шляхом надання коштів з Державного бюджету України. Крім того, передбачається встановлення компенсацій партіям (виборчим блокам партій) коштів, витрачених на проведення виборчих кампаній.

Внесення пропонованих змін до законодавства України має на меті сприяти формуванню в Україні стабільної та розвиненої партійної системи, політичних партій, здатних взяти належну участь у процесі державотворення.

У зв’язку з цим висновки Міністерства фінансів України № 041-409-35/7-491 від 29.01.2003р. та Міністерства юстиції України № 16-9-306 від 03.02.2003р. про відхилення даного законопроекту, оскільки він потребує додаткових фінансових витрат, Комітет вважає недостатньо обґрунтованими.

Відповідно до висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України № 16/3-918 від 13.09.2002р. законопроект потребує концептуального та змістовного доопрацювання.
Проект Постанови Верховної Ради України про прийняття даного законопроекту за основу додається.
Співдоповідачем з цього питання на засіданні Верховної Ради України від Комітету визначено народного депутата України Мороза О.О.

Голова Комітету    В.Онопенко

Текст проекту Закону України № 2097 від 29.08.2002

Номер, дата реєстрації

2097 від 29.08.2002

Сесія реєстрації

2 сесія IV скликання

Суб’єкт законодавчої ініціативи

Народний депутат України

Автор подання

Гринів І.О., Народний депутат України IV скл.

Відповідальний комітет

Комітет з питань правової політики

ПРОЕКТ

 

Закон України
“Про внесення змін та доповнень до деяких
законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням
державного фінансування політичних партій”

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Закону України “Про політичні партії в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 23, ст. 118) такі зміни та доповнення:

1. Доповнити Закон розділом IV-І такого змісту:
“Розділ IV-І. Державне фінансування політичних партій

Стаття 17-1. Форми державного фінансування політичних партій.

За рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (у разі поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди) фінансується статутна діяльність партій, не пов’язана з участю у виборах до органів державної влади, місцевого самоврядування або їхніх посадових осіб, та відшкодовуються витрати партій (партій, що входили до виборчих блоків партій), пов’язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час виборів народних депутатів України.

Стаття 17-2. Обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій

Щорічний обсяг фінансування статутної діяльності політичних партій із загального фонду Державного бюджету України (у разі поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди) становить 0,01 розміру мінімальної заробітної плати (встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів), помноженого на кількість громадян, включених до списку виборців на останніх виборах народних депутатів України.

Стаття 17-3. Право партії на отримання державного фінансування статутної діяльності

Партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності, якщо на останніх виборах народних депутатів України список кандидатів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Якщо на час проведення останніх виборів народних депутатів України партія входила до складу виборчого блоку партій, список кандидатів у депутати від якого отримав чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, така партія має право на державне фінансування своєї статутної діяльності на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 17-4. Право партії на відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації

Партія має право на відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням своєї передвиборної агітації, якщо на останніх виборах народних депутатів України список кандидатів у депутати від цієї партії отримав чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Якщо на час проведення останніх виборів народних депутатів України партія входила до складу виборчого блоку партій, список кандидатів у депутати від якого отримав чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, така партія має право на відшкодування витрат, на підставах та в порядку, передбачених Законом України “Про вибори народних депутатів України”.

Стаття 17-5. Порядок виділення та розподілу коштів на фінансування статутної діяльності політичних партій

Кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичних партій, розподіляються Міністерством юстиції України між партіями та партіями, які входили до складу виборчих блоків партій, пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за списки кандидатів у депутати від таких партій та виборчих блоків партій відповідно до інформації про офіційні результати виборів, яка надається Міністерству юстиції України Центральною виборчою комісією.

Кошти на фінансування статутної діяльності партій, що входили до складу виборчого блоку партій, розподіляються між такими партіями відповідно до статті 17-6 цього Закону.

Міністерство юстиції України забезпечує щоквартальне перерахування коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партій, на рахунки відповідних політичних партій. Кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичних партій, перераховуються на рахунки політичних партій авансом на початку кожного кварталу.

Політичні партії, зазначені у статті 17-3 цього Закону, отримують право на фінансування державою їхньої статутної діяльності з дня набуття повноважень Верховною Радою України відповідного скликання. Право на державне фінансування статутної діяльності політичних партій припиняється у день набуття повноважень Верховною Радою України нового скликання, якщо тільки такі партії не здобули це право повторно.

Фінансування статутної діяльності політичних партій у перший рік відповідного скликання Верховної Ради України починається з початку третього кварталу року з одночасним виділенням коштів, на які партії мають право за час, що минув з дня набуття повноважень Верховною Радою України відповідного скликання.

Стаття 17-6. Порядок розподілу коштів Державного бюджету України, виділених на фінансування статутної діяльності партій, між партіями, які входили до складу виборчого блоку політичних партій

Порядок розподілу коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партій, між партіями, які входили до складу виборчого блоку партій, визначається з’їздом таких партій.

З’їзд партій проводиться не пізніше 7 днів з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів. Рішення про визначення порядку розподілу коштів між партіями приймається партіями на з’їзді одноголосно. Про прийняте на з’їзді партій рішення уповноважена з’їздом особа протягом 3 днів з дня прийняття відповідного рішення зобов’язана рекомендованим, цінним листом або особисто повідомити Міністерство юстиції України.

У випадку, якщо у встановлений частиною 2 цієї статті строк з’їздом політичних партій, які входили до виборчого блоку партій, не буде визначено порядок розподілу коштів на державне фінансування статутної діяльності таких партій, рішення про розподіл коштів приймається Міністерством юстиції України у 20 денний строк з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів народних депутатів України. Кошти на фінансування статутної діяльності політичних партій, що входили до складу виборчого блоку партій, в межах коштів, виділених блоку відповідно до частини першої статті 17-5 цього Закону, розподіляються Міністерством юстиції України пропорційно до кількості кандидатів у народні депутати від кожної з партій, що входили до списку блоку.

Дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені головою політичної партії, яка входила до складу виборчого блоку партій, до суду у встановленому порядку.

Стаття 17-7. Підстави та порядок припинення або зменшення розміру державного фінансування статутної діяльності партій

Підставами для припинення державного фінансування статутної діяльності політичних партій є:

  1. реорганізація (крім злиття і приєднання до інших політичних партій), ліквідація (саморозпуск) політичної партії, заборона діяльності політичної партії, анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії в порядку, встановленому цим та іншими законами України;
  2. виявлення Головним контрольно-ревізійним управлінням України фактів, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані політичною партією на фінансування участі у виборах до органів державної влади або місцевого самоврядування, або на цілі, непов’язані зі здійсненням статутної діяльності;
  3. неутворення у місячний строк з дня відкриття першої сесії новообраної Верховної Ради України партіями, що входили до складу виборчого блоку партій, який взяв участь у розподілі депутатських мандатів, фракції, депутатської групи у Верховній Раді України, за умови, що норми Регламенту Верховної Ради України уможливлювали утворення фракції, депутатської групи такими партіями, – при цьому всі партії, що входили до складу блоку партій не отримують державного фінансування статутної діяльності. Якщо утворення блоком фракції, депутатської групи стало неможливим внаслідок дій партії, що входить до складу блоку – державного фінансування позбавляється партія, через дії якої стало неможливим утворення фракції, депутатської групи. Якщо причиною неутворення політичними партіями, що входили до складу виборчого блоку, своєї фракції (депутатської групи) стала недостатня чисельність обраних народних депутатів, а причиною розпаду утвореної фракції (депутатської групи) стала зміна норм Регламенту Верховної Ради України, які регулюють мінімальну чисельність народних депутатів, які мають входити до складу таких депутатських об’єднань, державне фінансування таких партій не припиняється.
  4. вихід більшості депутатів, обраних за списком виборчого блоку партій, зі складу утвореної політичними партіями, що входили до складу виборчого блоку, фракції, депутатської групи, – при цьому партії, більшість депутатів від яких вийшла зі складу фракції, депутатської групи, втрачають право на державне фінансування.

Рішення про припинення фінансування статутної діяльності з підстав, передбачених частиною першою цієї статті приймається Міністерством юстиції України. Це рішення може бути оскаржене в судовому порядку уповноваженою особою партії, позбавленої права на державне фінансування статутної діяльності.

При реорганізації шляхом злиття або приєднання партії (партій), яка відповідно до цього Закону має право на державне фінансування, партія, утворена в процесі такої реорганізації, отримує право на державне фінансування статутної діяльності в межах коштів, які виділялися з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партії (партій), які припинили діяльність шляхом реорганізації.

Якщо партія протягом року використає кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності, не в повному обсязі, Міністерство юстиції України приймає рішення про зменшення розміру державного фінансування статутної діяльності партії на наступний рік на суму фактично невикористаних коштів.

Стаття 17-8. Державний контроль за цільовим використанням партією коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності

Державний контроль за використанням партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснює Головне контрольно-ревізійне управління України та Міністерство юстиції України.

Перевірка обсягу та напрямів використання бюджетних коштів Головним контрольно-ревізійним управлінням України здійснюється у межах і у формах, встановлених Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Перевірка обсягу та напрямів використання партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснюється Головним контрольно-ревізійним управлінням України у період з 1 лютого по 1 березня року, наступного за роком, в якому було виділено кошти на підтримку статутної діяльності партії.

Якщо у ході перевірки буде виявлено факти, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані нею на фінансування участі у виборах до органів державної влади або місцевого самоврядування, або на цілі, непов’язані із статутною діяльністю, Головне контрольно-ревізійне управління України входить із поданням до Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності партії. Міністерство юстиції у десятиденний строк розглядає подання Головного контрольно-ревізійного управління України і за результатами розгляду повинно прийняти рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії. Рішення Міністерства юстиції про припинення фінансування статутної діяльності політичної партії може бути оскарженим уповноваженою особою такої партії в судовому порядку.

Якщо у ході перевірки не буде виявлено фактів, які б свідчили про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані нею на фінансування участі у виборах до органів державної влади або місцевого самоврядування, або на цілі, непов’язані із статутною діяльністю, або якщо протягом 10 днів з дня внесення Головним контрольно-ревізійним управлінням подання до Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії, Міністерством юстиції України не буде прийнято рішення про припинення фінансування статутної діяльності політичної партії, або якщо суд визнає рішення Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії незаконним, партія публікує звіт про обсяг та напрями використання коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності в офіційному загальнодержавному друкованому засобі масової інформації.

Звіт політичної партії про обсяг та напрями використання коштів повинен бути опублікований у загальнодержавному друкованому засобі масової інформації не пізніше 1 квітня року, наступного за роком, в якому з Державного бюджету України було виділено кошти на фінансування статутної діяльності політичної партії.

Якщо звіт політичної партії про обсяг та напрями використання коштів не буде опублікований партією в офіційному загальнодержавному друкованому виданні до 1 квітня року, наступного за роком, в якому з Державного бюджету України було виділено кошти на фінансування статутної діяльності політичної партії, Міністерство юстиції України приймає рішення про зупинення перерахування коштів на фінансування статутної діяльності політичної партії на рахунок відповідної партії. Фінансування відновлюється з початку кварталу наступного за кварталом, у якому політична партія опублікує свій звіт. Втрачені партією внаслідок зупинення державного фінансування кошти не повертаються і не відшкодовуються.

Стаття 17-9. Порядок відшкодування витрат політичних партій, партій, що входили до складу виборчих блоків партій, пов’язані з фінансуванням передвиборної агітації.

Порядок відшкодування витрат політичних партій, партій, що входили до складу виборчих блоків партій, пов’язані з фінансуванням передвиборної агітації під час виборів народних депутатів України, визначається Законом України “Про вибори народних депутатів України”.

2. Частину першу статті 17 після слів “доходи і видатки,” доповнити словами “звіт про обсяг та напрями використання коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партії”
3. Частину першу статті 18 доповнити пунктом 3 такого змісту:

“3) Головне контрольно-ревізійне управління України – за використанням партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності”
4. Статтю 19 доповнити частиною другою такого змісту:

“За наявності підстав для припинення державного фінансування статутної діяльності політичних партій, заходи, передбачені частиною першою цієї статті, не застосовуються”.

II. Внести до Закону України “Про вибори народних депутатів України” (Відомості Верховної Ради, 2001, № 51-52, ст. 265) такі зміни і доповнення:

1. Доповнити Закон статтею 78-1 такого змісту:

“Стаття 78-1. Відшкодування витрат партій (блоків), пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації

  1. Партії (блоки), виборчі списки яких отримали чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, отримують право на відшкодування за рахунок Державного бюджету України витрат, пов’язаних з фінансуванням своєї передвиборної агітації, у розмірі фактично здійснених витрат, але в межах граничної суми витрат виборчого фонду партії (блоку), встановленої цим Законом.
  2. Кошти, призначені на відшкодування виборчим блокам політичних партій витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, розподіляються Центральною виборчою комісією між партіями, що входять до складу блоку, пропорційно до внесків цих партій до виборчого фонду блоку.
  3. Центральна виборча комісія на підставі фінансового звіту про надходження та використання коштів виборчого фонду партії (блоку), поданого в порядку, передбаченому частиною 4 статті 35 цього Закону, не пізніше як на 10 день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів приймає рішення про відшкодування витрат партії (блоку), пов’язаних з фінансуванням її передвиборної агітації, або про відмову в такому відшкодуванні.
    Рішення Центральної виборчої комісії про відшкодування партії (блоку) витрат, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації, або про відмову в такому відшкодуванні повідомляється партії (блоку), якої воно стосується, не пізніше як на 5 день з дня прийняття цього рішення.
  4. Підставою для відмови у відшкодуванні витрат партії (блоку), пов’язаних з фінансуванням її передвиборної агітації, є виявлення Центральною виборчою комісією під час перевірки відомостей, що містяться у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду партії (блоку), фактів, що свідчать про використання коштів виборчого фонду партії (блоку) на цілі, не пов’язані з передвиборною агітацією, або про порушення партією (блоком) встановлених цим Законом вимог до порядку формування виборчого фонду партії (блоку).
  5. Рішення Центральної виборчої комісії про відмову у відшкодуванні витрат партії (блоку), пов’язаних з фінансуванням її передвиборної агітації, може бути оскаржене в суді у встановленому законодавством порядку.
  6. Кошти для відшкодування партіям (блокам) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, передбачаються законом про Державний бюджет України на рік, наступний за роком проведення виборів народних депутатів України. Головним розпорядником коштів для відшкодування партіям (блокам) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, є Центральна виборча комісія.
  7. Кошти, призначені на відшкодування партії (блоку) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, на підставі відповідного рішення Центральної виборчої комісії, перераховуються Центральною виборчою комісією на рахунок відповідної партії (партій, що входили до блоку) не пізніше як на 30 день з дня набуття чинності законом про Державний бюджет України, у якому, відповідно до частини 6 цієї статті, передбачаються кошти на відшкодування партіям (блокам) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації.

ІІІ. Внести до Закону України “Про Центральну виборчу комісію” (Відомості Верховної Ради, 1998, № 5, ст. 17) такі зміни і доповнення:

Частину першу статті 13 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:

“8-1) приймає рішення про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України витрат, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації під час проведення виборів народних депутатів України, політичним партіям (партіям, які входили до складу виборчих блоків політичних партій), які мають право на таке відшкодування відповідно до Закону України “Про вибори народних депутатів України”; забезпечує перерахування на рахунки відповідних політичних партій коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відшкодування витрат, пов’язаних фінансуванням передвиборної агітації, у порядку, встановленому Законом України “Про вибори народних депутатів України”.

IV. Внести до Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (Відомості Верховної Ради, 1993, № 13, ст. 110) такі зміни та доповнення:

1. Доповнити статтю 8 частиною другою такого змісту:

“Контроль за використанням партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснює Головне контрольно-ревізійне управління України”.

У зв’язку з цим частину другу статті 8 вважати частиною третьою.

2. Статтю 10 доповнити пунктом 11 такого змісту:

“11) входити із поданням до Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності партії, якщо в ході проведення перевірки або ревізії такої партії буде виявлено факти, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності, були використані на фінансування участі цієї партії у виборах до органів державної влади чи місцевого самоврядування або на цілі, непов’язані зі здійсненням статутної діяльності”.

3. Доповнити Закон статтею 11-1 такого змісту:

Стаття 11-1. Особливості проведення ревізій та перевірок політичних партій

Ревізія або перевірка політичної партії, що отримує з Державного бюджету України кошти на фінансування її статутної діяльності, проводиться на підставі документа, підписаного начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.

Ревізія або перевірка політичної партії проводиться один раз на рік у період з 1 лютого по 1 березня.
При проведенні ревізії або перевірки службові особи Головного контрольно-ревізійного управління України зобов’язані пред’явити документ на право проведення ревізії або перевірки”.

V. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набуває чинності з дня опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Фінансування статутної діяльності політичних партій, які отримали це право за результатами виборів народних депутатів України 31 березня 2002 року, починається з 1 січня 2003 року.

4. Кабінету Міністрів України:

  • проекті Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” передбачити виділення коштів на державне фінансування статутної діяльності політичних партій та відшкодування витрат партій, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації під час проведення останніх виборів народних депутатів України;
  • тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативні акти у відповідність із цим Законом;
  • тримісячний строк після набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Пропозиції щодо вдосконалення тексту проекту Закону України № 2097 Від 29.08.2002

ПРОПОЗИЦІЇ
щодо вдосконалення тексту Проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій” № 2097 від 29.08.2002

У результаті аналізу зауважень та пропозицій стосовно проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій” № 2097, підготовлених Міністерством юстиції України, Головним науково-експертним управлінням Апарату Верхов

Номер, дата реєстрації

2097 від 29.08.2002

Сесія реєстрації

2 сесія IV скликання

Суб’єкт законодавчої ініціативи

Народний депутат України

Автор подання

Гринів І.О., Народний депутат України IV скл.

Відповідальний комітет

Комітет з питань правової політики

ПРОЕКТ

 

Закон України
“Про внесення змін та доповнень до деяких
законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням
державного фінансування політичних партій”

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести до Закону України “Про політичні партії в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 23, ст. 118) такі зміни та доповнення:

1. Доповнити Закон розділом IV-І такого змісту:
“Розділ IV-І. Державне фінансування політичних партій

Стаття 17-1. Форми державного фінансування політичних партій.

За рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (у разі поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди) фінансується статутна діяльність партій, не пов’язана з участю у виборах до органів державної влади, місцевого самоврядування або їхніх посадових осіб, та відшкодовуються витрати партій (партій, що входили до виборчих блоків партій), пов’язані з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час виборів народних депутатів України.

Стаття 17-2. Обсяг державного фінансування статутної діяльності політичних партій

Щорічний обсяг фінансування статутної діяльності політичних партій із загального фонду Державного бюджету України (у разі поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди) становить 0,01 розміру мінімальної заробітної плати (встановленого на 1 січня року, що передує року виділення коштів), помноженого на кількість громадян, включених до списку виборців на останніх виборах народних депутатів України.

Стаття 17-3. Право партії на отримання державного фінансування статутної діяльності

Партія має право на отримання державного фінансування її статутної діяльності, якщо на останніх виборах народних депутатів України список кандидатів у депутати від цієї партії отримав три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Якщо на час проведення останніх виборів народних депутатів України партія входила до складу виборчого блоку партій, список кандидатів у депутати від якого отримав чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, така партія має право на державне фінансування своєї статутної діяльності на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом.

Стаття 17-4. Право партії на відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації

Партія має право на відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням своєї передвиборної агітації, якщо на останніх виборах народних депутатів України список кандидатів у депутати від цієї партії отримав чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Якщо на час проведення останніх виборів народних депутатів України партія входила до складу виборчого блоку партій, список кандидатів у депутати від якого отримав чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, така партія має право на відшкодування витрат, на підставах та в порядку, передбачених Законом України “Про вибори народних депутатів України”.

Стаття 17-5. Порядок виділення та розподілу коштів на фінансування статутної діяльності політичних партій

Кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичних партій, розподіляються Міністерством юстиції України між партіями та партіями, які входили до складу виборчих блоків партій, пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за списки кандидатів у депутати від таких партій та виборчих блоків партій відповідно до інформації про офіційні результати виборів, яка надається Міністерству юстиції України Центральною виборчою комісією.

Кошти на фінансування статутної діяльності партій, що входили до складу виборчого блоку партій, розподіляються між такими партіями відповідно до статті 17-6 цього Закону.

Міністерство юстиції України забезпечує щоквартальне перерахування коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партій, на рахунки відповідних політичних партій. Кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичних партій, перераховуються на рахунки політичних партій авансом на початку кожного кварталу.

Політичні партії, зазначені у статті 17-3 цього Закону, отримують право на фінансування державою їхньої статутної діяльності з дня набуття повноважень Верховною Радою України відповідного скликання. Право на державне фінансування статутної діяльності політичних партій припиняється у день набуття повноважень Верховною Радою України нового скликання, якщо тільки такі партії не здобули це право повторно.

Фінансування статутної діяльності політичних партій у перший рік відповідного скликання Верховної Ради України починається з початку третього кварталу року з одночасним виділенням коштів, на які партії мають право за час, що минув з дня набуття повноважень Верховною Радою України відповідного скликання.

Стаття 17-6. Порядок розподілу коштів Державного бюджету України, виділених на фінансування статутної діяльності партій, між партіями, які входили до складу виборчого блоку політичних партій

Порядок розподілу коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партій, між партіями, які входили до складу виборчого блоку партій, визначається з’їздом таких партій.

З’їзд партій проводиться не пізніше 7 днів з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів. Рішення про визначення порядку розподілу коштів між партіями приймається партіями на з’їзді одноголосно. Про прийняте на з’їзді партій рішення уповноважена з’їздом особа протягом 3 днів з дня прийняття відповідного рішення зобов’язана рекомендованим, цінним листом або особисто повідомити Міністерство юстиції України.

У випадку, якщо у встановлений частиною 2 цієї статті строк з’їздом політичних партій, які входили до виборчого блоку партій, не буде визначено порядок розподілу коштів на державне фінансування статутної діяльності таких партій, рішення про розподіл коштів приймається Міністерством юстиції України у 20 денний строк з моменту офіційного оприлюднення результатів виборів народних депутатів України. Кошти на фінансування статутної діяльності політичних партій, що входили до складу виборчого блоку партій, в межах коштів, виділених блоку відповідно до частини першої статті 17-5 цього Закону, розподіляються Міністерством юстиції України пропорційно до кількості кандидатів у народні депутати від кожної з партій, що входили до списку блоку.

Дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені головою політичної партії, яка входила до складу виборчого блоку партій, до суду у встановленому порядку.

Стаття 17-7. Підстави та порядок припинення або зменшення розміру державного фінансування статутної діяльності партій

Підставами для припинення державного фінансування статутної діяльності політичних партій є:

  1. реорганізація (крім злиття і приєднання до інших політичних партій), ліквідація (саморозпуск) політичної партії, заборона діяльності політичної партії, анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії в порядку, встановленому цим та іншими законами України;
  2. виявлення Головним контрольно-ревізійним управлінням України фактів, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані політичною партією на фінансування участі у виборах до органів державної влади або місцевого самоврядування, або на цілі, непов’язані зі здійсненням статутної діяльності;
  3. неутворення у місячний строк з дня відкриття першої сесії новообраної Верховної Ради України партіями, що входили до складу виборчого блоку партій, який взяв участь у розподілі депутатських мандатів, фракції, депутатської групи у Верховній Раді України, за умови, що норми Регламенту Верховної Ради України уможливлювали утворення фракції, депутатської групи такими партіями, – при цьому всі партії, що входили до складу блоку партій не отримують державного фінансування статутної діяльності. Якщо утворення блоком фракції, депутатської групи стало неможливим внаслідок дій партії, що входить до складу блоку – державного фінансування позбавляється партія, через дії якої стало неможливим утворення фракції, депутатської групи. Якщо причиною неутворення політичними партіями, що входили до складу виборчого блоку, своєї фракції (депутатської групи) стала недостатня чисельність обраних народних депутатів, а причиною розпаду утвореної фракції (депутатської групи) стала зміна норм Регламенту Верховної Ради України, які регулюють мінімальну чисельність народних депутатів, які мають входити до складу таких депутатських об’єднань, державне фінансування таких партій не припиняється.
  4. вихід більшості депутатів, обраних за списком виборчого блоку партій, зі складу утвореної політичними партіями, що входили до складу виборчого блоку, фракції, депутатської групи, – при цьому партії, більшість депутатів від яких вийшла зі складу фракції, депутатської групи, втрачають право на державне фінансування.

Рішення про припинення фінансування статутної діяльності з підстав, передбачених частиною першою цієї статті приймається Міністерством юстиції України. Це рішення може бути оскаржене в судовому порядку уповноваженою особою партії, позбавленої права на державне фінансування статутної діяльності.

При реорганізації шляхом злиття або приєднання партії (партій), яка відповідно до цього Закону має право на державне фінансування, партія, утворена в процесі такої реорганізації, отримує право на державне фінансування статутної діяльності в межах коштів, які виділялися з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партії (партій), які припинили діяльність шляхом реорганізації.

Якщо партія протягом року використає кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності, не в повному обсязі, Міністерство юстиції України приймає рішення про зменшення розміру державного фінансування статутної діяльності партії на наступний рік на суму фактично невикористаних коштів.

Стаття 17-8. Державний контроль за цільовим використанням партією коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності

Державний контроль за використанням партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснює Головне контрольно-ревізійне управління України та Міністерство юстиції України.

Перевірка обсягу та напрямів використання бюджетних коштів Головним контрольно-ревізійним управлінням України здійснюється у межах і у формах, встановлених Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Перевірка обсягу та напрямів використання партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснюється Головним контрольно-ревізійним управлінням України у період з 1 лютого по 1 березня року, наступного за роком, в якому було виділено кошти на підтримку статутної діяльності партії.

Якщо у ході перевірки буде виявлено факти, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані нею на фінансування участі у виборах до органів державної влади або місцевого самоврядування, або на цілі, непов’язані із статутною діяльністю, Головне контрольно-ревізійне управління України входить із поданням до Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності партії. Міністерство юстиції у десятиденний строк розглядає подання Головного контрольно-ревізійного управління України і за результатами розгляду повинно прийняти рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії. Рішення Міністерства юстиції про припинення фінансування статутної діяльності політичної партії може бути оскарженим уповноваженою особою такої партії в судовому порядку.

Якщо у ході перевірки не буде виявлено фактів, які б свідчили про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності політичної партії, були використані нею на фінансування участі у виборах до органів державної влади або місцевого самоврядування, або на цілі, непов’язані із статутною діяльністю, або якщо протягом 10 днів з дня внесення Головним контрольно-ревізійним управлінням подання до Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії, Міністерством юстиції України не буде прийнято рішення про припинення фінансування статутної діяльності політичної партії, або якщо суд визнає рішення Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії незаконним, партія публікує звіт про обсяг та напрями використання коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності в офіційному загальнодержавному друкованому засобі масової інформації.

Звіт політичної партії про обсяг та напрями використання коштів повинен бути опублікований у загальнодержавному друкованому засобі масової інформації не пізніше 1 квітня року, наступного за роком, в якому з Державного бюджету України було виділено кошти на фінансування статутної діяльності політичної партії.

Якщо звіт політичної партії про обсяг та напрями використання коштів не буде опублікований партією в офіційному загальнодержавному друкованому виданні до 1 квітня року, наступного за роком, в якому з Державного бюджету України було виділено кошти на фінансування статутної діяльності політичної партії, Міністерство юстиції України приймає рішення про зупинення перерахування коштів на фінансування статутної діяльності політичної партії на рахунок відповідної партії. Фінансування відновлюється з початку кварталу наступного за кварталом, у якому політична партія опублікує свій звіт. Втрачені партією внаслідок зупинення державного фінансування кошти не повертаються і не відшкодовуються.

Стаття 17-9. Порядок відшкодування витрат політичних партій, партій, що входили до складу виборчих блоків партій, пов’язані з фінансуванням передвиборної агітації.

Порядок відшкодування витрат політичних партій, партій, що входили до складу виборчих блоків партій, пов’язані з фінансуванням передвиборної агітації під час виборів народних депутатів України, визначається Законом України “Про вибори народних депутатів України”.

2. Частину першу статті 17 після слів “доходи і видатки,” доповнити словами “звіт про обсяг та напрями використання коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування статутної діяльності партії”
3. Частину першу статті 18 доповнити пунктом 3 такого змісту:

“3) Головне контрольно-ревізійне управління України – за використанням партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності”
4. Статтю 19 доповнити частиною другою такого змісту:

“За наявності підстав для припинення державного фінансування статутної діяльності політичних партій, заходи, передбачені частиною першою цієї статті, не застосовуються”.

II. Внести до Закону України “Про вибори народних депутатів України” (Відомості Верховної Ради, 2001, № 51-52, ст. 265) такі зміни і доповнення:

1. Доповнити Закон статтею 78-1 такого змісту:

“Стаття 78-1. Відшкодування витрат партій (блоків), пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації

  1. Партії (блоки), виборчі списки яких отримали чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, отримують право на відшкодування за рахунок Державного бюджету України витрат, пов’язаних з фінансуванням своєї передвиборної агітації, у розмірі фактично здійснених витрат, але в межах граничної суми витрат виборчого фонду партії (блоку), встановленої цим Законом.
  2. Кошти, призначені на відшкодування виборчим блокам політичних партій витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, розподіляються Центральною виборчою комісією між партіями, що входять до складу блоку, пропорційно до внесків цих партій до виборчого фонду блоку.
  3. Центральна виборча комісія на підставі фінансового звіту про надходження та використання коштів виборчого фонду партії (блоку), поданого в порядку, передбаченому частиною 4 статті 35 цього Закону, не пізніше як на 10 день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів приймає рішення про відшкодування витрат партії (блоку), пов’язаних з фінансуванням її передвиборної агітації, або про відмову в такому відшкодуванні.
    Рішення Центральної виборчої комісії про відшкодування партії (блоку) витрат, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації, або про відмову в такому відшкодуванні повідомляється партії (блоку), якої воно стосується, не пізніше як на 5 день з дня прийняття цього рішення.
  4. Підставою для відмови у відшкодуванні витрат партії (блоку), пов’язаних з фінансуванням її передвиборної агітації, є виявлення Центральною виборчою комісією під час перевірки відомостей, що містяться у фінансовому звіті про надходження та використання коштів виборчого фонду партії (блоку), фактів, що свідчать про використання коштів виборчого фонду партії (блоку) на цілі, не пов’язані з передвиборною агітацією, або про порушення партією (блоком) встановлених цим Законом вимог до порядку формування виборчого фонду партії (блоку).
  5. Рішення Центральної виборчої комісії про відмову у відшкодуванні витрат партії (блоку), пов’язаних з фінансуванням її передвиборної агітації, може бути оскаржене в суді у встановленому законодавством порядку.
  6. Кошти для відшкодування партіям (блокам) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, передбачаються законом про Державний бюджет України на рік, наступний за роком проведення виборів народних депутатів України. Головним розпорядником коштів для відшкодування партіям (блокам) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, є Центральна виборча комісія.
  7. Кошти, призначені на відшкодування партії (блоку) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації, на підставі відповідного рішення Центральної виборчої комісії, перераховуються Центральною виборчою комісією на рахунок відповідної партії (партій, що входили до блоку) не пізніше як на 30 день з дня набуття чинності законом про Державний бюджет України, у якому, відповідно до частини 6 цієї статті, передбачаються кошти на відшкодування партіям (блокам) витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації.

ІІІ. Внести до Закону України “Про Центральну виборчу комісію” (Відомості Верховної Ради, 1998, № 5, ст. 17) такі зміни і доповнення:

Частину першу статті 13 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:

“8-1) приймає рішення про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України витрат, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації під час проведення виборів народних депутатів України, політичним партіям (партіям, які входили до складу виборчих блоків політичних партій), які мають право на таке відшкодування відповідно до Закону України “Про вибори народних депутатів України”; забезпечує перерахування на рахунки відповідних політичних партій коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відшкодування витрат, пов’язаних фінансуванням передвиборної агітації, у порядку, встановленому Законом України “Про вибори народних депутатів України”.

IV. Внести до Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (Відомості Верховної Ради, 1993, № 13, ст. 110) такі зміни та доповнення:

1. Доповнити статтю 8 частиною другою такого змісту:

“Контроль за використанням партіями коштів, виділених з Державного бюджету України на фінансування їхньої статутної діяльності, здійснює Головне контрольно-ревізійне управління України”.

У зв’язку з цим частину другу статті 8 вважати частиною третьою.

2. Статтю 10 доповнити пунктом 11 такого змісту:

“11) входити із поданням до Міністерства юстиції України про припинення державного фінансування статутної діяльності партії, якщо в ході проведення перевірки або ревізії такої партії буде виявлено факти, які свідчать про те, що кошти, виділені з Державного бюджету України на фінансування її статутної діяльності, були використані на фінансування участі цієї партії у виборах до органів державної влади чи місцевого самоврядування або на цілі, непов’язані зі здійсненням статутної діяльності”.

3. Доповнити Закон статтею 11-1 такого змісту:

Стаття 11-1. Особливості проведення ревізій та перевірок політичних партій

Ревізія або перевірка політичної партії, що отримує з Державного бюджету України кошти на фінансування її статутної діяльності, проводиться на підставі документа, підписаного начальником Головного контрольно-ревізійного управління України.

Ревізія або перевірка політичної партії проводиться один раз на рік у період з 1 лютого по 1 березня.
При проведенні ревізії або перевірки службові особи Головного контрольно-ревізійного управління України зобов’язані пред’явити документ на право проведення ревізії або перевірки”.

V. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набуває чинності з дня опублікування.

2. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Фінансування статутної діяльності політичних партій, які отримали це право за результатами виборів народних депутатів України 31 березня 2002 року, починається з 1 січня 2003 року.

4. Кабінету Міністрів України:

  • проекті Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” передбачити виділення коштів на державне фінансування статутної діяльності політичних партій та відшкодування витрат партій, пов’язаних з фінансуванням передвиборної агітації під час проведення останніх виборів народних депутатів України;
  • тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативні акти у відповідність із цим Законом;
  • тримісячний строк після набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

ної Ради України, Центром політико-правових реформ розробниками законопроекту було підготовлено ряд пропозицій щодо вдосконалення положень проекту. Ці пропозиції до вдосконалення будуть враховані при підготовці проекту до другого читання у разі його прийняття за основу або втілені в нову редакцію, що може бути внесена на заміну раніше поданого проекту. Зазначені пропозиції подані нижче у таблиці.

Пропозиція

Пояснення

У пункті 20 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України (ВВР, 2001, № 37-38, ст. 189) після слів “проведення виборів та референдумів” доповнити знаками і словами “, державне фінансування політичних партій;”.

Чинна редакція пункту 20 частини 1 статті 87 БК:

“20) проведення виборів та референдумів;”

Доповнення Бюджетного кодексу України обумовлюється необхідністю включення до переліку можливих видатків з Державного бюджету України видатків на фінансування політичних партій.

Доповнити Закон України “Про політичні партії в Україні” положенням з визначенням поняття “статутна діяльність”.

“Під статутною діяльністю політичної партії розуміється організація та проведення наукових досліджень з питань державної політики, підготовка пропозицій до законодавства, у тому числі – із залученням фахівців та науково-дослідних установ, організація публічних обговорень державних рішень, поширення власних політичних поглядів та інформації про себе у будь-який незаборонений законодавством спосіб, випуск друкованих видань, у тому числі періодичних, підготовка або учать у підготовці телерадіопередач та програм, матеріально-технічне забезпечення діяльності партії та її регіональних осередків, підтримка партійних молодіжних, жіночих та інших організацій та інша діяльність, яка здійснюється відповідно до законодавства, що регулює діяльність політичних партій, і статуту політичної партії, крім здійснення передвиборної агітації під час виборів до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб.”

Законопроектом пропонується за рахунок коштів Державного бюджету України фінансувати статутну діяльність партій, не пов’язану зі здійсненням передвиборної агітації під час виборів. Для усунення можливості довільного тлумачення терміну “статутна діяльність” пропонується доповнити Закон визначенням цього терміну.

Змінити Перехідні положення проекту Закону, зокрема, передбачити наступне:“Фінансування статутної діяльності політичних партій, розпочинається з 1 січня року, що слідує за роком проведення найближчих наступних виборів до Верховної Ради України.

Відшкодування витрат політичних партій (партій, що входили до виборчих блоків партій), пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час виборів народних депутатів України, розпочинається за результатами найближчих наступних виборів до Верховної Ради України.”

Пропонується застосовувати положення щодо державного фінансування політичних партій починаючи з наступних парламентських виборів, для того, щоб уникнути зайвого політичного контексту під час проходження та розгляду законопроекту.
Пояснювальна записка до проекту Закону України № 2097 від 29.08.2002

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень
до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням
державного фінансування політичних партій”

І. Обґрунтування необхідності прийняття закону

Стаття 38 Конституції України проголошує право громадян брати участь в управлінні державними справами. Поруч з такими формами реалізації цього права, як участь у виборах та референдумах, робота на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування, особливе місце посідає право громадян (та його здійснення) на об’єднання у політичні партії. На відміну від участі у виборах та референдумах, які відбуваються раз на кілька років та мають установчий характер, прояв громадянами своєї політичної волі шляхом підтримки діяльності тих чи інших партій (така підтримка може полягати як у голосуванні за партійних кандидатів на виборах, наданні партії матеріальної допомоги, безпосередньому членстві у партії, так і в прихильному ставленні до проголошуваних партією ідей тощо) має постійний та комплексний характер. На відміну від роботи на державній службі та в органах місцевого самоврядування, коли посадова особа часто залишається наодинці зі своїми прагненнями справити позитивний вплив на розвиток суспільства та держави через відсутність інших осіб, які поділяли б її бачення шляхів такого впливу, а також є обмеженою субординаційними зв’язками, участь громадян у партіях (підтримка останніх) передбачає добровільність та певну спільність політичних поглядів. Тому політичні партії є ефективнішим інструментом участі громадян в управлінні державними справами. Незважаючи на це, державна підтримка політичних партій фактично відсутня, у той час, як на організацію і проведення виборів та референдумів, реформування державної служби витрачаються значні кошти.

Не слід також забувати про те, що політичні партії повинні виконувати важливі функції, закріплені в Конституції України, а саме сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, брати участь у виборах (стаття 36 Конституції України). Ці функції мають загальнодержавну вагу, а тому їх здійснення має підтримуватися і гарантуватися державою, у тому числі, шляхом фінансової підтримки діяльності політичних партій. Це вже зрозуміли у Польщі, Чехії та Росії. Цим шляхом вже давно йдуть Німеччина, Франція, Швеція, Австрія, Греція та інші розвинуті країни світу.

ІІ. Цілі й завдання

Внесення пропонованих змін до законодавства України, у першу чергу, до законів України “Про політичні партії в Україні” та “Про вибори народних депутатів України”, має на меті сприяти формуванню в Україні стабільної та розвиненої партійної системи, політичних партій, здатних взяти належну участь у процесі державотворення.

ІІІ. Загальна характеристика й основні положення

Сьогодні державне фінансування політичних партій здійснюється у формі створення певних умов для їхньої участі у виборах (надання безкоштовного ефірного часу на телебаченні та радіо, фінансування оприлюднення програмних положень у друкованому вигляді тощо), а також, опосередковано, – шляхом фінансування діяльності депутатських фракцій і груп, а також самих депутатів у парламенті (це одна з форм підтримки парламентської активності партій). Цього, очевидно, недостатньо для забезпечення виконання партіями конституційно визначених функцій.

У зв’язку з цим, пропонується внести зміни до окремих законодавчих актів України, що гарантували б державну підтримку здійснення партіями їхньої статутної діяльності (поширення власних політичних поглядів, організацію публічних обговорень державних рішень, різноманітних досліджень з питань державотворення, випуск власних друкованих видань, підтримку партійних молодіжних, жіночих, дослідницьких, інформаційно-аналітичних та інших організацій тощо) – пряме загальне фінансування політичних партій. Крім того, передбачається встановлення компенсацій партіям (виборчим блокам партій) коштів, витрачених на проведення виборчих кампаній – пряме спеціальне фінансування. Державну підтримку політичних партій пропонується здійснювати шляхом надання останнім коштів безпосередньо з Державного бюджету України.

Умови отримання партіями державної підтримки

Кошти, виділені державою на фінансування статутної діяльності політичних партій, розподілятимуться лише між тими з них, які досягли певного рівня підтримки з боку громадян. Однією з цілей пропонованих змін до законодавства є сприяння формування стабільної та ефективної партійної системи, елементами якої поруч з, можливо, численними дрібними та політично слабкими партіями були б кілька потужних та життєздатних партій, які б функціонували в умовах правомірної та закономірної конкуренції між собою. Тому як критерій для визначення партій, що матимуть право на державну підтримку, пропонується встановити отримання партією 3% голосів виборців на останніх парламентських виборах. При цьому до уваги братимуться лише результати голосування за партійні списки (за пропорційною системою виборів). Закріплення кваліфікаційної вимоги на рівні 3% (нижче виборчого бар’єру), з одного боку, дозволить фінансувати лише життєздатні політичні партії, а з іншого, сприятиме створенню належного конкурентного середовища для партій, підвищенню демократичності партійної системи. Кошти розподілятимуться між партіями пропорційно до кількості отриманих ними голосів виборців.

Особливості державної підтримки партій, що входили до виборчих блоків політичних партій

Особливий порядок державного фінансування пропонується передбачити для партій, які входили до виборчих блоків партій. Оскільки такі блоки створюються, переважно, з метою досягнення кращих результатів на виборах і перетворюються на самостійних і повноцінних учасників політичного життя лише в разі реорганізації в єдину партію, то кваліфікаційною вимогою для отримання партіями, які до них входили, державної фінансової допомоги пропонується визначити отримання блоком підтримки виборців на рівні 4% голосів (на рівні виборчого бар’єру). Це спонукатиме об’єднання політичних партій до подальшої консолідації.

Кошти, отримані блоком, розподілятимуться між партіями – членами блоку. Порядок такого розподілу має визначатися партіями, які до нього входили, за взаємною згодою одноголосно. У разі, якщо протягом встановленого строку домовленості не буде досягнуто, розподіл відбуватиметься пропорційно до кількості кандидатів у виборчому списку блоку від кожної з партій.

Надання коштів. Контроль за їхнім використанням. Звітність партій.

Органом, який займатиметься адмініструванням процесу розподілу коштів (і, водночас, буде головним розпорядником бюджетних коштів), пропонується визначити Міністерство юстиції України, яке й сьогодні здійснює реєстрацію політичних партій та контроль за їхньою діяльністю, а також має необхідні кадрові й організаційні можливості для здійснення нових повноважень.

Процес розподілу коштів між партіями зводиться до суто технічної процедури власне розподілу та прийняття рішень про виділення коштів на основі даних Центральної виборчої комісії про результати виборів, припинення фінансування на основі інформації Головного контрольно-ревізійного управління України про порушення партією порядку використання бюджетних коштів, відновлення фінансування згідно з рішенням суду. Тому наділення Міністерства юстиції додатковим повноваженням з розподілу бюджетних коштів між політичними партіями, що мають право на державну підтримку, не спровокує тиск та інші незаконні методи впливу на партії з боку виконавчої влади.

Пропонується законодавчо закріпити правило, згідно з яким партія зобов’язана використати отримані державні кошти протягом звітного року. Це зумовлено тим, що державна підтримка статутної діяльності партій спрямована на забезпечення їхнього стабільного розвитку, а не на фінансування епізодичних проектів. Щоб спонукати партії до такого використання коштів та запобігти їхньому накопиченню з метою використання, наприклад, на передвиборчі цілі, пропонується запровадити механізм зменшення субсидій наступного року на суму невикористаних протягом звітного року коштів. Для того, щоб партії мали змогу інвестувати отримані кошти у власний розвиток протягом звітного року, та з метою полегшення звітності пропонується надавати партіям кошти на початку кожного кварталу авансом.

Обов’язковою умовою отримання партією коштів є публікація нею звітності про використання наданих державою коштів за попередній рік в одному з офіційних загальнодержавних видань до 1 квітня наступного за звітним періодом року.

Органом, який уповноважений здійснювати фінансовий контроль за використанням партією бюджетних коштів, є Головне контрольно-ревізійне управління України (функцію контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів на органи Державної контрольно-ревізійної служби покладає Бюджетний кодекс України (стаття 113) та Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”). Воно зобов’язане здійснити перевірку звітності партій перед їх опублікуванням – до 1 березня наступного за звітним періодом року.

Підстави припинення державного фінансування статутної діяльності політичних партій

У разі виявлення порушень у процесі використання бюджетних коштів, Головне контрольно-ревізійне управління України подає відповідні матеріали до Міністерства юстиції, яке, у разі, якщо таке порушення є суттєвим (пов’язане з порушенням вимог щодо напрямків використання коштів), приймає рішення про припинення державної підтримки політичних партій, яке може бути оскаржене до суду.

Ще однією підставою для припинення державного фінансування політичної партії або блоку є припинення їхнього існування як суб’єктів політичного життя. Для політичних партій – це припинення діяльності (шляхом реорганізації, ліквідації або заборони) та анулювання їхніх реєстраційних свідоцтв.

Для блоків партій ознакою припинення їхнього існування пропонується визначити розпад парламентських фракцій (груп), які репрезентують ці блоки, або неутворення спільних фракцій (груп) взагалі. Це зумовлено тим, що існування виборчого блоку партій продовжується у парламентській фракції (групі) або знаходить свій вияв у реорганізації блоку в єдину партію. В останньому випадку партія-правонаступниця партій, які отримували державне фінансування, продовжує користуватися державною підтримкою в обсязі, який у сумі складають розміри державної підтримки партій, які увійшли до її складу та отримували таке фінансування раніше. Якщо ж виборчий блок партій продовжив своє існування у формі парламентської фракції (групи), яка пізніше розпалася, або якщо такий блок взагалі не утворив власної фракції (групи), партії, що входили до нього, будуть позбавлені державного фінансування.

При цьому, з метою уникнення ситуації, коли припинення державної підтримки партій буде зумовлене розпадом фракції (депутатської групи), спровокованим зміною норм Регламенту Верховної Ради України, які регулюють мінімальну чисельність цих депутатських об’єднань, пропонується закріпити положення, згідно з яким розпад депутатських фракцій (груп) у зв’язку зі зміною норм Регламенту Верховної Ради України не є підставою для припинення державного фінансування відповідних партій.

Крім того, для уникнення зловживань з боку окремих партій, незаконного тиску на партії пропонується позбавляти державного фінансування лише партії, які за власною ініціативою вийшли з відповідної фракції (депутатської групи). У такому разі інші партії-учасниці виборчого блоку продовжують отримувати свою частку державного фінансування.

Відшкодування витрат партій (блоків) на виборчу кампанію

Підставою для відшкодування політичній партії (блоку) витрат на проведення власної виборчої кампанії є отримання нею не менше 4% голосів виборців (подолання виборчого бар’єру). На відміну від державного фінансування статутної діяльності політичних партій, яке спрямоване на підтримку життєздатних партій (не тільки тих, що подолали виборчий бар’єр), відшкодування витрат на виборчу кампанію має стосуватися лише тих партій (блоків), кампанія яких була успішною (які подолали виборчий бар’єр). Такий самий підхід застосовується, зокрема, і при поверненні партіям виборчої застави.

Партії (блоку) відшкодовуються фактичні витрати на проведення виборчої кампанії, але лише в межах встановленого максимального розміру виборчого фонду партій (блоків). Формальною підставою для такого відшкодування слугуватимуть звітності партій про витрати виборчих фондів, які подаються до Центральної виборчої комісії. Формальне рішення про виділення коштів прийматиметься також Центральною виборчою комісією.

Партіям, які входили до виборчого блоку партій, витрати на проведення виборчої кампанії відшкодовуються у розмірі їхнього прямого внеску до виборчого фонду блоку. Такий принцип обрано тому, що метою відшкодування не є безпосередньо підтримка партій, які користуються певним рівнем популярності у виборців. Зважаючи на це, розмір відшкодування не може бути пов’язаним з кількістю кандидатів від кожної з партій у виборчому списку блоку, кількістю кандидатів від окремих партій, які стали депутатами, тощо.

IV. Стан нормативно-правової бази у сфері відносин

Сьогодні правовідносини у сфері державної фінансової підтримки діяльності політичних партій регулюються Законом України “Про вибори народних депутатів України”, який передбачає незначне фінансування окремих видів передвиборчої агітації для політичних партій (виборчих блоків партій) та кандидатів у народні депутати. Кошторис Верховної Ради України, який щорічно затверджується постановою парламенту, передбачає також кошти на забезпечення діяльності фракцій та депутатських груп, їхніх секретаріатів, народних депутатів України (зокрема, тих, що входять до складу політичних партій) тощо. Цими двома формами підтримки й обмежується державне фінансування політичних партій в Україні.

Базовими у відповідній сфері є закони України “Про політичні партії в Україні” та “Про вибори народних депутатів України”.

З метою правового закріплення пропонованих змін до законодавства необхідно внести зміни та доповнення до законів України “Про політичні партії в Україні”, “Про вибори народних депутатів України”, “Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні”, “Про Центральну виборчу комісію”.

V. Фінансово-економічне обґрунтування

Запровадження державного фінансування політичних партій в Україні потребуватиме відповідних витрат з Державного бюджету України.

Пряме загальне та спеціальне фінансування політичних партій передбачається здійснювати за рахунок видатків загального фонду (у разі поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди) Державного бюджету України. Для цього щорічно в законі про Державний бюджет України на наступний рік закріплюватиметься окремим рядком бюджетне призначення на державне фінансування політичних партій, головним розпорядником за яким виступатиме Міністерство юстиції України.

Крім того, закон про Державний бюджет України на рік, наступний за роком, у якому відбулись вибори народних депутатів України, міститиме статтю видатків загального фонду (у разі поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди) Державного бюджету України у вигляді бюджетного призначення на відшкодування витрат політичних партій на передвиборну агітацію, головним розпорядником коштів за яким виступатиме Центральна виборча комісія.

Суму коштів, яка щорічно виділятиметься з Державного бюджету України з метою фінансування статутної діяльності політичних партій, пропонується встановити на рівні 0,01 розміру мінімальної заробітної плати (станом на 1 січня року, що передує року виділення коштів), помноженого на загальну кількість громадян України, включених до списків виборців на останніх виборах народних депутатів України. Виходячи з кількості виборців в Україні, внесених до списків виборців на виборчих дільницях під час виборів народних депутатів України в 2002 році (37 403 661 чоловік згідно з даними ЦВК), та встановленого розміру мінімальної заробітної плати (185 грн. відповідно до Закону України “Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік” № 372-IV від 26.12.2002 р), розмір щорічного загального державного фінансування політичних партій становитиме близько 69 197 тис. грн. (зі збільшенням мінімальної заробітної плати з 1 липня 2003 року до 237 грн. ця сума становитиме 88 647 тис. грн.).

Якщо застосувати положення законопроекту до результатів виборів народних депутатів України 2002 року (коли згідно з офіційними даними Центральної виборчої комісії три й більше процентів голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, вдалося набрати 7 політичним партіям та блокам партій), то можна побачити, що кожен учасник виборчого процесу 2002 року, який здобув би право на державне фінансування, отримав би в середньому по 9 885 тис. грн. щорічної допомоги (якщо при розрахунках виходити з показника мінімальної заробітної плати на рівні 185 грн.; при збільшенні цього показника до 237 грн. щорічна сума фінансування становила б у середньому 12 664 тис. грн.).

Передбачене законопроектом відшкодування витрат політичних партій на проведення виборчої кампанії здійснюватиметься за результатами виборів народних депутатів України. Кошти для відшкодування виборчих витрат пропонується передбачати законом про Державний бюджет України року, який слідує за роком проведення виборів народних депутатів. Розмір коштів встановлюватиметься, виходячи з фактичної кількості політичних партій (блоків партій), які отримали право на відшкодування виборчих витрат, та звітних даних, наданими цими політичними партіями (блоками партій), щодо коштів, витрачених з їхнього виборчого фонду. Закріплення подібного підходу та перенесення виплати коштів на рік, наступний за роком проведення виборів, пояснюється практичною неможливістю визначення розміру необхідного відшкодування до офіційного встановлення результатів виборів.

Необхідно зазначити, що частина коштів, передбачена для відшкодування виборчих витрат партій (блоків партій), компенсуватиметься за рахунок виборчих застав, які будуть перераховані до Державного бюджету у порядку передбаченому чинним Законом України “Про вибори народних депутатів України” (ст. 43).

Так, якщо врахувати результати виборів народних депутатів України 2002 року та застосувати встановлені чинним Законом про вибори народних депутатів України (№ 2766-ІІІ від 18.10.2001 р.) розміри виборчої застави для політичних партій (блоків партій) (15 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 255 тис. грн.) та кандидатів у депутати в одномандатному окрузі (60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 1020 грн.), то можна встановити суму, що надійшла до Державного бюджету України за рахунок партій (блоків), які не взяли участі в розподілі депутатських мандатів, та кандидатів, які не були обрані.

За офіційними даними Центральної виборчої комісії списки кандидатів у депутати в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі в ході виборчої кампанії 2002 року зареєстрували 33 політичних партій та блоків партій, з них подолали 4-% загороджувальний бар’єр та взяли участь у розподілі депутатських мандатів 6 партій (блоків). Відповідно, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок ЦВК в якості виборчих застав 27 партій (блоків партій) та мають бути перерахованими до Державного бюджету, становлять 6 885 тис. грн.

Крім того, за загальної кількості зареєстрованих кандидатів у депутати – 3504, котрі балотувались під час виборів 2002 року в одномандатних виборчих округах, до Державного бюджету України за рахунок виборчих застав, внесених кандидатами, які не були обрані (3279), надійшло 3 344 тис. грн.

Таким чином, якщо ґрунтуватись на вказаних розрахунках та виходити з максимально можливого розміру відшкодування виборчих витрат 6 партіям (блокам) (а саме: 150000 х 17 грн. х 6 = 15 300 тис. грн.) у межах закріпленого Законом України “Про вибори народних депутатів України” № 2766-ІІІ від 18.10.2001 р. розміру виборчого фонду (150 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 2 550 тис. грн.), можна встановити, що за рахунок перерахованих до Державного бюджету України виборчих застав (10 229 580 грн.) було б компенсовано 67% видатків Державного бюджету на відшкодування витрат політичних партій (блоків партій) на фінансування передвиборної агітації.

VІ. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків

Запровадження державної фінансової підтримки політичних партій сприятиме:

  1. Підвищенню суспільного контролю над державою внаслідок підвищення ролі опозиційних політичних партій, появи інституту партійної відповідальності за діяльність парламенту, уряду тощо. Крім того, виборці, віддаючи перевагу тій чи іншій партії, тим самим висловлюватимуть підтримку відповідному політичному курсу, що також є однією з форм взаємодії громадянського суспільства та держави.
  2. Зростанню кількості “ідеологічних партій”, визначальною характеристикою яких є їхні програмні положення, а не членство в них відомих політичних діячів тощо. Наявність у партії самостійного джерела для забезпечення її існування дозволить їй зосередити увагу на пропагуванні та втіленні у життя своїх програмних положень.
  3. Підвищенню якості державних рішень. Зростання ролі політичних партій призведе до посилення їхньої участі в процесі формування державних органів та державної політики. Це у свою чергу сприятиме консолідації зусиль законодавчої та виконавчої гілок влади щодо досягнення спільної мети. До підвищення якості державних рішень спонукатиме і командна (партійна) відповідальність за втілювану державою політику.
  4. Запобіганню соціальним та іншим конфліктам у суспільстві завдяки перенесенню їх у сферу міжпартійних діалогів та міжпартійної конкуренції.
  5. Підвищенню рівня політичної культури та політичної свідомості громадян.
  6. Підвищенню прозорості партійних фінансів.
Основні положення проекту Закону України № 2097 від 29.08.2002 у запитаннях і відповідях

Основні положення законопроекту
“Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку із запровадженням державного фінансування політичних партій”
у запитаннях і відповідях

1. Запитання: За рахунок яких коштів та яким чином здійснюватиметься фінансування політичних партій відповідно до законопроекту?

Відповідь: Проектом передбачено, що пряме загальне та спеціальне фінансування політичних партій буде здійснюватися за рахунок видатків загального фонду Державного бюджету. Для цього щорічно в законі про Державний бюджет України на наступний рік закріплюватиметься окремим рядком бюджетне призначення на державне фінансування політичних партій, головним розпорядником за яким виступатиме Міністерство юстиції України. Крім того, закон про Державний бюджет України на рік, наступний за роком, у якому відбулись вибори народних депутатів України, буде містити статтю видатків загального фонду Державного бюджету у вигляді бюджетного призначення на відшкодування витрат політичних партій на передвиборну агітацію, головним розпорядником коштів за яким виступатиме Центральна виборча комісія.

Поясненням самого такого підходу фінансування є наступна логіка: якщо ми погоджуємось, що для України потрібні незалежні від фінансово-олігархічних структур, життєздатні партії, то мусимо погодитись й з тим, що за таку незалежність слід платити, у тому числі за рахунок державних коштів, що розподіляються через бюджет. Адже, в кінцевому результаті вигоду від стабільної, здорової партійної системи здобуде населення країни.

2. Запитання: На які суми можуть розраховувати партії у разі запровадження державного фінансування їхньої діяльності?

Відповідь: Суму коштів, яка щорічно виділятиметься з Державного бюджету для фінансування статутної діяльності партій, пропонується встановити на рівні 0,01 розміру мінімальної заробітної плати, помноженого на загальну кількість громадян України, включених до списків виборців на останніх виборах народних депутатів України.

Так, наприклад, виходячи з кількості виборців в Україні, внесених до списків виборців під час останніх парламентських (прибл. 37,5 млн. чоловік за даними ЦВК), та встановленого зараз розміру мінімальної заробітної плати (185 грн.), розмір щорічного загального державного фінансування політичних партій становитиме близько 69 млн. грн. (зі збільшенням мінімальної заробітної плати з 1 липня 2003 року до 237 грн. ця сума становитиме 88,5 млн. грн.).

Якщо застосувати положення законопроекту до результатів виборів народних депутатів України 2002 року (коли згідно з офіційними даними Центральної виборчої комісії три й більше процентів голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, вдалося набрати 7 політичним партіям та блокам партій), то можна побачити, що кожен учасник виборчого процесу 2002 року, який здобув би право на державне фінансування, отримав би в середньому прибл. по 10 млн. грн. щорічної допомоги (якщо при розрахунках виходити з показника мінімальної заробітної плати на рівні 185 грн.; при збільшенні цього показника до 237 грн. щорічна сума фінансування становила б у середньому 12,5 млн. грн.).

Крім того, якщо визначати розмір коштів на відшкодування партіям їхніх передвиборчих витрат, і оскільки максимальна межа такого відшкодування дорівнює розміру виборчого фонду і при цьому витрати за законопроектом відшкодовується лише тим партіям, які подолали виборчий бар’єр (як відомо, на останніх виборах це спромоглись зробити 6 партій та блоків), то побачимо, що відшкодуванню підлягало б максимум 15,3 млн. грн., виходячи з існуючого розміру виборчого фонду для партій.

Цікавим є те, що більша частина цих витрат могла б бути покрита за рахунок неповернутих виборчих застав. Так, від 27 партій (блоків партій), які не подолали бар’єр та застава яким не була повернута, було б отримано майже 7 млн. грн. До цього можна додати виборчі застави кандидатів-мажоритарників, які не пройшли (а таких на останніх виборах було близько 3300), у загальному розмірі бл. 3,3 млн. грн. Таким чином, за рахунок виборчих застав було покрито бл. 67% видатків Державного бюджету на відшкодування витрат політичних партій (блоків партій) на фінансування передвиборної агітації.

3. Запитання: Чому законопроектом у якості головного розпорядника коштів, що виділяються на фінансування статутної діяльності політичних партій визначено Мін’юст?

Відповідь: Відповідно до статті 18 Закону України “Про політичні партії в Україні” Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням партіями Конституції та законів України, власних статутів. Ще одним контролюючим органом визначено ЦВК – лише щодо дотримання партіями виборчого законодавства. Очевидно, контроль може бути ефективним лише у разі, якщо Мін’юст буде головним розпорядником бюджетних коштів, що надаються партіям. У будь-якому разі, зазначене положення не суперечить Бюджетному кодексу України.

4. Запитання: Чому законопроектом передбачається, що в залежності від результатів виборів партіям відшкодовуються витрати на передвиборну агітацію (тобто, чому у формулюванні відсутні інші потреби виборчої кампанії)?

Відповідь: При формулюванні даної норми ми виходили з того, що, згідно частини 2 статті 32 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, партія (блок), кандидатів у депутати від яких зареєстровано в багатомандатному окрузі, кандидат у депутати, зареєстрований в одномандатному окрузі, для фінансування своєї передвиборної агітації зобов’язані утворити свої виборчі фонди, що формуються в порядку, встановленому цим Законом. Витрати партій під час виборів законодавчо обмежуються лише розміром виборчого фонду. Звідси і наведене формулювання.

5. Запитання: Чому законопроектом передбачена можливість зменшення фінансування партії у разі, якщо у попередньому році вона не використала надані їй кошти?

Відповідь: Розробляючи дану норму ми виходили з того, що кошти, надані партії, мають використовуватися задля динамічного і водночас поступового розвитку партії, а не накопичуватися задля використання, скажімо на виборах. Подібний принцип характерний для фінансування багатьох установ та організацій, які орієнтуються на сторонні дотації чи фінансування засновників тощо.

ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД ТА МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

“До питання державної підтримки діяльності політичних партій”. Світовий досвід щодо державної підтримки політичних партій (“Часопис ПАРЛАМЕНТ” №2/2001)

Конституційне визнання політичних партій найважливішим інститутом громадянського суспільства, що відіграє провідну роль в організації і здійсненні державної влади, покладає на державу обов’язок сприяти партіям у якомога ефективнішому здійсненні їхніх функцій. Фінансова підтримка держави стає особливо необхідною у сучасних умовах, коли активна участь у політичному житті, крім того, вимагає дедалі більших матеріальних витрат, які не покриваються ані власними коштами партії, ані добровільними приватними пожертвами.

Сучасному законодавству відомі різні види і форми державного фінансування політичних партій: пряме й непряме, загальне й спеціальне. Загальне нецільове фінансування – надання державних субсидій на поточну діяльність політичних партій, головним чином, організаційного характеру (утримання партійного апарату, проведення з’їздів та конференцій, оренда приміщень, організація наукових досліджень тощо). Спеціальне фінансування – це субсидування певних видів діяльності (проведення виборчих кампаній, діяльності парламентських фракцій тощо).

Існує три основні системи загального державного фінансування. За першою з них фінансуються лише політичні партії, представлені в парламенті. Субсидії ж розподіляються між ними залежно від кількості отриманих мандатів (Болгарія, Данія, Фінляндія). Друга система відрізняється від першої тим, що розподіл субсидій залежить не від кількості отриманих мандатів, а від кількості голосів, поданих виборцями на підтримку партії (Бельгія, Іспанія, Кіпр). Хоча дана система, як і перша, позбавляє державних субсидій політичні партії, що не мають мандатів, вона більшою мірою, ніж перша, враховує їхній вплив на виборців, що особливо важливо за мажоритарної виборчої системи. Третя система загального державного фінансування – фінансуються всі політичні партії, які взяли участь у виборах і відповідають певним вимогам, незалежно від їх представленості у парламенті (Австрія, Греція, ФРН, Франція, Чехія, Швеція).

У ряді розвинених країн Заходу на загальнодержавне фінансування виділяються досить значні суми. Так, у Франції в 1993 році політичні партії отримали 580 мільйонів франків. Іноді розмір суми, яка щорічно виділяється на таке фінансування, визначається на законодавчому рівні. Наприклад, у Греції – 0,001% від загальної суми державного бюджету, у ФРН встановлено верхню межу державного фінансування в обсязі 230 мільйонів марок (бл. 118 млн. євро).

Критерій представленості політичних партій у парламенті використовується і за спеціального фінансування. Одним з видів такого фінансування є часткове відшкодування витрат партій на виборчу кампанію. Право на державні субсидії отримують партії, що відповідають мінімальним умовам представленості. При цьому необхідно зазначити, що у тих країнах, де діє пропорційна система із загороджувальним бар’єром встановлений мінімум, як правило, нижчий за бар’єр. Важливим видом спеціального державного фінансування є надання субсидій парламентським фракціям. При цьому субсидії розподіляються знову ж таки відповідно до критерію представленості. Наприклад, у Бельгії – за кількістю мандатів, в Іспанії, ФРН, Великобританії – за кількістю місць і голосів, отриманих на останніх виборах. Характерно, що невеликі й опозиційні фракції отримують більше фінансування на один мандат, ніж великі фракції, у тому числі ті, що сформували більшість.

Поряд з розглянутими видами спеціального державного фінансування, у деяких країнах існують і інші його види: субсидії партійній пресі (Швеція), дослідницьким інститутам, що створюються партіями (Нідерланди), молодіжним організаціям, що примикають до партій (Австрія, Нідерланди, ФРН, Швеція). Формально такі субсидії не розглядаються як пряме фінансування партій, яке іноді вважається недоцільним з певних причин.

Усі розглянуті вище види державного фінансування політичних партій відносяться до прямого фінансування в тому сенсі, що відповідні субсидії передбачені державним бюджетом і виплачуються з нього. Але в сучасному законодавстві все більшого значення набуває непряме державне фінансування політичних партій. До нього, зазвичай, відносять надання партіям безкоштовного ефірного часу і місця для публікації заяв у державних засобах масової інформації, транспортних послуг та послуг зв’язку, різноманітних податкових пільг. Непряме фінансування є характерним як для загального, так і для спеціального фінансування (особливо для такого його виду, як часткове відшкодування виборчих витрат політичних партій). Наприклад, у багатьох країнах безкоштовний ефірний час на радіо і телебаченні надається політичним партіям як в період проведення виборчої кампанії, так і поза ним (Австрія, Бразилія, Португалія, Франція тощо).

Як специфічну форму непрямого державного фінансування можна розглядати повне або часткове звільнення від оподаткування фізичних та юридичних осіб до партійних кас, що передбачено податковим законодавством ряду країн (Бельгія, Канада, Нідерланди, США, Франція, ФРН).

Фінансування політичних партій та контроль за їхньою діяльністю згідно із законодавством Республіки Польща (“Часопис ПАРЛАМЕНТ” №2/2001)

Питанню фінансування політичних партій, як зазначалося вище, приділяється велика увага при регулюванні діяльності політичних партій в багатьох країнах світу. Цікавим у цьому відношенні є досвід подібного регламентування в Республіці Польща. Діяльність політичних партій в Польщі регулюється законом від 27 червня 1997 року, до якого були внесені істотні зміни внаслідок прийняття нового закону про парламентські вибори в Польщі (від 12 квітня 2001 року).

На відміну від попередньої редакції польського закону про політичні партії вказаними змінами політичні партії було позбавлено права займатись господарською діяльністю для забезпечення досягнення статутних цілей. Замість цього основна вага у фінансовому забезпеченні діяльності політичних партій перенесена на державну підтримку. Майно політичних партій складається з членських внесків, пожертвувань, коштів, успадкованого майна, доходів від належного майна та визначених законом дотацій та субвенцій. Політична партія може отримувати доходи з майна у вигляді відсотків від розміщених депозитів, доходів від державних цінних паперів, від продажу належного партії майна. Політична партія може залучати банківські кредити для статутних цілей. Політичній партії заборонено отримувати кошти від іноземних фізичних осіб, крім громадян Польщі, які мешкають за кордоном, та іноземців, які проживають на території Польщі. Максимальна річна сума пожертвувань від фізичних осіб до виборчого фонду партії не може перевищувати розміру 15 мінімальних заробітних плат.

Право на отримання субвенцій з державного бюджету на підставі відповідної постанови Сейму має політична партія за умови, що вона:
• на виборах до Сейму отримала більше 3% дійсних голосів відповідного виборчого округу, відданих за список кандидатів у депутати від цієї партії; або
• на виборах до Сейму входила до складу виборчої коаліції, окружний список кандидатів у депутати від якої отримав не більше 6% дійсних голосів в окрузі.

Розмір річної субвенції для політичної партії або виборчої коаліції визначається пропорційно до кількості голосів, поданих за окружний список кандидатів у депутати, висунутий даною партією (коаліцією), за наступною формулою:

С = Г1 х К1 + Г2 х К2 + Г3 х К3 + Г4 х К4 + Г5 х К5,

де:

С – розмір річної субвенції;
Г – кількість дійсних голосів, відданих у відповідному виборчому окрузі за список кандидатів від даної партії або виборчої коаліції (показник вираховується відповідно до наведеної нижче таблиці);
К – розмір грошової квоти для відповідного показника Г (квота визначається відповідно до наведеної нижче таблиці).

Показник Г

% голосів, відданих за окружний
список кандидатів від партії (коаліції)

Розмір грошової квоти (К)

Г1

Від 3 до 5%

10 злотих (2,29 євро)

Г2

Від 5 до 10%

8 злотих (1,84 євро)

Г3

Від 10 до 20%

7 злотих (1,61 євро)

Г4

Від 20 до 30%

4 злотих (0,92 євро)

Г5

Більше 30%

1,5 злотих (0,34 євро)

Визначений розмір субвенції з державного бюджету виплачується в рівних частинах щоквартально на підставі відповідної постанови Сейму. Орган політичної партії, уповноважений відповідно до статуту представляти її у відносинах з третіми особами щороку, до 31 березня подає відповідну заяву за встановленим зразком разом з підтвердженням від Державної виборчої комісії щодо наявності права на отримання субвенції та її розміру. Виділені політичній партії кошти з державного бюджету у вигляді субвенції накопичуються на спеціальному банківському рахунку за розпорядженням міністра публічних фінансів. Виплата субвенції у році проведення парламентських виборів здійснюється не пізніше 3 місяців з дня офіційного оголошення результатів виборів.

У разі зростання показника споживчих цін на товари та послуги більше ніж на 5% міністр фінансів Польщі своїм розпорядженням збільшує відповідні розміри грошової квоти (К) пропорційно до цього зростання. Вказані показники переглядаються щоквартально на підставі офіційних статистичних даних.

Кожна політична партія створює експертний фонд, який формується за рахунок власних коштів партії. Політична партія, яка отримує субвенції з державного бюджету, зобов’язана переказувати від 5% до 15% субвенції до т. зв. експертного фонду. Грошові кошти, зібрані до вказаного фонду політичної партії, можуть бути використані на здійснення правових, політичних, соціологічних і економічних експертиз, а також на фінансування видавничо-просвітницької діяльності, пов’язаної зі статутною діяльністю партії.

Політична партія створює виборчий фонд з метою фінансування власної діяльності під час виборів до Сейму, Сенату, Президента Польщі, органів місцевого самоврядування та проведення референдумів. З дня початку передвиборчої або референдумної кампанії політична партія може здійснювати відповідні видатки лише з виборчого фонду. Максимальна щорічна сума пожертвування фізичної особи до виборчого фонду партії становить розмір 15 мінімальних заробітних плат. Якщо протягом даного року не проводяться жодні вибори або загальнодержавний референдум, то вказана максимальна сума становить розмір 25 мінімальних заробітних плат.

Політична партія щорічно до 31 березня складає і подає до Державної виборчої комісії звіт про джерела надходження фінансових коштів до виборчого фонду партії та шляхи їх використання протягом попереднього року. Державна виборча комісія у чотиримісячний строк від дня подання звіту затверджує його або, у разі виявлення використання партією коштів з отриманої субвенції на позастатутні цілі чи за наявності негативного висновку ревізійного органу, відмовляє у реєстрації. У разі відхилення поданого звіту, партія може оскаржити відповідне рішення до Верховного Суду у семиденний строк. Останній розглядає скаргу у 60-денний строк. У разі її задоволення Державна виборча комісія зобов’язана затвердити поданий партією звіт.

Політична партія втрачає право на отримання у наступному році субвенції з державного бюджету, якщо:

  • не подала звіт у встановлений Законом строк;
  • Державна виборча комісія не затвердила поданий звіт;
  • Верховний Суд залишив скаргу на рішення про відмову у затвердженні звіту без задоволення.

При цьому кошти, отримані партією з порушенням вимог закону, перераховуються на користь держави (якщо останні витрачено, звертається стягнення на партійне майно).

Державний контроль за діяльністю політичних партій в Республіці Польща здійснюється на всіх етапах їхнього функціонування.

На стадії створення партії головним суб’єктом державного контролю виступає суд воєводства у Варшаві, до компетенції якого статтею 11 Закону “Про політичні партії” віднесено прийняття рішень про реєстрацію партій або відмову в реєстрації.

Суд приймає рішення про реєстрацію, якщо подані партією документи (заява, статут, інформація про засновників партії) відповідають вимогам закону. Якщо партією подані не всі документи або у поданих документах відсутні необхідні відомості, суд вимагає усунення недоліків у встановлений ним строк, який не може перевищувати трьох місяців. У випадку, якщо недоліки у поданих документах не буде усунуто у встановлений судом строк, суд відмовляє партії у реєстрації.

Воєводський суд також зобов’язаний здійснити перевірку відповідності засад діяльності та цілей партії Конституції. У разі, коли виникнуть сумніви щодо їхньої відповідності Основному закону, суд входить до Конституційного Суду з поданням про перевірку відповідності партійних цілей на їхню конституційність. Воєводський Суд не може зареєструвати партію, цілі якої рішенням Конституційного Суду визнані такими, що суперечать положенням Основного закону.

Контроль за діяльністю політичних партій здійснюють воєводський суд, Державна виборча комісія та фінансові й податкові органи (у частині, що стосується подання фінансової звітності, якщо відповідні питання не віднесені законом до сфери відання Державної виборчої комісії).
Воєводський суд здійснює контроль за дотриманням партією вимог Закону “Про політичні партії” в частині, що стосується відповідності діяльності партії положенням Конституції та засадам демократії, своєчасного подання партією інформації про внесення змін до статуту, зміну адреси штаб-квартири партії та змін у складі статутних органів партії; своєчасного подання інформації про джерела фінансування партії та використання коштів у попередньому році. При виявленні відповідних порушень суд приймає рішення про ліквідацію партії (якщо діяльність партії має антиконституційний характер, воєводський суд приймає рішення про ліквідацію партії після висновку Конституційного Суду про невідповідність партійних цілей та засад діяльності Основному закону (засадам демократії). Державна виборча комісія здійснює контроль за цільовим використанням партією коштів державного бюджету, своєчасністю подання партією звіту про розмір та джерела надходження коштів до виборчого та інших партійних фондів, про цілі використання цих коштів. Державна виборча комісія, виявивши відповідні порушення, приймає рішення про позбавлення партії права на отримання субвенції з державного бюджету та про перерахування незаконно отриманих коштів на користь держави.

Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи 1516 (2001). Фінансування політичних партій

ФІНАНСУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ

1. Громадяни демонструють зростаюче занепокоєння щодо корупції, пов’язаної з поступовою втратою політичними партіями незалежності та випадками незаконного впливу на прийняття політичних рішень через фінансові важелі. Асамблея, підкреслюючи, що політичні партії є однією з найважливіших складових плюралістичної демократії, серйозно стурбована ситуацією, що склалася.

2. Ряд скандалів, пов‘язаних із фінансуванням політичних партій у декількох країнах-членах Ради Європи в усіх частинах континенту за останні роки, продемонстрували, що ця проблема потребує негайного вирішення задля запобігання втраті інтересу громадськості до політичного життя у їхніх країнах.

3. З метою підтримання та посилення впевненості громадян у своїх політичних системах, держави-члени Ради Європи мають прийняти правила, що регулюють фінансування політичних партій та виборчих кампаній.

4. Асамблея дотримується думки, що загальні принципи, на яких ці правила повинні базуватися, мають бути сформульовані на європейському рівні.

5. У зв’язку з цим, Асамблея звертає увагу на діяльність органів Ради Європи у цій сфері, зокрема на Правила фінансування політичних партій, прийняті Венеціанською комісією в березні 2001 року, та діяльність, що триває, Робочої Групи Ради Європи з питань фінансування політичних партій, спрямовану на формулювання рекомендацій державам-членам стосовно “спільних правил проти корупції у фінансування політичних партій та виборчих кампаній”.

6. Умови, в яких політичні партії здійснюють свою діяльність, змінилися за останні десятиліття, і сьогодні партії потребують істотних фінансових ресурсів для здобуття популярності та політичної підтримки своїх ідей. Таким чином, Асамблея вважає, що регулятивні механізми мають враховувати ці реалії та забезпечити політичним партіям можливість отримання достатніх ресурсів для виконання своїх завдань і функцій.

7. Асамблея переконана, що правила фінансування політичних партій та виборчих кампаній мають базуватись на наступних принципах: обґрунтований баланс між державним та приватним фінансуванням; справедливі критерії розподілу державної допомоги партіям; суворі правила щодо приватних пожертв; встановлення межі для партійних видатків, пов‘язаних з виборчими кампаніями; повна прозорість звітності; створення незалежного органу аудиту та встановлення адекватних санкцій для порушників правил.

8. Враховуючи наведене, Асамблея вважає:

А. Стосовно джерел фінансування

i. Держави мають заохочувати участь громадян у діяльності політичних партій, включаючи фінансову підтримку ними партій. Має бути визнаним, що членські внески, традиційні та безспірні джерела фінансування, не є достатніми з огляду на постійно зростаючі витрати на політичну боротьбу.

ii. Політичні партії мають отримувати фінансування з державного бюджету для запобігання встановленню залежності від приватних донорів та гарантування рівності можливостей для усіх політичних партій. Державне фінансування повинно, з одного боку, визначатися пропорційно до політичної підтримки, яку має партія, з урахуванням таких об‘єктивних критеріїв як кількість поданих голосів або здобутих місць у парламенті, а, з іншого боку, надавати новим партіям можливість з’являтися на політичній арені та на чесних умовах конкурувати з більш стійкими партіями.

iii. Державне фінансування не повинно перевищувати рівня, необхідного для досягнення вище зазначених цілей, оскільки надмірна залежність від державного фінансування може призвести до послаблення зв‘язків між партіями та їхнім електоратом.

iv. Крім фінансової допомоги, держава може здійснювати непряму фінансову підтримку політичних партій на підставі закону, наприклад, шляхом покриття поштових витрат та оренди приміщень для зустрічей, підтримки партійних засобів масової інформації, молодіжних організацій та дослідницьких інститутів, а також, надаючи податкові пільги.

v. Поряд із державним фінансуванням, приватне фінансування є важливим джерелом фінансування політичних партій. Оскільки приватне фінансування, зокрема пожертви, створює можливості для впливу та корупції, повинні застосовуватися наступні правила:

а. заборона пожертв від державних підприємств, підприємств, що знаходяться під державним контролем, фірм, що виробляють товари чи надають послуги для публічного адміністративного сектору;

б. заборона пожертв від компаній, розташованих в офшорних зонах;

в. суворі обмеження на пожертви від юридичних осіб;

г. законодавча межа максимальної суми пожертв;

ґ. заборона пожертв від релігійних інституцій.

Б. Щодо витрат під час виборчих кампаній

Держави повинні встановити верхні межі дозволених витрат під час виборчих кампаній, оскільки за відсутності верхнього порогу витрат відсутні обмеження на зростання цін, що стимулює партії інтенсифікувати пошук нових коштів.

В. Щодо прозорості

Фінансування політичних партій має бути цілком прозорим, що вимагає від політичних партій, зокрема:

і. вести сувору звітність усіх надходжень та видатків, що мають подаватися принаймні раз на рік для перевірки незалежним ревізійним органом та оприлюднюватися;

іі. розкривати особу донорів, що надали підтримку вище певної межі.

Г. Стосовно контролю

Держави мають створити незалежні ревізійні органи, наділені достатніми повноваженнями нагляду за звітністю політичних партій та витратами, пов‘язаними з виборчими кампаніями.

Ґ. Стосовно санкцій

У випадку порушення законодавства, політичні партії мають піддаватися зрозумілим санкціям, включаючи часткову або повну втрату чи примусове відшкодування державних внесків, а також накладення штрафів. Коли встановлена індивідуальна відповідальність, санкції мають передбачати анулювання мандату або тимчасове позбавлення права займати певну посаду.

Д. Стосовно “третіх осіб”

Законодавство щодо фінансування політичних партій та виборчих кампаній має також поширюватися на юридичних осіб, пов‘язаних з політичними партіями, таких як політичні фундації.

9. Таким чином, Асамблея рекомендує Комітету міністрів:

і. прийняти “спільні правила проти корупції у фінансуванні політичних партій та виборчих кампаній”, враховуючи роботу Багатопрофільної групи з питань корупції відповідно до пропозицій її Робочої Групи з питань фінансування політичних партій, вище сформульовані принципи та Правила, прийняті Венеціанською комісією у березні 2001 року.

іі. запропонувати державам-членам прийняти законодавство з фінансування політичних партій та виборчих кампаній, засноване на вище сформульованих принципах, відображених у правилах Ради Європи.

Правила щодо фінансування політичних партій, прийняті Венеціанською Комісією

Прийняті Венеціанською Комісією на своєму 46-му пленарному засіданні у Венеції, 9-10 березня 2001 року.

Венеціанська Комісія:

беручи участь у забезпеченні фундаментальних принципів демократії, верховенства права та захисту прав людини, а також у контексті покращення їх демократичних гарантій,

відзначаючи із занепокоєнням проблеми, пов’язані з незаконним фінансуванням політичних партій, розкритими нещодавно в ряді країн-членів Ради Європи,

беручи до уваги основоположну роль політичних партій для демократії та враховуючи, що свобода об’єднань, у тому числі політичних, є фундаментальною свободою, яку захищає Європейська конвенція з прав людини, та одним з наріжних каменів справжньої демократії, так як це передбачено Статутом Ради Європи,

приділяючи особливу увагу практиці держав у сфері фінансування політичних партій,

визнаючи потребу подальшого сприяння встановленню стандартів у цій сфері на підставі цінностей європейської правової спадщини,

прийняла наступні принципи:

1. Для цілей цих Принципів під політичною партією розуміється об’єднання осіб, однією з цілей діяльності якого є участь в управлінні публічними справами шляхом висунення кандидатів під час вільних та демократичних виборів.

2. Такі політичні партії можуть шукати та отримувати кошти за рахунок державного або приватного фінансування.

A. Постійне фінансування

a. Державне фінансування

3. Державне фінансування повинно передбачатись для всіх партій, представлених у парламенті.

4. Проте, з метою забезпечення рівності можливостей для різних політичних сил, державне фінансування може також виділятися політичним організаціям, які представляють істотну частину електорату та висувають кандидатів під час виборів. Рівень фінансування може бути визначений законодавцем на періодичній основі відповідно до об’єктивного критерію.

Для діяльності, пов’язаної виключно з політичною активністю партії, можуть встановлюватись податкові пільги.

5. Фінансування політичних партій з державного бюджету можливе за умови підконтрольності витрат політичних партій спеціальним державним органам (наприклад, Аудиторській палаті). Держави повинні сприяти політиці фінансової прозорості політичних партій, які отримують державне фінансування.

б. Приватне фінансування

6. Політичні партії можуть отримувати приватні фінансові пожертви. Пожертви від іноземних держав чи підприємств мають бути, однак, заборонені. Ця заборона не повинна перешкоджати фінансовим пожертвам від громадян, які знаходяться за кордоном.

Можуть бути встановлені також інші обмеження, зокрема, переважно, такі:

– максимальний розмір для кожного внеску;

– заборона пожертв від комерційних організацій (підприємств) або релігійних організацій;

– попередній контроль внесків членів партії, які мають намір бути кандидатами на виборах, з боку державних органів з питань виборів.

7. Повинна гарантуватися прозорість приватного фінансування кожної партії. Для досягнення цього кожна партія повинна щороку оприлюднювати річний фінансовий звіт за попередній рік, що має включати список усіх пожертв, крім членських внесків. Усі пожертви, що перевищують встановлений законодавцем розмір, мають бути обліковані та оприлюднені.

Б. Виборчі кампанії

8. З метою забезпечення рівності можливостей для різних політичних сил витрати на проведення виборчої кампанії мають обмежуватись верхньою межею, що відповідає ситуації в країні та є пропорційною кількості виборців.

9. Держава повинна брати участь у покритті витрат на виборчу кампанію шляхом фінансування, яке дорівнює певному відсотку зазначеної верхньої межі або є пропорційним кількості отриманих голосів. У такому фінансуванні, проте, може бути відмовлено тим партіям, які не досягнули визначеного порогу голосів.

10. Для покриття витрат на виборчу кампанію можуть робитися приватні внески, але їхній загальний розмір не повинен перевищувати зазначеної верхньої межі. Внески від іноземних держав або підприємств мають бути забороненими. Ця заборона не повинна перешкоджати фінансовим внескам від громадян, які знаходяться за кордоном.

Можуть бути встановлені також інші обмеження, зокрема, переважно, такі як заборона внесків від комерційних організацій (підприємств) або релігійних організацій.

11. Виборча фінансова звітність подається органу, відповідальному за нагляд за виборчим процесом, наприклад, виборчій комісії, у розумний строк після виборів.

12. Прозорість виборчих витрат має досягатись шляхом оприлюднення виборчої звітності.

В. Контроль та санкції

13. Будь-які порушення у фінансуванні політичних партій мають тягнути за собою санкції, пропорційні серйозності порушення, зокрема у вигляді втрати всього або частини державного фінансування в наступному році.

14. Будь-які порушення у фінансуванні виборчих кампаній мають тягнути за собою для партії або кандидата санкції, пропорційні серйозності порушення, зокрема у вигляді втрати або повного чи часткового відшкодування державного фінансування, сплати штрафу або іншої фінансової санкції, або скасування результатів виборів.

15. Зазначені вище правила щодо накладення санкцій мають застосовуватися обраними суддями (конституційного або інших судів) відповідно до закону.

Залишити відповідь